Драматургічна та театральна творчість І Карпенка-Карого Сцена

Драматургічна та театральна творчість І. Карпенка-Карого “ Сцена - мій кумир, театр - священний храм для мене. ” І. Карпенко-Карий Роботу виконала учениця 8 класу Венгіль Валентина

Дитяче захоплення Мрія стати артистом зародилася у Івана Тобілевича ще в дитинстві. Від матері, яка дуже любила театр і знала напам'ять майже всю “ Наталку Полтавку “, хлопець часто чув захоплюючі розповіді про вистави мандрівних труп. Під впливом цих розповідей театр для нього став мрією, втіленням краси, правди, героїчного минулого українського народу. Будинок Тобілевичів у Єлисаветграді

Захоплення театром Навчаючись у Бобринцях, юнак, щоб побувати на виставах у Єлисаветграді, пішки ходив туди за 50 км. А коли у місті заснували театральний гурток, брав у ньому активну участь разом із М. Кропивницьким. Пам'ятник на батьківщині

Створення театру корифеїв У 1882 році Марком Кропивницьким був створений театр корифеїв, який завоював велику популярність не лише в Україні, а й за її межами. Його виступи в Москві, Санкт - Петербурзі, Одесі перетворювалися на свята української культури. Марко Кропивницький Корифеї українського театру

Родина Тобілевичів Важливу роль у театрі корифеїв відіграла родина Тобілевичів, яка дала світові неперевершених драматургів, акторів, організаторів професійних театральних труп. Це відомий драматург і актор Іван Карпович Тобілевич (Карпенко-Карий). Іван Карпенко-Карий 1871 р. , м. Єлисаветград

Родина Тобілевичів Театральні режисери й актори: Панас Карпович Тобілевич (Панас Саксаганський ), Микола Карпович Тобілевич (Микола Садовський); Марія Карпівна Тобілевич (Марія Садовська -Барілотті). Брати Тобілевичі: Панас Саксаганський, Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський. Фото початку ХХ століття

Походження псевдонімів Театральні псевдоніми Тобілевичі взяли від батька й матері: Іван обрав собі псевдонім, складений з імені батька Карпа та прізвища улюбленого героя з п’єси Тараса Шевченка “ Назар Стодоля ” Гната Карого (Карпенко-Карий); Микола і Марія взяли дівоче прізвище матері (Садовські), Панас – від назви містечка Саксагань, де народилася мати (Саксаганський). Марія Садовська – Барілотті

Перші театральні спроби Вважають , що найталановитішим у сім’ї був Іван , який своїми драматичними творами сягнув вершин світового театрального мистецтва. У 1865 році Іван Тобілевич переїздить до Єлисаветграда, де дістає посаду секретаря поліційного управління, організовує драматичний гурток , інсценізує українські та російські п’єси.

Початок професійної театральної діяльності У 1883 році, коли в Україні виникає професійний театр, Іван Тобілевич входить у театральну трупу Михайла Старицького під псевдонімом Карпенко - Карий. Тепер він мав змогу повністю віддатися театральній діяльності. Театральна трупа братів Тобілевичів

У вигнанні Однак у 1884 році Тобілевичу було заборонено жити в Україні, піддано поліційному наглядові на три роки. Він оселився в містечку Новочеркаському. Саме тут Іван Карпович написав драми “ Бурлака ”, “Безталанна ”, “ Наймичка ”; комедію “ Мартин Боруля ”. Іван Карпенко-Карий і М. Садовський 1868 р. , Єлисаветград

Драматургія І. Карпенка-Карого З-під пера драматурга вийшло 18 п’єс. Згідно з висновками театрознавця Якова Мамонтова, творчість І. Карпенка-Карого була зорієнтована як на реалістично побутовий (“Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Суєта” ) , так і на романтично побутовий театр (“Бондарівна”, “Наймичка”, “Безталанна” та інші).

Драматург і актор Карпенко - Карий був не лише талановитим драматургом, а й прекрасним актором. Він створив високохудожні сценічні образи: Возного (“Наталка Полтавка” Івана Котляревського), Гната Карого (“Назар Стодоля” Тараса Шевченка), Герасима Калитки і Пузиря із своїх п’єс “Сто тисяч” і “ Хазяїн ”. Іван Карпенко-Карий у ролі Герасима Калитки зі своєї п'єси “ Сто тисяч “

Невтомна праця над ролями Він невтомно працював над своїми ролями, відшліфовуючи кожен епізод до найменших деталей. Його гра, позбавлена штучної декоративності, відзначалася простотою і життєвою правдою, проникненням у внутрішній світ героїв. Мар'ян Крушельницький у ролі Мартина Борулі

Значення спадщини В історію національного театру й українського красного письменства Карпенко - Карий увійшов як талановитий актор, батько української комедії та української трагедії, митець, велич творчого доробку якого досі викликає щире подивування. Написавши вісімнадцять п’єс, він став найяскравішою зіркою в сузір’ї кращих українських драматургів. Кадри із фільму-вистави “Мартин Боруля “ У головній ролі – Гнат Юра

Найкраще про майстра “ Драматична творчість Карпенка-Карого - це найвище досягнення нашого класичного театру, театру корифеїв, що стало школою для українських драматургів нашого часу ”. (Ростислав Пилипчук) Сцени зі спектаклю «Сто тисяч» . Калитка — Богдан Бенюк, Бонавентура — Віталій Розстальний, Савка — Василь Мазур.

Література 1. Вієвський В. З. З творчої лабораторії комедіографа: До 150 -річчя від дня народження І. Карпенка-Карого// Вітчизна. – 1995. - № 11 -12. – с. 144 -147. 2. Дем’янівська Л. Іван Карпенко-Карий: Життя і творчість. – К. : Либідь, 1995. – 144 с. 3. Рильський М. Гордість української драматургії: Про творчість Карпенка-Карого// Статті про літературу. – К. , 1980. – с. 240 -245. 4. Спогади про Івана Карпенка-Карого: Збірник. – К. : Мистецтво. – 1987. – 182 с.