Філософське вчення про буття Буття як вихідна категорія філософії Буття як загальний зв’язок та взаємодія Діалектика як теорія розвитку буття
Буття – це реально існуюча, об'єктивна, вічна, безкінечна субстанція. • 1. Поняття буття фіксує: • - існування, дійсність, реальність • -Існування матеріальних речей та усіх процесів (фізичних, хімічних, соціальних, духовних) їх властивості зв'язки та відношення. • - Буття у вузькому сенсі слова означає об'єктивну реальність (матерія); в широкому сенсі – все існуюче ( і матеріальне, і ідеальне)
Буття як філософська проблема • - проблема співставлення буття як такого та окремих його різновидностей та форм • - проблема співвідношення буття та субстанції ( наявності загальної основи усіх речей та явищ буття, єдності та взаємозв'язку його різноманітних форм) •
• - проблема співвідношення сталості буття та мінливості (становлення буття). • - співвідношення буття та небуття (ніщо) • -“буття світу” як щось абсолютне, безкінечне, моністичне та невизначене • -“буття в світі” як щось конкретне, предметне, конечне та плюралістичне
Основні форми буття • - матеріальне буття – це існування матеріальних тіл, речей , явищ природи • - ідеальне буття – існування ідеального як самостійної реальності (індивідуалізоване та об'єктивоване духовне буття) • - людське буття – існування людини як єдності матеріального та духовного • - соціальне буття – існування суспільства.
Основні атрибути (властивості) матеріального буття • - Матерія ( лат. - речовина, матеріал) – основна категорія матеріалізму – об'єктивна реальність, що не залежить від людської свідомості та надана людині в її відчуттях. - Єдність світу полягає в його матеріальності - Матерія структурована, що означає її цілісність, закономірний порядок зв'язку елементів у складі цілого - Рух як атрибут матерії - це спосіб існування усього сущого; бути означає бути в русі та змінах - Основні форми руху матерії представлені: в неорганічній природі, в органічній природі та в суспільстві. - Простір та час як атрибути матеріального буття
• Простір – це співіснування об'єктів, їх розташування відносно один одного; має протяжність: довжину, ширину, висоту. • Час – це зміна об'єктів один одним, тривалість їх існування, послідовність етапів розвитку. • Простір та час існують об'єктивно, поза та незалежно від свідомості • Як категорії вони задають вихідні масштаби уявлення про буття, визначають ритми практичної та пізнавальної діяльності людини.
Буття як загальний зв’язок та взаємодія • Принцип взаємозв'язку (когерентності) вказує на те, що всі форми буття в світі проявляються через загальний зв’язок (В світі немає нічого, щоб було самодостатнім) • Зв’язок предметів та явищ означає: а) залежність одного явища від іншого в певному відношенні, внутрішню структурну єдність елементів та властивостей кожної цілісної системи • До основних форм зв'язку відносяться: просторові, часові, генетичні, причинно-наслідкові, динамічні та статичні тощо • Через універсальний зв’язок явищ реалізується єдність світу: світ являє собою не хаотичне нагромадження предметів, а упорядкованість та закономірність • Саме закон фіксує певний порядок зв'язків та відношень між явищами •
• Принцип взаємодії дозволяє розкрити процес взаємного впливу явищ одне на одне шляхом переносу матерії та руху. Тільки через взаємодію об'єктів можна виявити їх сутність, якісну визначеність та розвиток. • Дослідження різних форм зв'язку та взаємодії є першочерговим завданням пізнання
Ідея розвитку • Поява нових форм буття, існування різних систем пов'язано з перетворенням їх внутрішніх та зовнішніх зв'язків • Поняття розвитку описує мінливість різних форм буття, характеризує якісні зміни. • Розвиток – це незворотні, спрямовані та закономірні зміни, які приводять до появи нової якості. • Важливою умовою здійснення розвитку є час, на якому ґрунтується принцип історизму, що дозволяє досліджувати явище через єдність його минулого, теперішнього та майбутнього. • Розвиток – це й закономірні зміни, тобто основу розвитку складають не випадкові події, а внутрішні сутнісні процеси
Ідея закону • Ідея закону є відображенням існування необхідних, сталих, об'єктивних повторюваних, суттєвих зв'язків та відношень речей. • Закон указує на певний порядок, послідовність, тенденцію розвитку явищ • Існують різні види законів: якісні та кількісні, закони структури, окремі, загальні та універсальні тощо • Закони існують об'єктивно як відображення істотних, необхідних, внутрішніх відношень між властивостями речей • Через пізнання закономірностей досягається передбачення майбутнього.
Діалектика як теорія розвитку • Діалектика – це теорія розвитку усього сущого та філософський метод пізнання. Виокремлюють об'єктивну діалектику (діалектику природи) та суб'єктивну діалектику (діалектика процесу мислення людини). • Основний зміст діалектики як теорії розкриваються через діалектичні принципи, категорії та закони, які адекватно відображають процес розвитку. • Основними принципами діалектики є: принцип універсального зв'язку та взаємодії; принцип історизму, принцип системності (означає, що світ не хаотичний а упорядкований), та причинності ( означає наявність таких зв'язків , де одні породжую інші) • Основними законами є: закон єдності та обумовленості протилежностей, закон переходу кількісних змін в якісні та закон заперечення
Закон переходу кількісних змін в якісні • Якість – тотожна буттю визначеність , стабільна система певних характеристик та зв'язків предмету, сукупність суттєвих властивостей. • Кількість - це зовнішня характеристика предмету (величина, обсяг, вага тощо) • Міра – єдність кількості та якості. Будь-яка якість має свою міру. Порушується міра – порушується якість. • Стрибок - це перерва в поступальності розвитку. Процес докорінної зміни даної якості • За певних кількісних змінах обов'язково змінюється якість
Закон єдності та взаємообумовленості протилежностей • Даний закон розкривається через категорії: тотожність, відмінність, протилежність, єдність протилежностей, протиріччя. • Тотожність означає, що дане явище характеризується стабільністю • Відмінність указує на зміни даного явища • Явища характеризуються єдністю тотожності та відмінності, що забезпечує стан, коли явище, змінюючись, зберігає себе в певних параметрах якості. • Відмінність може розвиватися до протилежності • Виникнення протилежностей веде до появи протиріччя • Діалектичне протиріччя характеризується єдністю та взаємообумовленістю протилежностей
• Боротьба протилежностей які знаходяться в єдиному зв'язку і разом з тим виключають одна одну – це і є протиріччя • Даний закон виражає таку послідовність: тотожність – відмінність – протилежність протиріччя – діалектичний стрибок ( поява нової якості) • Єдність та боротьба протилежностей – внутрішнє джерело руху та розвитку усього сущого.
Закон заперечення • Зміст закону розкривається через категорії: заперечення, наступність, циклічність, поступальність • Діалектичне заперечення передбачає момент народження нового (момент розвитку). Це не деструктивне, а конструктивне заперечення • Подвійне заперечення характеризується принципом тріади: теза – антитеза - синтез. • Циклічність розвитку означає повернення “ нібито до старого ”, але на більш високій стадії розвитку • Наступність характеризує послідовність циклів, які складають ланцюг розвитку у вигляді спіралі • Поступальність означає спадкоємний зв’язок між попереднім та наступним станом, де останній набуває нової (вищої) якості
Філософські (діалектичні) категорії • Категорії – це філософські, універсальні поняття, які характеризують як властивості , так і закономірності розвитку буття Основними діалектичними категоріями є: Одиничне-загальне, форма-зміст, сутністьявище, причина-наслідок, можливість – дійсність, необхідність - випадковість
Категорії одиничне-особливе-загальне • Одиничне – це категорія, яка виражає відмежованість об'єктів один від одного; це окремий предмет, явище, факт • Загальне – це те спільне, що властиве безлічі одиничних предметів • “О” та “З” існують в єдності. “З” існує в “О” як його момент, елемент, сторона. • О. за змістом багатше від З. , яке є абстрактним. А З. глибше розкриває зміст та сутність речі • Особливе – це проміжна категорія між О. та З. • Ці категорії співвідносні, вони виражають взаємний перехід процесів та явищ буття
Категорії зміст - форма • Зміст – це сукупність елементів, зв'язків, відношень, що утворюють даний предмет • Форма – це організація змісту, спосіб зв'язку частин, елементів, які складають даний предмет. Це зовнішнє виявлення змісту, спосіб існування змісту • Ці категорії означають, що ніде в світі немає таких предметів, у яких були б відсутні зміст і форма • З. та Ф. існують в єдності та взаємної обумовленості: будь-який зміст оформлений, будь-яка форма змістовна • Абсолютизація форми веде до формалізму
Категорії сутність-явище • Сутність фіксує головне, основне, визначальне в предметі; фундаментальні властивості, необхідні зв'язки • Явище фіксує зовнішні сторони дійсності, виражає форму прояву сутності. Явище багатше ніж сутність, тому що містить в собі і випадковість • С. та Я. нерозривно пов'язані: немає сутності, яка б не проявлялась, як і не може бути явище без сутності. • Сутність являється, а явище суттєве • Пізнання рухається від явища до сутності, це процес нескінченого заглиблення від одного рівня сутності до іншого
Категорії причина-наслідок • Явище називають причиною іншого явища, якщо: воно передує другому за часом та є необхідною передумовою, або основою другого. • Усе в світі має свою причину, або усі явища в світі причино обумовлені виявляє закон причинності. Даний закон характеризується принципом детермінізму • Механістичний детермінізм ( Лаплас) виключає можливість випадковості, тобто якщо є причина, то наслідок передбачається однозначно. • Існують як динамічні (однозначні), так і вірогідні (статистичні) причинно-наслідкові зв'язки та відношення
Категорії необхідності - випадковості • Необхідність – це сталий істотний зв’язок явищ, який випливає із його сутності, відображає загальне, внутрішнє в ньому. Це внутрішня закономірність у зв'язках між явищами. Це те , що неодмінно має статися у даних умовах • Випадковість - це такий тип зв'язку явищ з світом, який характеризується зовнішніми причинами, поверхневими, несуттєвими зв'язками. Це те, що може статись або не статись. • Демаркаційна лінія між Н. та В. не є абсолютною. Ці категорії між собою пов'язані: необхідність проявляє себе через випадкове, у випадковому. Н. пробиває собі дорогу через масу випадковостей. Тому випадковість є формою прояву необхідності
Категорії можливість - дійсність • Можливість - це об'єктивно існуюча тенденція виникнення предмета, зумовленого закономірністю. Це те, що потенційно може бути. Будучи реалізованою вона перетворюється в дійсність. • Дійсність – реалізована можливість, наявне буття, все актуально існуюче • Розвиток – це діалектична єдність можливості і дійсності. Вони взаємопроникають, адже можливість це потенційна дійсність
Скачать презентацию Філософське вчення про буття Буття як вихідна категорія
буття.pptx