Філософія Нового часу Мета: • визначити панораму

Філософія Нового часу Мета: • визначити панораму соціокультурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії; • прослідкувати найважливіші чинники та умови формування наукового стилю мислення (в межах формування експериментального природознавства); • виявити особливості проявів філософії за умов її діалогу із численними конкретними науками.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні знати: • в чому проявлялася справжня новизна нової історичної епохи; • якими були основні змістові наголоси у новоєвропейському світогляді та філософії; • як провідні напрями новоєвропейської філософії розвивали та виражали ці наголоси.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні вміти: • визначати зміст основних філософських позицій, що сформувались у епоху Нового часу; • виділяти та пояснювати принципові новації у філософських ідеях цієї епохи; • бачити внутрішній зв”язок між основними напрямами новоєвропейської філософії.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні розуміти: • зміст і спрямованість провідних проблем новоєвропейської філософії; • особливості тлумачення людини й суспільства у філософії Нового часу.

Питання для обговорення • Особливості духовних процесів та розвитку філософії в епоху Нового часу. • Розвиток методології та гносеології у філософії Нового часу. • Антропологічні та соціальні ідеї у філософії Нового часу.

Ключові поняття: • Гносеологія – філософська дисципліна, що визначає пізнання, його роль у людській діяльності, рушійні сили та суперечливість пізнання, критерії та головні визначальні риси істини. • Емпіризм – напрям у теорії пізнання, який на противагу раціоналізму вважає єдиним джерелом і критерієм пізнання чуттєвий досвід, а в формах мислення вбачає лише суто суб’єктивний засіб систематизації уявлень. • Сенсуалізм – напрям у теорії пізнання, який визнає відчуття єдиним джерелом знань про світ. • Раціоналізм – у широкому сенсі – філософський напрям, який визнає розум основою пізнання та поведінки людей; у вузькому сенсі - напрям у теорії пізнання, який на противагу сенсуалізму та емпіризму.

Ключові поняття: • Дедукція – рух думки від загального до окремого; одна з форм умовиводу. • Індукція - рух думки від окремого до загального; одна з форм умовиводу. • Інтуїція – спосіб отримання істинного знання без логіки попереднього доведення. • Агностицизм – філософський напрям у теорії пізнання, який заперечує можливість пізнання сутності речей, закономірностей розвитку дійсності й пізнання істини.

Риси нового світогляду • Світ розглядається людиною як об”єкт, на який спрямовується людська активність, а сама людина – як суб”єкт, тобто вихідний автономний пункт такої активності; • Світ постає в якості надскладного механізму, типовим взірцем якого був механічний годинник; • Людина повинна пізнати цей механізм та опанувати його; • Вважається, що людина спираючись на свій розум, повинна перетворити середовище своєї життєдіяльності, зробивши його оптимальним.

Зміни у розвитку філософії • Філософія починає розвиватися у діалозі із різними науками, які активно формуються та розвиваються; у зв”язку з цим важливе місце посідає розроблення правильного методу осягнення істини; • Філософія зазнає внутрішніх диференціацій (розподілів): виникають національні та регіональні філософії, які пишуться не церковною, а національними мовами; формуються нові філософські дисципліни: гносеологія, антропологія, методологія, та ін.

Методологічна позиція Ф. Бекона (емпірізм) • Вихідна основа пізнання - факти • Метод пізнання - індукція • Вихідне гасло - “Знання є сила”

Методологічна позиція Р. Декарта (раціоналізм) • Вихідна основа пізнання - діяльність розуму • Метод пізнання - дедукція • Вихідне гасло - “Мислю, отже існую”