ФІЛОСОФІЯ ПЛАТОНА 1 Відкриття Платоном метафізичного простору Феноменальне

ФІЛОСОФІЯ ПЛАТОНА 1. Відкриття Платоном метафізичного простору. Феноменальне як неістинне буття. Ідея та світ ідей у розумінні Платона 2. Платонівські концепції природи та призначення душі. Пізнання як поступовий спогад душею істини 3. Співвідношення душі і тіла: тлінне тіло як «темниця» безсмертної душі

Платон (427— 347 до н. е. ) У філософії старогрецький ідеалізм вперше виступає у формі системи світогляду, протиставляє себе матеріалізму

Твори Платона трактат «Держава» Діалоги: «Бенкет» «Теетет» «Федон» «Закони»

коло питань вчення Платона — про буття душу суспільство виховання світ і його походження пізнання розподіл праці мистецтво

Платон – засновник об’єктивноідеалістичного напряму у філософії. Сутність вчення: 1. Існує два світи світ ідей Дійсний Справжній Вічний висхідний n Світ речей недійсний залежний від світу ідей, хибний Недостовірний несправжній n

2. Область «видів» ( «ідей» ) представляє піраміду на вершині цієї піраміди знаходится «ідея» блага; обумовлює пізнаваність, існування предметів, від неї вони одержують своє єство.

3. Кожна річ (світу речей) має свою назву, свою ідею, котра існує самостійно, незалежно від речі. Речі виникають і зникають, а ідеї, про речі залишаються завжди, вічно.

4. Кожна ідея про річ – це поняття про ці речі. Вони, як і самі ідеї, вічні. Поняття утворюється раніше, ніж сама річ. Поняття є передумовою речі, а не навпаки. «Види» — вічні, не виникають і не гинуть, незмінні, тотожні, не залежать від умов простору і часу: об’єктивний ідеалізм

5. Особливість народження знання. Знання є пригадування. До вселення в тілесну оболонку ідея перебувала на небі і споглядала істинно суще. Сприйняття матеріальних предметів нагадують душі забуті знання, ідеї.

6. Вчення про знання як пригадування початковий пункт ідеалістичного апріорізму — розуму властиві деякі форми і знання, властиві душі і не залежні від досвіду «Види» ( «ідеї» ) пізнаються за допомогою інтуїції Середину між думкою і справжнім знанням займають математичні знання.

7. Вищі породження сущого — буття, рух, спокій, тотожність, зміна — можуть мислитися тільки так, що кожний з них - і є і не є, - і рівний собі самому і не рівний, - і тотожний собі і переходить в інше

8. Суперечність є необхідна умова для спонукання душі до роздуму. Мистецтво спонукати до роздуму за допомогою виявлення суперечностей є мистецтво «діалектики» .

9. Космологічне вчення, під впливом піфагорійців - останніми елементами всіх речей є неподільні трикутники, геометричні безтілесні атоми. В центрі космології - містичне вчення про світову душу, перевтілення душ. Душа незалежна від тіла і безсмертна, складається з частин: А) з розумної частини - створюється безпосередньо самим творцем; Б) з афектної В) жадаючої створюються нижчими богами.

10. Людина особистими зусиллями не може наблизитися до досконалості виникає необхідність в державі і законах. Передумова - рабовласницький лад - основа досконалого суспільства. Держава стоїть на розподілі праці між розрядами вільних громадян, що забезпечує найкорисніше для суспільства (для рабовласників) виконання кожним розрядом його спеціальної діяльності.

11. приватна власність і сім'я джерело протилежних інтересів, що підривають єдність суспільства, в проекті ідеальної держави: план гуртожитку, заснованого на усуненні — для правителів і воїнів — особистої власності, вчення про спільність дружин про державне виховання дітей

космос СХЕМА ОСНОВНИХ ЗМІСТОВИХ АКЦЕНТІВ У ФІЛОСОФІЇ ПЛАТОНА Змінний рухливий плинний Сталмй вічний незмінний У відчуттях Несправжнє буття Істинне буття В основі Смислова і змістова Єдність речей Сукупність необхідних Та достатніж Елементів речі Вища сходинка в Пізнавальному Сходженні людини ІДЕІ Взірці, за якими Бог-демігур Упорядковує світ лобро істина краса БЛАГО