Елективний курс Деонтологія в медицині Лекція 2

Елективний курс «Деонтологія в медицині» Лекція № 2 Історія розвитку і становленння медичної етики і деонтології

n n М. Т. Рильський: “Хто не знає свого минулого, той не гідний свого майбутнього” О. С. Пушкін: “Пишатися славою своїх предків не лише можливо, але й необхідно. Не поважати такої є ганебна легкодухість”

n n Історія виникнення медичної етики і лікарської моралі поєднана з історією розвитку цивілізації та виникнення загальнолюдської моралі и етики Основні засади и джерела медичної етики відходять до періоду до нашої ери і пов’язані з іменами корифкїв античної медицини – Гіппократом, Галеном, Діоскоридом

n n Писемні відомості стосовно етичних проблем у медицині дійшли до наших часів з манускриптів письмен, археологічних розкопок у Стародавній Греції, Месопотамії, Іраку, Єгипті, Китаю, Індії Відомий древньоіндійський трактат “Аюрведа” містить чимало відомостей и настанов стосовно моральних правил лікування, серед яких провідними визначалися скромність, благочестя, цнотливість, психологічна стійкість лікаря

n n 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. Найбільш концентрованим і відомим документом медичної етики, який дійшов до наших часів є “Клятва Гіппократа”. Основні її духовно-етичні засади: Не зашкодь (Non nocere) Найвища людська цінність – життя Бог дарує людині життя, і ніхто не повинен його у неї насильно відбирати або вкорочувати Лікар (медик) стоїть на сторожі дарованого Всевишнім життя Лікар (медик) повинен боротися за здоров’я і життя хворого (потерпілого) Всі дії лікаря повинні бути спрямовані на благо хворого В особистому житті і професійній діяльності лікар має бути зразком високої моралі і етики, кришталевої чесності і непідкупності Лікар повинен берегти лікарську таємницю

Моральні і гуманістичні засади лікарської професії у Стародавньому Китаї дійшли до нас із книги древньокитайського медика Хуан Ней-дзиня “Про природу і життя” У книзі визначені основні моральні чесноти, якими повинен керуватися лікар при виконанні своїх професійних обов’язків: n навіювання хворому впевненості в одужанні від недуги; n індивідуальний підхід до психіки хворого; n вміти тримати серце в грудях

Древньоіндіський лікар Сушрута виділяв такі основні етичні чесноти лікаря: n співстраждання n благочестя n благородство n сердечність n збереження лікарської таємниці. Рекомендував лікарю позбуватися таких вад: n ненависть n злодійкуватість n користолюбство

У папірусах Древнього Єгипту була знайдена інформація щодо етичних проблем лікарської професії. У лікарській професії винятково важливе значення надавалось духовним рисам медика. Вважалось, що високопрофесійний лікар уподібнюється Богу, тому єгипетські фараони и жреці високо шанували своїх лікарів. n Приклад. За велінням фараона Хефрена біля його піраміди побудовані ще дві – для його матері і лікуючого лікаря

Морально-етичні засади медицини часів Київської Русі Вони були відкриті нашим сучасником в окремих письменах і манускриптах, що збереглися переважно в монастирях, церквах 1. Медицина була сконцентрована переважно в осередках релігії – з їх законами і моральними правилами – благочинності, високої духовності, чесності 2. Лікрі здебільшого здійснювали лікарську практику в цих закладах, проникались моральністю християнської релігії і переносили її в сферу лікарювання

Морально-етичні засади медицини часів Київської Русі 3. Важливим чинником розвитку медицини у Київській Русі і її моральних засад було покровительство храмовій і монастирській медицині відомих князів – Ярослава Мудрого, княгині Ольги, Володимира Мономаха, чернігівського князя Святослава Давидовича, Юрія Долгорукого 4. Князі Володимир Великий та Ярослав Мудрий, а також служитель Лаври Феодосій печерський затвердили за монастирями право на лікування хворих

Першими визнаними лікарями Давньої Русі, які утверджували в тодішній медицині принципи й засади, були n Лаврський ченець Даміан n Лаврський лікар домонгольського періоду Агапіт n Онука Володимира Мономаха Євпраксія Основні методи тогочасного впливу на хворобу: n психотерапевтичні, тобто духовно-психічні (у вигляді молитв, заклинань, церковних обрядів); n фітотерапевтичні засоби (використання лікарських трав - зілля)

Подальший етап історії медичної етики – епоха Середньовіччя n n До XVI ст. у середньовічній медицині, переважно на теренах європейських країн, наступив відхід від морально-етичних засад, опрацьованих Гіппократом У клятві лікарів, що відома з VI ст. , про етичну медицину, зокрема, про лікарську таємницю, не згадувалося

Однак в деяких країнах, збереглися і дійшли до наших днів відомості стосовно медичної етики. Найбільш концентровано вони відображені у професійній діяльності і науковій спадщині великого таджицького лікаря і філософа Абу алі Ібн Сіни (Авіценни). Його трактат “Канон лікарської науки” залишився взірцем медичної науки, практичного лікарювання і медичної етики впродовж багатьох наступних століть

З XVI ст. , особливо з епохи Відродження, розпочався пишний розквіт науки щодо етичних норм и обов’язків у суспільстві і, зокрема, в медицині. У медицині цей розквіт був спричинений, насамперед, публікацією і ознайомленням широкого загалу медичної громадськості у країнах Європи (в Італії, Німеччині, Франції) з працями Гіппократа. Виняткову роль в ознайомленні тогочасних медиків з духовними началами лікарської професії відіграла Салернська школа здоров’я

На основі “Канону ” Гіппократа спочатку у Франції, а потім і в інших європейських університетах, зокрема, і в Росії, була створена “Факультетська обіцянка”, в якій визначені морально-етичні засади лікаря. Факультетську обіцянку виголошував кожний випускник університету при отриманні ним диплому доктора медицини Голандський медик Николас Ван Тульп концентровано відтворив етичну сутність лікаря у відомому афоризмі: “Allis inserviendo ipse consumor” (світячи іншим, згоряю сам)

Подальше становлення медичної етики на теренах Російської імперії, в тому числі Малоросії (нинішньої України), пов’язане з видатними особистостями. n Данило Самойлович (1744 -1805) – батько вітчизняної епідеміології, захисник и провідник гуманістичних ідеалів у медицині. У період чумного мору лікував хворих в Угрешському монастирі і сам захворів чумою n Максимович-Амбодик – випускник Києво. Могилянської академії – був активним поборником і провідником гумманістичних ідеалів у медицині

n n Руданський Степан – медик, більше відомий як поет-демократ, прославив своє ім’я безкоштовним лікуванням хворих і як провідник високих духовних начал у медицині Чехов Антон – медик и відомий російський письменник-класик; провідник гуманізму й духовності Відомий російський лікар ув’язнених Федір Гааз. Його девіз: “Поспішайте робити добро!” Пирогов Микола – всесвітньо відомий вітчизняний хірург; впроваджував гуманістичні і духовні принципи в медицині

За аналогією з “Клятвою Гіппократа” на початку ХХ ст. була складена медсестринська обіцянка під назвою “Клятва Лоренс Найтінгель” – засновниці сестринської професії, яка вперше у світі відкрила у 1861 р. в Англії школу медсестринської справи, в якій утверджувалися і прищеплювалися засад медичної етики у діяльності медиків середньої і молодшої ланок – сестер милосердя, санітарок

З початку і середини ХІХ ст. в клінічну практику і в систему вищої університетської медичної освіти стали впроваджуватися деонтологічні принципи лікарювання, які формувалися такими відомими медиками – педагогами-клініцистами: n Мудров n Захар’їн n Боткін n Остроумов n Кончаловський n Корвізар n Лаеннек n Більрот n Юшар

Високі духовні і етико-деонтологічні засади сучасної зарубіжної і вітчизняної медицини пов’язані з іменами видатних лікарів, професорівклініцистів: n Василя Образцова n Феофіла Яновського n Миколи Стражеска n Єфрема Ліхтенштейна n Петра Буйка n Євгена Чазова n Альберта Швейцера n Володимира Іванова

Історія становлення и правового забезпечення медичної етики і деонтології у Новітній період Забезпечуються низкою сучасних правових і громадських документів: n Конституції країн у статтях, які регламентують лікарську діяльність n Юридичні документи, які визначають права людини і її обов’язки перед суспільством n Документи, які визначають морально-етичні і деонтологічні засади лікаря і його відносини з пацієнтом n Суспільно-громадські матеріали стосовно духовних, морально-гуманістичних і деонтологічних аспектів професійної діяльності медика Детальне висвітлення цих документів було предметом попередньої лекції

Коротка інформація про негативні епізоди становлення медичної етики і деонтології 1. 2. Відомий російський юрист Коні стверджував: “У разі виникнення загрози суспільним інтересам заборона на розголошення лікарської таємниці не повинна діяти” (опонент – учень С. П. Боткіна В. А. Монассеїн) У 1925 р. перший нарком охорони здоров’я Микола Семашко молодої радянської держави вважав етичні засади в медицині, зокрема, у сфері таємниці, “буржуазним пережитком” (опонент – В. В. Вересаєв: у книзі “Записки лікаря”, відстоював принципи високої духовності у медицині)

Коротка інформація про негативні епізоди становлення медичної етики і деонтології 3. 4. n n Владне втручання держави за радянської влади в питання медичної документації і морально-етичні стосунки лікаря й хворого На сучасному етапі етичні проблеми медичної етики у зв’язку з новими медичними технологіями і науковим прогресом у медицині: Комп’ютеризація і комп’ютерна інформація Мультимедійні і епівдеміологічні дослідження Розвиток телемедицини Проблеми евтаназії

Дякую!