ФІНАНСОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ Лекція 1 Тема Фінансове

ФІНАНСОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Лекція 1. Тема: Фінансове право. Фінансовоправові відносини. План 1. 2. 3. 4. 5. 6. Фінансова-діяльність держави: поняття, принципи, методи. Поняття фінансового права, предмет, метод. Система фінансового права. Наука фінансового права. Джерела фінансового права. Фінансово-правові норми. Фінансові правовідносини.

1. Фінансова-діяльність держави: поняття, принципи, методи.

Фінансові ресурси - це сукупність активів, які використовуються для забезпечення діяльності суб'єктів і здійснюють обіг у грошовій формі. Фінансові ресурси Централізовані фінансові ресурси Державний бюджет України Державні цільові фонди Децентралізовані фінансові ресурси Фінансові ресурси підприємства (амортизаційні відрахування, оборотні кошти, бюджетні асигнування, кред ити, прибуток та інші) Фінансові ресурси населення

Фінанси В матеріальному значенні : сукупність грошових фондів держави (державні фінанси), її місцевих утворень (місцеві фінанси), які використовуються для задоволення суспільних потреб і розвитку виробництва. В процесуальному значенні: економічні грошові відносини щодо утворення (формування), розподілу і використання фондів грошових коштів держави, її місцевих (адміністративно-територіальних) утворень, а також підприємств, установ та організацій, необхідних для забезпечення розширеного відтворення та соціальних потреб, в процесі здійснення яких відбувається розподіл і перерозподіл суспільного продукту та контроль за задоволенням суспільних потреб

Функції фінансів розподільча функція контрольна функція регулююча функція стабілізуюча функція

Фінансова інфраструктура – це сукупність інститутів (підприємств, установ, служб), які забезпечують організацію проведення фінансової діяльності, є посередниками фінансової діяльності на ринку фінансових послуг. Ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів. (ст. 1 п. 6 Закону України «Про активів фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12. 07. 2001 № 2664 -III в ред. 23. 10. 2013)

Фінансові послуги – операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів Учасники ринку фінансових послуг - особи, які у відповідності с законодавством мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг.

Фінансовими послугами є: – випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та / або їх обслуговування, кліринг та ін. ; – довірче управління фінансовими активами; – діяльність з обміну валют; – залучення фінансових активів із зобов'язаннями щодо подальшого їх повернення; – фінансовий лізинг; – надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; – надання гарантій та поручительств; – переказ грошей; – послуги у сфері страхування та пенсійного забезпечення; – торгівля цінними паперами; – факторинг; – інші операції.

Фінансова система – сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню і використанню відповідних централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави. Фінансова система України Бюджетна система: Державний бюджет, місцеві бюджети (бюджет АРКрим, обласні, районів у містах, місцевого самоврядування) Кредитна система: державне, банківське кредитування Обов`язкове державне страхування Фінанси підприємств

Фінансова діяльність держави (місцевих утворень) – це врегульована нормами права організаційна діяльність уповноважених органів держави (органів місцевого самоврядування) щодо утворення, розподілу, перерозподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів з метою забезпечення безперервного функціонування держави та її складових частин (адміністративно-територіальних утворень). організаційно-правові особливості: На відміну від інших сфер діяльності держави вона має міжгалузевий характер, оскільки акумуляція, розподіл та використання фінансових ресурсів охоплює усі галузі і сфери державного управління. Також в процесі фінансової діяльності держава контролює роботу державних органів, підприємств, установ та організацій щодо реалізації ними своїх завдань. Здійснення державою фінансових функцій відбувається у вигляді діяльності як представницьких, так і виконавчих органів влади. Реалізується фінансова діяльність як державними органами, так і органами місцевого самоврядування, а в деяких випадках вона реалізується через спільну діяльність цих органів. Сфера фінансової діяльності відноситься як до відання державних органів, так і органів місцевого самоврядування, але також існують питання спільного відання держави та її місцевих утворень.

Принципи фінансової діяльності держави: загальні, галузеві та міжгалузеві, а також принципи окремих інститутів фінансової діяльності. Загальноправові принципи : принцип верховенства права, принцип законності тощо. Галузеві принципи: 1. Принцип публічності фінансової діяльності. 2. Принцип гласності. 3. Принцип плановості. 4. Принцип розподілу функцій представницької та виконавчої влад. 5. Принцип пріоритетності представницьких органів влади перед виконавчими органами. 6. Принцип пріоритетності публічних видатків по відношенню до доходів бюджету. 7. Принцип обліку та контролю.

Інші принципи: 1. Принцип єдності фінансової діяльності і грошової системи держави. 2. Принцип міжгалузевого характеру фінансової діяльності держави. 3. Принцип самостійності у встановлених чинним законодавством межах фінансової діяльності органів місцевого самоврядування. 4. Принцип соціальної спрямованості фінансової діяльності держави. 5. Принцип фінансової безпеки держави тощо.

Методи фінансової діяльності – це сукупність прийомів і засобів, за допомогою яких уповноважені державою органи від свого імені формують, розпоряджаються та використовують фонди грошових коштів розподілу грошових ресурсів (фінансування, кредитування) мобілізації грошових ресурсів (обов’язкові та добровільні). групи методів використання грошових ресурсів (цільове призначення; порядок використання; фінансові нормативи і ліміти; планування; фінансовий контроль

2. Поняття фінансового права, предмет та метод.

Предмет фінансового права - це сукупність суспільних відносин, які складаються у сфері фінансової діяльності держави та її місцевих утворень (адміністративнотериторіальних одиниць) особливості предмета фінансового права, є те, що вони: існують в сфері публічної фінансової діяльності з метою утворення необхідних суспільству грошових фондів, тобто мають організаційний характер; в цих відносинах приймають участь уповноважені державою органи, наділені відповідними владними повноваженнями (фінансовою компетенцією) стосовно інших суб’єктів відносин, тобто вони мають владний характер; об’єктом відносин завжди є гроші або грошові зобов’язання, пов’язані з утворенням і використанням грошових фондів, тобто ці відносини мають грошовий характер.

Поняття фінансового права, предмет та метод • • • Класифікувати фінансові відносини можна залежно від: стадії руху грошових фондів (формування, розподіл, використання грошових ресурсів, контроль); характеру фінансово-правових інститутів (бюджетні, податкові, валютні тощо); суб’єктного складу відносин (можливі різні варіації відносин, учасниками яких виступають насамперед: держава, територіальні громади, державні органи, юридичні й фізичні особи).

Предмет фінансового права складають суспільні відносини, що виникають в процесі діяльності держави та місцевих утворень (адміністративно-територіальних одиниць) щодо планомірного утворення (формування), розподілу й використання грошових фондів (фінансових ресурсів) з метою реалізації завдань держави.

Метод фiнансово-правового регулювання - органiчна система прийомiв i способiв безперервного правового впливу на поведiнку учасникiв фiнансових відносин та на характер взаємозв'язкiв мiж ними. Субординації Владних приписів Узгодження Рекомендацій

Галузь права Система права Фінансове законодавство Наука

. Фінансове право - це сукупність правових норм, що регулюють суспiльнi вiдносини у сферi утворення, розподiлу i використання централiзованих i децентралiзованих фiнансових ресурсiв держави та її місцевих утворень (адміністративно-територіальних одиниць), тобто у галузі публічних фінансів з метою забезпечення реалізації суспільних та державних потреб.

3. Система фінансового права. Наука фінансового права.

Система фiнансового права - об'єктивно обумовлена внутрiшня його побудова, об'єднання i розмiщення фiнансово-правових норм у певному взаємозв'язку i послiдовностi, що склалася об’єктивно як відображення реальних і потенційних суспільних відносин у фінансовій сфері. Норми загальної частини фiнансового права закрiплюють: загальнi принципи, правовi форми та методи фiнансової дiяльностi держави і місцевих утворень (адміністративно-територіальних одиниць); систему державних органів, що здiйснюють фiнансову дiяльнiсть, їх iєрархiю, компетенцiю, правовий статус, завдання i функцiї, форми й методи роботи; основнi риси фiнансово-правового положення iнших суб'єктiв, із якими цi органи вступають у фiнансово-правовi вiдносини; змiст, форми i методи фiнансового контролю. Норми особливої частини фiнансового права регулюють суспiльнi вiдносини у сферi: бюджетної системи; державних та місцевих позабюджетних цільових фондів; фiнансiв державних та комунальних пiдприємств; державних i мiсцевих податкiв, iнших обов'язкових платежiв; державного та місцевого кредиту; обов’язкового страхування; державних та місцевих видаткiв; грошової емісії та грошового обiгу; валютного регулювання та контролю.

Наука фiнансового права - внутрiшньо цiлiсну система узагальнених специфiчних знань про фiнансове право i фiнансову дiяльнiсть держави та її місцевих утворень, а також закономiрностi розвитку цих знань. Особливостi є суспiльнознавчою наукою, а тому пiддається всiляким деформацiям i полiтичнiй кон'юнктурi, її предмет складають соціальні фінансові явища, фінансові правовiдносини i норми, що їх регулюють. вивчає такi фiнансово-правовi явища, якi за своєю юридичною природою вiдносяться до публiчно-правових, що мають мiсце тiльки у сферi державних та місцевих (тобто публiчних) фiнансiв. є юридичною наукою, що вивчає такi фiнансово-правовi явища i поняття, багато з яких подвійні за своєю природою, зiтканi із правової та економiчної матерiї. покликана не тiльки пояснювати фiнансово-правовi явища, а й сприяти вирішенню практичних завдань фінансовими органами, тобто сприяти виконанню покладених на них функцій.

Функції науки фінансового права Аналітична функція: полягає в усвідомлені "дослідного знання", класифікації фiнансово-правових норм та їх науковому коментуванні, зведенні їх у внутрішньо цілісну органічну систему Критична функцiя полягає у виявленi дефектiв i недолiкiв у чинному фiнансовому законодавствi, в фiксацiї невiдповiдностi правової норми вимогам суспiльної практиці Конструктивна функцiя сприяє утворенню нових фiнансово-правових норм, iнститутiв i роздiлiв фiнансового права. Прогностична функцiя полягає в тому, що наука дає фiнансово-правовiй практицi важливi орiєнтири в розвитку, напрями ймовірного руху фiнансово-правових відносин

4. Джерела фінансового права.

Джерела фінансового права Джерелом права (в формальному розумінні) є зовнішня форма вираження правових норм. Джерелом фінансового права є форми вираження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми фінансового права.

Джерела фінансового права Класифікація джерел фінансового права За владнотериторіальними ознаками За характером правових норм За особливостями правового регулювання і характером установлення загальнодержавні нормативні акти; • республіканські (Автономна Республіка Крим); • місцеві. • 1) нормативні - акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку; • 2) ненормативні - акти, що не містять правових норм загального характеру. • Звичай • Прецедент • Міжнародні договори • Правова доктрина • Нормативно-правовий акт •

Джерела фінансового права Слід розмежовувати систему фінансового права і систему фінансового законодавства. Якщо перша є сукупністю відносин, що регулюються фінансовим правом, то друга — зовнішнім вираженням фінансових правовідносин, своєрідним усвідомленням їх суспільством на певному етапі, закріпленим за допомогою наявних у ньому нормативних важелів. Системи фінансового права і законодавства співвідносяться як специфічні філософські категорії змісту й форми.

Система фiнансового законодавства - система усiх упорядкованих вiдповiдним чином нормативно-правових актiв, що регулюють фiнансовi вiдносини в державi. Вертикальна структура системи фінансового законодавства України Конституція України органічні фінансово-правові закони України, що містять фінансово-правові норми декрети Кабінету Міністрів України; укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів; акти органів виконавчої влади, що опосередковано здійснюють фінансову діяльність держави; акти фінансово-кредитних органів держави фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування

Горизонтальна структура системи фінансового законодавства • • • бюджетне законодавство; податкове законодавство; нормативно-правові акти щодо регулювання фінансів державних підприємств; нормативно-правові акти з питань обов'язкового державного страхування; нормативно-правові акти, що регулюють державні видатки; нормативно-правові акти з питань державного боргу; нормативно-правові акти з питань державного кредиту; банківське законодавство; нормативно-правові акти з питань валютного регулювання; нормативно-правові акти з питань фінансового контролю; фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування.

Джерела фінансового права Законодавство виключно закони, вся сукупність оскільки широке нормативно-правових розуміння розмиває актів, що діють в державі, закон серед підзаконних тобто як законів так і нормативно-правових підзаконних нормативно актів, фактично правових актів (широке урівнюючи їх (вузьке розуміння).

5. Фінансово-правові норми.

Фінансово-правова норма – це встановлене чи санкціоноване державою і забезпечене засобами державного примусу, визначене правило поведінки в публічних фінансових відносинах, що виникають в процесі планомірного утворення, розподілу, перерозподілу й використання державних та місцевих грошових фондів і доходів, якими закріплюються юридичні права та обов'язки їх учасників.

СТРУКТУРА ФІНАНСОВО-ПРАВОВОЇ НОРМИ Гіпотеза Фінансовоправова норма Санкція Диспозиція

Фінансово-правові норми Особливості фінансово-правові санкції: 1) зазвичай мають грошовий характер, їх застосовують у вигляді штрафу, пені, примусового списання коштів, припинення фінансування тощо; 2) поширюються на всіх учасників фінансових правовідносин; 3) поєднують у собі правовідновлювальні й карні (штрафні) елементи, тобто не тільки здійснюється покарання винної особи, а й забезпечується належне виконання ЇЇ фінансового обов’язку; 4) відображають безпосередній зв’язок з фінансово-правовою відповідальністю. Наприклад, у разі неподання річної декларації платником податків на нього накладається штраф, що не звільняє від належного виконання обов’язку щодо декларування отриманих доходів.

КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВО-ПРАВОВИХ НОРМ Залежно від способу впливу на учасників фінансових правовідносин: Зобов'язуючі фінансово-правові норми приписують здійснювати певні дії, спрямовані на мобілізацію або витрачання коштів державою, вимагають від учасників фінансових правовідносин здійснювати відповідні дії і встановлюють їх права і обов’язки у сфері цих відносин. Забороняючі фінансово-правові норми містять заборону здійснювати певні дії і встановлюють обов'язок учасників фінансових правовідносин утримуватися від їх здійснення. Уповноважуючі фінансово-правові норми встановлюють права учасників фінансових відносин на здійснення певних самостійних дій у передбачених законодавством межах. Залежно від свого змісту: Матеріальні. Процесуальні. За функціональним призначенням в механізмі правового регулювання: Первинні фінансово-правові норми. Норми-правила поведінки (похідні фінансово-правові норми).

6. Фінансові правовідносини.

фінансові правовідносини – це врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав і обов’язків, що реалізують приписи цих норм щодо утворення, розподілу й використання фондів грошових коштів, необхідних для функціонування держави та місцевих утворень (територіальних громад). особливості: виникають тільки в сфері публічної фінансової діяльності держави, тобто планомірного утворення, розподілу і використання державних та місцевих грошових фондів і доходів; є різновидом публічних майнових відносин і мають грошовий характер, оскільки виникають із приводу грошових коштів, а саме: державних та місцевих фінансових ресурсів, що використовуються на загально значимі потреби; обов’язковим суб’єктом фінансових правовідносин є держава (в особі органів законодавчої або виконавчої влади; фінансово-кредитних органів, наділених владними повноваженнями стосовно інших учасників фінансових правовідносин) чи місцеве утворення (в особі відповідного органу місцевого самоврядування); фінансові правовідносини являють собою владні відносини, тобто вони побудовані за схемою ”вказівка (припис) - підпорядкування”; їх виникнення, зміна та припинення не відбувається за волевиявленням сторін, а пов'язане з фінансово-правовими актами.

Фінансові правовідносини Суб’єкт Структура фінансових правовідносин Об’єкт Зміст

Фінансові правовідносини Суб’єктами фінансових правовідносин є особи, які відповідно до фінансово-правових норм є реальними його учасниками. Суб’єкти адміністративно -територіальні утворення колективні суб’єкти індивідуальні суб’єкти

Фінансові правовідносини Фінансово-правові відносини виникають між такими суб’єктами: 1) між органами державної влади; 2) між органами державної влади та органами державного управління загальної компетенції; 3) між вищими органами та органами нижчого підпорядкування державного управління (у тому числі фінансовими); 4) між підприємствами і міністерствами, об’єднаннями; 5) між фінансовими органами (кредитними установами) і підприємствами та організаціями; 6) між фінансовими органами і громадянами; 7) між самими фінансовими органами (кредитними установами)

Фінансові правовідносини Об’єктом фінансових правовідносин є централізовані й децентралізовані фонди коштів.

Фінансові правовідносини Зміст фінансових правовідносин Фактичним (матеріальним) змістом фінансових правовідносин є реальна поведінка їх суб’єктів. Юридичним змістом фінансових правовідносин є суб’єктивні юридичні права та обов’язки, встановлені фінансово -правовою нормою.

Фінансові правовідносини Класифікація фінансових правовідносин За характером фінансово-правових норм За тривалістю існування (дій) • • • Залежно від об’єкта Залежно від структури фінансової системи • • Матеріальні Процесуальні Періодичні Постійні Разові з приводу мобілізації з приводу розподілу з приводу використання централізованих і децентралізованих фондів коштів. • з приводу мобілізації, розподілу і використання коштів бюджетів різних рівнів; сфері децентралізованих фінансів; • з приводу державного страхування; • у сферах банківського і державного кредитування. • у