ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО Виконала студентка групи ГР 13 Остапірченко

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО Виконала студентка групи ГР 13 Остапірченко Анжеліка

Зміст 1. 2. 3. 4. 5. Галицьке князівство. Волинське князівство. Піднесення Галицько Волинської держави. Занепад Галицько Волинської держави. Список використанної лутератури.

Галицьке князівство Виникнення Галицького князівства, яке почало формуватися в другій половині XI ст. , пов'язане з ім'ям онука Ярослава Мудрого Ростислава Володимировича, який заснував династію князів ізгоїв — Ростиславичів. і У 40 х роках XII ст. Галицька земля була об'єднана під владою князя Володи мира Володаревича (Володимирка) і перетворена ним на значущу політичну одиницю тодішньої Європи зі столицею в місті Галич (1141 рік). У 1145 році Володимирку довелося відвойовувати місто від зазіхань свого небожа Івана Ростиславича, якого після його втечі до міста Берладь, що на Дунаї, стали узивати Берладником. Розквіт Галицького князівства припадає на час правління Володимиркового сина, Ярослава (1153 1187 рр. ), який згадується в «Слові о Ігорів похід» під іменем Ярослава Осмомисла (той, що має вісім мислей), що означало «мудрий, розумний» . На початку свого правління він був змушений обороняти Галицьке князівство від нападів київського князя Ізяслава Мстиславича й свого племінника Івана Ростиславича Берладника.

Прагнучи зміцнення князівської влади, Ярослав Осмомисл боровся й проти бо ярської опозиції, яка настільки зміцніла, що не хотіла коритися князеві, стала втру чатися в його взаємини з правителями ін ших країн і навіть в особисте життя. За правління Ярослава Осмомисла галицьке князівство значно розширило свою територію, приєднавши землі між Карпа тами, Дністром і пониззям Дунаю. У «Слові про Ігорів похід» згадується про могутність галицького князя, який «підпер го ри Угорські своїми військами» і «зачинив ворота Дунаю» . Князь збудував і укріпив багато нових міст, у 1153 1157 рр. спору див Успенський собор у Галичі. Ярослав спільно з іншими князями вів боротьбу проти половців та брав участь у боротьбі за Київ. Уміло буду вав відносини з Польщею, підтримував дружні стосунки з Візантією та імперато ром Священної Римської імперії Фрідрі хом І Барбароссою. Після смерті Ярославового сина Воло димира 1198 року династія галицьких князів Ростиславичів припинила своє існування. Щоправда, крім Воло димира в Ярослава Осмомисла був іще один син — Олег, матір якого бояри спалили живцем, звинувативши в чаклунстві, а його самого вигнали з краю.

Волинське князівство На відміну від Галичини, Волинь ще тривалий час перебувала в залеж ності від Києва. Окремим князівством вона стала в 1135 році за часів прав ління правнука Володимира Мономаха — Мстислава Ізяславича, який разом зі своїм батьком хоч і започаткував місцеву династію, проте не по лишав думки захопити владу в Києві. Після смерті Мстислава в 1170 році володарем Волинського князівства став його син Роман, який до цього князював у Новгороді. Протягом три дцяти років володарювання Роману вдалося створити власну модель державного управління, він послідовно й рішуче обмежував свавілля бояр, придушував опозицію. Як наслідок — боярська знать, яка не мала знач ного впливу в князівстві, повністю зале жала від щедрот князя й усіляко підтри мувала його. Першу спробу захопити Галицьке князівство Роман Мстиславич здійснив, ско лись змовою галицьких бояр, по смерті Ярослава Осмомисла 1187 року. Проте затримався він тут не надовго: на запрошення Володимира Ярославича до Галичини вдерлися угорці. Хоч на деякий час іноземці й спробували захопити владу, ув’язнити українського князя, Володимир за допомогою поляків спромігся її вернути. Лише 1199 року, після смерті галицько я Володимира Ярославича, який не після себе спадкоємців, волинсь кий князь Роман об'єднав Галичину й Волинь у єдину Галицько Волинську державу зі столицею в Галичі.

Роман Мстиславич (? 1205) З 1199 року — Галицько волинський князь. Син волинського князя Мстислава Ізяславича. У 1199 р об’єднав Галицьке та Володимиро Волинське князівства. Вів боротьбу проти половців та литовських феодалів.

Роман Мстиславич Під час правління Романа Галицько Волинське князівство досягло ве ликої могутності. Автор Галицько Волинського літопису назвав його ве ликим князем, «царем на Русі» , «самодержцем усія Русі» . Першим завданням, що постало перед Романом, стало придушення галицького боярства, з чим він блискуче впорався завдяки підтримці середнього та дрібного боярства. Розв'язавши внутрішні су перечки в князівстві, Роман почав проводити активну зовнішню політику: успішно воював проти половців на сході та Литви на заході, при єднав до свого князівства землі балтського племені ятвягів. Роман Мстиславич увійшов в історію як видатний політик та державотворець. Як зазначає історик М. Котляр, Романові належить честь скла дання проекту додержання «доброго порядку» на Русі, тобто припинення князівських чвар та організації виборної центральної влади у федератив ній Давньоруській державі. Проте руські князі відмовилися обговорюва ти цей проект, і завершити свою справу Романові не вдалося. У 1205 році він загинув поблизу польського міста Завихоста над Віслою, потрапивши у ворожу засідку. Після його раптової смерті Галицько Волинське князів проіснувавши всього шість років, починає швидко розпадатися на окремі землі.

Данило Галицький (12011264) Волинський і галицький князь. Син Романа Мстиславича. Об'єднав Волинь, заволодів Галичем та Києвом. Брав участь у битві на р. Калці. За йо го князювання були побудовані міста Львів та Холм. Єдиний князь, який хоч і був під владою Золотої Орди, фактично не підкорився монгольським ханам.

Данило Галицький Після смерті Романа Мстиславича влада на галицько волинських землях переходила з рук у руки багато разів. Право володарювати тут виборювали як руські князі, так і поляки та угорці. Романові сини — Данило та Василько, спираючись на широкі верстви населення Волині, дрібних феодалів, міщан, смердів, теж намагалися об’єднати батьківські землі. 1230 року вони максимально наблизилися до своєї мети, але в найнапруженій боротьбі перемогло місцеве боярство. 1240 року Данилові Галицькому вдалося укріпитися в Києві, доручивши управління містом досвідченому воєводі Дмитрові. У грудні 1240 року після тривалої облоги та численних утрат Київ захопила Орда. Завдяки мудрій державній політиці Данило все ж зумів зберегти свою державу від знищення монголо татарами. Незважаючи на певну залеж ність він фактично не підкорився владі Золотої Орди. Восени 1245 року Данило Романович їздив в Орду й отримав від хана ярлик на князювання, згідно з яким Данило повинен був періодично надавати свої дружини татарам для походів на Польщу, Литву, Угорщину, сплачувати річну данину. Натомість Галицько Волинське князів ство фактично зберігало незалежність у внутрішній і зов нішній політиці. Основним напрямком діяльності Данила став пошук союзників серед західноєвропейських країн для боротьби з Ордою. Данило звернувся до папи римського Інокентія IV з пропозицією організувати хрестовий похід проти монголо татар.

Зі свого боку князь обіцяв дати згоду на унію — об'єднання православної та католицької церков. Таку про позицію привітали в Римі: щоб заохотити галицького князя, папа надіслав йому королівську корону, і в 1253 році в Дорогичині пап ський легат Опізон коронував Данила. Проте після цього Рим не допоміг у боротьбі з Ордою, тому Данило ро зірвав контакти з папою й вирішив боротися з Ордою власними силами. У 1254 році він Корона князя Данила Галицького розпочав військовий похід проти монголо татар і завдав поразки хану Курамсі. Та 1259 року хан Бурундай усе ж змусив Данила визнати владу Золотої Орди. В останні роки свого життя Данило Га лицький приділяв велику увагу власній державі: будував міста, фортеці, посилю вав військо, утримував у покорі бунтівне боярство. Так, найголовнішими містами, які збудував Данило, були Львів і Холм. До того ж Холм став улюбленим містом Данила: він навіть сюди переніс столицю свого князівства, а потім був тут похований після смерті в 1264 році.

Джерела Уривок з Галицького літопису Сей же король Данило був князем доб рим, хоробрим і мудрим, який спорудив горо ди многі і церкви поставив, оздобив їх різно манітними прикрасами, і багатолюбством він світився із братом своїм Васильком. Сей же Данило був другим по Соломоні. Довідка. Ярлик — письмовий указ, гра мота хана Золотої Орди. Дозвіл руським князям правити тими чи іншими землями.

Лев Данилович (бл. 1228 -бл. 1301) Галицький князь. Після смерті Дани ла Галицького 1264 р. успадкував Пе ремишльське князівство і Львів, після 1269 р. — Галич, Белзьке, Холмське і Дрогобицьке князівства.

Занепад Галицько-Волинської держави По смерті Данила 1264 року з приходом до влади його наступників почав ся поступовий занепад Галицько Волинського князівства. Деякі спроби від новлення єдності та могутності держави здійснювалися за часів правління Данилового сина Лева (1264 1301 рр. ) і Василькового сина Володимира (1271 1289 рр. ), які намагалися підтримати політичний курс своїх батьків. Так, Леву вдалося розширити кордони держави — до її складу були включені Закарпатська Русь та Люблінська земля. 1270 року він переніс столицю в місто, яке збудував його батько на честь Левового весілля з угорською королівною Констанцією, — до Львова. На відміну від Лева, Володимир зосередив увагу на будівництві міст, замків і церков, розвитку мистецтва та культури

Після смерті Лева одноосібним правителем Галичини й Волині став його син Юрій (1301 1308 рр. ). Утративши під час війни з поляка Люблін (1302 рік), князь відмовився від завойовницької діяльності й використовував мирні шляхи для врегулювання конфліктів. Завдяки цьому його держава зберегла силу й вплив, а сам князь отримав титул «король Русі» . У 1303 році Юрій дістав згоду на заснування в Галичині власної митрополії. Титул князя всієї Русі носили сини Юрія Андрій і Лев, які в 1308 1323 рр. спільно правили після смерті батька. Князі й далі підтримували дружні стосунки з Тевтонсььким орденом, щоб запобігти посиленню Литви. Напруженими залишався відносини з Ордою, і тому існує припущення, що обидва князі загинулив боротьбі з ординцями. Андрій і Лев були останніми нащадками Романогоого роду. Після їхньої смерті Галиць Волинське князівство очолив Болеслав Мазовецький, син польського князя Тройдена— чоловік Марії, сестри Андрія та Лева. Він прийняв православну віру та ім'я Юрій II Тройденович (1325 1340 рр. ) дотримувався мирної зовнішньої політики. Водночас він вороже ставився до Польщі, яка тоді об'єдналася в єдину державу і, мабуть, намагалася здобути Люблінщину. Це стало причиною укладання союзу Польщі й Угорщини проти Галицько Волинського князівства. У внутрішній політиці Юрій II намагався визволити з під впливу бояр і посилити децентралізовану князівську владу. 7 квітня 1340 року Юрія II отруєно у Володимирі Волинському. Зі смертю Юрія II закінчилася доба незалежності Галицько Волинського князівства, і почалася боротьба сусідніх держав за Галичину й Волинь, що завершилася поневоленням цих земель сусідніми державами. Галицько Волинські землі стали об'єктом вторгнення Польщі, Литви, Угорщини та інших держав.

Список використаної літератури 1. Верстюк В. , Дзюба 0. , Репринцев В. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — Київ: Наукова думка, 1995. 2. Видатні діячі минулих століть: Меморіальний альманах. — Київ: Євроімідж, 2001. 3. Рибалка І. Історія України: Підручник для вузів. — Харків: Основа, 1995. 4. Сергієнко Г. , Смолій В. Історія України /з найдавніших часів до кінця XVIII ст. /: Навч. посібн. для 7 -8 кл. серед, шк. — 2 -ге вид. , зі змінами. — Київ: Освіта, 1995 5. Довідник з історії України: Посібник для серед, загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — 2 -е вид. , доопр. і допов. — Київ: Генеза, 2001. 6. Грушевський М. Ілюстрована історія України. — Київ — Львів, 1993. П. Грушевський М. Історія України, приладжена до програми вищих початкових шкіл і нижчих класів шкіл середніх/ Упоряд. А. Тру-байчук. — Київ: Варта, 1993. 7. Словник-довідник з археології/ За ред. Н. Гаврилюка. — Київ: Наукова думка, 1996. 8. Слюсаренко А. , Гусев В. , Дрожжин В. та ін. Новітня історія України: Підручник для студентів. — Київ: Вища школа, 2000.