ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ 1 Панорама соціокультурних та духовних

ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ 1. Панорама соціокультурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії 2. Універсалізм філософії Ньютона. Простота природи і механістичний устрій світу 3. Наукова філософія Ф. Бекона. Методологічні пошуки. «Теорія ідолів» як аналіз того, що заважає розуму

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ ДЕЇЗМ— розповсюджена в Новий час позиція, згідно з якою Бог створив світ, надав йому власних законів і далі вже не втручається у його функціонування; творчі ідеї Бога в бутті світу набувають характеру необхідності, пізнання якої стає завданням людини ОБ'ЄКТ І СУБ'ЄКТ - категорії світоосмислення епохи Нового часу: об'єкт - частина (фрагмент) природи, на яку спрямовувалась активність людини суб'єкт - людина як вихідний пункт активності ЗАКОН - форма прояву необхідності у природі, об'єктивний, сталий, повторюваний тип зв'язку між процесами та явищами дійсності або всередині них СУБСТАНЦІЯ - основу світу, що охоплює усі форми та явища дійсності, не потребує для свого буття ніяких інших джерел або причин

«в нашу епоху земна куля якимось дивним чином стала відкритою і доступною для вивчення» Ф. Бекон активна особистість => епоха буржуазних революцій => зміни всіх сторін життя => формування національних держав => епоха наполеонівських походів => руйнування в Європі застарілих соціальних відношень

зрушення в сферах духовного життя: l з'являється мистецтво в його сучасному розумінні, світське, автономне l народжуються роман як літературний жанр, опера, театр, промислова архітектура l виникають національні Академії наук, газети, часописи, міський транспорт

новий світогляд світ - об'єкт, на який спрямовується людська активність, людина - суб'єкт l світ - надскладний механізм типу механічного годинника l людина пізнає опановує цей механізм "Знання є сила “ l природа поділяється на живу та неживу є лише основою для росту людської могутності l людина, спираючись на розум, перетворює середовище життєдіяльності, роблячи його оптимальним l

філософ Д. Віко (1668— 1744) l французький учений Ж. Тюрго (1727— 1781) l німецький філософ Й. Г. Гердер (1744— 1803) l італійський - Діяльність людей - не як колообіг подій, де немає ні початку, ні кінця - як розвиток від примітивних до досконаліших форм існування суспільства

Зміна ідей про суспільний розвиток історія як колообіг трьох епох — божественної, героїчної, людської (Д. Віко) як нескінченний прогрес буржуазного суспільства (Ж. А. Кондорсе).

зміни у розвитку філософії філософія розвивається у діалозі із різними науками, які активно формуються та розвиваються в цю епоху l зазнає суттєвих внутрішніх диференціацій: виникають національні та регіональні філософії не єдиною церковною мовою, а національними мовами формуються нові філософські дисципліни гносеологія, антропологія, історія філософії, методологія та ін. l розгалуження філософського знання новий рівень систематизації—"філософські системи“ типові для епохи. l

І. Ньютон (1645 -1727) l перша завершена експериментально підтверджена наукова теорія - механіка Вплив на всі аспекти життя колосальний l вперше людина спродукувала інтелектуальний витвір, який дозволяв отримувати точні незаперечні практичні результати l Ідеї принципи механіки поширились виник так званий "механістичний" світогляд.

Науковий метод Ньютона Мета: чітке протиставлення достовірного природничо-наукового знання домислам натурфілософського характеру “Гипотез не измышляю” Різко критикував “теорію вихрів” Декарта

Зміст: 1. фундаментальні наукові знання – принципи (поняття, закони) 2. Встановлюються на основі експерименту шляхом індукції 3. Виражаються математично в теоретичну систему 4. Створюють наукову теорію шляхом дедуктивного розгортання вихідних принципів 5. Гіпотези допустимі в наукових дослідженнях, коли вони підкоряються природі явищ, але це знання “другого порядку” (позбавлений належної достовірності елемент)

Методологічні вимоги Ньютона: l Наука відокремлена від натурфілософії l Пізнання природи отримало наукову форму Заклав фундамент механістичної картини світу і механістичного світогліду “Было бы желательно вывести из начал механики и остальные явления природы” Матерія - виключно інертна субстанція допускає вічне повторення ходу речей виключає еволюцію

У солнца есть один недостаток: оно не может видеть самого себя – Бэкон Ф.

Методологічні пошуки Ф. Бекона (1561— 1626) "Новий Органон" “Нова Атлантида” передбачав роль науки в розвитку суспільства знання плодоносне світлоносне - - приносить користь збільшує можливості пізнання

В процесі пізнання перешкоджають ідоли ФРЕНСІС БЕКОН "ідоли роду" - загальні помилки, що людина допускається в пізнавальному процесі, зумовлені обмеженістю недосконалістю органів відчуття "ідоли печери" - помилки, що виходять з рівня освіти, виховання, оточення "ідоли ринку" ~ омани спілкування, неправильним використанням мови, некритичним ставленням до інформації ( неправильно називаються речі, явища) "ідоли театру" - орієнтація на авторитети, хибні вчення, що вводять нас в оману, найзгубнішу бо блокує ініціативу, самостійність

метод досягнення істини - спосіб бджоли (не мурашки та павука) l не зупинятись лише фактах; їх треба узагальнювати l не зосереджуватись на одному виді діяльності l не користуватися тільки наявним Ф. Бекон – один із засновників індуктивного методу пізнання

Методологічні позиції Ф. Бекона Вихідна основа пізнання Факти Метод пізнання Індукція Вихідне гасло Знання є сила Р. Декарта Діяльність розуму Дедукція Мислю, отже існую

Філософія Нового часу l принципово новий рівень у розвитку європейської філософії l розвивається у діалозі з експериментальною наукою, що виникає в цей час l досягає нового рівня деталізації власної проблематики, стає диференційованою і розгалуженою, систематизованою l Виникають національні філософії l формуються напрями філософського знання гносеологія, антропологія, методологія, історія філософії