Франція у другій половині ХХ ст на

Франція у другій половині ХХ ст. — на початку ХХІ ст. Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми ВГ «Основа» «Електронний конструктор уроку»

1. Які фактори визначили зовнішньополітичний курс країни у міжвоєнний період? 2. Чому зазнала поразки спроба Франції організувати колективну безпеку за участі східноєвропейських країн і СРСР? 3. Які політичні сили складали основу руху Опору у Франції?

Франція з 1958 р. — президентська республіка, унітарна держава. Столиця — м. Париж. Президент — голова уряду і держави. Законодавча влада належить двопалатному парламенту (національні збори і сенат). До складу Франції входять «заморські департаменти» (Мартініка, Гваделупа та ін. ).

Під час Другої світової війни Франція зазнала величезних економічних збитків, внаслідок яких рівень промислового виробництва у 1944 р. складав 38 % від довоєнного. Гостро постало питання: якими методами відбудовувати країну?

У Франції протягом 1944— 1946 рр діяв Тимчасовий уряд, який очолив генерал Шарль де Голль. До складу уряду увійшли представники партій, що брали участь у русі Опору, а також антифашисти, які перебували в еміграції. Шарль де Голль 13 жовтня 1946 р. була затверджена Конституція Четвертої республіки і сформовано уряд на чолі з П. Рамадьє

Франція за часів Четвертої республіки Зовнішня політи Внутрішня політика Політика «програмування економічного розвитку» : надання кредитів підприємцям; надання податкових пільг; державні замовлення тощо Приєднання до пла Маршалла. Входженн НАТО. Колоніальна ві Індокитаї 1946– 1954 ( «брудна війна» ) Колоніальна війна в А 1954– 1962 рр. Участ інтервенції проти Єгипт р.

21 грудня 1958 р. президентом Французької республіки було обрано Шарля де Голля, прем’єр-міністром став М. Дебре.

1960 р. де Голль надав незалежність 14 африканським колоніям. З Алжиром було складніше, але генерал діяв рішуче і пішов на конфронтацію з ультраколоніалістами, хоча вони й сприяли його приходові до влади.

1962 р. було підписано угоду з Тимчасовим урядом Алжиру. Франція надала Алжиру незалежність і попрощалась із колоніальною імперією.

Травневі поді ї 1968 р. Причини Повільне зростання заробітної платні. Зростання безробіття. Зростання податків Суть Гостра сутичка робітничого класу і демократичних сил (барикади, акції протесту тощо), до яких приєдналися службовці та урядові війська Зміст Початок травня 1968 р. — студентські акції з вимогою реформи вищої школи. 10 травня — розгін поліцією демонстрації студентів у Латинському кварталі Парижа. 13 травня — масові акції протесту по всій Франції й початок загального страйку робітників Наслідки Розпуск президентом Національних зборів. Введення до складу уряду лівих голлістів, які виступали з проектом соціально економічних реформ. Відставка Ш. де Голля. Наступники: Ж. Помпіду (1969– 1974), В. Жискар д’Естен (1974– 1981 рр. )

Внутрішня і зовнішня політика Франці ї у 70 – 90 -ті рр. У політичному житті країни посилюється роль лівих партій, які виробили спільну програму розвитку Франції. 1969 р. Президентом Франції обраний Ж. Помпіду — прибічник «голлізму» . Уряд проводить низку соціальних реформ

1974 р. Президентом Франції обраний В. Жискар д’Естен — лідер партії незалежних республіканців. Розпочався певний відхід від «голлізму» в зовнішній політиці — Франція розширила співробітництво з НАТО

1981 р. Президентом Франції обраний Ф. Міттеран — соціаліст, прибічник націоналізації і розширення соціальних програм. Уряд зосередив зусилля на забезпеченн економічного підйому. 1988 – 1990 рр. Президентом знову обраний Ф. Міттеран. Розпочалась економічна криза 1990– 1993 рр.

На виборах в Національні збори в 1986 р. перемогу здобув блок правих сил, їхній лідер Ж. Ширак очолив уряд. Почалася денаціоналізація, були зменшені витрати на соціальну допомогу. В 1995 р. президентом Франції обраний Ж. Ширак. Посилився страйковий рух у відповідь на соціальні реформи. Зростало безробіття. Наприкінці 90 -х років економічне становище Франції та її міжнародна політика не зазнали радикальних змін. Франція бере активну участь в європейській інтеграції, НАТО

Франція наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. 24 січня 1992 р. Франція визнала незалежність України і встановила з нею дипломатичні відносини. У 1997 р. відбувся візит Президента України Л. Кучми до Франції. Підписано нові угоди про економічне і політичне співробітництво

З 2007 р. президентом Франції став Ніколя Саркозі. Він має аристократичні корені, його батько походить із дворянського угорського роду. Він — правий консерватор. Виступає за зниження податків і соціальних видатків. Прибічник європейської інтеграції. Судячи з його виступів, підтримує традиційні французькі цінності світської демократичної держави, які увібрали досвід християнської цивілізації.

1. Які характерні ознаки соціально-економічного і політичного життя Франції в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст. ? 2. Висловіть судження щодо необхідності розвитку українськофранцузьких відносин на сучасному етапі.

Домашнє завдання Опрацювати відповідний параграф підручника.

Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми ВГ «Основа» «Електронний конструктор уроку» © ТОВ «Видавнича група ˝Основа˝» , 2012 Джерела: 1. Усі уроки до курсу «Всесвітня історія» . 11 клас. Стандартний та академічний рівні 2. Сайты • www. academicpress. com • www. britannica. com • www. internetri. net/vv • www. sociology. org • www. sil. org/ethnologue