Презентация10.pptx
- Количество слайдов: 7
Генріх Гейне “Книга пісень”
Книга песен Buch der Lieder Автор: Генрих Гейне Язык оригинала: немецкий Год написания: 1817 -1826 Публикация: 1827, 1839, 1841, 1844
«Книга песен» (Buch der Lieder) — сборник стихов Гейне, вышедший в 1827 году и принесший ему мировую известность, породивший множество подражаний, т. н. «гейнизм» , «гейнемания» .
"Книга пісень" - лірична сповідь Генріха Гейне Справжнього поета можна порівняти з натягнутою струною на скрипці буття. Генріх Гейне стояв біля витоків романтизму, був його фундатором разом із Байроном, Міцкевичем, Пушкіним, Шевченко. У кожного з цих поетів була своя книга, що принесла світову славу. Для Гейне це була збірка поезій "Книга пісень". До збірки увійшли вірші, створені протягом 1816 -1827 років. Переважна їх більшість написана в дусі народних пісень, про що і свідчить назва. "Книга пісень" складається з п'яти частин: "Страждання юності", "Ліричне інтермецо", "Знову на батьківщині", "З подорожі на Гару" і "Північне море".
Більша частина віршів присвячена коханню. Сімнадцятирічним юнаком Гейне закохується у доньку свого багатого дядька Амалію. Але горда дівчина не звертала уваги на юного кузена, не бачила в ньому і поета. Юнак страждає, віршує, серце його шалено б'ється, і на світ з'являється шедевр світової лірики, який потім ввійшов до "Ліричного інтермецо": Самотній кедр на стромині В північній стоїть стороні, І кригою й снігом укритий, Дрімає і мріє вві сні. І бачить він сон про пальму, Що десь у південній землі Сумує в німій самотині На спаленій сонцем землі.
Особливістю збірки "Книга пісень" можна вважати і пейзажні замальовки, де природа виступає як жива істота: разом з героєм вона сумує і радіє. Чому троянди, немов неживі, Кохана, скажи мені? Чому, скажи, в зеленій, траві Фіалки такі мовчазні?
Віршам Гейне властиві глибока задушевність, щирість, прозорість і простота. Але романтична відвертість не завжди знаходить розуміння, нерідко вона викликає сміх. Ліричний герой найромантичнішої збірки "Книги пісень" іноді сам не розуміє, "де кінчається небо і починається іронія" Знову, наче в лабіринті, Думи сплутані снуються, І з закоханого дурня У кущах птахи сміються.
Презентация10.pptx