Фонетична транскрипція Фонетична транскрипція Для правильного

Фонетична транскрипція

Фонетична транскрипція • Для правильного засвоєння фонетики, зручності і глибшого вивчення природи звука в мовознавстві зроблена фонетична транскрипція. • Фонетична транскрипція – це запис мовлення, при якому відносно точно передається кожний звук.

Фонетичний алфавіт – це система літер разом із додатковими знаками: • система має бути простою і зручною для користування; • кожен звук повинен мати свій особливий знак; • додаткові знаки мусять бути спільними для ряду звуків із спільною додатковою ознакою.

У фонетичній транскрипції існують такі додаткові літери й розрізнювальні знаки: • Звуки, які під час вимовляння набувають відтінку іншого звука, позначаються літерою фонетичного алфавіту, а вгорі пишеться літера того звука, до якого наближається у вимові основний звук. Наприклад: зима [з ие м á]

• Для позначення злитих звуків (африкат) [дж], [дз ]י пишуться дві літери і з’єднуються вгорі дужкою. Наприклад: джерело [дж еи р еи л ó]

• Нескладові звуки позначаються літерою з дужечкою над нею. Наприклад: знайте [з н á ǐ т еи] знав [з н а ў]

• Для позначення м’якості й напівм’якості приголосних використовуються знаки ’ , י після літери вгорі. Наприклад: Він [в’ і н] Пола [п о л י á]

• Подвоєння звука позначається двокрапкою (: ) після літери. Наприклад коріння [к о р י í н : י а]

• Наголос ( ставиться над голосним ) звуком.