Функцiональнопрагматична концепцiя ДИСКУРСУ i проблеми перекладознавства
ФУНКЦIОНАЛЬНО-ПРАГМАТИЧНЕ РОЗУМIННЯ МОВНОЇ ДIЯЛЬНОСТI
I. ТЕРМIНОЛОГIЧНО ЗАЙВI IНТЕРПРЕТАЦIЇ (дублюючi вже iснуючi термiни): • • понадфразова єднiсть (структурнофункцiональна частина тексту), усний текст (текст у момент вимови), текст (текст у момент породження чи сприйняття), мовна ситуацiя (акт породження висловлювання + акт сприйняття висловлювання ), мовна подiя (акт породження тексту + текст + акт сприйняття тексту), дiалог (розмова – усна, зовнiшня чи будь-яка), мовна дiяльнiсть (сукупнiсть мовних актiв i процедур),
I. ТЕРМIНОЛОГIЧНО ЗАЙВI IНТЕРПРЕТАЦIЇ II. (дублюючi вже iснуючi термiни): • мовлення (мовнi акти + тексти), • публiчна дискусiя (iдеологiчна чи будь-яка, одноразова чи регулярна), • iдеологiчна мовна картина свiту, • рацiональна мовна картина свiту, • семiотична культура, • семiозис / семiосфера (вся сукупнiсть семiотичних явищ i сутностей), • свiт.
II. КОНЦЕПТУАЛЬНО ЗАЙВI IНТЕРПРЕТАЦIЇ (неприйнятнi у функцiонально-прагматичнiй методологiї) • конкретний дiалогiчний акт (окрема розмова hic et nunc ), • iндивiдуализований текст (на противагу усуспiльненому), • текст у реальних обставинах функцiонування (на вiдмiну вiд тексту поза використанням), • соцiалiзоване мовлення (на противагу iндивiдуальному), • соцiалiзована мовленнєва дiяльнiсть (соцiалiзований процес мовлення), • когнiтивна (психологiзована) мовномисленнєва дiяльнiсть (на противагу об’єктивовано-суспiльному мовленню), • середнє мiж соцiальною мовою i iндивiдуальним мовленням, • слiди iдiостилю в текстi, • сукупнiсть текстiв одного стилю, • синхронна мовна дiяльнiсть (на противагу iсторичному мовному досвiду чи iсторичним текстам), • частина свiту, органiзована навколо тексту.
III. ФУНКЦIОНАЛЬНО-ПРАГМАТИЧНЕ РОЗУМIННЯ ДИСКУРС – функцiонально-прагматичний варiант лiнгвосемiотичної дiяльностi / лiнгвосемiотичного досвiду, специфiкований: а) типом i характером досвiдної дiяльностi (у т. ч. мовної) – реальним – вiртуальним, рацiональним – эмоцiональним, зовнiшньо – внутрiшньо мотивованим (стереотипним – творчим) б) властивостями суб’єктiв (стать, вiк, статус, психологiчнi та фiзiологiчнi особливостi), в) культурно-цивилiзацiйними обставинами дiяльностi (у т. ч. eтнiчними, соцiальними, ментальними), г) характерною локалiзацiєю дiяльностi (вiд мiкро- до макрорiвня), д) характерними темпоральними властивостями дiяльностi (вiд мiкро- до макрорiвня), е) прагматичною семантикою (тематикою).
ФУНКЦIОНАЛЬНА (ДIЯЛЬНIСНА) СТРУКТУРА ДИСКУРСУ • Код дискурсу (система вiдповiдних знакiв i характерних моделей), • Лiнгвосемiотичнi процедури (сукупнiсть характерних лiнгвосемiотичних актiв, здiйcнюваних на основi коду: зовнiшнiх i внутрiшнiх, породжуючих i спiвпороджуючих), • Тексти (сукупнiсть характерних результатiв лiнгвосемiотичних процедур)
ПРОСТOРOВА (ДОCBIДНА) СТРУКТУРА ДИСКУРСУ • СФЕРА ЛIНГВОСЕМIОТИЧНОГО ДОСВIДУ • ЛIНГВОСЕМIОТИЧHA ПОДIЯ • ЛIНГВОСЕМIОТИЧHА СИТУАЦIЯ • ТЕКСТ (ВИСЛОВЛЮВАННЯ)
КЛЮЧОВI ПРОЦЕДУРНI ФУНКЦIЇ ДИСКУРСIВ ДIЯЛЬНIСНОГО ТИПУ (I) • Реальний дискурс лiнгвосемiотична квалiфiкацiя лiнгвосемiотична конвенцiалiзацiя • Вiртуальний дискурс лiнгвосемiотичнe впорядкування смислу лiнгвосемiотична презентацiя смислу • Рацiональний дискурс лiнгвосемiотична експлiкацiя предметного змiсту лiнгвосемiотична координацiя iнформацiйної дiяльностi
КЛЮЧОВI ПРОЦЕДУРНI ФУНКЦIЇ ДИСКУРСIВ ДIЯЛЬНIСНОГО ТИПУ (II) • Eмоцiйний дискурс лiнгвосемiотична експлiкацiя емоцiй лiнгвосемiотична манiпуляцiя емоцiями • Особистiсно-мотивований (внутрiшнiй) дискурс лiнгвосемiотична iнвенцiя (творчiсть) лiнгвосемiотичне спонукання до творчoстi • Суспiльно-мотивований (зовнiшнiй) дискурс лiнгвосемiотичне наслiдування лiнгвосемiотичне спонукання до стереотипного мислення
КЛЮЧОВI ПРОЦЕДУРНI ФУНКЦIЇ ДИСКУРСIВ ДIЯЛЬНIСНОГО ТИПУ (III) • Побутовий дискурс лiнгвосемiотичне самовизначення у життєвому (вiтальному) середовищi лiнгвосемiотичне пристосування до життєвого (вiтального) середовища • Економiчний дискурс лiнгвосемiотичний прояв рацiональної компетенцiї лiнгвосемiотичне спiробiтництво / конкуренцiя • Суспiльно-полiтичний дискурс лiнгвосемiотичне етично-iдеологiчне позицiонування у суспiльному середовищi лiнгвосемiотичне управлiння емоцiями (своїми i чужими)
КЛЮЧОВI ПРОЦЕДУРНI ФУНКЦIЇ ДИСКУРСIВ ДIЯЛЬНIСНОГО ТИПУ(IV) • Науково-пiзнавальний дискурс семiотизацiя рацiонального знання лiнгвосемiотичний рацiональний вплив на iнтелект (доведення знань) • Естетичний дискурс лiнгвосемiотична демонстрацiя форми лiнгвосемiотичний вплив на уяву (захоплення формою) • Свiтоглядний (фiлософський) дискурс лiнгвосемiотична презентацiя цiнностей лiнгвосемiотичне переконування (захоплення знанням)
ФУНКЦIОНАЛЬНО-ПРАГМАТИЧНЕ РОЗУМIННЯ ТЕКСТУ
Критерiї дискурс-аналiзу тексту • визначення провiдної прагматики означування і комунiкацiї; • видiлення i характеристика референтного поля (об’єкта означування); • визначення мiсця дискурсивного суб’єкта (адресанта) у структурi дискурсу (вiдношення до адресата), його характеру та вiдношення до суб’єкта дiяльностi; • визначення ступеня подiльностi семiотичного засобу за ознакою „змiст – форма” i iєрархiї вiдношень мiж ними; • характеристика семантики дискурсу; • характеристика форми дискурсу; • визначення ролi екстралiнгвiстичних чинникiв.
Побутовий дискурс • прагматика виживання (життя, здоров’я, задоволення вiтальних потреб, самовизначення у життєвому середовищi i пристосування до нього – лiнгвосемiотична соцiалiзацiя i iндивiдуалiзацiя), синкретизм рацiонального i емоцiйного, • побутово-мiфологiчна картина свiту (iндивiдуалiзований сенсорний досвiд, традицiйна понятiйна сiтка, актуальний стан досвiду), • неусвiдомлена iндивiдуалiзацiя = арефлексiя (iндивiдуальнi вiтальнi переживання i бажання, гендерно-вiковi, мiкросоцiальнi i локальнi чинники, психофiзiологiчнi схильностi, значна роль психо-емоцiйних станiв, неусвiдомленiсть використання коду), • семiотична «прозорiсть» тексту, нероздiленiсть знака, висока наративнiсть текстiв, велика кiлькiсть стереотипних конструкцiй, семантичних i формальних девiацiй, редукцiй, узуальнiсть коду, • дискурс – конкретизований у часопросторi, безпосереднiй, спонтанний, контактний, просодично значущий, iз значною присутнiстю невербальних чинникiв.
Економiчний дискурс • утилiтарно-рацiональна прагматика (практицизм, ефективнiсть / прибуток, спiробiтництво / конкуренцiя, виявлення рацiональної компетенцiї, примат комунiкативної функцiї над експресивною), • реально-узагальнений i рацiонально-рефлексивний когнiтивний простiр, спецiалiзацiя (завуження) i аналiтизм референтного поля, об’єктнiсть ( «об’єктивнiсть» ) картини свiту, • homo economicus, компетентнiсть, вiдстороненiсть вiд об’єкта ( «об’єктивiзм» , беземоцiйнiсть), рольовий характер дискурсної поведiнки, формалiзацiя особи, iнституцiалiзацiя ( «правова особа» , безособовiсть висловлювання), • широкий термiнологiзм (конвенцiоналiзм змiсту + шаблоннiсть, нормативнicть, «прозорiсть» форми), примат змiсту над формою, переважна дескриптивнiсть тексту, денотативнiсть i аналiтизм змiсту, iнтернацiоналiзм дискурсивних засобiв, явнiсть смислу (поєднання смислу i змiсту), тяжiння до нормативностi коду, • широке використання невербальних засобiв есплiкацiї змiсту i iнформування (схеми, iндексальнi знаки, висококонвенцiональнi символи i сигнали).
Суспiльно-етичний (полiтичний) дискурс • емоцiйно-практична прагматика (моралiзаторство, суспiльний лад, персуазiя, управлiння своїми i чужими емоцiями, етично-iдеологiчне позицiонування у суспiльному середовищi, примат комунiкативної функцiї над експресивною), • реально-узагальнений (квазiреальний) i емоцiйно-рефлексивний (квазiобє’ктивний) когнiтивний простiр (iдеологiчна картина свiту), тенденцiйний аксiологiчний характер iнтенцiї, синтетичнiсть i iнтуїцiйнicть референтного поля, • homo politicus, емоцiйнiсть, корпорацiйнiсть, рольовий характер дискурсної поведiнки, масовий адресат, тяжiння до поєднання адресанта з адресатом в множинному суб’єктi (дiалогiзм, «ми» ), • наративнicть тeксту, домiнацiя форми над змiстом, корпоративна конвенцiональнiсть знакiв (iдеологiчнi штампи i стереотипи), експресивнiсть форми, декларативнiсть i iмперативнiсть змiсту, риторичнiсть, розмита денотацiя, велика кiлькiсть конотацiй, декларативна явнiсть смислу у поєднаннi з його реальною iмплiкацiєю, повторна i вторинна (образна) номiнацiя, • широке використання висококонвенцiональних невербальних манiпуляцiйних засобiв (символiка).
Науковий дискурс • вiртуально-рацiональна прагматика (пiзнання, правда, семiотизацiя рацiонального знання, дискурсивно-вербальне доведення знань шляхом рацiонального впливу на iнтелект, примат експресiї над комунiкацiєю), • вiртуально-узагальнений (абстрактний) i рацiональнометарефлексивний (логiчний) когнiтивний простiр, ментальна рецепцiя i концептуалiзацiя картини свiту (ментатив), предметний аналiтизм референтного поля, подiл референтного поля на «своє» (нове розумiння) i «чуже» (старе знання) (корекцiя загальної картини свiту), монореферентнiсть, • виразна вiдстороненiсть суб’єкта вiд об’єкта, беземоцiйнiсть, аподиктичнiсть, метарефлексiя, монологiзм, безособовiсть, вузька адресованiсть (пiдготовленiсть реципiєнта), герменевтизм прийому, • вузький термiнологiзм (концептуальна клiшованiсть форми + когерентiсть змiсту), когнiтивний i концептуальний характер дискурсу, домiнацiя змiсту над формою, транзитивнiсть тексту, денотативнiсть змiсту, повна iзоморфнicть змiсту i смислу, схематизм, дескриптивнiсть або рецептивнiсть тексту, первинна i повторна номiнацiя, логiчнiсть смислу, • використання графiчних невербальних засобiв експлiкацiї змicту (схеми, iндексальнi знаки, символи).
Естетичний дискурс • • • вiртуально-емоцiйна прагматика (естетичне переживання, краса, демонстрацiя форми лiнгвосемiотичними засобами, вплив на уяву адресата через емоцiйне зацiкавлення формою, примат експресiї над комунiкацiєю), сфера чистої можливостi, вiртуально-конкретизований (фiктивний, фабуляризований) i емоцiйно-метарефлексивний когнiтивний простiр, синкретизм референтного поля, синтетичнiсть когнiтивного простору, мультиреферентнiсть, подiл референтного поля на «оригiнальне» (нове вiдчуття) i «тривiальне» (старе вiдчуття) (трансформацiя побутової картини свiту), вiдстороненiсть суб’єкта вiд об’єкта (функцiя оповiдача, дескриптора, дистрибутора), емоцiйнiсть, вiдстороненiсть, iндивiдуальнiсть (iдiостиль), дiалогiзм i iнтерпретацiйнiсть прийому (спiвтворчiсть з боку реципiєнта), «добровiльна галюцинацiя» , полiекспресивнiсть тексту (нарацiя, дескрипцiя, демонстрацiя), нетранзитивнiсть тексту, знаковий i формально-модельний характер дискурсу, домiнацiя форми над змiстом, дисонанс змiсту i смислу, вторинна номiнацiя (образнiсть), конотативнiсть змiсту. широке використання просодiї i графiчних формальних засобiв для манiпуляцiйних цiлей
Свiтоглядний (фiлософський) дискурс • вербалiзацiя метарефлексивного синтезу (пошуки сенсу свiту i досвiду, креацiя системи цiнностей, лiнгвосемiотична презентацiя смислу i цiнностей, лiнгвосемiотичне переконування адресата через захоплення знанням, абсолютний примат експресiї над комунiкацiєю), • сфера можливої реальностi, вiртуально-узагальнений (абстрактнo -образний) i iнтуїцiйний (рацiонально-емоцiйний) когнiтивний простiр, синтетичнiсть референтного поля i когнiтивного простору, метарефлексивнiсть, трансцендентнiсть референцiї, подiл предметного поля на «цiнностi» (позитивнi смисли) i «антицiнностi» (негативнi смисли) (корекцiя оцiнки поточної картини свiту), • синтез максимальної iндивiдуалiзацiї i узагальнення суб’єкта, явна трансцендентальнiсть позицiї суб’єкта i iманентна суб’єктивнiсть, • ментально-рецептивний i вербальний характер дискурсу, зрiвноваження форми i змiсту, транзитивнiсть тексту, високий рiвень когерентностi i низький рiвень конвенцiональностi змiсту, слабка термiнологiчна стабiльнiсть форми, велика кiлькiсть абстрактної лексики, оцiнний характер тексту, монологiзм, • слабке використання невербальних засобiв, вербалiзм, символiзм.
Скачать презентацию Функцiональнопрагматична концепцiя ДИСКУРСУ i проблеми перекладознавства ФУНКЦIОНАЛЬНО-ПРАГМАТИЧНЕ
ДИСКУРС ukr.ppt