ЕТНОГРАФІЧНИЙ РАЙОН ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ. Буковина
Історичний регіон розташований між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Пруту та Сірету. Нині ця територія входить до складу України (частина Чернівецької області) та Румунії (частина повіту Сучава). У більш широкому розумінні охоплює все Буковинське Прикарпаття, Сучавське плато, та Хотинську височину й прилеглу територію між Дністром і Прутом. Таким чином на цій території розташовані: Чернівецька область України, частково Сучавський та Ботошанський повіти Румунії, частково Бричанський та Окницький райони Молдови.
Буковина — історично етнографічний регіон України, що формувався на стику різних земель, держав і народів, був тривалий час відірваним від українського материнського етнорегіону. З XII ст. вона входила до складу Галицького, згодом Галицько Волинського князівств, у XIV ст. була підкорена Угорщиною, а з 1359 р. стала складовою Молдавського князівства, пізніше — Румунії. Щодо назви «Буковина» , то вперше вона з'являється в грамотах молдавських господарів у XIV ст. і пов'язана з природною особливістю краю — буковими лісами. Етнічний склад населення Буковини формувався на слов'яно українській основі протягом тривалого часу. Починаючи з XV ст. на її території з'явилися євреї. Це були в основному вихідці з Польщі, котрі концентрувалися в Чернівцях та невеличких містах Буковини згідно з прийнятою урядом Росії смугою осілості. Значний міграційний потік становили в XVI ст. і молдавани, шукаючи на Буковині та Наддністрянщині порятунку від репресій турецьких загарбників. Пізніше, у XVIII ст. , на Буковину переселяються російські розкольники: потомки донських козаків, що зазнали поразки в Булавинському повстанні, — некрасівці, а також липовани. Останні переселялися здебільшого з за Дунаю, згодом з Бессарабії, а частково із внутрішніх губерній Росії.
Серед певної категорії науковців ще не так давно побутувала думка, нібито справжня історія Північної і Буковини почалася лише в XIV ст. Вони посилалися на давню легенду про молдавського господаря Драгоша, який буцімто під час полювання у 1352 p. забрів на Буковину і застав її незаселеною, вкритою дрімучими лісами, де панували лише звірі та птахи. З того часу, говорить легенда, почалося заселення людьми цього краю.
НАЦІОНАЛЬНИЙ ОДЯГ Дiвочий костюм. Сорочка з суцiльними широкими рукавами, пришитими по основi, оздоблена полiхромною вишивкою. Кептар вишитий барвистими вiзерунками кольоровою вовною. Опинка, шо обгортає стегна, з доморобної шерстної тканини, заткана нитками жовтого та жовтогарячого кольору. Головний убiр "кода" зроблений з картону, обшитого тканиною, прикрашений бiсером, квiтами, стрiчками. Зверху прикрiплений пучок тирси (ковили). Рiзноколiрне скляне намисто рясно вкриває погруддя та шию. Шкiрянi черевики жовтого кольору, на гудзиках, красиво орнаментованi.
НАЦІОНАЛЬНИЙ ОДЯГ Парубоцький костюм. Довга тунiкоподiбна сорочка з доморобного полотна, шо одягалася поверх штанiв, пiдперезана широким шкiрним посом. Кептар та сердак оздобленi аплiкацiєю iз шкiри, сукна та вишивкою. Вузькi "холошнi" штани з бiлого полотна вишитi на холошах. Одяг був надзвичайно колоритним, багато прикрашався рiзноколiрною вишивкою, плетивом, аплiкацiями з шкiри, металевими пiстонами. Парубоцькi капелюхи були оздобленi квотами, рiзноколiрними стрiчками, пером та iн. Постоли "моршенi", "заклебученi", прив'язанi до ноги "волоками".
Посуд, який вживали селяни, був із глини. Для варення служили різних розмірів горщики. Страву подавали в мисках. Молоко держа ли в гладунах або дзбанках. Кулешу варили в кулешнику (спіжевий котел). Пили з горняток. Всі ці вироби були з червоної глини; деякі поливані брунатною або зеленою поливою. На них були мальовані прикраси — лінії, зиґ заґи, смужки, крапки.
Волокно на тканини дають льон, коноплі й овеча вовна. Льон і ко ноплі вирощувалися майже в кожному господарстві, хоча льону було менше ніж конопель. Обробіток льону й конопель спадав на жінок; розпочинався він весною (висіву й поленая льону) і тривав до пізньої осени, взимку усе пряли і ткали. Також популярною була вишивка. Як і в кожного етнічного регіону, на Буковині був свій орнамент. В наш час майстри зберігають ці орнаменти і створюють вишукані вишиті сорочки. Прядиво дуже різнородне, а від нього залежний і продукт ткан ня. Із першого сорту сирівцю «повісма» виробляли тонке полотно; із другого сорту прядива, із «згробів» — ткали грубе полотно, а з тре тього сорту, «клоччя» — мішки й верені. Кром полотна, на одяг ви робляли також узористі тканини зі спеціяльним призначенням, як скатерті, пішви, перемітки. Це ткання було складніше, як полотняне. У давнину виконували ткацьку роботу самі жінки і є ще околиці, де в кожній хаті стоїть ткацький варстат ( «крссна» ), як напр. у го рах. На рівнині жінки тчуть менше, бо мають більше роботи в госпо дарстві, а тому, приготувавши нитки для ткання, відносили їх до тка чів, яких було один два в селі.
Скачать презентацию ЕТНОГРАФІЧНИЙ РАЙОН ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ Буковина Історичний регіон
этнография..pptx