Формування навичок читання в початкових класах Підготувала студентка

Формування навичок читання в початкових класах Підготувала студентка 2 -Ж курсу Харчук Єлизавета

Навчити дітей читати – одне з найважливіших завдань вчителя першого класу. Читання – дуже складний процес його неможливо визначити одночасно. Та навчити по справжньому добре читати не просто. Свою роботу з першокласниками починаю з того, що виявляю рівень наявних у них знань про навколишній світ, умінь читати й розв'язувати задачі, яких вони набули в дитячому садку чи вдома, як уміють дотримуватись правил співжиття в колективі. І вже з перших же днів приступаю до справи значно складнішої – вивчення кожного учня як індивідуальності, із його внутрішнім світом, уподобаннями, певними уявленнями про себе та свої можливості.

. У кожному класі особлива увага звертається на вдосконалення навичок свідомого, правильного, виразного та швидкого читання. Названі якості тісно взаємозв'язані. Процес їх формування у школярів відбувається не одночасно. Але в 2 – 3 класах треба добитися, щоб кожний учень у кінці навчального року вільно читав слова, причому правильно, виразно і швидко, відповідно до програмних вимог. Правильним читання учня можна вважати тоді, коли він безпомилково вимовляє всі звуки рідної мови, ставить наголос у словах, не повторює окремих звуків, складів, чітко вимовляє закінчення слів, не пропускає слів у рядках і самих рядків. Педагог веде облік цих помилок в учнів і намічає в кожному окремому випадку необхідні методи і прийоми їх виправлення.

. Основні методичні прийоми навчання читати правильно такі: читання вчителем, читання учнів; пояснення вчителя, аналіз і виправлення помилок, вправляння у читанні слів, словосполучень, речень з дошки перед опануванням цілого тексту. Для поліпшення правильного читання потрібні вправи на розвиток чіткості вимови: промовляння групи голосних, приголосних звуків, складів, читання слів з цими звуками, речень, скоромовок, прислів'їв. Ці вправи розвивають рухливість мовленевого апарату. Відомо, що діти часто недостатньо відкривають рот і артикулюють звуки. Тому, щоб запобігти монотонності, неточності вимови, доцільно пропонувати своєрідну розминку перед читанням.

Артикуляційні вправи Улянка учиться у школі. Читати вміє і писати Улянка - знають всі удома – Учителькою хоче стати. " *** "Шиє Люба, вишиває, Шубку ляльці дошиває. Шапку, шарф і шаровари Шити мама помагає. " *** "Сіло сонце на сосну. Сонно мовило: "Засну!" Сосни сонечко гойдали. Сосни сонечко благали - Сонце, сонечко, не треба Стане темно нам без тебе!"

Чистомовки "На-на-на - ми піймали лина. Ну-ну-ну - я козу тягну. Но-но-но - підемо в кіно. Не-не-не - яблуко смачне. Ні-ні-ні - сонце у вікні. Ни-ни-ни - червоні кавуни. " *** "Ва-ва-ва - ми вчимо слова. Ву-ву-ву - пісню знаємо нову. Ви-ви-ви - котика злови. Ве-ве-ве - корабель пливе, Ві-ві-ві - зошити нові. " *** "Са-са-са - укусила ніс оса. Су-су-су - заплету тобі косу. Си-си-си - води мені принеси. Сі-сі-сі - вся травичка у росі. "

Правильності читання сприяють вправи на вироблення уваги до слова, до його частин: читання слів зі спільним коренем; з різними коренями, але однаковим префіксом (чи суфіксом, закінченням); читання слів, які відрізняються одним звуком) Тінь – лінь балка – білка тік – так Бак – мак сом – сам річка – нічка Діти – віти міст – піст мило – шило Лин – тин млин – клин рак – лак Вода – водяний мороз – морозний сад – садовий Прибіг – приніс – привів – прибив Лі – (літак, літо, лісок, лікар) Мі – (мішок, місток, місяць, місто) Кі – (кіно, кільце, кінець, кілограм)

Запобігають помилкам попередні кількаразові прочитування важких слів, словосполучень, громіздких речень, що трапляються у тексті ( краще виписати їх на дошку). Ефективною є форма самопідготовки учнів до правильного читання частини тексту з наступною взаємоперевіркою: учень читає текст сусідові, той стежить за правильністю. Потім ролі міняються. Вправи з картками, де записані слова для миттєвого сприймання, розширюють поле читання, від якого значною мірою залежить швидкість.

Швидкість читання поліпшується вправами на розвиток оперативної пам'яті, периферичного зору, вдосконалення здатності передбачати слова на основі букв, що входять до їх складу, передбачати зміст твору за заголовком: початком і кінцем; заголовком та опорними словами; заголовком та ілюстраціями твору. У ході опанування швидкочитання учні вчаться коректувати і власний психофізичний стан, що теж дуже важливо. Діти навчаються швидко читати за допомогою серії таблиць, спрямованих на доведення до автоматизму певних навичок – складових досконалого читання. Система роботи з таблицями допомагає не лише оволодіти високою технікою ознайомлення з текстами, а й спрямована на виховання людини, закоханої у книгу, в рідну мову, знавця літературної спадщини свого народу. За основним положенням цієї методики першокласники не називають літер - "бе", "ве", "ге", - а тільки звуки. Завдяки цьому їм легше зливати букви в склади та слова. Особливістю такої роботи є й те, що спочатку діти засвоюють голосні, що дає змогу читати з першим же вивченням приголосних всі існуючі у мові склади. Техніка навички відпрацьовується за двома таблицями доти, поки дитина не навчиться автоматично зливати голосні та приголосні.

Таблиця 1 Ї Е Є А БЕ БЄ БА И БИ І БЇ БІ АБ ЕБ ЄБ ИБ ІБ ВА ВЕ ВЄ ВИ АВ ЕВ ЄВ ИВ О У Ю Я Б БО БУ БЮ БЯ ЇБ ОБ УБ ЮБ ЯБ ВІ ВЇ ВО ВУ ВЮ ВЯ ІВ ЇВ ОВ УВ ЮВ ЯВ В

Робота з табл. 1 дає змогу прискорити темп читання удвоє, оскільки школярі навчаються сприймати і називати не окремі букви, а склади як єдине ціле, усвідомлюють його структуру. Визначають закономірність розташування складів, що сприяє розвитку пам'яті, логічного мислення. Згодом на основі цієї таблиці організовуються ігри: 1. Знайди заданий вчителем склад. 2. Склади слова з двох, трьох, чотирьох літер (ми, рік, біб, тиша) або складів (Вова, баба, роса) 3. «Хто перший? » Змагання для двох учнів, що одночасно почали читати рядок чи стовпчик: хто швидше закінчить. Завдяки ігровим ситуаціям навчальний процес пожвавлюється, стає невимушеним, підвищується активність дітей, допомагають формувати позитивне ставлення до уроків читання.

Проте, досягти бажаних результатів можна тільки багаторазовим щоденним тренуванням, куди, крім уже вказаних методичних прийомів, входять і такі: а) виділення на кожному уроці часу для читання мовчки (про себе) і в голос (пошепки); б) п'ятихвилинка самостійного читання на початку уроків читання; в) щоденні вправи із скоромовками, які сприяють тренуванню пам'яті, чіткості та швидкості вимови; г) першочергове прочитання тексту учнями (самостійно), а не вчителем, як за традиційною методикою; д) стеження за підручником, а не лише слухання, коли вчитель читає; е) щоденне оцінювання домашнього завдання; є) використання вправ на вміння швидко орієнтуватись в тексті, наприклад:

- знайти відповіді на складні запитання (методика Є. М. Ільїна); - дібрати слова на певну орфограму; - визначити, скільки разів на сторінці повторюється те чи інше слово; ж) широке застосування ігор, кросвордів, що потребують вміння читати; з) ознайомлення дітей з якнайбільшою кількістю цікавих книжок, щоб кожен учень зміг обрати таку, за якою навчиться читати без примусу; и) щомісячне відвідування класом книжкового магазину. Обов'язкова умова - прочитати придбану книгу; і) робота з читацькими щоденними і формулярами; ї) проведення (раз на рік) класних та загальношкільних конкурсів ораторів і захисту формулярів, що постають заохоченням самоосвіти, котра неможлива без наполегливого удосконалення техніки читання.

Свідомим вважається читання, коли школяр у тексті визначає його основний зміст, пояснює значення переважної більшості слів, вжитих як у прямому, так і в переносному значенні, розуміє зміст окремих частин тексту (абзац, опис подій, явищ, характеристика героя) і, звичайно, встановлює зв'язок між реченнями, які складають певну частину. Для перевірки розуміння прочитаного учневі пропонується сказати, про що він прочитав. Якщо школяр неспроможний відповісти, вчитель пропонує йому конкретні запитання або з'ясовує значення окремих слів. В учнів 1 - 4 класів свідоме сприймання тексту перевіряється не лише через уміння відповідати на питання, а й самостійно переказувати зміст (повно, стисло, вибірково, творчо), складати план прочитаного (усно чи письмово), розбивати текст на частини, придумувати заголовки до них, знаходити описи подій, вчинків, природи, образів, давати елементарну характеристику дійовій особі, висловлювати власне ставлення до прочитаного та ін.

Виразність читання. На уроках читання передусім розвиваються емоції почуття дітей. Це відбувається тоді, коли учні співпереживають з героями, уявляють себе поряд з ними, помічають стан, переживання дійових осіб, прагнуть їм допомогти. Ця настроєність найкраще передається під час виразного читання, виконання різного типу творчих завдань, тобто в посильній самостійній роботі дітей. Методика уроків читання нерозривно пов'язана з елементами виразного читання, оскільки ґрунтовне, осмислене вивчення тексту художнього твору неможливе без яскравого емоційного його звучання. А процес навчання виразного читання немислимий без глибокого проникнення в зміст та ідею твору. Щоб навчити учнів виразно читати, потрібно насамперед навчити їх володіти усним словом, яке має бути виразником їх думок, почуттів; навчити їх впливати на клас за допомогою інтонації. Це можливо лише тоді, коли вони оволодіють всіма засобами виразного читання: технікою мовлення, логікою мови та емоційно - образною виразністю читання. В основі занять з техніки мовлення лежать вправи з розвитку і контролю дихання, дикції та голосу. Вправи можна проводити як на початку уроку, так і під час фізпаузи.

1. Уночі літає (вдих), вогнем миготить (вдих), а диму немає. (Зірка). 2. Зоря, зоряниця, (вдих) По землі ходила, (вдих) Ключі загубила (вдих) А сонце зійшло (вдих) Ключі знайшло. . . (Роса) (Секундний видих. Після паузи вдих - прочитати на видиху першу частину загадки, знов пауза - вдих, і на новому видиху читати другу «частину» . Прочитати цілу фразу на одному видиху секундний видих, пауза, вдих (V пауза, набрати повітря). Журавлі-журавлики Крила натомили. V Бо довго над морем З вирію летіли. V А коли на рідну землю В чистім полі сіли. V