Економічні погляди Франсуа Кене Підготувала Гордєєва Ганна

Економічні погляди Франсуа Кене Підготувала: Гордєєва Ганна

Франсуа Кене (1694 – 1774) – видатний французький економіст, засновник школи фізіократів. Народився у сім’ї дрібного землевласника з передмістя Версалю. Одержав добру медичну освіту. У 1736 р. отримав посаду професора хірургічної академії, а в 1975 р. став королівським лікарем. Економічними дослідженнями вчений почав займатися у 60 -ти річному віці.

Економічні погляди Ф. Кене знайшли відображення у таких працях, як „Економічна таблиця” (1758), „Загальні принципи економічної політики держави” (1760), „Про торгівлю” (1760), „Природне право” (1765), „Аналіз економічної таблиці” (1766), „Діалог про ремісничу працю” (1766), „Зауваження стосовно грошового процента” (1766), „Китайський деспотизм” (1767) та ін. У своїх творах Ф. Кене розробив методологічні основи теоретичної системи фізіократизму, яка включає: теорію природного порядку, теорію чистого продукту, теорію кругообігу багатства (суспільного відтворення).

В теорії природного порядку Ф. Кене виклав філософську платформу економічного світогляду фізіократів. Згідно “природного порядку” суспільство має розвиватися вільно на основі об’єктивних природних економічних законів, які є універсальними і незаперечними, єдиними, вічними, незмінними, встановленими Богом для щастя людей. Право власності і повага до влади і до розроблених нєю вихідних норм і правил поведінки людей визнається основою природного порядку. Його слід пізнавати, пристосуватися до нього і діяти згідно його вимог, бо він найвигідніший для людей. Розглядаючи суспільство як живий організм, Ф. Кене розрізняв у ньому здоров’я (норму) і хворобу (патологію). Вважав, що здорове суспільство знаходиться у рівноважному стані, хворе ж – у нерівноважному.

У вченні про чистий продукт досліджується економічна сутність цього продукту. Чистий продукт – це надлишок вартості продукту, створеного у землеробстві, над витратами виробництва. Вчення про чистий продукт ґрунтується на тому, що: – примноження багатства відбувається лише у сільському господарстві, єдиній галузі, де вироблене багатство перевищує споживання. У жодній іншій галузі економіки нічого не створюється, сировинні матеріали сільського господарства лише переміщуються або переробляються; – землеробська праця є єдиною продуктивною працею. Усі інши види праці є корисними, однак – „безплідні”, непродуктивні. Але створює чистий продукт не сама по собі праця, а земля, природа, які допомагають праці створювати багатство; – чистий продукт є даром природи, єдиною формою якого є рента, яку отримують власники землі. У цьому дослідженні фізіократи змішували поняття продукту як фізичної субстанції з категорією прибутку.

У теорії кругообігу богатства фізіократів аналізується процес кругообігу виробничого капіталу і сукупного продукту в цілому. Суть теорії суспільного відтворення в тому, що багатство або сукупний продукт нації обертається між суспільними класами одними й тими ж каналами і що безперервність цього обігу „дає життя економічному організму”. Ідея закладена у схему суспільного відтворення, сьогодні знаходиться в основі макроекономічних моделей економічного розвитку.

Кругообіг богатства за Ф. Кене

При створенні економічної таблиці Ф. Кене використав метод абстракції, який дозволив зробити таки припущення: – ціни незмінні протягом року; – усі доходи витрачаються на споживання; – купівля та продаж в середині кожного класу не беруться до уваги; – відсутній вплив зовнішньої торгівлі; – вся земля обробляється фермерамиселянами, які її орендують у землевласників і сплачують ренту; – промислові товари виробляються ремісниками; – існує велике землеробство.

Сукупний річний продукт, що створюється в сільському господарстві, розподіляється між класами: продуктивним (особи, зайняті в сільському господарстві, - фермери і сільські наймані робітники), безплідним (особи, зайняті в промисловості, а також купці) і власниками (особи, що одержують ренту, - землевласники і король). У цьому творі Кене представив основні шляхи реалізації суспільного продукту у вигляді напрямленого графіка з трьома вершинами (класами), об'єднавши всі акти обміну в масовий рух грошей і товарів, але при цьому виключивши процес накопичення.

Фізіократичні ідеї Ф. Кене набули подальшого розвитку у працях його послідовників, серед яких варто особливо відзначити Анна Тюрго.

Дякую за увагу