ДВОСТОРОННЯ МОНОПОЛІЯ НА РИНКУ ПРАЦІ Виконала студентка 2

ДВОСТОРОННЯ МОНОПОЛІЯ НА РИНКУ ПРАЦІ Виконала: студентка 2 курсу групи МО-21, ФЕММ Каменчук Н. М. Викладач: Чорна Н. М.

ПЛАН Вступ 1. Поняття ринку праці 2. Монопсонія на ринку праці 3. Двостороння монополія на ринку праці Висновки

Вступ Будь-яка економічна діяльність передбачає наявність такого фактора, як праця. Однак сама по собі, без її носія, яким є працівник, вона не функціонує. Тому для здійснення економічної діяльності, в тому числі і підприємницької, необхідно залучити працівника. Кожна економічна система здійснює це залучення своїми методами. В ринковій економіці воно відбувається шляхом найму працівників підприємцями і породжує систему соціально-трудових відносин. Взаємодію попиту і пропозиції на ринку праці визначають за допомогою декількох моделей взаємодії продавців і покупців праці в залежності від ступеня конкуренції. Серед них: чисто конкурентний ринок праці, модель монопсонії (монополії одного покупця), моделі з врахуванням дії профспілок, модель двосторонньої монополії

ПОНЯТТЯ РИНКУ ПРАЦІ Ринок праці - це певна сфера економіки, в якій реалізуються економічні відносини щодо умов купівлі-продажу та використання праці. Отже, ринок праці є системою, в якій взаємодіють, з одного боку, роботодавці, які наймають певну кількість працівників для забезпечення своєї потреби у виконанні певного обсягу трудової діяльності, а з іншого - наймані працівники, які пропонують роботодавцям свою здатність виконувати певний обсяг роботи при визначених її умовах та певній винагороді.

Складовими ринку праці є: пропозиція праці попит на працю ціна праці

У сучасній економічній літературі відсутня однозначна відповідь на запитання, що вважати товаром на ринку праці: роботу силу, працю чи послуги праці? Проте більшість авторів схильні до думки, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила. Індивідуальна робоча сила - сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг.

МОНОПСОНІЯ НА РИНКУ ПРАЦІ Ознаками ринку монопсонії є: 1. Зайняті на підприємстві складають основну частку всіх зайнятих конкретним видом праці. 2. Цей вид праці є відносно немобільним через географічні фактори, або тому, що альтернативний спосіб застосування праці вимагає іншої кваліфікації. 3. Підприємство «диктує заробітну плату» , оскільки ставка заробітної плати, яку підприємство повинно виплачувати знаходиться у прямій залежності від кількості найманих працівників.

Графічно рівновагу на монопсонічному ринку праці можна представити у такий спосіб, як на рис: W- заробітня плата L- праця ME- граничні витрати SL- крива пропозиції праці D, MRP – крива попиту на працю (крива граничного продукту праці)

Для монопсонічного ринку праці характерні такі риси: - робітники зайняті певним видом праці, зосереджені в основному на одній фірмі; - даний вид праці не має альтернатив, і тому робітник, що має, певну спеціальність і кваліфікацію не може знайти інше місце роботи; - заробітну плату диктує фірма, але ставка заробітної плати напряму залежить від кількості найманих працівників.

3. ДВОСТОРОННЯ МОНОПОЛІЯ НА РИНКУ ПРАЦІ Двостороння монополія (або монополія — монопсонія) виникає на ринку праці за умов, коли між профспілкою і спілкою підприємців укладено угоду. Результат двосторонній монополії залежить від порівняльної здібності її суб'єктів вести торг.

Двосторонньої монополією на ринку праці називається випадок, коли роботодавець є єдиним покупцем праці (монопсонистом), а продавець праці має монопольної силою (наприклад, працівники, об'єднані в профспілку). Профспілка може нейтралізувати монопольну силу роботодавця -монопсоніста, пропонуючи працю своїх членів за єдиною визначеною заробітної платі і створюючи ділянку абсолютно еластичного пропозиції праці. В цьому випадку буде виникати ефект, аналогічний ефекту мінімальної заробітної плати на монопсоністіческом ринку праці. Модель профспілки - монополіста припускає, що крім нейтралізації монопольної сили роботодавця він буде також прагнути вести себе на ринку аналогічно фірмі - монополісту на ринку продукту і буде збільшувати заробітну плату до такого рівня, щоб максимізувати економічну ренту працюючих членів профспілки. Таким чином, роботодавець і профспілка прагнуть обмежити конкурентний рівень зайнятості: перший, щоб максимізувати прибуток, другий, щоб максимізувати колективну економічну ренту.

Графічний аналіз двосторонньої монополії можна зробити за рис. W- заробітня плата L- праця D, MRP – крива попиту на працю (крива граничного продукту праці); S – крива пропозиції праці; ME – крива граничних витрат фірми на працю; Wс – рівень зарплати, який відповідає стану рівноваги за умови, що ринок праці є конкурентним; Wu – рівень зарплати, встановлення якого вимагає профспілка; Wm – рівень зарплати, прийнятний для підприємця; Lс– кількість праці, яка відповідає стану рівноваги за умови, що ринок праці є конкурентним; Lm – оптимальна кількість праці з точки зору наймача-монопсоніста

ВИСНОВОК Двостороння монополія, або монополія-монопсонія, виникає на ринку праці при укладанні трудового договору між профспілками і спілкою підприємців. Тобто це ринок, на якому монополіст торгується з монопсоністом. Ринок праці може існувати як в конкурентному стані, так і з певними проявами монополізму як з боку підприємств (монопсонія), так і працівників, що об’єднуються у профспілки. Це впливає на рівноважні зайнятість і заробітну плату. Монопсоніст у порівнянні з конкурентним ринком надає переваги меншій зайнятості з більш високою заробітною платою. Протиставлення силі монопсоніста профспілки дозволяє дещо збільшити зайнятість.