ЕКОНОМІЧНІ ПОГЛЯДИ П Ж ПРУДОНА КОНЦЕПЦІЯ ПОМИЛКИ В

ЕКОНОМІЧНІ ПОГЛЯДИ П. Ж. ПРУДОНА. КОНЦЕПЦІЯ “ПОМИЛКИ В РАХУНКАХ”. ТЕОРІЯ “КОНСТИТУЙОВАНОЇ ВАРТОСТІ” Виконала: Студентка 1 курсу 3 групи ФОАЕК Поліщук Валерія

П'єр Жозе ф Прудо н (1809— 1865) — французький соціаліст, теоретик анархізму. У своїй праці «Що таке власність» (1840) доводив, що «власність — це крадіжка» . Наприкінці життя розробив програму «мютюелізму» — визволенняпролетаріату за допомогою виробничих кредитних і споживчих асоціацій, що ґрунтується на принципі «взаємності послуг» . Методології Прудона притаманний ідеалізм і суб'єктивізм. Економічні категорії він розглядає як втілення «абсолютного розуму» , як вічні ідеї, відірвані від реальної дійсності. Намагаючись застосувати в дослідженні гегелівський діалектичний метод, Прудон обмежує його, по суті, намаганням виявити в категоріях і економічних процесах «добрі» і «погані» сторони. Отже, економічні категорії та економічні явища він розглядає не як єдність суперечностей, а як механічне поєднання протилежних властивостей. Керуючись таким підходом, Прудон уважав, що завжди можна зберегти добрі сторони й позбутись поганих. Це стосується як економічних категорій, так і капіталістичного виробництва в цілому.

Економічна програма Прудон зв'язував причини труднощів дрібного виробника з недоліками обміну, з проблемою збуту. Основною причиною зубожіння й несправедливості він оголошує обмін і гроші. І саме з цих позицій опрацьовує економічну програму реформування капіталізму через реформування обміну. Прудон хоче зберегти товарне виробництво, в якому бачить вершину людської свободи й особистої незалежності. Він обстоює дрібну власність і передачу великих виробництв у власність їхніх колективів. Панування дрібних товаровиробників, на його думку, зумовить обмінпродуктами праці за трудовим еквівалентом. Для сприяння дрібним виробникам у реалізації продукції Прудон пропонував і зробив спробу створити обмінний банк — «Народний банк» . Банк приймав би від товаровиробників товари і видавав би їм трудові талони, «робочі гроші» , які засвідчували б кількість праці, витраченої на виготовлення товару. За ці «робочі гроші» товаровиробник і одержував би в банку потрібні йому інші товари. Запровадженням «робочих грошей» замість реальних Прудон сподівався встановити в суспільстві рівність і справедливість, позбутися експлуатації, оскільки кожен одержував би стільки, скільки виробив сам, залишити «добрі» сторони товарного виробництва й ліквідувати «погані» .

Капітал Прудон переважно трактує як гроші, вважаючи провідною його формою тільки капітал позичковий. Процент, на думку Прудона, — це та єдина форма, в якій втілено неоплачену працю робітника. Прибуток Прудон розглядає як різновид заробітної плати. Оскільки економічною основою експлуатації у Прудона є процент, то зниження ставки процента «примусовими законами» і зведення її до нуля — це шлях до одержання робітниками повного продукту своєї праці. Керуючись такою логікою, він розвиває ідею «дарового кредиту» . Прудон є противником як буржуазної демократії і монархії, так і комунізму. Рушійною силою суспільства він вважає клас дрібних виробників, економічну основу якого становить дрібна власність і якому притаманна певна відокремленість, ізольованість. Його члени не повинні об'єднуватися в жодні державно-суспільні організації. Прудон взагалі виступає проти держави. Зв'язок між окремими господарствами має здійснюватись через обмін і взаємодопомогу. Дрібнобуржуазний соціалізм Прудона мав значне поширення в другій половині XIX ст. у багатьох європейських країнах. Його ідеї сприйняли бакуністи, а згодом анархо-синдикалісти.

Виступав проти державності. П. Ж. Прудон стверджував, що ідеальний тип суспільного устрою є синтез спільності і власності. На думку П. Ж. Прудона, ідеалом суспільства є свобода, оскільки вона передбачає існування рівності, анархії, „без кінцевої різноманітності”. Тому „вільна асоціація, свобода, яка задовольняється охороною рівності засобів виробництва і рівноцінності продуктів, що обмінюються, є єдино справедлива, істинна і можлива форма суспільства”; Проповідував ідею поділу суспільства на автономні одиниці. Ідеальним типом існування суспільства П. Ж. Прудон, вважав асоціацію, яка передбачає „розділ землі, розмежування власностей, незалежність праці”, розподіл праці в промисловості, зниження загальних затрат, ліквідацію дармоїдства і убозтва; Заперечував необхідність і правомірність революції і політичної боротьби. На думку П. Ж. Прудона, перетворення суспільства має відбуватися мирним шляхом, в процесі знищення держави і при співробітництві класів. Вчений стверджував, що класи найманих працівників і підприємців „мають злитися і поглинути один одного у вищій свідомості”. Він вважав, що в інтересах спокою „достатньо всезагального перетворення звичаїв” і що необхідно розвивати економічний індивідуалізм, а також союз між підприємцями і трудящими класами. Ідеї дрібновласницького соціалізму П. Ж. Прудона були поширені у європейських країнах у другій половині ХІХ ст. Вони сприяли виникненню і розвитку бакунізму, а потім і анархо-синдикалізму, здійснили суттєвий вплив на робітничий рух не тільки у Франції, а і в інших країнах Західної Європи.

Концепція “Помилки в рахунках” П. Ж. Прудон висунув концепцію „помилки в рахунках”, суть якої в тому, що капіталісти свідомо „ніколи цілком не винагороджують” робітників, привласнюють значну частину продукту, створену останніми. На думку П. Ж. Прудона, капіталісти оплачують лише вартість індивідуальної праці робітників, а вартість створену кооперованою (колективною) працією робітників – привласнюють. ”Капіталіст каже, що заплатив робітникам поденну плату, – писав П. Ж. Прудон, – однак справа в тому, що він не оплатив величезної сили, яка виникає завдяки співробітництву робітників, завдяки одночасності і гармонії їх зусиль”

Виступаючи за організацію Народного банку та визволення робітників допомогою виробничих, споживчих та кредитних асоціацій, заснованих на принципах взаємодопомоги ("мутуалізму" — взаємності послуг), вчений дійшов висновку, що за цих умов відбудеться урівноваження діючих у суспільстві соціальних сил і відпаде необхідність у державному управлінні. Він стверджу що ліквідація нетрудових доходів, справедливість в обміні та рівність на основі злиття класів у один (трудящих) зробить уряд непотрібним. Відтак урядова система, на думку дослідника, зіллється з економічною, що уможливить анархію (відсутність уряду, державної влади), а рушійною силою економічного розвитку стане клас дрібних власників, не об'єднаний ні в яку суспільнодержавну організацію.

Теорія “Конституйованої вартості” Проголошуючи вартість вічною категорією, вчений розглядав її як носія двох абстрактних ідей: споживчої вартості (втілення достатку, багатства); мінової вартості (відображення винятковості, рідкісності). Досліджуючи взаємодію двох видів вартості, П. Ж. Прудон зазначав, що міме міновою і споживчою вартостями існує внутрішня суперечність, оскільки зростання пропозиції товарів збільшує загальну суму їх корисності, знижуючи водночас їх ринкову ціну. Скорочення пропозицій, в свою чергу, підвищує ціну, але при цьому загальна корисність запропонованих товарів зменшується. На думку вченого, суперечності між двома складовими вартості долаються за умов еквівалентного обміну шляхом утворення "конституйованої вартості". Саме обмін об'єднує усі елементи багатства, створені окремими виробниками, в одне ціле, забезпечуючи примирення, синтез, взаємопроникнення суперечностей.

Прудон висловив концепцію еквівалентності послуг, в основу якої заклав принцип: "роби для інших те, що хочеш" щоб робили для тебе". Вона включає теорію "конституйованої вартості", проект реформи системи обміну через заснування "народного банку" і виробничих кредитних спілок. Теорія "конституйованої вартості" стала основою економічної концепції Прудона. Він розглядав вартість як носій споживної і мінової вартості, тобто і корисності, і цінності, які зумовлюють одна одну і водночас суперечать одна одній. Споживна вартість є втіленням достатку, мінова вартість відбиває рідкісність продукту. "Конституйована вартість" - це синтез споживної і мінової вартостей, який реалізується в еквівалентному обміні, коли товарів випускається стільки, скільки потрібно суспільству, що створює умови для повної реалізації всіх товарів і послуг. Отже, за Прудоном "конституйована вартість" стверджується обміном і виступає як вартість пропорційна, що забезпечує рівновагу попиту і пропозиції.

Визначення економічної програми П. Ж. Прудона Як дрібнобуржуазний ідеолог Прудон пов'язував причини труднощів дрібного виробника з недоліками обміну, з проблемою збуту. Основною причиною зубожіння й несправедливості він оголошує обмін і гроші, і саме з цих позицій опрацьовує економічну програму реформування капіталізму через реформування обміну. Прудон хоче зберегти товарне виробництво, в якому бачить вершину людської свободи й особистої незалежності. Він обстоює дрібну власність і передання великих виробництв у власність їх колективів. Панування дрібних товаровиробників, на його думку, зумовить обмін продуктами праці за трудовим еквівалентом. Для сприяння дрібним виробникам у реалізації продукції Прудон пропонував і, як уже зазначалось, зробив спробу створити обмінний банк - "народний банк". Банк приймав би від товаровиробників товари і видавав би їм трудові талони, "робочі гроші", які засвідчували б кількість праці, витраченої на виготовлення товару. За ці "робочі гроші" товаровиробник і одержував би в банку потрібні йому інші товари. Запровадженням "робочих грошей" замість реальних Прудон сподівався встановити у суспільстві рівність і справедливість, позбутися експлуатації, оскільки кожен одержував би стільки, скільки виробив сам, залишити "добрі" сторони товарного виробництва й ліквідувати "погані".

Висновок: Економічні ідеї П. Ж. Прудона справили значний вплив на економічну д ку другої половини XIX ст. Відзначаючи внесок ученого у розвиток економі них уявлень та ідей, видатний український вчений М. І. Туган-Барановський писав, що у працях П. Ж. Прудона "вперше з повною ясністю та різкість висловлена думка, що центральним правовим інструментом сучасно суспільства, інститутом, на якому все засноване, з якого все виходить, хороше, і погане, що становить цивілізацію, якою ми так пишаємося, інститут приватної власності. Водночас учений зазначав, що "Економічні суперечності" П. Ж. Прудона "містять у собі таку глибоку критику капіталістичного устрою, що більшості наступних критиків капіталізму залишалося лише розвивати або видозмінювати думки Прудона. Не підлягає сумніву, що, незважаючи на пристрасну критику Прудона Марксом, "Капітал" Маркса створювався під безпосереднім впливом "Економічних суперечностей.

Прудонізм набув значного поширення у другій половині XIX ст. у Франції, Іспанії, Бельгії, інших європейських країнах. Його ідеї сприйняли бакуністи, а згодом — анархо-синдикалісти. Відомі дослідники історії економічних учень ПІ. Жід і III. Ріст зазначали, що лібералізм П. Ж. Прудона був заснований на "глибокому відчутті економічної реальності, і нині соціальна проблема формулюється у тих самих рамках, в яких поставив її Прудон: реалізувати справедливість у свободі".

Дякую за увагу!