Фізіологія людини І семестр Питання базисного рівня знань з фізіології 5. 12010102 Сестринська справа
Рефлекс - причинно обумовлена реакція організму на подразнення за допомогою нервової системи. Для рефлекса потрібен подразник і рефлекторна дуга. Рефлекторна дуга складається з рецептора (який подразнюється), аферентне нервове волокно, нервовий центр, еферентне нервове волокно, виконавчий орган, аферентний зворотний зв'язок виконавчого органа з нервовим центром.
Рефлекс: Рецептор аферентне нервове волокно Нервовий центр еферентне нервове звор отній волокно зв’я зок Виконавчий орган (ефектори)
Види рефлексів: • автономні – скорочення гладеньких м’язів внутрішніх органів або виділення секрету залозами; • Соматичні – скорочення скелетних м’язів; • Безумовні – вроджені; • Умовні – набуті.
Рефлекторна дуга: 6 7 • • • 1 - рецептор 2 – аферентне нервове волокно 3 – вставний нейрон 4 – еферентне нервове волокно 5 - ефектор 6 – чутливий нейрон 7 – руховий нейрон
Нейроглія → функція: • • астроцити → опора; олігодендроцити → захист; епендимоцити → допомога функцій; мікроглія → функція фагоцитозу.
Середній мозок:
Функції середнього мозку: РЕФЛЕКСИ: 1. Статичні: - орієнтовні; - сторожеві; - виправлення. 2. Статокінетичні; 3. Зіничний рефлекс; 4. Акомодації; 5. Координації жування і ковтання з диханням; 6. Координації дуже тонких рухів кисті.
Надниркові залози (права і ліва)
Мікроскопічна будова наднирника
Мінералокортикоїди (альдостерон): зменшують виділення натрію за рахунок збільшення резорбції натрію в канальцях нирок, збільшуючи виділення калію. За рахунок зменшення виділення натрію затримується вода в організмі, зменшується діурез, збільшується артеріальний тиск.
Фізіологічна дія глюкокортикоїдів (кортизон, кортикостерон): збільшують рівень глюкози в крові збільшують розпад білків, мають протизапальний ефект , подавляють ріст і розмноження лімфоцитів, еозинофілів; • подавляють синтез антитіл і гальмують алергічну реакцію; • виділяються при надзвичайних обставинах (стресах). • •
Фізіологічна дія статевих гормонів сітчатого шару кори наднирників: • Стимулюють ріст статевих органів до статевого дозрівання; • Визначають статеву поведінку під час менопаузи.
Мембранний потенціал спокою (МПС): • • МПС скелетних м’язів – 90 мв. , МПС гладеньких м’язів – 30 мв. , МПС нервової клітини – 40 -90 мв. , МПС секреторної клітини – 20 мв.
Концентрація іонів: другі Іони Na+ К+ С 2+ Сlкатіони аніони В клітині 12 155 0. 0001 4 155 Поза клітиною 145 4 2. 4 120 5 7
Механізм МПС: • кількість катіонів і аніонів в клітині однакова; • мембрана у 10 -25 разів прониклива для К+ чим для Na+; • К+ виходить швидше з клітини чим заходить Na+; • К+ покидаючи клітину змінює знак всередині клітини на “–”; • К+ накопичуючи поза клітин його знак змінється на “+”; • за таких умов К+ може вийти з клітини; • Na+ К+- насос підтримує МПС, щоб він не збільшувався.
Пресинаптичне гальмування: Постсинаптичне гальмування Пресинаптичне гальмування
ГАМК 100 -150 мс виникає через 15 -20 мс ↓ рецептори пресинаптичної бляшки ↓ відкрилися канали, включилися насоси Na+ заходить у пресинаптичну мембрану Cl, Ca 2+ - викачуються з мембрани ↓ деполяризація пресинаптичної мембрани ДПА – деполяризація первинних аферентів
↓ визиває рефлекторність пресинаптичної бляшки по відношенню до ПД нервового волокна ↓ ДПА може іти на зустріч нервового волокна, зменшуючи його
Постсинаптичне гальмування: ГАМК, гліцин ↓ рецептори постсинаптичної мембрани ↓ відкриваються канали К+ і Cl↓ К+ виходить з клітини Сl- заходить у клітину ↓ гіперполяризація постсинаптичної мембрани – гальмівний постсинаптичний потенціал (ГПСП)
Базальні ядра
Функції базальних ядер: 1. Втілення програми рухів у процес довільних рухів. 2. Впливають на тонус м’язів забезпечує настройку їх на виконання рухів. 3. Здержування мимовільних рухів під час емоцій. 4. Запам’ятовувати складні рухові реакції під час тренування.
Фізіологічна роль гормонів мозкової речовини наднирників: • Адреналін, норадреналін, ДОФамін • Підвищюють силу, частоту серцевих скорочень; • Підвищують АТ; • Розширюють бронхи; • Гальмуюють секрецію травних залоз; • Зменьшують сечоутворення; • Підвищюють функцію сфінктерів; • Виділяються при стресах.
Крива потенціалу дії: • • • 1 –фаза наростання деполяризації 2 – критичний рівень деполяризації (поріг) 3 - овершут (переліт) 4 - реполяризація (зниження) 5 - слідова деполяризація 6 -слідова гіперполяризація
Механізм потенціалу дії: • деполяризація – відкриваються Na+ канали і Na+ лавиноподібно заходить в клітину зменшуючи потенціал; • реполяризація – відкриваються К+ канали і К+ покидає клітину збільшуючи потенціал; • слідова деполяризація – сповільнення виходу К+ з клітини; • слідова гіперполяризація - Na+, К+ - насос, викачуючи з клітини 3 молекули Na+ і закачуючи в клітину 2 молекули К+ - збільшує потенціал.
Рівні регуляції функцій організму: 1. Метаболічна; 2. Гуморальна; 3. Нервова.
• Метаболічне регулювання функції організму відбувається завдяки утворення продуктів обміну. • Гуморальна регуляція – це різновид біологічної регуляції при якому інформація передається за допомогою біологічно активних речовин, які розносяться по організму кров’ю або лімфою , а також шляхом дифузії у міжклітинній рідині. • Нервовий механізм регуляції – різновид біологічної регуляції за допомогою нервової системи (рефлекси).
Функції зони кори: 1. Специфічні зони: - Лобова частка (передня прицентральна звивина) – рух скелетних м’язів; - Тім’яна частка (задня прицентральна звивина) – зони відчуття шкірної чутливості тіла (температури, дотику, болю); - Потилична частка – зони зорового відчуття; - Скронева частка – зони слухового відчуття, рівноваги - Лімбічна система – зони нюхового і смакового відчуття.
Функції зони кори: 2. Центри вищої нервової діяльності: - Асоциативні зони кори (найбільш розвиваються); - Мислення, мова, рухова діяльність, емоції.
Функції зони кори: 3. Непецифічні зони: - Лобова – мислення, центр моторної зони, письмової зони, мовлення, письмової мови, пам’яті, емоції; - Потилична частка – уміння читати, написання; - Скронева частка – зони слухового мовлення; - Лімбічна система – зони емоції, пам’яті, інстинктової поведінки.
Фізіологічна роль чоловічих статевих гормонів: - Андроген, тестостерон (виділяються яєчками): - Стимулюють ріст статевих органів; - Форують вторинні статеві ознаки (будова тіла, оволосіння); - Збільшуюють м’язеву масу; - Формують статеві потяги та статеву поведінку; - Формують чоловічу психологію.
Канали (без енергії, дифузія): • Водна пора • Селективний фільтр • Ворота Na+ - 0, 5 нм К+ – 0, 3 нм Са+ - 0, 65 нм Через канали іони проходять за допомогою дифузії, з концентрації більшої переходять до концентрації меньшої. Тому через Na канал Na заходить в клітину, через К канал К виходить з клітини. На рецептор діє ліганд, ворота відкриваються і іони проходять через канал.
Канал має: • водну пору, селективидний фільтр, і ворота. Водна пора забезпечує проходження іонів зв’язаного з водою. Селективний фільтр має різні розміри для Na+ - 0, 5 нм, для К +- 0, 3 для Са+ - 0, 65 нм. Це дає можливість не всім проходити через канали. Ворота забезпечують положення «відкритого» і «закритого» яке залежить від: електричного заряду мембрани; спеціального рецептора який при взаємодії з лігандом їх відкриває.
Насоси (за рахунок енергії): • Nа+, К+ АТФаза – натрієво, калієво – адинозинтрифосфатний насос. Викачує з клітини 3 молекул натрія, і закачує в клітину 2 молекули калію. • Са 2+АТФаза – кальцієво адинозинтрифосфатний насос. Викачує з клітини Са.
• Для активного транспорту використовуються насоси (помпи) Nа+, К+ АТФаза –натрієво, калієво – адинозинтрифосфатний насос. Насос, який забезпечує завдяки енергії молекули АТФ, викачування із клітини 3 молекул натрія, і закачування в клітину 2 молекул калія. Енергетично для роботи насоса використовується 24% всієї енергії клітини, в нервовій клітині 70% • Са 2+АТФаза – кальцієво - адинозинтрифосфатний насос. Існує два види: один викачує із клітини кальцій в міжклітинну речовину; другий із цитоплазми (м’язевої) в саркоплазматичний ретікул. Насоси використовуються для переходу іонів з меньшой концентрацієй у більшу, і тому використовують для цього процесу енергію.
Функціональна система: акцептор результату (прогноз результату) зворотній аферентний зв’язок Корисний результат пам’ять Подразник Рецептор Провідникова частина потребу Центральні нейрони Периферичні органи Програма еферентні шляхи
Симпатична нервова система:
Центри симпатичної нервової системи (СНС) : розміщені в бічних рогах, грудних і поперикових сегментах спинного мозку. Вузли (ганлії) розміщені у вигляді симпатичного стовбура по обидві сторони хребта (вертебральні або паравертибральні) і превертебральні вузли розміщені на великій відстані від хребта, але й віддалено від внутрішніх органів.
АНС Функція органів Ритми і сила серцевих скорочень Зіниця Просвіт бронхів Залоз травлення Моторику травлення Сфінктери Скорочення гладеньких м’язів СНС Збільшує Розширює Зменшує Посилює Розслаблення ПСНС Зменшує Звужує Збільшує Послаблює Скорочення
Фізіологічна роль жіночих статевих гормонів: • Естрогени (виділяються яєчниками): - Стимулюють ріст статевих органів; - Форують вторинні статеві ознаки (будова тіла, оволосіння, ріст молочних залоз); - Формують статеві потяги та статеву поведінку; - Формують жіночу психологію.
Фізіологічна роль жіночих статевих гормонів: • - Прогестерон (виділяються яєчниками): Подавляють дозрівання фолікулів у яєчнику; Забезпечують процес вагітності; Гальмують статевий потяг; Стимулюють утворення молока.
• При подразненні безмієлінового волокна позитивно перезаряджені мембрани попереду і позаду ПД переходить у ділянку, де містяться негативні заряди. Завдяки переміщенню позитивних зарядів зменшується полярність мембран попереду, така електротонічна деполяризація спричиняє локальну відповідь, критичний рівень і збудження поширюється, що відповідно далі попереду електротонічно деполяризує мембрану. Завдяки такій почерговості збудження рівномірно поширюється до його кінця. Збудження в експерименті поширюється в різні кінці нервового волокна, а збудження в організмі тільки в одному напрямі.
• Мієлінові оболонки мають спеціальну мієлінову оболонку, яка ізолює нервове волокно. Крім того у мієлінових волокнах є перетяжка Ранв’є. Натрієві канали мають практично тільки у перетяжках Ранв’є і тому деполяризація виникає між двома перетяжками стрибкоподібно (сальтаторно), і ому у 50 раз швидше чим самі швидкі безміалінові.
• Функції СМ – провідникова і рефлекторна. Провідникова – по канатикам проходять власні, висхідні та низхідні шляхи. Висхідні нервові шляхи (чутливі) передають інформацію від тактильних, больових, температурних рецепторів шкіри, вісцерорецепторів та від пропріорецепторів скелетних м’язів до головного мозку. Низхідні шляхи (рухові) – пірамідальні і експірамідальні зв’язують головний мозок з мотонейронами передніх рогів, забезпечуючи вплив ЦНС на рух скелетних м’язів. Рефлекторна діяльність зв’язана з діяльністю рефлекторних центрів СМ. В передніх рогах центри скорочення скелетних м’язів. В бічних рогах центри симпатичної автономної нервової системи. В крижовому відділі СМ – центри сечовипускання, дефекації та статевої діяльності. Власні нервові шляхи забезпечують зв’язок нервових клітин, сегментів СМ.
Рухові рефлекси спинного мозку: 1. Розтягнення; 2. Шкірні; 3. Тонічні; 4. Ритмічні.
Парасимпатична нервова система:
Центри парасимпатичної нервової системи (ПСНС) : 1. середньому мозку – волокна ідуть від нього у складі окорухового нерва (3 пари); 2. довгастому мозку і мосту (бульбарний відділ) – волокна ідуть від нього у складі (лицьового 7 пари), (язикоглоткового 9 пари) блукаючого (10 пари) черепних нервів; 3. сірий речовині 2, 3, 4 крижових сегментів спинного мозку – волокна ідуть у складі крижових спинномозкових нервів. Вузли (ганглії) ПСНС розміщені біля органа або в стінки самого органан, тому прегангліонарні волокна довгі, а постгангліонарні короткі. Внутріорганні волокна і вузли (ганглії) утворюють сплетіння, які багаті нервовими клітинами.
АНС Функція органів Ритми і сила серцевих скорочень Зіниця Просвіт бронхів Залоз травлення Моторику травлення Сфінктери Скорочення гладеньких м’язів СНС Збільшує Розширює Зменшує Посилює Розслаблення ПСНС Зменшує Звужує Збільшує Послаблює Скорочення
Нервово м’язовий синапс:
МЕХАНІЗМ ПЕРЕДАЧІ ІМПУЛЬСУ НЕРВА НА М’ЯЗ ПД ↓ пресинаптична бляшка ↓ відкриваються Са 2+ канали ↓ Са 2+ заходить до бляшки ↓ міхурці рухаються до пресинаптичної мембрани зливаючись з нею ↓
секрет міхурців попадає у синаптичну щилину ↓ подразнює рецептори постсинаптичної мембани ↓ відкриваються канали постсинаптичної мембрани ↓ Nа+ лавиноподібно заходить до клітини, виникає деполяризація
Мозочок:
Мозочок:
Будова і функції мозочка: 1. Присінковий (вестибулярний) мозочок: ядра присінка → вузлик черв’ячка і канатик півкуль ↓ через кору забезпечує тонус м’язів позу під час рухів рівновагу
2. Спінальний мозочок: пропріорецептори моторна кора черв’ячок, присередні, середні ділянки кори ↓ плавність, координація рухів
3. Новий мозочок моторна кора → бічні ділянки → 1. Планування півкуль мозочка 2. Програмування 3. Навчання рухів
Щитоподібна залоза
Схема будови фолікулів щитоподібної залози
Фізіологічна дія тироксина, трийодтиронина: 1. Стимулюють ріст і розвиток дитини. 2. Збільшують основний обмін. Збільшують: процес окислення органічних речовин, розпад жирів та білків, рівень глюкози в крові, утворення тепла. Зменшують: запаси жиру, силу м’язів, вагу тіла. 3. Збільшують нервове збудження, швидкість реакцій, утворення умовних рефлексів. 4. Збільшують чутливість органів до катехоламінів (адреналіну та норадреналіну).
Фізіологічна дія тиреокальцитоніну: 1. Зменьшує рівень Са в крові. 2. Збільшує рівень Са в кістках. 3. Збільшує рівень фосфору в крові.
Рефрактерний період, який поділяється на абсолютну рефрактерність (АР) при якій навіть над порогові подразнення не викликають збудження Цей період часу наступає з моменту критичної деполяризації до точки проходження однієї третини реполяризації: Абсолютна незбудливість пояснюється неможливістю збільшення натрієвої проникливості мембран. Відносно рефрактерний період триває від точки закінчення АРТ до початку слідової деполяризації. В цей період подразник більшої сили чим подразник, який викликав подразнення може викликати збудження.
Механізм м’язового скорочення: ПД → м’язове волокно, мембрана цистерн СР → відкриваються електрозбудливі кальцієві канали → Са 2+ заходе у цитоплазму → тропонін + Са 2+ → звільнення актинового
Механізм м’язового скорочення: ПД ↓ м’язове волокно ↓ відкриваються Са 2+ канали ↓ Са 2+ заходе у цитоплазму ↓ Са 2+ приєднується до тропоніну ↓
звільнення активного центру + ↑ АТФаза ↓ приєднання головки міозину до активного центру ↓ підтягування міозину до актину ↓ повертається головка міозину на 45° і вона виправляється ↓ міозин ковзає повздовжньо по актину
Розслаблення м’язів: Кроки ковзання міозину і актину буде іти до тих пір поки буде достатня кількість Са 2+, АТФ. Нагромадження Са 2+ включає Са+ - насоси для роботи яких потрібно також АТФ. Коли відкачується Са 2+ і зменшуються запаси АТФ розриваються зв’язки актину з міозином відбувається розслаблення.
Функції таламуса: Тім’яна частка Соматосенсорна Зорова Слухова Специфічні ядра (Т) Потилична частка Скронева частка
Функції таламуса: Всі зони кори РФ стовбура мозку Гіпоталамуса Неспецифічні ядра (Т) Лімбічна система
Функції таламуса: Специфічні ядра Ядра з асоціативними функціями (Т) Неспецифічні ядра Асоціативні зони кори
Функції таламуса: Асоціативні зони кори Ядра зв’язані з моторними зонами кори (Т) Мозочок Базальні ядра Чорна речовина Передня прицентральна звивина кори
Функції таламуса: 1. Збір, аналіз та передача до кори кінцевого мозку (ККМ) важливої сенсорної інформації. 2. Зв’язує регуляцію внутрішніх органів (гіпоталамус), сомато-сенсорну систему (відчуття тіла), формування емоцій (лімбічна система) з ККМ. 3. Інтегрує різні асоціативні зони кори. 4. Через таламус відбувається реалізація програми довільних рухів.
Гіпофіз
Гіпофіз
Фізіологічна роль гормонів задньої долі гіпофіза: • Задня частка гормонів не утворює. Гормони окситоцин та вазопресин (антидіуретичний гормон) синтезуються в гіпоталамусі, звідки по нервових шляхах поступають в нейрогіпофіз, який і виділяє їх в кров. • АДГ (антидіуретичний гормон, вазопресин) – зменшує виділення сечі за рахунок збільшення резорбції води в канальцях нирок. • Окситоцин – зумовлює виділення молока, скорочення матки вагітних.
Автономні рефлекси – при подразненні внутрішніх органів відбувається виділення секрету або скорочення гладеньких м’язів внутрішніх органів. Рецептор м’язи Розміщені: чутливий нейрон вставний нейрон руховий нейрон ефектор (залоза або гладенькі спинномозк. Головний вузол або спинний СНС або ПСНС вузол чутливого мозок нейрона Приклад автономного рефлекса: При надходженні їжі у шлунок рефлекторно виділяється шлунковий сік.
Види м’язових скорочень: Типи скорочення: ізометричний, ізотонічний. Під час скорочення м’язів зменшується довжина скоротливих елементів, але загальна довжина може не змінюватися, таке скорочення називають ізометричним (від грецьк. Іsos – сталий, metros – довжина. Скорочення м’язів із наближенням їхніх кінців називають ізотонічним (tonus – напруження). Повторне стимулювання м’язів ПД перед їхнім розслабленням приводить до додаткового активування скоротливих елементів і в цьому разі додаткова скоротлива відповідь накладається на вже наявне скорочення. Це явище назвали Сумацією скорочень: тонус м’язів що розвивається під час сумації, значно більший. В людини буває одне скорочення м’язового волокна, в більшості воно тетанічне.
У разі швидкого повторення подразнення активування скоротливого механізму багаторазово повторюється, перш ніж м’яз встигає розслабитися унаслідок чого окремі відповіді зливаються в одне тривале скорочення. Такий процес називають тетанусом (тетанічне скорочення). У випадку повного суцільного тетанусу в інтервалах між подразниками не відбувається жодного розслаблення м’язів. У разі неповного (зубчатого) тетануса скорочення під дією сумових подразників чергуються з періодами часткового розслаблення.
Ядра гіпоталамуса: передні ядра ↓ парасимпатична нервова система середні ядра ↓ задні ядра ↓ харчовий, симпатична насиченості, нервова спраги, система регуляції t° тіла, гомеостаз
Функції гіпоталамуса: • Інтеграція всіх вегетативних функцій; • Регуляція ендокринної системи; • Забезпечення інстинктивних потреб (голод, спрага, статевий потяг); • Участь в емоціях (страх, гнів); • Регулювання ритмів ендокринних секрецій та ритму активності; • Інтеграція вегетативних функцій з усіма складними реакціями організму.
Гіпофіз
Гіпофіз
Аденогіпофіз (передня частка): • - СТГ (соматотропний гормон гіпофіза) або гормон росту, який збільшує розмноження клітин епіфізарної пластинки трубчастих кісток, збільшує синтез білків, тому дитина росте у висоту; • - АКТГ (адренокортикотропний гормон гіпофіза), який збільшує секрецію глюкокортикоїдів та статевих гормонів наднирників; • - ФСГ (фолікулостимулюючий гормон гіпофіза), який збільшує ріст фолікула в яєчнику у жінок та сперматогенезу у чоловіків; • - ЛГ (лютеїнізуваний гормон), який стимулює овуляцію і утворення жовтого тіла у жінок та виділення тестостерону у чоловіків; • - ЛТГ (лактотропний гормон або пролактин), який стимулює виділення молока і поведінку матері;
Фізіологічне значення часток кінцевого мозку: 1. Специфічні зони: - Лобова частка (передня прицентральна звивина) – рух скелетних м’язів; - Тім’яна частка (задня прицентральна звивина) – зони відчуття шкірної чутливості тіла (температури, дотику, болю); - Потилична частка – зони зорового відчуття; - Скронева частка – зони слухового відчуття, рівноваги - Лімбічна система – зони нюхового і смакового відчуття.
Фізіологічне значення часток кінцевого мозку: 2. Центри вищої нервової діяльності: - Асоциативні зони кори (найбільш розвиваються); - Мислення, мова, рухова діяльність, емоції.
Фізіологічне значення часток кінцевого мозку: 3. Непецифічні зони: - Лобова – мислення, центр моторної зони, письмової зони, мовлення, письмової мови, пам’яті, емоції; - Потилична частка – уміння читати, написання; - Скронева частка – зони слухового мовлення; - Лімбічна система – зони емоції, пам’яті, інстинктової поведінки.
Структурна і функціональна одиниця нервової системи - нейрон тіло клітини початковий сегмент аксона вузлова перетяжка Ранв’є кінцеві гудзики
НЕЙРОНИ: • аферентні (чутливі); • вставні; • еферентні (рухові). Функції нейрона: - сприймання збудження; - аналіз збудження; - передача збудження до слідуючого нейрона або до виконавчого органу.
Функції довгастого мозку: 1. Провідникова; 2. Рефлекторна – регуляція дихання, кровообігу, травлення, захисні рефлекси, рухові рефлекси.
Рухові рефлекси довгастого мозку і моста: • Статистичні рефлекси – рефлекси положення або позатонічні: - тонічні лабіринтні рефлекси; - тонічні шийні рефлекси.
Підшлункова залоза
Будова підшлункової залози
Інсулін зменшує рівень глюкози в крові за рахунок: • збільшення утилізації глюкози клітинами; • збільшує відкладення глюкози в глікоген в печінці та м’язах; • збільшення синтезу білків; • зменшення розпаду білків; • збільшення синтезу жирних кислот із глюкози. • Прискорює клітинний ріст.
Глюкагон: • збільшує рівень глюкози в крові.
Організація довільних рухів:
Організація довільних рухів: • Намір довільних рухів формується у асоциативних зонах кори. Від них збудження передається до премоторних і моторних зон кори для виконання задуманих рухів. Також збудження передається до мозочка та базальних ядер для вияснення пам’яті рухових навиків. Від мозочка та базальних ядер збудження передається до моторної зони кори. Якщо рухові навики записані у мозочку, вони автоматично виконуються. Якщо даних навиків не має, вони виконуються з затрудненням. Від моторної кори збудження передається до мотонейронів спинного мозку або черепних нервів. Від них до скелетних м’язів.
В організації довільних рухів приймає участь: 1. Асоціативна, премоторна, соматосенсорна зони кори. 2. Базальні ядра і мозочок. 3. Сенсорна інформація від м’язів, сухожилок, суглобів і шкіри під час рухів. 4. Червоні ядра, РФ, присінок, 5. Гіпоталамус. 6. Лімбічна система.
Скачать презентацию Фізіологія людини І семестр Питання базисного рівня знань
BAZISNIJ_RIVEN(1).pptx