Емоційно-вольова сфера особистості Лекція 6 План

Емоційно-вольова сфера особистості Лекція № 6

План 1. Переживання та їх види. 2. Емоції як процес безпосереднього переживання. Види емоцій. 3. Емоції та почуття. 4. Емоційні стани та їх специфіка. 5. Воля як регуляторний чинник особистості.

1. Переживання та їх види У процесі пізнання та перетворення дійсності людина зазвичай виділяє одні предмети та ігнорує інші. Таким чином виділяє для себе важливі та неважливі, виявляючи своє ставлення до них, переживаючи їх відображення.

ПЕРЕЖИВАННЯ це активне суб’єктивне ставлення людини до значущих явищ реальності.

Види переживань: 1. Емоції (безпосередні переживання). 2. Почуття (стійкі узагальнені переживання). 3. Емоційні стани (малодинамічні переживання).

Властивості переживань: 1. Зв’язок з потребами – напряму залежать від задоволеності/незадоволеності потреб різного рівня. 2. Cуб’єктивний ставлення. характер – відображають власне 3. Оцінюють явища дійсності, тобто поділяють явища дійсності на позитивні та негативні. 4. Багатоманітність – залежно від емоційних характеристик особистості можуть переживатися у великій кількості відтінків.

Функції переживань: 1. Сигнальна – реакція на подразник. 2. Оцінна. 3. Комунікативна. 4. Регулятивна. 5. Захисна. 6. Мотиваційна.

2. Емоції як процес безпосереднього переживання. Види емоцій. Емоція - це загальна активна форма переживання, безпосередня реакція психіки на задоволення чи незадоволення потреби.

Властивості емоцій: 1. Простота, 2. Безпосередність, 3. Поверховість, 4. Короткоплинність, 5. Ситуативність, 6. Рефлекторність, 7. Вроджена фізіологічність проявів.

Теорії емоцій Еволюційна теорія емоцій Ч. Дарвіна. Опублікувавши в 1872 р. книгу «Вираження емоцій у людини й тварин» , Ч. Дарвін показав еволюційний шлях розвитку емоцій й обґрунтував походження їхніх фізіологічних виявів. Сутність його уявлень полягає в тому, що емоції або корисні, або становлять собою лише залишки (рудименти) різних доцільних реакцій, вироблених у процесі еволюції в боротьбі за існування.

Теорії емоцій «Периферична» теорія Вільяма Джемса Карла Ланге ґрунтується на тому, що емоції пов´язані з певними фізіологічними реакціями. «Зазвичай кажуть: ми втратили майно, засмучені і плачемо; ми зустріли ведмедя, перелякані й кидаємося навтьоки; нас образив ворог, ми розлючені і завдаємо йому удару. Проте між ними повинні перебувати тілесні вияви. І тому найраціональніше висловлюватися так: ми засмучені, тому що плачемо; розлючені, тому що б´ємо іншого; боїмося, тому що тремтимо. . . »

Теорії емоцій Пізнавальна теорія емоцій Магди Арнольд - Pичарда Лазаруса: пізнавальним джерелом емоцій є інтуїтивна оцінка об´єкта. Емоція, як і дія, настає після цієї оцінки. «Спочатку я бачу щось, потім я уявляю, що це «щось» небезпечне, - і як тільки я уявляю це, я налякана і біжу» .

Теорії емоцій Фізіологічна теорія: появу емоцій зумовлює порушення динамічного стереотипу, умовно-рефлекторних зв´язків. Поява емоцій пов´язується з роботою підкіркових центрів мозку: ретикулярної формації, таламусу, гіпоталамусу, лімбічної системи.

Теорії емоцій Інформаційна теорія (П. Симонов): сила і якість емоції, що виникли у людини в кінцевому результаті, визначаються силою потреби й оцінкою здатності її задоволення в даній ситуації.

Види емоцій: Негативні (потреби незадоволені) Позитивні (потреби задоволені)

Види емоцій: Стенічні спонукають до діяльності Астенічні пригнічують діяльність

Базові емоції Керол Ізард запропонував критерії для визначення так званих базових емоцій, а саме: n 1. Виникнення в результаті еволюційно-біологічних процесів. n 2. Спільність для всіх людей, незалежно від їх національності, культурних і соціально-економічних умов, від рівня освіченості. n 3. Наявність неусвідомлюваних змін в організмі на фізіологічному рівні. n 4. Прояв за допомогою міміки. n 5. Супроводження чіткими і специфічними переживаннями. n 6. Наявність організуючого, мотивуючого або адаптаційного впливу на людину.

Базові емоції n Інтерес n Радість n Здивування n Смуток n Страх n Сором n Гнів n Відраза n Презирство

3. Емоції та почуття У виникненні та перебігові почуттів велику роль відіграє друга сигнальна система в її взаємодії з першою. Почуття розвиваються поступово. Їхній психоенергетичний потенціал, на відміну від емоцій, перебуває у психіці відносно тривалий час і навіть усе життя (патріотизм, дружба, кохання, гордість, гідність, ревнощі тощо). Почуття - це таке внутрішнє психічне відображення, яке постійно присутнє в психіці людини, прямо й опосередковано впливає на її поведінку і діяльність.

ПОЧУТТЯ - це переживання людиною життєвого сенсу предметів та явищ.

Відмінності почуттів n Почуття здебільшого предметні й конкретні. n Емоції більшою мірою пов´язані з біологічними процесами, а почуття - із соціальною сферою. n Емоції більшою мірою пов´язані зі сферою несвідомого, а почуття максимально представлені в нашій свідомості. n Емоції найчастіше не мають певного зовнішнього вияву, а почуття мають. n Емоції короткотривалі, а почуття тривалі, відображають стійке ставлення до яких-небудь конкретних об´єктів. n Почуття виражаються через емоції залежно від ситуації, в якій виявляється об´єкт, до якого певна людина переживає почуття.

Види почуттів: 1. Моральними називають почуття, які переживає людина у зв´язку з усвідомленням відповідності чи невідповідності своєї поведінки вимогам суспільної моралі. Вони відображають різний ступінь прихильності до певних людей, потреб у спілкуванні з ними, ставленні до них. 2. Інтелектуальними називають почуття, пов´язані з пізнавальною діяльністю людини: допитливість, цікавість, подив, радість розв´язання завдання, почуття зрозумілості або здивування, почуття впевненості, сумнів, гумор. 3. Естетичними називають почуття, пов´язані з переживаннями краси або потворності об´єктів (явищ природи, творів мистецтва, людей). 4. Праксичні почуття - це переживання людиною свого ставлення до діяльності.

4. Емоційні стани та їх специфіка Емоційні стани та форми їх виявлення визначаються здебільшого соціальними чинниками, але, з'ясовуючи природу їх виникнення, не можна ігнорувати й деякі природжені особливості людини. Багатство емоційних станів виявляється у різних формах. Вони малодинамічні, проте здатні спрямовувати на певний час емоційне життя особистості та її діяльність у певному напрямку.

Види емоційних станів: 1. Настрій - такий загальний емоційний стан, який не спрямований на щось конкретне, проте здатний на певний час визначати життєвий тонус особистості.

Види емоційних станів: 2. Афект – короткочасний бурхливий емоційний стан, який виникає внаслідок сильної емоції та характеризується втратою самоконтролю.

Види емоційних станів: 3. Пристрасть — це сильний, стійкий, довготривалий стан, який захоплює людину, володіє нею і виявляється в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямі, в зосередженні їх на одній меті.

Види емоційних станів: 4. Апатія - стан, який характеризується байдужим ставленням до навколишнього, зникненням зовнішніх проявів емоційних реакцій, астенічністю емоцій.

Види емоційних станів: 5. Фрустрація - це є своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи, переважання негативних емоцій.

Види емоційних станів: 6. Стрес – реакція психофізіологічного напруження людини у складних життєвих ситуаціях. Інколи зберігається напруження навіть після усунення загрози (дистрес).

5. Воля як регуляторний чинник особистості Людина постійно виявляє свою активність, щоб задовольнити потреби, і використовує для цього діяльність. Однак, якщо на шляху до досягнення мети виникає перешкода, то компонентів однієї діяльності для суб'єкта стає недостатньо і він використовує волю як психічну якість. Воля людини виявляється в тому, наскільки вона здатна долати перешкоди і труднощі на шляху до мети, наскільки вона вміє керувати своєю поведінкою.

Воля це психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей.

Властивості волі: ВОЛЯ є тим психічним процесом, який вирізняє людський спосіб існування. Завдяки волі ми маємо вищі - довільні - форми інших психічних процесів (уваги, процесів пам´яті тощо), які не властиві жодній істоті, крім людини. ВОЛЯ – це остання стадія в оволодінні людиною власними процесами, а саме в опануванні власним мотиваційним процесом, це довільне створення спонукання до дії через суб´єктивний мотив.

Функції волі: 1. Спонукальна функція забезпечує активність людини в подоланні труднощів і перешкод. Якщо в людини відсутня актуальна потреба виконувати дію, але при цьому необхідність виконання її вона усвідомлює, воля створює допоміжне спонукання.

Функції волі: 2. Гальмівна функція виявляється у стримуванні небажаних виявів активності. Людина здатна гальмувати виникнення небажаних мотивів, виконання дій, поведінку, які суперечать уявленням про зразок, еталон, і здійснення яких може поставити під сумнів або зашкодити авторитету особистості.

Структура вольового акту Спонукання до здійснення дії (бажання, потяг) Усвідомлення мети дії Прийняття рішення діяти (боротьба мотивів) Вольове зусилля Внутрішня вольова дія Зовнішнє виконання вольової дії

Основні вольові якості особистості n цілеспрямованість n принциповість n самостійність n ініціативність n витримка n рішучість n наполегливість n організованість n дисциплінованість n сміливість