Дизартрія Причини та ступені вираження клінічних проявів

Дизартрія. Причини та ступені вираження клінічних проявів.

Мова - важлива функція кори головного мозку. У її здійсненні беруть участь різні відділи кори головного мозку. До таких відділам відносять, насамперед, коркові мовні зони, розташовані в домінантному півкулі (у правшів - в лівому, у лівш - в правому). Це слухові, рухові і зорові області. У скроневій частці лівої півкулі відбуваються сприйняття і диференціювання слухових подразнень, складний процес розуміння мови. Рухова область (нижні лобові звивини лівої півкулі) здійснює програму мовного висловлювання, тобто власне моторну мова. У зоровій області (потилична частка) відбувається сприйняття і розпізнавання необхідних для писемного мовлення (читання, письмо) графічних зображень. Велике значення в мовній діяльності мають тім'яні долі мозку, які здійснюють сприйняття та аналіз рухових імпульсів, що надходять у центральну нервову систему від мовного апарату в процесі його формування.

У здійсненні рухових механізмів мови бере участь також екстрапірамідна система. Стріопалідарна система бере участь у підготовці рухового і мовного акту і корекції його в процесі виконання, регулює тонус мовної мускулатури. При ураженні цих систем виникають порушення звуковимовної сторони мови (дизартрія). Звукова сторона мовлення є засобом вираження смислового й емоційного змісту. До звуковий боці мови відносяться звуковимова і мелодика мовлення. Звуковимову забезпечує смислове значення мови, а мелодика мови - її емоційний зміст. При недостатньою іннервації нервових волокон, що забезпечують зв'язок мовного апарату з центральною нервовою системою, спостерігається таке порушення мовних функцій, як дизартрія.

Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Це важкий розлад усієї мовленнєвої діяльності. При дизартрії порушується не тільки звуковимова майже усіх груп звуків, але і просодична сторона мовлення: голос, інтонація, темп, ритм. Дизартрія – це неврологічний діагноз. Невролог призначає медикаментозне лікування, а логопед займається корекцією мовленнєвих вад. Лікування дизартрії повинно являти собою комплексний вплив, де будуть використані і медикаменти, і лікувальна фізкультура, і масаж , і логопедична робота. Дизартрія спостерігається, як у тяжкій так і в легкій формі. Тяжка форма найчастіше є компонентом дитячого церебрального паралічу. Діти з тяжкою формою дизартрії отримують комплексну допомогу в спеціальних закладах для дітей з тяжкими розладами мовлення та для дітей з вадами опорно-рухового апарату.

Дітям зі стертою формою дизартрії властиві деякі особливості. Ці діти нечітко розмовляють та погано їдять. Зазвичай вони не люблять м'ясо, хлібні скоринки, моркву, тверде яблуко, тому що їм важко жувати. Трохи пожувавши дитина або тримає їжу за щокою, або починає «давитися» нею. Деякі батьки, перетираючи дитині їжу, самі сприяють затримці у дитини розвитку рухів артикуляційного апарату. У дітей з дизартрією порушена дрібна моторика рук. Вони не можуть застібнути ґудзики, їм важко шнурувати черевики. Вони стикаються з труднощами, коли виконують дію, яка потребує тонких рухів пальців рук. Такі діти неправильно тримають олівець та часто не вміють користуватися ножицями. У дітей з дизартрією порушена і загальна моторика, їм притаманні труднощі при виконанні фізичних вправ. Таким дітям важко втримати рівновагу, часто вони не вміють стрибати на одній нозі.

Причиною дизартрії є органічне ураження центральної Під час пологів нервової системи в результаті впливу негативних факторів на мозок дитини. Асфіксія Пологові травми Крововиливи при стрімких та затяжних родах

Внутрішньоутробний розвиток Гострі та хронічні інфекції Токсикози Гіпоксії (кисневе голодування) Резус-фактори Інтоксикації

У ранньому віці Менінгіти Менінгоенцифаліти

Провідним дефектом при дизартрії є порушення звуковимовного і просодичного боку промови. У дітей із дизартрією відзначається обмежена рухливість мовної і мімічної мускулатури. Такі діти характеризуються : Ø Нечітким, змазаним звуковимовленням; Голос у них тихий, слабкий, а іноді, навпаки, різкий; Ø Ø Ø Ритм дихання порушений; Мова втрачає свою плавність, темп мови може бути прискореним або уповільненим.

Ступені і форми дизартрії залежать від місця ураження. Так виділяють: Ø Бульбарну дизартрію; Ø Псевдобульбарну дизартрію; Ø Екстрапірамідну дизартрію; Ø Коркову дизартрію; Ø Мозочкову дизартрію.

БУЛЬБАРНА ДИЗАРТРІЯ При локалізації патологічного процесу в довгастому мозку (лат. - бульбус - цибулина, тобто довгастий мозок), який, як правило, одночасно захоплює, за причиною анатомічної близькості, ядра, корінці або периферичні відділи XII, X, IX або VII пар, виникає важкий синдром бульбарного параліча. При бульбарній дизартрії має місце периферичний парез мовленнєвої мускулатури. У дитячому віці найбільше значення мають однобічні вибіркові ураження лицьового нерва при вірусних захворюваннях або запаленнях середнього вуха. У таких випадках розвиваються в'ялі паралічі м'язів губ, однієї щоки, що веде до порушень на нечіткості артикуляції губних звуків. Рухомість артикуляційної мускулатури обмежена в залежності від ступеню параліча. При двобічних ураженнях спостерігається значне затруднення або відсутність рухів язика, атрофія і атонія м'язів з обох боків, фібрилярні посіпування, опущення м'якого піднебіння, гугнявість, парез голосових зв'язок (афонія), неможливість ковтання, витікання рідкої їжі через ніс, закашлювання, гіперсалівація

Піднебінний та глотковий рефлекс відсутні. Голос слабкий, з назалізованим відтінком, дзвінкі звуки оглушуються, внаслідок парезу голосових зв'язок. Виявляються багаточисельні спотворення звуковимови через паретичний стан м'язів язика, глотки Мовлення змазане, невиразне, нечітке. Грубо спотворюється вимова всіх губних звуків за типом наближення їх до єдиного глухого плоскощільового звуку.

ПСЕВДОБУЛЬБАРНА ДИЗАРТРІЯ Спостерігається при двобічному ураженні рухових корковоядерних шляхів, що йдуть від кори головного мозку до ядер черепних нервів стовбура. Відзначається підвищення м'язового тонусу в окремих групах м'язів за типом еластичності - спастична форма псевдобульбарної дизартрії; зниження м'язового тонусу паретична форма. Характеризується обмеженістю довільних рухів м'язів артикуляційного апарату або їх повною неможливістю, але рефлекторні автоматичні рухи збережені; підсилюються глотковий та піднебінний рефлекси, деколи зберігаються рефлекси орального автоматизму, виявляються сінкінезії. Язик напружений, відтягнутий назад, кінчик не виразний, відхиляється у здоровий бік, спостерігається салівація. Рухи уповільнені, з обмеженою амплітудою, підвищеною виснажливістю, підвищенням м'язового тонусу, пересуванням всього язика - кінчик залишається пасивним та напруженим. В усіх випадках при псевдобульбарній дизартрії порушуються найбільш складні та диференційовані довільні артикуляційні рухи, а мимовільні, рефлекторні рухи збережені.

Диссоціацією у здійсненні довільних та мимовільних рухів визначаються особливості порушення звуковимови - вибіркові труднощі у вимові найбільш складних та диференційованих за артикуляційним укладом звуків (ш, ж, ч, ц, л, р). При спастичній формі глухі приголосні вимовляються дзвінко, порушуються голос, дихання, інтонаційно-мелодійна сторона мовлення. При паретичній формі - порушується вимова смично-губних (п, б, м), язико-альвеолярних, голосних (і, и, у), відзначається носовий відтінок голосу. Часто має місце сполучення спастичної та паретичної форм.

КОРКОВА ДИЗАРТРІЯ Моторні розлади мовлення різного патогенезу, пов'язані з осередковим ураженням кори головного мозку складають синдром коркової дизартрії. При однобічному або двобічному ураженні нижнього відділу передньої центральної звивиникає вибірковий центральний парез м'язів артикуляційного апарату - найчастіше язика, що призводить до обмеження об'єму найбільш тонких, ізольованих рухів, порушується вимова передньоязичних звуків. У разі однобічних уражень кори домінантної півкулі мозку в нижніх постцентральних відділах кори, виявляється недостатність кінестетичного праксиса. Порушення артикуляції нестійкі та неоднозначні. Пошук певного артикуляційного укладу у момент вимовлення уповільнює темп мовлення, порушує плавність. Спостерігається недостатність лицьового гнознсу, труднощі відчуття та відтворення певних артикуляційних укладів. В таких випадках страждає вимова приголосних звуків, особливо шиплячих та аффрикат.

Однобічні ураження кори домінантної півкулі у нижніх відділах премоторних зон кори спричиняють недостантість динамічного кінетичного праксиса. При цьому утруднена вимова складних аффрикат, заміни звуків більш простими за артикуляцією, пропуски звуків при збігу приголосних; мовлення напружене, уповільнене. При відтворенні серії послідовних рухів відзначаються труднощі; утруднена автоматизація звуків.

ЕКСТРАПІРАМІДНА ДИЗАРТРІЯ Порушення звуковимови при ураженні екстрапірамідних ядер та їх зв'язків з іншими структурами мозку, зокрема із корою головного мозку, визначаються: Ø зміненнями м'язового тонусу в мовленнєвій мускулатурі; Ø наявністю вимушених рухів (гіперкінезів); Ø порушеннями пропріцептивної диферентації від мовленнєвої мускулатури; Ø порушеннями емоційно-рухової іннервації. При збереженому об'ємі рухів, виникають труднощі у збереженні та відчутті положення органів артикуляції, що пов'язано із постійною зміною м'язового тонусу та проявами вимушених рухів. При екстрапірамідній дизартрії часто спостерігається кінестетична диспраксія. У спокійному стані можливі легкі коливання м'язового тонусу - дистонія або його зниження - гіпотонія. Під час говоріння, у стані схвильованості, емоційного напруження, спостерігаються різке підвищення м'язового тонусу та вимушених рухів.

Особливостю цього порушення виявляються у відсутності стабільних та однотипних порушень звуковимови, труднощі автоматизації звуків; розладах мовленнєвої просодики: темпу, плввності, гучності, висоти та тембру голосу, акцептувції та мелодики.

МОЗОЧКОВА ДИЗАРТРІЯ Ураження мозочка та його зв'язків з іншими відділами центральної нервової системи, а також лобно-мозочкових шляхів, спричиняють статичну та динамічну апраксію мовленнєвих рухів. Мовлення уповільнене, скандоване, з порушенням модуляції наголосів, згасанням голосу наприкінці фрази, назалізована вимова більшості звуків. Відзначається знижений тонус у м 'язах язика, губ, м'якого піднебіння, міміка в'яла, спостерігаються труднощі утримання артикуляційних укладів. Рухи язика не влучні, з проявами гіпер- або типометрії (надмірність або недостатність об'єму рухів). При спробі виконання більш тонких, цілеспрямованих рухів, виявляється дрібне тремтіння язика.

Схема ураження провідних шляхів при дизартрії. І - нейрон (центральний); 1 - пірамідний шлях; 2 - екстрапірамідний шлях; 3 - мозочковий шлях; А - кора головного мозку; Б - підкоркові центри; В мозочок; II - нейрон (бульварний); а - ядра черепно-мозкових нервів (моторні); в - місце виходу нервів у мускулатуру мовленнєвих органів.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!