Фізична геграфія материків і океанів Презентаця на тему

Фізична геграфія материків і океанів Презентаця на тему: Геологічна будова та грунти Австралії Виконав студент гр. ГГ-31: О. В. Линник Перевірив: доцент А. М. Байназаров Харків 2013

Австралія – надзвичайно компактний масив суші. Оскільки горотворення процеси під час декількох останніх геологічних періодів там не були настільки активні, як на багатьох інших, гори, що сформувалися під час попередніх періодів, піддалися сильному вивітрюванню та ерозії. Геологічна історія. Безліч фактів переконує в тому, що протягом більшої частини геологічної історії Австралія разом з Південною Америкою, Африкою, Антарктидою і Індією входила до складу великого «суперматерика» Гондвана. 2

Західну частину Австралійського материка складає один з шести стародавніх стабільних щитів Землі, сформувався в кінці докембрію (більше 570 млн. років). Тут представлені виверження вулканів і метаморфічні породи докембрійського віку, частково перекриті більш молодими пісковиками, сланцями і вапняками. На початку палеозойської ери (570 -225 млн. років) на місці Аделаїдської геосинкліналі утворилася ланцюг гір - ядро хребта Фліндерс, а на місці гір Східної Австралії сформувалася набагато більша Тасманійські геосінкліналь. У цьому прогині в палеозої накопичувалися потужні товщі різних опадів, хоча седиментації деколи переривалася локальним горотворенням, який супроводжувався вулканізмом. 3

Протягом мезозойської ери (225 -65 млн. років) на місці палеозойських морських басейнів піднялися гори Східної Австралії. Між цієї піднесеної сушею на сході і щитом на заході - там, де зараз розташовуються Центральні низовини, – існувала широка морська протока, в якій відкладалися потужні товщі перешарування пісковиків і сланців. У кайнозойські час (останні 65 млн. років) оформилися основні контури материка, хоча Центральні низовини залишалися частково затопленими морем до кінця палеогену (близько 25 млн. років). У цей час відбувалися виверження вулканів, розташовувалися ланцюгом від Бассова протоки до північного Квінсленд, і в результаті величезні маси базальтової лави вилите на значній частині Східної Австралії. 4

Природні райони. Вигляд ландшафтів Австралії в основному визначається великими монотонними рівнинами і плато, менш розповсюдженими хвилястими пагорбами і розчленованими столовими плато, а також топки долинами річок, які часто зовсім пересихають. У результаті геологічного розвитку Австралія виявилася чітко розділеною на три нерівномірних фізико-географічних райони. Більше половини всієї площі материка займає Західне плато з вирівняною поверхнею, виробленою переважно в давніх гранітних і метаморфічних породах. Гори Східної Австралії, що охоплюють шосту частину площі материка, відрізняються найбільш різноманітним і пересіченим рельєфом. Між цими двома районами знаходяться Центральні низини - широкий відкритий коридор площею бл. 2, 6 млн. кв. км, що тягнеться від затоки Карпентарія до затоки Спенсер. 5

Західне плато, іноді називається Австралійським щитом, включає всю Західну Австралію, майже всю Північну територію і більше половини Південної Австралії. Тут розташовується більша частина пустель і солоних озер, таємничих скель і химерних пагорбів, а також безліч рудників. Найбільш яскрава його особливість - монотонний характер рельєфу - результат тривалого вивітрювання і ерозії. Велика частина плато розташована на висотах від 300 до 900 м над рівнем моря, і багато вершини представляють собою ізольовані останці, залишки денудірованних товщ. Найвища точка - гора Зил (1510 м) в горах Макдоннелл. 6

Внутрішня частина району - переважно рівна або слабохвилясті поверхню, зрідка переривалася скелястими хребтами і останцями. Виділяються чотири найбільш пустельних райони: Велика Піщана пустеля, пустеля Танамі, пустеля Гібсона і Велика пустеля Вікторія. Там простежуються тисячі паралельних пасом червоного піску заввишки від 9 до 15 м і довжиною до 160 км. Найзначніші форми рельєфу у внутрішній частині району - гори Макдоннелл в окрузі Аліс-Спрінгс і гори Масгрейв на межі Північної території і Південної Австралії. 7

Гори Східної Австралії. Уздовж східного берега Австралії від мису Йорк до центральної Вікторії і далі до Тасманії включно простягається піднесена смуга шириною від 80 до 445 км і площею 1295 тис. кв. км. Традиційна назва - Великий Вододільний хребет. Хоча насправді саме в цьому районі розташований головний вододіл материка, який має субмеридіональна простягання, у багатьох місцях він слабко виражений у рельєфі. 8

Центральні низовини. Приблизно одну третину всієї площі Австралії займають Центральні низовини, що утворюють широкий відкритий коридор між горами Східної Австралії і Західним плато. У структурному відношенні це система западин, виконаних осадовими товщами, які перекривають глибоко занурені кристалічні породи фундаменту. Південніше вододільній гряди низовини охоплюють південний Квінсленд і північносхідну частину Південної Австралії. Найбільша їхня довжина з півночі на південь складає приблизно 1130 км, а з заходу на схід - 1200 км. Вся ця велика територія характеризується внутрішнім стоком і поділяється на кілька водозбірних басейнів. Найбільший з них - басейн озера Ейр площею 1143, 7 тис. кв. км. 9

Корисні копалини Австралії Паливні: Ø нафта; Ø газ; Ø кам’яне вугілля; Ø буре вугілля. Рудні: Ø залізні руди; Ø мідні руди; Ø алюмінієві руди; Ø уранові руди; Ø титанові руди; Ø свинцеві руди; Ø цинкові руди. Нерудні: Ø гіпс; Ø сіль; Ø ільменітові та цирконові піски; Ø золото. 10

Провідне місце Австралії у світі за запасами корисних копалин Ø За запасами урану: займає 1 -е місце серед промислово розвинених країн (на 2000 р. 754 тис. т, частка у світі 19, 4%). Ø За запасами бокситів: займає 3 -є місце серед країн Заходу (після Ґвінеї і Бразилії, 1999 р. ). Ø За загальними і підтвердженими запасами цинку Австралія займає у світі 1 -е місце (відповідно 64, 04 та 38, 04 млн т. ). 11

Грунти Австралії представлені практично всіма видами ґрунтів властивих природних поясів, таким як субтропічний пояс, субекваторіальний і тропічний. Основна частина австралійського континенту зайнята тропічними ґрунтами, а на південь від 30° південної широти розташувалися субтропічні ґрунти. 12

13

Червонобурі Жовтобурі лісові Основні види грунтів Австралії Сірокоричневі Жовтоземи 14

Грунти гумідних зони займають близько 9 % площі материка. Вони широко представлені в горах Східної Австралії, включаючи Тасманію. Грунти саван Австралії відносяться до типу червоних ферраллітних, а в більш сухих місцях − червоно-бурих сильно вилужених і червоно-коричневих слабко вилужених ґрунтів. Грунти, що сформувалися в сезонновологих умовах, займають лише 5 % площі материка. Сірі і коричневі ґрунти важкого складу утворюють найбільшу групу і поширені в відомому пшеничному районі Уіммер (західна Вікторія), в області Ріверайна, в Новому Південному Уельсі. 15

На західних схилах Великого Вододільного хребта і в басейні річок Муррея і Дарлінга переважають солонцюваті червоноколірні ґрунти сухих степів, але між ними значні площі зайняті чорноземними ґрунтами. Південніше області чорноземів знаходиться смуга червоноземів, при впаданні річок Лаклан і Маррамбиджи в Муррей. На східному узбережжї Австралії на Тасманії і південному заході країни переважають підзолисті ґрунти. У Південній Австралії широкою смугою вздовж узбережжя тягнуться каштанові ґрунти, які на крайньому південному заході материка змінюються коричневими і червоними ґрунтами субтропічних саван. На півдні материка пустеля Підходить до самого океану. Найбільш родючі ґрунти Австралії − бурі лісові, чорні ґрунти саван і каштанові, на яких успішно вирощують різні культури. На сіроземах Центральної Австралії можна займатися землеробством лише при штучному зрошенні. 16

Структура сільськогосподарських угідь Австралії 17

Дякую за увагу! 18