Елективний курс Деонтологія в медицині Лекція 3

Елективний курс “Деонтологія в медицині” Лекція № 3 Лікарська таємниця: моральні та правові аспекти

Відносини між лікарем і пацієнтом виходять за межі загальних етичних відносин між людьми. В сенсі медичної професії необхідний сплав: професійних знань і вмінь належного дотримання медичної етики і деонтології належної освіченості в галузі правової медичної бази За висловом академіка С. А. Корсакова, діяльність лікаря ґрунтується на “трьох китах”: професійна підготовка, професійна етика, професійне законодавство

Один з найважливіших принципів медичної етики і деонтології – ЛІКАРСЬКА ТАЄМНИЦЯ Розрізняють лікарську та медичну таємницю. Лікарська таємниця – це задокументована або усна інформація про хворобу, медичне обстеження, сімейне, в т. ч. інтимне життя громадян, та інші дані, які конфіденційно довіряє пацієнт лікарю, за умови відсутності кримінального змісту таких даних, або які потенційно шкодять власному здоров`ю та здоров`ю оточуючих людей, або є небезпечними для довкілля.

Медична таємниця – це заборонена законодавством інформація про стан здоров`я пацієнта, матеріали історії його хвороби, амбулаторної карти, мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, оперативних втручань, прогноз захворювання. Медичну таємницю повинен відкрити медик за вимогою пацієнта, членів його родини чи законних його представників, за винятком випадків, що така інформація може принести шкоду здоров`ю. Часто лікарську і медичну таємницю об`єднують одним поняттям – лікарська таємниця.

Лікарська таємниця поєднує в собі такі поняття: юридичне морально-етичне (деонтологічне) філософське Лікарська таємниця відображає моральні та етичні погляди суспільства на взаємини лікарпацієнт. Лікарська та медична таємниця – це наріжний камінь професійної досконалості лікаря, своєрідний тест на його етичну та деонтологічну культуру.

Чим це зумовлено? Це зумовлено тим, що відносини лікар-пацієнт у морально-психологічному відношенні базуються на довірі до медика, відвертому і довірливому інформуванні хворим лікаря щодо інтимних особливостей власної хвороби та приватного життя У зв`язку з цим лікар – оберіг індивідуальної таємниці пацієнта, яка стосується його здоров`я, нерідко уподібнюється божому творінню, часто стає для нього єдиним із найсвятіших і найдорожчих людей на Землі.

Основні характеристики лікарської таємниці Лікарська таємниця – це: морально-етична відповідь медика, зокрема лікаря на довіру до нього хворого; прояв гуманного ставлення медика до хворого, концентровано відображений у відомому вислові: Non nocere (не зашкодити); збереження лікарської таємниці – один з найвищих професійних, морально-етичних і деонтологічних обов`язків медика; моральна гарантія хворому забезпечення його права на моральну, психічну, фізичну і юридичну недоторканість в заходах по охороні здоров`я; лікар юридично і морально вільний у своїх професійних переконаннях і діях щодо збереження лікарської таємниці, за винятком випадків, визначених законодавством.

Згідно з моральними і юридичними вимогами та документами лікар повинен визначитися стосовно лікарської таємниці: перше, які відомості про пацієнта і його хворобу слід утаємничувати? друге, які відомості про пацієнта і його хворобу не є лікарською таємницею? третє, які медичні відомості є конфіденційні для хворого?

Утаємничені (без згоди пацієнта або його представника): 1) 2) 3) 4) 5) методи і засоби діагностичного обстеження та їх результати; методи і засоби лікування, у тому числі, оперативні заходи та їх результати; методи і засоби проведення наукових досліджень; експертні оцінки якості медичної допомоги і навчального процесу; інформація про приватне, у тому числі інтимне, життя пацієнта;

факт звертання за медичною допомогою; 7) стан здоров’я пацієнта і діагноз його захворювання; 8) відомості, які з’явилися в процесі підготовки медичних кадрів, проведення наукових досліджень і публікації у науковій літературі; 9) прогноз захворювання; 10) смерть пацієнта не звільняє лікаря від необхідності збереження лікарської таємниці; 11) збереження означеної вище конфіденційної медичної інформації на електричних носіях та засобах телемедицини 6)

1) 2) 3) 4) 5) 6) Не вважаються утаємниченими: медична інформація у випадку професійних лікарських консультацій; медична інформація для батьків або довірених осіб недієздатних пацієнтів; розголошення конфіденційної медичної інформації у разі наполягання або бажання пацієнта чи його довірених осіб; публікація результатів наукових медичних досліджень у разі згоди пацієнта (зберігається анонімність пацієнта); загроза виникнення епідеміологічної ситуації у випадку розповсюдження інфекційного захворювання; за вимогою судових органів

Медичні відомості, які не розголошуються пацієнту: 1) 2) 3) у разі наявності у пацієнта хвороби у невиліковній стадії (рак, СНІД, лейкемія та ін. ); безнадійний для життя прогноз захворювання; ненавмисне зараження іншої особи (близької чи рідної) венеричними або імунодефіцитним захворюваннями

З практичної точки зору доцільні такі поради лікарю: 1. 2. 3. Медик, повідомляючи хворому про невиліковну у нього хворобу, позбавляє пацієнта останньої опори в його житті – віри і надії, надаючи хворому таку інформацію, лікар грубо порушує святу заповідь лікарювання – не зашкодь (non nocere) Лікарю чи іншому медику не слід інформувати хворого з невиліковною хворобою про справжній трагічний прогноз його недуги, навіть якщо про це прохає сам хворий У ставленні до безнадійно важкого хворого лікарю належить пам’ятати відомий постулат медичної психології: “ Часто хворий, наполягаючи на лікарському одкровенні, насправді потайки сподівається на останнє – віру й надію, яка була б проголошена з лікарських вуст ”. Відкрити перед таким пацієнтом драматичну або трагічну істину – моральний злочин

Близьким родичам і довіреним особам хворого необхідно надавати правдиву інформацію про істинний діагноз, стан здоров’я, прогноз хвороби, наділяючи цю інформацію обережним оптимізмом, не повністю втраченою надією 5. У ставленні до лікарської таємниці медику слід керуватися настановою великого лікаря древності Гіппократа: “ Оточи хворого любов’ю і розумною втіхою, але основне, залиши його у незнанні того, що його очікує і, насамперед, що йому загрожує ” 4.

Коротка історія виникнення лікарської таємниці Лікарська таємниця з'явилася одночасно з професією лікаря, його довірливі відношення з пацієнтом були невід'ємною сутністю морально-етичного профілю лікарської професії. На основі археологічних знахідок і древніх писемних джерел, які дійшли до наших днів, виявлені документальні докази лікарської таємниці в медичній практиці таких країн: ¡ Древнього Єгипту (з 2400 року до н. е. ) – дані папірусів ¡ Вавилон (1500 р до н. е. ) – археологічні розкопки ¡ Стародавньої Індії (з 1500 р до н. е. ) – трактат “Аюрведа” ¡ Межиріччя (до 200 р. до н. е. ) – кодекс царя Хамурапі ¡ Давньої Греції (з 350 р. н. е. ) – Гіппократ “Клятва” ¡ Древнього Риму (з 160 р. н. е. ) – Гален ¡ Раннє Середньовіччя (з ХІ ст. н. е. ) – Авіценна “Канон лікарської науки” ¡ Подальший історичний розвиток лікарської таємниці пов’язаний з удосконаленням законодавчої бази та морально-етичної підготовки лікарських кадрів – від Середніх віків і до сьогодення

Правове регулювання лікарської і медичної таємниці Розголошення лікарської таємниці є кримінальним злочином. ЇЇ збереження регулюється такими законодавчими і юридичними документами: ¡ 1947 р. – виникнення Всесвітньої медичної асоціації та створення нею низки документів стосовно лікарської таємниці; ¡ Декларація ВООЗ “Про розвиток прав пацієнтів”; ¡ Основи законодавства України про охорону здоров’я, стаття 40; ¡ Етичний кодекс українського лікаря; ¡ Закон України про інформацію, стаття 46; ¡ Клятва українського лікаря; з 1992 р. випускники ВМНЗ складають “Клятву”; ¡ Про удосконалення добровільного консультування й тестування на ВІЛ-інфекцію, Наказ МОЗ України 2005 р.

Негативні сучасні тенденції щодо лікарської таємниці Вони зводяться до таких чинників: ¡ Комп'ютеризація медицини та Інтернет, що збільшують ймовірність розповсюдження конфіденціальної інформації; ¡ Розвиток телепатичної медицини, що збільшує кількість осіб, в тому числі без медичної освіти, в когорті обслуговуючого персоналу, який має доступ до конфіденціальної медичної інформації; ¡ Прогресуючий розвиток новітньої техніки і нових технологій в медицині ¡ Правове регулювання етичних проблем, зумовлених розповсюдженням новітніх технологій в медицині, здійснюється Законами України “Про національну програму інформатизації” (1998 р. ) та “Про захист інформації в комп'ютеризованих системах” (1994 р. )

Таким чином, органічне проникнення в телемедицину етикодеонтологічних принципів сприятиме цивілізованому поширенню цієї прогресивної технології та створенню умов для інтеграції України у світовий інформаційний простір відповідно до сучасних тенденцій. Реалізувати процес повного входження України до світового співтовариства, європейських структур неможливо без забезпечення втілення міжнародно-правових стандартів у національне законодавство. Становлення та розвиток України як демократичної, правової держави відбувається з оновленням правової бази із захисту прав і свобод людини. Перехід до ринкових відносин в Україні, зокрема в системі охорони здоров’я, здійснюється еволюційним шляхом і віддзеркалює процеси гуманізації медичної допомоги.

Визнання на міжнародному рівні й закріплення в нормах міжнародного права (етичних норм, в тому числі лікарської таємниці) посилює загальність і обов'язковість закладених у праві на охорону здоров’я людини вимог в межах усієї світової спільноти, стосовно до всіх народів і держав світу. Заповідь про лікарську таємницю – це імператив історії медицини, найяскравіше явище загальнолюдської культури, що зберегло основний свій зміст і цінність протягом багатьох сторіч, і тому вона по праву може бути названа святинею. Кожен лікар, кожен медичний працівник повинен усвідомлювати себе носієм священної традиції, неприпустимості розголошення професійної таємниці.

Дякую!