ЕКЗОРЦИЗМ Ваценкова Альона 361 гр Екзорцизм-процедура вигнання

ЕКЗОРЦИЗМ Ваценкова Альона 361 гр.

Екзорцизм-процедура вигнання бісів та інших надприродних істот з одержимого за допомогою молитов, обрядів певної релігії. Особа, яка здійснює екзорцизм називається екзорцист

Екзорцизм включає в себе • Встановлення способу та причини одержимості. • Визначення імені та різновиду демона • Читання молитов. • Кроплення святою водою. З точки зору релігії, щоб людина не піддавалася нападкам бісів знову, то вона повинна почати боротися зі своїми гріхами, через які вона дала владу над собою злим духам.

Вчення про злих чи добрих духів, що вселилися в людей, і як їх виганяти існувало в шаманізмі задовго до християнства. Однак ґрунтуючись на Біблії християнство вважає, що першим був Ісус Христос, Який вилікував багатьох біснуватих: "Коли ж Він прийшов до дому, сліпі приступили до Нього. І говорив їм Ісус: Чи ж вірите ви, що Я можу це зробити? Вони кажуть Йому: Так, Господи! Тоді він доторкнувся до їхніх очей і сказав: по вірі вашій нехай буде вам. І відкрилися очі їх" (Євангеліє від Луки гл. 9 ст. 27). «Тоді привели до Нього біснуватого німого сліпця і зцілив його, так що німий став говорити та бачити» (Євангеліє від Матвія гл. 12 ст. 22).

Також в Євангелії описано, як Ісус Христос зціляє сильно одержимого, що жив у гробах цвинтаря, і що вилетіли з того біси по велінню Ісуса Христа, вселилися в свиней і вбили стадо свиней навівши їм кинутися зі скелі, і влада бісів над людьми припинилася. Християни вважають, що від Бога мають дар святі Апостоли, а також багато інших святих, котрі також змогли істинно виганяти нечисть з людей. Екзорцизм був серед перших християн в перші віки нашої ери. Згідно зі словами Ісуса Христа: «Цей рід виганяється тільки молитвою і постом» (Мф. 17, 21), тобто строгим християнським життям.

У наш час Католицька Церква готує екзорцистів в університеті "Athenaeum Pontificium Regina Apostolorum". Офіційно в ієрархії Римо-католицької Церкви був певний чин особи до II Ватиканського собору, після чого чин екзорциста був скасований в "motu proprio" Папи Римського Павла VI "Ministeria quaedam" 15 серпня 1972 р. та в інструкції Конгрегації богослужіння "Immensae caritatis" 29 січня 1973 р. . Як інші малі чини чин екзорциста зберігається в традиціоналістських спільнотах (наприклад у "Братстві Святого Петра.

Історично екзорцистів відносили до малих чинів кліру (лат. ordines minores), до числа которих відносили також і остіаріїв, чтеців та аколітів. Цей чин появився в Католицизмі в XVI ст. посля Тридентського собору. Назва не мала прямого відношення до сучасного розуміння цього слова (священники вигоняючі бісів також називаються екзорцистами), і пов'язано це з обрядом екзорцизму під час святого Таїнства Хрещення для очищення катехуменів (оглашених) від первородного гріху. Початково здійснювати цей обряд було одним із обов'язків екзорцистів, але згодом цей обряд Хрещення став здійснювати священник. Екзорцисти під час Меси, як інші малі чини, одягалися в "суперпелліцеум". Часто екзорцистат розглядався як початкова ступінь для отримання священичого сану диякона.

В Православній Церкві практика "вичитки" (екзорцизма) також була і є з використанням «Большого требника» Петра Могили як католицький вплив на Київську Духовну Школу XVII ст. , і виключно з дозволу єпископа. Оскільки слухати бісів на думку Святих Отців є небезпечно, то практику екзорцизму деякі припиняють. Адже не всі християни ведуть святий образ життя, а саме для успіху екзорцизму вимагається святість екзорциста.

РИМСКИЙ РИТУАЛ (Rituale Romanum)

Как только "Ритуал "увидел свет, он сурово предостерег священников против осуществления экзорцизма, если нет истинной одержимости дьяволом. Если жертва проявляет паранормальные способности, демонстрирует сверхъестественную силу, знание ранее не известных ей языков, тогда он или она является возможным кандидатом для экзорцизма. Если такие симптомы сопровождаются исключительным отвращением к священным текстам или предметам, тогда церковь может утверждать, что жертва одержима. С разрешения епископа экзорцист начинает древний ритуал. Экзорцизм - не священный ритуал и не зависит от твердого соблюдения определенного порядка действий; экзорцизм опирается на авторитет церкви и веру экзорциста. Экзорцист может разнообразить процедуру, заменяя молитвы и читая свои излюбленные, может менять последовательность действий или говорить на родном языке. Большинство экзорцистов, однако, находят, что латынь причиняет больше беспокойств злым духам.

"Ритуал" предписывает экзорцисту убедиться, что жертва одержима и не страдает душевной болезнью. Даже во время изгнания священник должен продолжать спрашивать жертву о ее умственном и психическом состоянии. Ни при каких обстоятельствах экзорцист не должен предлагать жертве лекарства, предоставив это врачу. Если одержимая - женщина, экзорцисту должна помогать сильная женщина, предпочтительно из семьи одержимой, чтобы избежать даже намека на скандал. Во время изгнания одержимая должна держать распятие, а экзорцист должен набраться мужества и применить святую воду и реликвии, прочитать отрывки из Библии и осенять жертву крестом. В конце обряда экзорцист должен спрашивать твердым голосом дьявола о его имени, количестве демонов в одержимой, откуда они пришли и как туда проникли. "Ритуал" требует, чтобы экзорцист выяснил, были ли направлены злые духи из-за колдовского навета или других оккультных заклинаний. Ненужные вопросы относительно будущих событий или о прошлых возлюбленных только отдавали экзорциста во власть дьяволу.

Перед началом священник должен был исповедаться. Потом, облачась в стихарь и лиловую накидку (необходимое одеяние для изгоняющего дьявола), экзорцист становился перед одержимым и читал литании против сатаны, Pater Noster ("Отче наш", обычно называемая "Молитвой Господу") и псалом 53. "Ритуал" требует, чтобы экзорцист выяснил, были ли направлены злые духи из-за колдовского навета или других оккультных заклинаний. Ненужные вопросы относительно будущих событий или о прошлых возлюбленных только отдавали экзорциста во власть дьяволу. Перед началом священник должен был исповедаться. Потом, облачась в стихарь и лиловую накидку (необходимое одеяние для изгоняющего дьявола), экзорцист становился перед одержимым и читал литании против сатаны, Pater Noster ("Отче наш", обычно называемая "Молитвой Господу") и псалом 53.

Екзорцизм в ісламі В ісламі, як і в християнстві, віра в доброго Бога-Творця нерозривно пов'язана з вірою в Диявола і демонів Ада. В ісламі служителі Аллаха практикують так звану рукью, тобто вигнання бісів допомогою Корану. Звідси практика екзорцизму в ісламі - Маджнуна. Так звані «народні вірування» пояснюють різні розлади психіки тим, що духи (джини) нібито вселяються в людину, а потім опановують ії. До речі, в Корані існує чітке уявлення того, що джини діляться на дві категорії: невірних (капир-джин) і мусульман. Шкоду людям приносять тільки невірні джини, і якщо людина стала Делі, тобто психічно хворим, значить, їм оволоділи капир-джини, які постійно перебувають поруч з нещасним і мучать його. Для того, щоб людина повернулася в нормальний стан, потрібно прогнати капир-джинів, і зробити це можуть знаходяться в розпорядженні ходжу джини-мусульмани.

Відношення сучасної медицини Сучасна медицина розглядає одержимість як окремий випадок психічного розладу. Так званим одержимим притаманні класичні симптоми істерії, маніакального синдрому, психозу, синдрому Туретта, епілепсії, шизофренії або роздвоєння особистості (параноя). У випадку роздвоєння особистості 29% опитаних «альтер его» вважало себе «демонами» . Крім того, існує форма мономанії (різновид параної), яка називається демономанія або демонопатія, в якій пацієнт вірить, що він одержимий одним або кількома демонами. Зустрічаєме зцілення через екзорцизм вчені пов'язують з ефектом плацебо і самонавіюванням. Деякі люди, які вважали себе «одержимими» , насправді страждали нарцисизмом або низькою самооцінкою і діяли як «одержимі демоном» , щоб привернути до себе увагу. З точки зору вчених християн ставлення до такої позиції деяких учених є, як до «духовно сліпих, матеріалістів і навіть атеїстів» . Бо лише невіра в об'єктивне існування духовного світу (а значить і заперечення існування Бога) може заставляти обґрунтовувати все виключно суб'єктивно матеріалістичним підходом, на якому побудована сучасна наукова психіатрія. У відповідь психіатри піддають препаруванню сам досвід православ'я і небезуспішно говорять про "постнавіюваний екзорцизм", коли симптоми розвиваються під впливом авторитетного суггестора, в даному випадку священика, який часто зцілює від породжених ним же симптомів.

Фільмографія • «Останнє вигнання диявола» 2010 р. , • «Екзорцизм» 2006 р. , «Острів» 2006 р. , • «Шість демонів Емілі Роуз» 2005 р. , • «Виганяючий диявола» 1973 р. • "Ритуал" та інші. В фільмі «Острів» близько до оповідань про життя святих показано, як насправді могло б відбуватися вигнання біса. В фільмі «Шість демонів Емілі Роуз» показаний досвід вигнання бісів, що закінчився летальним результатом. Фільм заснований на реальних подіях 1976 р. - сеансу вигнання диявола з молодої дівчини, яка померла. Священикові-екзорцисту, що проводив обряд, було пред'явлено звинувачення у вбивстві, хоча процес офіційно був ініційований Католицькою Церквою. Cвященик вивчав історію появ на землі демона, що погубив дівчину, і намагається довести в суді факт існування надприродних сил і їх здатність втручатися в життя людей (фактичні імена головних героїв і місце подій у фільмі змінені).

Відомі випадки проведення екзорцизму в ХХ столітті Американський хлопчик, відомий під ім'ям «Роббі» , піддався екзорцизму в 1949. Саме про цей випадок був знятий фільм «Екзорцист» . Анналіза Мішель - дівчина з Німеччини була одержима шістьма демонами. Ритуал екзорцизму був проведений в 1975 році. У 2007 році в Новій Зеландії під час ритуалу екзорцизму померла жінка. Шість членів сім'ї були визнані винними, але отримали лише умовні покарання.