Ефіроолійні культури ПЛАН 1 Стан та проблеми розвитку

Ефіроолійні культури ПЛАН 1. Стан та проблеми розвитку ефіроолійної галузі. 2. Поняття про ефірні олії. 3. Особливості технології вирощування найбільш поширених ефіроолійних культур.

1. Стан та проблеми розвитку ефіроолійної галузі ІСТОРИЧНА ДОВІДКА Ефіроолійні і лікарські рослини привертали увагу з довгих часів. q Єгиптяни – за шість тис. років до наших днів (скипидар та інші речовини у ритуалах) q Індіанці – духмяні води q Римська імперія – (алхіміки, еліксір молодості) q 1454 рік – перший список ефірних олій – 56 назв q Кінець 15 століття «Книга по дистиляції» - опис перегонки для одержання ефірних олій q 16 століття – 100 найменувань q 18 століття – це 24→ 132 ефірних олій До дисциляції і мацерації додали (анфлораж, механічний та екстракція).

У Росії та Україні не мали великого значення : - коріандр, як пряність – 16 ст. У 19 ст. цінували на світовому ринку: - Фенхель. - Кріп з 1967. До розпаду СРСР Україна виробляла до 300 тон ефірної олії: q площа 50 тис. га q 80% - м'ятної, 80% - лавандової, 60% шавлієвої та 30% - трояндової від загальносоюзного виробництва.

На сьогодні призупинено виробництво м'ятної, трояндової, шавлієвої утричі скоротилось лавандової олії. Сьогодні Україна виробляє та експортує: n 100 – 120 тон ефірних олій n частина повертається, але вже у 30 – 50 разів дорожче.

Стан виробництва: q 19 приватних фірм q відсутнє державне підприємство q національний парадокс всі експортуються і ніщо не переробляється Завдання: → формування внутрішнього ринку збуту (харчова, медицина, формація, косметика та інші).

Основні проблеми переробки: q q Парова дисциляція – виділяються лише леткі з водяною парою сполуки, тоді як цілий комплекс залишається у відходах. Екстракційна технологія дозволяє добувувати: - Біологічно активні речовини; - Р та Е вітаміни - Ліпіди, кумарин, тритерноїди; - Біоконцентрати; - Водні біоекстракти

Основний ефект від технології q якість ефірної олії q отримання додаткових продуктів q зменшення обладнання q (металоємність у – 2. 8 раз, енергоємність – 4. 2) q орієнтовні витрати 190 -200 мн гр.

Довідка: з 2800 кг пелюсток – 1 кг трояндової олії q у СРСР вироблялось – 1700 тон – 2% від світового виробництва q

2. Поняття про ефірні олії Ефірні олії: рідка летка суміш органічних речовин, котрі виробляються рослинами і надають їм запаху. Встановлено: - це леткі фітонциди, що вбирають або пригнічують ріст та розвиток мікроорганізмів (бактерії, віруси, гриби). q

Встановлено: Рослинність щорічно продукує більше 200 млн. т. ефірних олій q Регулятор санітарного стану біосфери q Світове виробництво ефірних олій – 250 тис. т. на рік q

Ефірна олія накопичується в: n листках→м'ята, шавлія, чебрець; n плодах→коріандр, кмин, фенхель; n підземних органах. Кількість та якість ефірної олії залежить від фази вегетації стебла та листя під час цвітіння. q плоди при дозріванні

У плодах коріандру — 1, 5 -1, 8%, кмину — 6 -4, анісу — 2, 5 -4, фенхелю — 4 -7% ефірної олії. Крім того, плоди цих культур містять 1527% жирної олії. У стеблах і листках м'яти ефірної олії міститься 2 -4%.

Застосування: інгаляції; q ароматизовані ванни; q натирання; q дезінфікуючі (обробка ран) q

Ефірні олії поділяють на групи: Монотерпени (С 10 Н 10) q Сесквітерпени (С 15 Н 24) q Дитрпени (С 20 Н 32) q Тритерпени (С 30 Н 48) q Тетратерпени (С 40 Н 64) q Політерпени (С 10 Н 16) q

Монотерпени – ментол м'ята; кітан – кмин n Моно- та сесквітерпеноїди – легкі ефірні олії n Дитерпеноїди і три – входять до складу смол та камедей. n

n n n Тетратерпени – каротиноїди та ретинол. Політерпеноїди – каугуя, гуталерга (антисептичну, протизапальну, анестезуючу дію). Сесквітерпени – (азулен, хамазулен) – ромашка, полин, деревій. Спазмолітики, протизапальна дія (опіки, променевих виразок). Хамазулен – ранозагоювальний, протизапальний (полин, деревій).

Технологія вирощування: розміщують після озимих Коріандр хлібів, зернових бобових і можна повертати на попереднє поле не раніше як через 4 -5 років. удобрених просапних культур, не слід розміщувати їх після культур, які пізно звільняють поля

Удобрення Після удобрених гноєм попередників під зяблеву оранку вносять повне мінеральне добриво 45 -60 кг/га д. р. Якщо органіки не вносили, їх треба внести під коріандр (20 -30 т/га). Ефективним є внесення фосфору в рядки з розрахунку 10 -15 кг/га д. р.

Обробіток грунту n n Основний обробіток ґрунту після зернових культур - лущення і рання зяблева оранка на 25 -30 см. Після просапних культур – оранка 22 -25 см. Весняний передпосівний обробіток ґрунту складається з шлейфування, боронування та культивації в один-два сліди з одночасним боронуванням.

Сіють коріандр рано навесні в перші дні польових робіт. Перед сівбою насіння протруюють. Норма висіву при звичайній рядковій сівбі 25 -30 кг/га, або 3, 4 -3, 6 млн схожих насінин на 1 га. Насіння загортають на глибину 3 -4 см. Сівба Прискорення з'явлення сходів є сівба пророщеним насінням. Сівбу проводять звичайним рядковим способом або широкорядним з шириною міжрядь 45 см.

Догляд Після сівби посіви коткують. Подальший догляд зводиться переважно до боротьби з бур'янами, які знищують гербіцидами або агротехнічними заходами. На широкорядних посівах коріандру проводять 2 -3 міжрядних обробітки Щоб поліпшити запилення, на посіви в період цвітіння вивозять пасіки з розрахунку по дві бджолосім'ї на кожний гектар площі.

Збирання Плоди коріандру достигають неодночасно, до того ж вони обсипаються. Тому збирати врожай потрібно своєчасно і в стислі строки. Для прискорення достигання в період побуріння 40 -50 % зонтиків посіви обробляють хлоратом магнію в дозі 5 -10 кг/га д. р. Через 3 -5 днів збирають врожай прямим комбайнуванням. При роздільному збиранні коріандр скошують жатками при до-стиганні плодів: на технічні цілі 30 -40 %, на насіння 60 -70 %. Після підсихання валків і зниження вологості насіння до 10 -13 % їх підбирають і обмолочують переобладнаними зерновими комбайнами. Насіння очищають і додатково просушують, щоб вологість його під час зберігання була не вище 12 %.

Кмин Посіви кмину розміщують на чистих від бур'янів ділянках після озимих, а також після зернобобових, ярих зернових та інших культур, які рано звільняють поля. Під кмин вносять гній (25 -30 т/га) і повне мінеральне добриво по 30 -40 кг/га NРК. При розміщенні його після угноєних культур вносять лише мінеральні добрива.

Обробіток грунту Основний обробіток ґрунту складається з лущення стерні й оранки на глибину 25 -27 см. Весняний обробіток ґрунту включає ранньовесняне боронування і передпосівну культивацію на глибину 4 -5 см. Кращим строком сівби є ранній весняний на початку польових робіт, можна використовувати пророщене насіння. Проте ефективна й літня сівба в липні після ранніх зайнятих парів. Висівають кмин широкорядним способом з шириною міжрядь 45 або 60 см. Норма висіву насіння 8 кг/га, глибина загортання 2 -3 см, на легких ґрунтах 3 -5 см.

Догляд До появи сходів полягає в знищенні бур'янів та ґрунтової кірки. Після з'явлення сходів і до початку зимування рослин застосовують міжрядний обробіток і прополюють бур'яни не менше 4 -5 разів. У перший рік вегетації посіви підживлюють повним мінеральним добривом з розрахунку 20 -30 кг/га д. р: вперше - навесні і вдруге - восени. Загущені посіви у період утворення 3 -4 справжніх листків проріджують, залишаючи по 8 -10 шт. на 1 м рядка.

Навесні посіви кмину другого року вегетації боронують упоперек рядків, а після відростання рослин застосовують міжрядний обробіток, який припиняють після змикання міжрядь. Під час першого весняного розпушування ґрунту підживлюють повним мінеральним добривом з розрахунку 20 -25 кг/га д. р. , загортаючи добрива на глибину 10 -12 см. Збирання Плоди кмину достигають неодночасно, а дозрілі обсипаються. Збирання врожаю роздільним способом починають у період побуріння 35 -40 %, прямим комбайнуванням — 50 -60 % плодів. Просушені валки відразу обмолочують. Вологість насіння під час зберігання не повинна перевищувати 10 -11 %.

Коренеплоди кмину використовують для виготовлення повидла й варення з медом і цукром. Насіння застосовують як ароматичну ефірну добавку під час випікання хліба, виготовлення цукерок, тортів, булочок, ковбас, сиру та інших кисломолочних продуктів, використовують його в солінні та маринуванні.

Фенхель Кращими попередниками для фенхелю є озимі і ярі зернові, цукрові та кормові буряки, картопля й однорічні трави. Під фенхель восени рекомендується вносити мінеральні добрива в дозі N 40 -60 Р 60 -80 К 60 -80. Органічні добрива з розрахунку 30 -40 т/га застосовують під попередник. Під час сівби в рядки вносять 100 -150 кг/га нітроамофоски або інше повне мінеральне добриво. Обробіток ґрунту проводять так само, як під ранні ярі культури.

Сіють фенхель рано навесні буряковими сівалками з шириною міжрядь 45 або 60 см. Норма висіву насіння 8 -10 кг/га, глибина загортання 2 -3 см, а за посушливої весни 3 -4 см. Догляд за посівами включає післяпосівне коткування ґрунту, до-і післясходові боронування, розпушування міжрядь. У період появи першого-другого справжніх листків проводять букетування буряко¬вими проріджувачами УСМП-5, 4 за схемою: виріз 30 см, букет 20 см. Букети розбирають вручну, залишаючи на 1 м рядка 6 -8 рослин.

Збирання Плоди фенхелю достигають неодночасно, тому його збирають роздільним способом, починаючи від достигання насіння на зонтиках першого порядку галуження, коли плоди зонтиків першого порядку при легкому натискування пальцями розпадаються на дві сім'янки. Скошені валки після підсихання підбирають і обмолочують переобладнаними зерновими комбайнами. Насіння відразу очищають і підсушують до вологості не вище 12 — 13 %.

АНІС Посіви анісу розміщують після озимих зернових, просапних культур, однорічних трав і цукрових буряків. Обробіток ґрунту. Система зяблевого обробітку така сама, як і під інші технічні культури. Під зяблеву оранку вносять повне мінеральне добриво з розрахунку 45 -60 кг/га NРК. Якщо розміщувати після неудобрених попередників, дозу NРК збільшують до 90 -120 кг/га. Орають на зяб глибина 25 -27 см з одночасним боронуванням. Рано навесні зяб боронують у два сліди, проводять передпосівну культивацію на глибину 5 -6 см і в суху весну передпосівне коткування ґрунту.

Сіють аніс у найраніші строки. Кращий спосіб сівби на чистих від бур'янів ділянках- суцільний рядковий, на засмічених - широкорядний з шириною міжрядь 45 см. Норма висіву насіння за широкорядного способу 10 -12, суцільного 18 -22 кг/га. Глибина загортання насіння від 2 -3 см у вологий ґрунт до 3 -4 у підсохлий. Використовують зернові, бурякові або овочеві сівалки.

Система догляду за посівами включає: однедва досходових боронування легкими боронами впоперек напрямку сівби, післясходове боронування не пізніше як у фазі двох пар справжніх листків, а на широкорядних посівах також міжрядні обробітки. Значно забур'янені посіви обробляють у фазі 2 -3 пар справжніх листків гербіцидом малораном (3 кг/га). У фазі бутонізації рослини підживлюють мінеральним азотом (N 15 -20). Під час цвітіння на посіви анісу вивозять бджіл.

Збирати аніс починають у період достигання плодів на середніх зонтиках. Більшість плодів у цей час досягає воскової стиглості і набуває зеленувато-сірого забарвлення. Запізнення із збиранням призводить до сильного обсипання плодів. Збирають аніс роздільним способом або прямим комбайнуванням. Роздільно збирати рекомендується посіви з нормальною густотою травостою і при висоті рослин не менше 45 см. Прямим комбайнуванням збирають зріджені, полеглі або низькорослі посіви при достиганні плодів у 50 -60 % зонтиків. Після збирання насіння очищають і підсушують до вологості не більше 12 %.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!