ДОБА РУЇНИ НА ГЕТЬМАНЩИНІ Виконала студентка групи ГР-13 Бороздіна Марина
ПРИЧИНИ РУЇНИ: Відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Б. Хмельницького після його смерті. Розкол серед української еліти з питань внутріш ньої і зовнішньої політики: частина орієнтувала ся на Москву, частина — на Річ Посполиту. Нездатність старшини поставити державні інтереси над особистими. Гострі соціальні конфлікти, небажання рядового козацтва і селянства підпорядковуватися будь якому уряду. Втручання у внутрішньоукраїнські справи та без посередня агресія з боку Речі Посполитої, Мос ковської держави, Османської імперії та Кримсь кого ханства.
ГЕТЬМАНУВАННЯ ІВАНА ВИГОВСЬКОГО (1657 -1659 РР. ) Політика І. Виговського 1. Зберігав союзницькі відносини з Московською державою. 2. Активізував зв'язки з Кримом, Швецією, домовився про перемир'я з Польщею. 3. Зміцнював становище козацької старшини і православної шляхти, роздаючи землі, що призводило до наростання соціальної напруженості та невдоволення народу. 4. Боровся з анти гетьманською опозицією: здійснював економічну блокаду Запоріжжя, за допомогою татарського війська придушив повстання полтавського полковника М. Пушкаря і кошового отамана Я. Барабаша, підтримуване Москвою (1658 р. ). 5. Підписав Гадяцький договір (1658 р. ) з Річчю Посполитою. 6. Підписання Гадяцького договору спричинило російсько українську війну. В її ході І. Виговський розбив 100 тисячну московську армію під Конотопом (1659 р. ), але через свою непопулярність не зумів використати результати перемоги. 7. І. Виговський не зумів приборкати по московськи налаштовану старшину, тому російська армія в 1659 р. , підтримуючи заколотників, захопила лівобережжя України.
ГАДЯЦЬКИЙ ДОГОВІР (1658 Р. ) Причини підписання: складна політична ситуація в Україні, підтримка Москвою анти гетьманської опозиції, неприйняття методів московської політики. Основний зміст: 1) Гетьманщина як Велике князівство Руське Велике Князівство входить разом із Польщею та Великим князівством Литовським до Речі Посполитої як рівноправна держава. 2) Король Речі Посполитої обирається на загальному сеймі. 3) Велике князівство Руське очолює гетьман, обраний козацтвом, шляхтою та духовенством довічно і затверджений королем. Гетьманові належить вища виконавча влада, він очолює збройні сили Великого князівства Руського. 4) Вища законодавча влада у Великому князівстві Руському належить обраним Національним зборам (парламенту). 5) Велике князівство Руське має незалежну фінансову, податкову і судову системи, власні гроші; судочинство ведеться українською мовою. 6) Збройні сили Великого князівства Руського складаються з ЗО тисяч реєстру та 10 тисяч найманців. 7) Козакам гарантуються права та вольності. 8) Передбачено скасування унії на території Вели кого князівства Руського, православні зрівнюють ся в правах із католиками, православні митрополит і єпископи отримують місця в сенаті. 9) Польські феодали повертаються в Україну, відновлюються велике землеволодіння, кріпацтво, повинності й податки, покладені на селян і міщан, що існували до 1648 р. 10) Гетьман втрачає право на самостійні міжнародні зв'язки. 11) Києво Могилянська колегія урівнюється в правах із Краківським університетом; заплановано заснувати в Україні ще одну академію. Шкіл та друкарень слід відкрити стільки, «скільки буде потрібно» . 12) Установлення свободи друку і слова, навіть у релігійних питаннях (заборонена тільки образа королівської гідності). 13) Польські та литовські війська можуть перебувати на території Великого князівства Руського тільки в разі крайньої потреби і в підпорядкуванні гетьмана.
ГЕТЬМАНУВАННЯ ЮРІЯ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО (1659 -1663 РР. ) 2. Під час російсько польської війни 1660 р. московська армія, до якої змушені були приєднатися ко заки, зазнала поразки. У зв'язку з цим Ю. Хмель ницький спрямовує свою політику на Польщу. У жовтні 1660 р. він укладає Слободищенський трактат: — Україна відновлювала державний зв'язок з Річчю Посполитою на основі Гадяцького договору 1658 р. — Велике князівство Руське не створювалося, Україна отримувала лише автономію на чолі з гетьманом. — Українська армія зобов'язувалася взяти участь у воєнних діях проти Московської держави. Наслідки Слободищенського трактату. Правобережна Україна повернулася до складу Речі Політика Ю. Хмельницького Посполитої. Лівобережні полки на чолі з Я. Сомком та 1. Під тиском російських військ, що перебували на В. Золотаренком виступили за збереження союзу з Лівобережжі, Ю. Хмельницький підписав Москвою. Походи Ю. Хмельницького на Лівобережжя фаль сифікований варіант. Березневих статей — так закінчилися невдачею. Наказним гетьманом звані Переяславські статті (1659 р. ), що мали такий Лівобережної України обрали Я. Сомка. Це стало зміст: початком поділу Гетьманщини на Правобережну і — російські війська розташовуються в усіх великих містах Лівобережну частини та війни між окремими (Переяслав, Ніжин, Брацлав, Умань, Чернігів); регіонами України. — козакам заборонено вести війни і мати зовнішні У січні 1663 р. Ю. Хмельницький зрікся булави і постригся у відносини без дозволу царя; ченці. — обрання гетьмана і старшини має відбуватися тільки з ухвали московського царя; гетьман має присягати на вірність московському цареві; — козаки мусять брати участь у московських війнах; — Українська церква підпорядковується Московському патріархові.
ГЕТЬМАНИ РОЗДІЛЕНОЇ УКРАЇНИ Правобережна Україна Лівобережна Україна Павло Тетеря 1663 -1665 Іван Брюховецький 1663 -1668 Петро Дорошенко 1665 -1677 Дем'ян Многогрішний 1669 -1672 Юрій Хмельницький 1677 -1681 Іван Самойлович 1672 -1687
ГЕТЬМАНУВАННЯ ПАВЛА ТЕТЕРІ (1663 -1665 РР. ) ГЕТЬМАНУВАННЯ ІВАНА БРЮХОВЕЦЬКОГО (1663 -1668 РР. ) 1. Орієнтувався на Польщу, продовжуючи політику І. Виговського. 2. Спробував об'єднати Право та Лівобережжя за до помогою поляків і кримських татар, але невдало. 3. Був змушений постійно приборкувати антигетьманські виступи полковників. Не мав широкої підтримки українського населення. 4. Вимагав від Речі Посполитої: • забезпечити рівноправ'я православної та като лицької церков; • підтвердити привілеї козацької старшини; • дозволити самостійні дипломатичні відносини з Молдовою; • розпочати мирні переговори з Московською державою. 5. У 1665 р. призначив наказним гетьманом М. Ханенка, проте так і не зрікся гетьманства до самої смерті. 1. Був першим українським гетьманом, що відвідав Москву і навіть одружився з московською княж ною. 2. Уклав із Москвою Батуринські статті (1663 р. ): — підтверджено умови Березневих статей (1654 р. ) і Переяславських статей (1659 р. ); — Гетьманщина забезпечує харчами московське військо в Україні; — Україна повертає московським поміщикам селян утікачів; — українським купцям заборонено ввозити і про давати тютюн і горілку в Московській державі, а хліб — на Правобережжі й у Кримському ханстві. 3. Протягом 1664 1665 рр. намагався встановити контроль над Правобережжям. 4. У 1665 р. підписав Московські статті, які суттєво обмежували політичні права України. 5. Підписав Андрусівське перемир'я (1667 р. )
Московські статті (1665 р. ) Причини укладення: невпевненість І. Брюховецького у своєму становищі, пошук підтримки. Основний зміст: Українські землі переходили під безпосередню владу московського царя. Вибори гетьмана можуть проходити тільки з дозволу царя і в присутності його представників. Збільшено кількість московських військ в Україні; вони утримувалися за рахунок українського населення. Збирання податків покладалося на царських урядників, причому податки надходили до царської казни. Українським містам повернуто грамоти на магдебурзьке право. Гетьман не мав права надавати містам самоврядування. Гетьманові було заборонено вступати в дипломатичні відносини з іншими державами. Київський митрополит підпорядковувався Московському патріархату. Результат: Україна фактично була підпорядкована царським воєводам, що викликало незадоволення гетьманом навіть на Запорозькій Січі.
ГЕТЬМАНУВАННЯ ПЕТРА ДОРОШЕНКА (1665 -1676 РР. ) Політика П. Дорошенка 1. Часто скликав козацькі ради, де вислуховував ря дових козаків. 2. Спирався на підтримку Київського митрополита. 3. Щоб не залежати від старшини, створив 20 тисяч ний корпус найманців сердюків. 4. Установив нову митну лінію на українському кор доні, почав карбувати власну монету. 5. Проводив колонізацію незаселених земель на кор доні зі степом. 6. Прагнув об'єднання України. 7. Домагався поновлення Гадяцького договору, ук ладеного І. Виговським. 8. У 1668 р. об'єднав Ліво і Правобережжя, був про голошений гетьманом усієї України. 9. У 1669 р. змушений повернутися на Правобере жжя, щоб протистояти претендентові на гетьман ську булаву П. Суховію, підтриманому крим ськими татарами. На Лівобережжі залишився на казний гетьман Д. Многогрішний. За відсутності П. Дорошенка Д. Многогрішний був проголоше ний гетьманом Лівобережжя. 10. У 1669 р. уклав з Туреччиною союзний договір — так звані Корсунські статті. 11. Українсько турецько татарська армія протягом 1672 р. вела широкомасштабну війну проти Речі Посполитої, результатом якої став Бучацький договір (1672 р. )
Корсунські статті (1669 р) Причини укладення. Прагнення отримати допо могу в боротьбі з Річчю Посполитою і Москвою, які поділили Україну (Андрусівський договір 1667 р. ), припинити втручання Кримського хан ства в українські справи. Основний зміст — Турецький султан допомагає П. Дорошенкові відвоювати у Речі Посполитої Галичину, Во линь і Київщину та розпочати з Московською державою війну за Лівобережну Україну. — Територія Гетьманщини — від Перемишля до Путивля. — Гетьман обирається довічно. — Українська православна церква зберігає авто номію в складі Константинопольського патрі архату. — Українське населення не сплачує податки і да нину на користь султана. — На допомогу гетьману прибуває військо крим ських татар, які не мають права брати ясир. — Козацьке військо має брати участь у війнах Ту реччини. — Без згоди гетьмана турецький султан і кримський хан не можуть укладати договори з Річ чю Посполитою та Московською державою. Наслідки договору. Туреччина оголосила війну Речі Посполитій, а П. Дорошенкові довелося бо ротися з уманьським полковником М. Ханенком, якого запорожці обрали гетьманом і який визнав зверхність Польщі.
ГЕТЬМАНУВАННЯ ДЕМ'ЯНА МНОГОГРІШНОГО (1669 -1672 РР. ) Політика Д. Многогрішного 1. Підписав із Московською державою Глухівські статті (1669 р. ): — московські воєводи залишалися тільки в п'ятьох містах (Києві, Чернігові, Переяс лаві, Ніжині, Острі), втрачали право втруча тися в справи української адміністрації; — козацький реєстр становив ЗО тисяч чоловік; — гетьман мав право на наймане військо (1 тис. осіб); — податки збиралися козацькою старшиною; — було обмежено перехід селян у козацтво; — гетьманові заборонялося вступати у зовнішні відносини; — резиденція гетьмана переносилася до Батурина. Наслідки. Україна фактично повернулася до Бе резневих статей 1654 р. 2. Домігся, що Київ залишився за Московською дер жавою, не зважаючи на умови Андрусівського пе ремир'я. 3. Прагнув послабити роль старшини на користь геть манської влади. 4. Провадив таємні переговори з П. Дорошенком про можливість переходу Лівобережної України під протекторат Туреччини.
ГЕТЬМАНУВАННЯ ІВАНА САМОЙЛОВИЧА (1672 -1687 РР. ) Політика І. Самойловича 1. Підписав із Москвою Конотопські статті (1672 р. ): — гетьманові заборонялося підтримувати зовнішні відносини без царської згоди, особ ливо з П. Дорошенком; — заборонялося допомагати П. Дорошенку в його боротьбі з Річчю Посполитою; — гетьман не мав права карати та позбавля ти старшину посад без згоди старшинської ради; — були розпущені наймані гетьманські (ком панійські) війська. 2. У 1674 р. проголосив себе гетьманом усієї України, здійснив похід на Правобережжя проти П. Доро шенка. Був змушений відступити під натиском турецько татарської армії. 3. Організував переселення українського населення з Правобережжя на Лівобережжя, щоб остаточно підірвати економіку підвладної Дорошенкові те риторії. 4. У 1676 р. став фактичним гетьманом і Ліво , і Пра вобережжя. 5. Брав участь в обороні Чигирина від турецько та тарської армії (1677 1678 рр. ) (див. «Політика Ю. Хмельницького» , 50), в російському поході на Крим (1687 р. ) під головуванням В. Голіцина, що завершився невдало. 6. За його правління (але без його участі) Москва і Річ Посполита підписали Вічний мир (1686 р. ): — кордон між Річчю Посполитою та Московською державою пролягав по Дніпру; Південна Київ щина і Брацлавщина залишалися незаселеною нейтральною зоною; — Запоріжжя відходило Москві; — за відмову від Києва Річ Посполита отримува ла викуп у 146 тис. карбованців; — сторони домовилися про спільну боротьбу проти Туреччини та Кримського ханства. Московська держава вступила до антитурецької Священної ліги. Наслідки договору. Україна остаточно поділена на дві частини. Після розорення Правобережжя Самойлович на магався дистанціюватися від Москви, за що повторив долю Д. Многогрішного: за доносом старшини він був заарештований і відправлений до Москви, а звідти — до Тобольська.
ОСТАННЄ ГЕТЬМАНУВАННЯ ЮРІЯ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО (1677 -1681 РР. ) Здійснив із турецько татарською армією Чигиринські походи з метою завоювання Правобережної України. Перший похід — 1677 р. Облога Чигирина 160 тисячною турецько татарською армією тривала три тижні, місто захищали українсько московські вій ська під командуванням І. Самойловича та воєводи Г. Ромодановського. Ю. Хмельницький відступив. Другий похід відбувся 1678 р. 200 тисячне турецько татарське військо захопило Чигирин після місячної облоги. Підірвавши місто, російсько українська армія відійшла на Лівобережжя, проте османська армія не стала її переслідувати і відступила з України. Наслідки Чигиринських походів. Ю. Хмельницькому дісталася влада на Правобережній Україні; походи довершили спустошення Правобережжя. Московсько турецькі суперечки щодо володіння українськими землями були врегульовані Бахчисарайським мирним договором (1681 р. ): — Туреччина отримала Південну Київщину, Брацлавщину і Поділля; — кордон між державами встановлювався по Дніпру; — землі між Дністром та Бугом залишалися незаселеними 20 років; — татари, козаки і місцеве населення могли вільно полювати в південних степах обох берегів Дніпра, рибалити на Дніпрі та його притоках, Чорному морі. Після підписання Бахчисарайського мирного договору 1681 р. Ю. Хмельницького позбавили гетьманської булави. Він був страчений турками у Кам' янці Подільському в 1681, або в 1685 р.
РЕЗУЛЬТАТИ І НАСЛІДКИ РУЇНИ 1. 2. 3. Почалася суспільна криза Речі Посполитої, що завершилася загибеллю Польської держави на прикінціXVIII ст. Туреччина зазнала поразки від Священної ліги, що призвело до її занепаду у XVIII ст. Росія вийшла з Руїни ослабленою, її внутрішнє становище вимагало змін.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Скачать презентацию ДОБА РУЇНИ НА ГЕТЬМАНЩИНІ Виконала студентка групи ГР-13
Бороздина Марина ГР-13 4.pptx