Фольклорно-міфологічні образи драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»
Метою нашого дослідження було завдання вивчити, проаналізувати й узагальнити відомості про фольклорноміфологічні образи драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» . Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань, як: - поглиблено розглянути вже відомі факти про фольклорноетнографічну діяльність Лесі Українки; - проаналізувати фольклорно-міфологічні образи драмифеєрії Лесі Українки «Лісова пісня» та провести аналогію з віруваннями та звичаями українського та інших народів; - систематизувати й узагальнити результати відомих явищ; - висвітлювати власні судження.
Об’єктом дослідження нашої роботи є драма-феєрія «Лісова пісня» , спогади, листи письменниці. Предметом дослідження є фольклорноміфологічна основа сюжету, світ людей і світ лісових мешканців драми-феєрії «Лісова пісня» . У роботі були використані такі методи дослідження: - теоретичний (систематизація й узагальнення досліджуваної проблеми на основі осмислення першоджерел); - проблемно-пошуковий.
Ми запропонували таку систематизацію джерел: 1) фольклорні; 2) міфологічні; 3) книжні. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в роботі напрацьований матеріал стосується особливостей художньої інтерпретації надприродних істот; вперше зроблене зіставлення демонологічних істот, репрезентованих у творі.
Фольклорно-міфологічні джерела “Лісової пісні” Лесі Українки. Докладний аналіз міфології “Лісової пісні” наводить нас на думку, що Леся Українка знала досконало не лише волинський та поліський варіанти, а й гуцульський (Мавка) та центральноукраїнський (Доля). Письменниця відтворила справжні фольклорні та міфологічні образи. Це не механічне перенесення фольклорних матеріалів у твір, а складний творчий процес. Леся Українка добре орієнтувалася у величезній кількості українських народних творів і виявили майстерність у створенні міфологічних постатей. .
Світ людей і світ лісових мешканців драми-феєрії Образи драми-феєрії “Лісова пісня” можна розглядати за двома класифікаціями: 1) образи надприродних істот і образи людей; 2) позитивні і негативні персонажі. Перша класифікація значно простіша для розуміння, бо серед людських персонажів у творі лише Лукаш, його мати, дядько Лев і Килина з дітьми, всі інші персонажі є фантастичними. Фантастичні істоти розподіляються на негативних і позитивних не за народною міфологією, а за вчинками. Тому Мавка, Лісовик, Русалка Польова, Перелесник – позитивні образи, а Куць, Потерчата, Мара, Злидні, Водяник, “Той, що греблі рве”, “Той, що в скалі сидить” – негативні.
Фольклорно-міфологічна інтерпретація образної системи драмифеєрії Проаналізувавши твір ми дійшли висновку, що “Лісова пісня” поєднує в собі народну демонологію, космогонію, казкові образи, тобто такі міфологічні пласти, які в усній фольклорній традиції вважаються несумісними. Так, наприклад, лісовики, водяники найчастіше зустрічаються в казках, а русалки, мавки, перелесники та потерчата – це вже щось з галузі демонології. Леся Українка істотно не змінює народне уявлення про надприродних істот, лише деякі міфологічні персонажі зазнають суттєвих змін.
Водяник Як і всі духи, що є на землі, водяник, згідно з українськими легендами про створення світу, походить від чорта. Він міг перевтілюватися у різні істоти — дитину, козла, собаку, качура, рибу тощо. Водяник в “Лісовій пісні” є уособленням рис деспотичного хазяїна. Багнюка, у якій він звик жити, впливає на його спосіб мислення.
Лісовик Він владарює в лісі, охороняє його мешканців. У драмі-феєрії лісовик – це “малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям”. Шати Лісовика змінюються залежно від пори року. Зміною барв одягу Лісовика авторка вказує на його приналежність до лісу, впливовість на все живе.
Злидні - язичницькі злобні духи стародавніх слов'ян, які мають не цілком певну зовнішність (говорить, але невидима). Злидні, персонажі драми-феєрії “Лісова пісня”, – “малі, зморені істоти, в лахмітті, з вічним, гризьким голодом на обличчі”. Вони можуть обертатися чоловічком, маленькою дитиною, убогим старим. У будинку злидня найчастіше селиться за піччю, але любить і раптово скочити на спину, плечі людини, “їздити” на ній. Злиднів може бути декілька. Проте, проявивши деяку кмітливість, їх можна переловити, замкнувши в будь -яку ємкість.
Перелесник (летавиць) — різновид злого духу, що, як зірка, падає з неба та відвідує людей, набираючи вигляду рідних, близьких, коханих. Він нагадує вогонь, що спалює довірливі дівочі серця. Перелесник-спокусник у казці Лесі Українки не такий невибагливий серцеїд, як у фольклорі. Мабуть, тому він спопеляє Мавку саме тоді, коли їй загрожує людський глум, щоб не дати людям позбиткуватися над нею.
Вовкулака (вовкун) — надзвичайна напівфантастична істота. Вовкулаки могли бути вроджені та зачаровані (обернені). Вродженими ставала людина, що народилася під певною планетою. Зачарованими ж стають ті, яких обертають у вовків чаклуни, відьми. Образ вовкулаки – один з найпоширеніших у поліській міфології. Постать Лукаша-вовкулаки – це образ, сповнений внутрішнього протиборства людини з собою. За допомогою чарів йому ще можна повернути людський вигляд, але він усе одно залишиться вовкулаком, хоч і з людським обличчям.
Доля (талан) — фантастично-поетичний образ, який у повір'ях українців ототожнювався зі щастям. Вона змальовувалася в образах жінки, панича, незнайомця тощо. Щаслива доля — приємна на вигляд, чепурна, а лиха — заспана, запухла, неряшниця. За народною уявою, кожна людина має свою долю, яка фатально визначає її вік, благополуччя тощо. Під якою планетою та в яку годину народиться людина — така й її доля. Доля сприймалася не як божество, а як двійник людини. У “Лісовій пісні” Доля – це з усією очевидністю двійник Лукаша. Діалог Лукаша з Долею – це об‘єктивізований і драматизований його внутрішній діалог з совістю. Вона кориться Лукашевій волі – вказує йому на чарівну гілку, з якої заговорить сопілка втраченого щастя.
Мавка Мавки (Навки, Нявки) - у східнослов'янській міфолоґії це злі духи, часто смертоносні. Традиційно вважають, що мавки живуть у лісах. У Галичині місцем поселення мавок вважають Карпати. Мавки символізують душі дітей, які народилися мертвими чи померли нехрещеними. Вони часто постають у вигляді молодих красивих дівчат, що танцями і співом заманюють хлопців у ліс, де залоскочують їх до смерті. У “Лісовій пісні” Мавка, донька Лісовика, - це вже не зовсім лісовий дух. Любов до Лукаша дала їй так багато відкриттів, так багато щастя, так багато мук. І таким чином ввела Мавку в світ людей. Сила цього образу – в непереможній, шляхетній, безсмертній любові. Тому невмирущою є духовна краса і велич Мавки. Мавка відкриває в собі душу, що не є характерним для демонологічної істоти. У світовій міфології русалка шукає душу у коханні зі смертним.
Віла У дослідників існує згадка про те, що Лесю Українку приваблював образ сербської русалки – Віли, прекрасної войовничої діви, супутниці богині Артеміди (богині війни). Але так, як в українців Віли - це богині долі, а не русалки, і українським відповідником до сербської русалки є Мавка, яка віддалено нагадує Вілу, небезпечну істоту, яка не має доброго відповідника до сербської Віли, вродливої і безпечної для людини міфологічної істоти, то письменниця не могла ввести до твору, написаного на українському фольклорі, сербську русалку.
Дякуємо за увагу
Скачать презентацию Фольклорно-міфологічні образи драми-феєрії Лесі Українки Лісова пісня
презентация МАН 2012.pptx