Екосистемний рівень організації живого Екологія охоплює тривалий

Екосистемний рівень організації живого.

Екологія охоплює тривалий час, але тільки частково може ущільнити систематичну колекцію спостережень і знання екосистем в тестованих законах і принципах. Екологічна теорія зараз доступна як інструмент в екології завдяки вкладу системних екологів впродовж останніх десятиліть. Інтеграція усіх цих ідей формує теорію екосистем. Вона була важкою і тривалою, щоб сконструювати теоретичну основу системної екології, через величезну складність екосистем, але природа не була створена, щоб бути доступною для розуміння людьми. Було необхідно порвати з тривалою редукціоністською традицією в науці і перейти до використання термодинаміки для створення нового цілісного підходу для розуміння екосистем. Це нині багато учених розглядають як найбільший виклик науки 21 століття - поєднати багатьох спостережень в складну систему цілісної картини.

Об'єкт екосистемології. На відміну від інших розділів екології об'єктом екосистемології є системи усіх розмірів і ступенів складності-від консортивної до біосферної, тобто живі системи, в котрих сукупність живих істот, й абіотичне середовище їх існування творять функціональну єдність. Предметом екосистемології є вивчення: 1. морфологічної структури екосистем, тобто вертикальної і горизонтальної будови біогеоценотичної товщі. 2. взаємозв'язків між структурними компонентами екосистем. 3. функціональних показників екосистеми та її окремих структурних блоків, швидкості екологічних процесів, їх спрямованості, тривалості й господарської ефективності. 4. особливостей і механізмів самоорганізації, саморегуляції і самозбереження екосистем, їх внутрішнього речовинноенергетичного та інформаційного обміну, показників неентропійності, стійкості щодо зовнішніх природних та антропогенних чинників, стабільності існування в часі та просторі.

5. міжекосистемних взаємозв'язків і міжекосистемного речовинноенергетичного та інформаційного обміну як основи стійкості й стабільності мегаекосистем і біосфери. 6. можливостей і розмірів використання природних ресурсів екосистем для народногосподарських без зменшення або руйнування їх екологічного потенціалу та з цілеспрямованою орієнтацією на реалізацію ідей сталого розвитку. 7. масштабів і наслідків антропогенних змін у структурно-функціональній організації екосистем, способів ренатуралізації трансформованих і девастованих екосистем з метою оптимізації біогеноценотичного покриву. 8. структурно-функціональних особливостей та ефективних способів створення штучних екосистем й ефективного підтримання їх функцій. 9. теоретичне обгрунтування структури, програми, методів і параметрів екологічного моніторингу в екосистемах різних ступенів організацій. 10. генезису та історії розвитку екосистем. 11. моделювання та прогнозування екологічних процесів.

Методи екосистемології. З огляду на те, що екосистеми належать дуже складних систем, а їх структурними компонентами є безліч живих істот, їх історичні просторові, трофічні та інші сукупності, атмосферне, грунтове та водне середовища їх існування, екосистемологія вимушина використовувати методи досліджень різних суміжних галузей знань: палеонтології, географії, картографії, кліматології, метаорології, гідрології, грунтознавства, геохімії, ботаніки, зоології, мікробіології, мікології, фізіології, математики, кібернетики та інших.

Закони екосистемології. М. Ф. Реймерс (1994) нарахував понад 30 екологічних законів, принципів і правил, які відображають об'єктивну дійсність будови, функціонування, еволюції й динаміки екосистем тощо.

Закон спрямованості потоку енергії Закон внутрішньої динамічної рівноваги Закон послідовності фаз розвитку Закон еволюційно-екологічної незворотності Закон сукцесійного сповільнення Закон мінімуму Закон конкурентного виключення Закон толерантності Закон збереження структури біосфери Закон фізико-хімічної єдності і постійної кількості живої речовини Закон екодинаміки Закон екологічного порядку Закон самоконтролю і саморегуляції живого Закон біогенної міграції атомів Закон константності живої речовини Закон про рух живих організмів шляхом розмноження Закон про тиск життя Закон про моноліт життя Закон про бережливість життя Закон генетико-інформаційної єдності життя Закон природної зональності

Структура екосистемології. Біогеоценологія Вчення про консорційні екосистеми Ландшафтна екологія Біосферологія

Основні ступені організації екосистеми. Консорційні екосистеми Парцелярні екосистеми Біогеоценозні екосистеми Ландшафтні екосистеми Провінційні екосистеми Біомні екосистеми Субстратні екосистеми Глобальна екосистеми-біосфера

Особливості організації екосистем. Екосистеми різних ступенів організації мають свої спецефічні риси внутрішньої, зовнішніх зв’язків, масштабів речовинноенергетичної трансформації і просторового розташування.

Дякую за увагу!