Геоекологічні засади управління природокористуванням Tема 4 Tема

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 4 Tема 4: Суб’єкти прикладного геоекологічного аналізу v Поняття суб’єкту в прикладних геоекологічних дослідженнях v Функції та потенціали ландшафту

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 4 Поняття суб’єкту в прикладних геоекологічних дослідженнях В сучасній ландшафтній екології як суб'єкти ландшафту розглядаються чотири типи "джерел активності”: 1– людське суспільство зі своєю виробничою та іншою діяльністю; 2 - людина як особистість зі своїми духовними запитами і діяльністю; 3 - живі організми; 4 - абіотичні процеси в ландшафті. В реальності кожний з чотирьох загальних типів суб’єкта ландшафту являє собою структуровану множину його окремих індивідуальних представників зі своїми вимогами до ландшафту й цілями його використання Континуум між індивідуальним та загальним типом суб'єктів ландшафту

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 4 Поняття суб’єкту в прикладних геоекологічних дослідженнях При прикладному аналізі ландшафту ми вимушені обмежити кількість його індивідуальних суб’єктів. Три підходи до цього обмеження - директивний, індикаторний та типологічний. Всі вони мають на меті визначити суб’єкт чи декілька суб’єктів, які є цільовими для прикладного дослідження ландшафту Три підходи до обґрунтування цільового суб’єкту ландшафту: 1 – цільовий суб’єкт ландшафту; 2 – суб’єкти ландшафту, не пов’язані з цільовим; 3 – суб’єкти ландшафту, чиї вимоги до ландшафту однотипні з вимогами цільового суб’єкту.

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 4 Поняття суб’єкту в прикладних геоекологічних дослідженнях Директивний підхід у визначенні цільового суб’єкта ландшафту полягає в тому, що замовником проекту задається конкретний суб’єкт, задля забезпечення інтересів якого слід дослідити ландшафт й обґрунтувати відповідні рішення Індикаторний підхід визначення цільового суб’єкта ландшафту полягає в обґрунтуванні такого індивідуального суб'єкта, вимоги якого до ландшафту подібні до вимог багатьох інших суб’єктів Типологічний підхід – суб'єктом є не окремий індивідуальний суб’єкт, а певний тип суб’єктів. індивідуальні суб’єкти (люди, біологічні популяції, абіотичні процеси) об’єднуються в певні типи, кожна з яких розглядається як окремий суб’єкт ландшафту.

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 4 Поняття суб’єкту в прикладних геоекологічних дослідженнях Типи цільових біологічних видів у проектах з їх охорони Тип цільового Характеристика виду біологічного виду Ключовий вид (англ. Вид, який відіграє критично важливу роль у підтриманні популяційної keystone species) структури екосистеми й чий вплив на неї набагато більший, ніж цього можна очікувати, виходячи з його біомаси чи поширеності; зникнення ключового виду покличе за собою каскадний ефект зникнення багатьох інших видів чи різке скорочення їх чисельності. Вид-парасоля Вид, вимоги якого охоплюють вимоги й інший видів, отож його охорона (umbrella species) сприятиме охороні багатьох інших видів; як важливий критерій видпарасолі вважається великий розмір його індивідуальної території – якщо вона резервується для охорони виду-парасолі, то й види з меншими індивідуальними територіями також будуть збережені. Чутливий вид Вид з вузькою екологічною амплітудою, через що відчутно реагує на (vulnerable species) найменші зміни умов існування. Фокальний вид (focal Вид, чутливий до територіальної структури ландшафту, особливо до species) розмірів біотичних плям і відстаней між ними. Флагманський вид Вид, який для певної людської спільноти відіграє роль символу чи до якого (flagship species) люди мають особливо теплі почуття й через це його збереження з одного боку має соціальний ефект, а з іншого – заохочує громадськість до справи охорони живої природи.

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 4 Функції ландшафту ПЕРСОНІФІКОВАНІ ФУНКЦІЇ (суб'єкт – окрема людина; значення місць ландшафту – особистісні) Утилітарні (для індивідуальної виробничої діяльності людини в ландшафті – городництва, мисливства та ін. ) Антропоекологічні (для відновлення людини після стресу, лікування, терапевтичні та ін. ) Гуманістичні (для задоволення власних духовних потреб: естетичні, символічні, гедоністичні, культурноідентифікаційні функції та ін. ) СОЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ (суб'єкт – людські спільноти; значення місць ландшафту – соціальні) Соціофункціональні (діяльнісні): виробничі (лісогосподарські сільськогосподарські, водогосподарські селитебні та ін. ) невиробничі (рекреаційні, природоохоронні, освітньо-виховні та ін. ) Символічні (духовні) – сакральні, етнічної пам'яті, культурно-історичні та ін. БІОЕКОЛОГІЧНІ ФУНКЦІЇ (суб'єкт – живі організми; значення місць ландшафту – біоекологічні) Ресурсні (надання ніші для популяцій та угруповань) Етологічні (надання місць, необхідних для забезпечення життєвих функцій тварин і рослин – розмноження, відгодівлі молоді, гніздування, відпочинку, переховування від хижаків тощо) Міграційні (забезпечення умов міграції та розселення видів і особин) ПРИРОДНІ ФУНКЦІЇ ЛАНДШАФТУ (суб'єкт – ландшафт; значення місць – ландшафтно-конфігураційні) Просторово-структурні підтримання взаємодії субстанцій регулювання потоків Часово-структурні регуляції сукцесії стійкість до природних збурень і навантажень

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 4 Потенціали ландшафту Потенціал ландшафту - його здатність виконувати певну функцію чи набір функцій, зберігаючи при цьому свою стійкість і не зазнаючи незворотних змін. Принципова відмінність між поняттями функції та потенціалу ландшафту полягає в тому, що функція визначається суб’єктом ландшафту, вона немов “нав’язується” ландшафту зовні. Натомість потенціал ландшафту – його внутрішня властивість, яку він має по відношенню до будь-якої функції незалежно від того, виконує він її в даний час чи ні. Так, ландшафт може мати високий рекреаційний потенціал, але зараз виконує лише аграрну функцію. Це, однак, не означає, що він не має жодного рекреаційного значення. В проблемі ландшафтних потенціалів важливе місце посідає питання їх оцінювання. Є два аспекти цієї проблеми: оцінювання величини потенціалу й оцінювання ефективності (рівня повноти) його використання. Важливо мати на увазі, що потенціал ландшафту не оцінюється як такий, а тільки по відношенню до певної функції ландшафту. Його величина – це оцінка того, наскільки даний ландшафт є сприятливими для виконання функції ландшафту У більшості випадків потенціал ландшафту не використовується повністю. Таким чином, оцінка ефективності використання потенціалу ландшафту є оцінкою того, наскільки повно використовується його величина. Зручною формою такої оцінки є частка (або відсоток) від величини потенціалу. Методи оцінювання ландшафтних потенціалів: в натуральних одиницях, в балах і в грошовій формі. Потенціали ландшафту оцінюються для його різних функцій. Постає питання: чи можна оцінити деякий інтегральний потенціал ландшафту. Відповідь: дехто так робить, але це абсурд.

Геоекологічні засади управління природокористуванням: Tема # 4 Наступна тема - Конфлікти та екоситуації