Скачать презентацию Дихальна система людини Дихання — це сукупність Скачать презентацию Дихальна система людини Дихання — це сукупність

Дихальна система людини.pptx

  • Количество слайдов: 34

Дихальна система людини Дихальна система людини

Дихання - це сукупність процесів, внаслідок яких відбувається поглинання організмом кисню і виділення з Дихання - це сукупність процесів, внаслідок яких відбувається поглинання організмом кисню і виділення з нього вуглекислого газу.

Для функціонування клітин організму потрібен кисень. Дихальна система, що складається з дихальних шляхів, легеневих Для функціонування клітин організму потрібен кисень. Дихальна система, що складається з дихальних шляхів, легеневих судин і легень та дихальних м'язів, постачає у кров кисень, який далі розподіляється між тканинами органів. Повітря надходить у легені та виштовхується з них завдяки змінам тиску внаслідок скорочення і розслаблення діафрагми та інших дихальних м'язів. Нормальне дихання – переважно мимовільний процес, керований дихальним центром стовбура мозку

 • Без доступу кисню життя може продовжуватися лише декілька хвилин. • При окислювальних • Без доступу кисню життя може продовжуватися лише декілька хвилин. • При окислювальних процесах утворюється вуглекислий газ, який повинен видалятися із організму. • В поняття дихання включають наступні процеси: • 1) зовнішнє дихання – обмін газів між зовнішнім середовищем і легенями – легенева вентиляція; • 2) обмін газів у легенях між альвеольним повітрям і кров’ю капілярів – легеневе дихання; • 3) транспорт газів кров’ю, перенесення кисню від легень до тканин і вуглекислого газу із тканин в легені; • 4) обмін газів у тканинах; • 5) внутрішнє, або тканинне, дихання – біологічні процеси, які відбуваються в мітохондріях клітин. Цей етап дихання є предметом розгляду в курсі біохімії. Порушення будь-якого із цих процесів створює небезпеку для життя людини.

 • Дихальна система людини включає: • 1) повітроносні шляхи, до яких відносять порожнину • Дихальна система людини включає: • 1) повітроносні шляхи, до яких відносять порожнину носа, носоглотка, гортань, трахея, бронхи; • 2) легені – складаються із бронхіол, альвеольних мішечків і багато забезпечені судинними розгалуженнями; • 3) кістково-м’язову систему, яка забезпечує дихальні рухи: до неї відносяться ребра, міжреберні та інші допоміжні м’язи, діафрагма. • Всі ланки дихальної системи зазнають з віком суттєвих структурних перетворень, що визначає особливості дихання дитячого організму на різних етапах розвитку.

 • 1) Повітроносні шляхи і дихальний шлях починається носовою порожниною. Слизова оболонка носової • 1) Повітроносні шляхи і дихальний шлях починається носовою порожниною. Слизова оболонка носової порожнини рясно забезпечена кровоносними судинами і вкрита багатошаровим миготливим епітелієм. У епітелії багато залозок, які виділяють слиз, який разом із пиловими частинками, які проникнули з повітрям, що вдихується, видаляється миготливими рухами вій. У носовій порожнині повітря, що вдихується, зігрівається, частково очищується від пилу і зволожується • До моменту народження носова порожнина дитини недорозвинена, вона відрізняється вузькими носовими отворами і практично відсутніми додатковими пазухами, кінцеве формування яких відбувається у підлітковому віці. Об’єм носової порожнини з віком збільшується приблизно в 2, 5 рази.

Будова і функції органів дихання Будова і функції органів дихання

§ Структурні особливості носової порожнини дітей раннього віку утрудняють носове дихання, діти часто дихають § Структурні особливості носової порожнини дітей раннього віку утрудняють носове дихання, діти часто дихають з відкритим ротом, що призводить до утруднення застудним захворюванням. Одним із факторів, які утруднюють дихання через ніс, є аденоїди. «Закладений» ніс впливає на мовлення, викликаючи закриту гугнявість, недорікуватість. При «закладеному» носі повітря недостатньо очищується від шкідливих домішок, пилу, недостатньо зволожується, від чого виникають часті запалення гортані і трахеї. § Дихання через рот викликає кисневий голод, застійні явища в грудній клітці і черепній коробці, деформацію грудної клітки, зниження слуху, часті отити, бронхіти, сухість слизової порожнини рота, неправильний (високий) розвиток твердого піднебіння, порушення нормального положення носової перегородки і форми нижньої щелепи.

§ Із порожнини носа повітря потрапляє в носоглотку – верхню частину глотки. § У § Із порожнини носа повітря потрапляє в носоглотку – верхню частину глотки. § У глотку відкриваються також порожнина носа, гортань і слухові труби, які з’єднують порожнину глотки зі середнім вухом. § Глотка дитини відрізняється меншою довжиною, великою шириною і низьким розташуванням слухової труби. Особливості будови носоглотки призводять до того, що захворювання верхніх дихальних шляхів у дітей часто ускладнюються запаленням середнього вуха, так як інфекція легко проникає у вухо через широку і коротку слухову трубу. § Захворювання мигдалевих залоз, які розташовані в глотці, серйозно відображаються на здоров’ї дитини.

§ Тонзиліт – запалення мигдалин. Воно може бути гострим (ангіни) і хронічним. Хронічний тонзиліт § Тонзиліт – запалення мигдалин. Воно може бути гострим (ангіни) і хронічним. Хронічний тонзиліт розвивається після частих ангін і деяких інших інфекційних захворювань, які супроводжуються запаленням слизової оболонки зіву (скарлатина, кір, дифтерія). Особливу роль в розвитку хронічного захворювання мигдалин має мікробна (стрептокок і аденовірус) інфекція. Хронічний тонзиліт сприяє виникненню ревматизму, запаленню нирок, органічному враженню серця.

§ Одним із видів захворювань мигдальних залоз є аденоїди – збільшення третього мигдалика, який § Одним із видів захворювань мигдальних залоз є аденоїди – збільшення третього мигдалика, який знаходиться в носоглотці. Для збільшення мигдалика має значення ряд перенесених інфекцій, кліматичні умови (в холодному кліматі аденоїди у дітей зустрічаються частіше, ніж у теплому). Розростання мигдалика констатується переважно у дітей до 7 -8 років. При аденоїдах спостерігаються: нежить, що довго не припиняється, утруднене носове дихання, особливо вночі, притуплювання нюху, відкритий рот, від чого нижня губа відвисає, носогубні складки згладжуються, з’являється особливий «аденоїдний» вираз обличчя.

§ Глотка (лат. pharynx) - воронкоподібний канал довжиною 11 -12 см, звернений догори широким § Глотка (лат. pharynx) - воронкоподібний канал довжиною 11 -12 см, звернений догори широким кінцем і сплющений в переднезаднем напрямку. Верхня стінка зрощена з основою черепа. Ззаду глотка прикріплюється до глоткового горбика. На рівні VI шийного хребця глотка, звужуючись, переходить у стравохід. § Глотка представляє ту частину травної трубки і дихальних шляхів, яка є сполучною ланкою між порожниною носа і рота, з одного боку, і стравоходом і гортанню - з іншого. § Порожнини глотки: верхня - носова, середня - ротова, нижня - гортанним. § Функції глотки: просування харчової грудки з порожнини рота в стравохід, проведення повітря з порожнини носа (або рота) в гортань. § Таким чином, у глотці перехрещуються дихальні і травні шляхи.

Глотка (лат. pharynx Глотка (лат. pharynx

гортань(лат. larynx) § Гортань (лат. larynx) - ділянка дихальної системи, який з'єднує глотку з гортань(лат. larynx) § Гортань (лат. larynx) - ділянка дихальної системи, який з'єднує глотку з трахеєю і містить голосовий апарат. Гортань розташована на рівні 4 -6 шийних хребців і сполучається зв'язками з під'язикової кісткою. Зверху гортань сполучається з порожниною глотки, знизу - з трахеєю. § Скелет гортані утворений хрящами, з’єднаними між собою суглобами, зв’язками і м’язами. § Порожнина гортані вкрита слизовою оболонкою, яка утворює дві пари складок, що закривають вхід у гортань під час ковтання. Нижня пара складок вкриває голосові зв’язки. Простір між голосовими зв’язками називають голосовою щілиною. Таким чином, гортань не тільки пов’язує глотку з трахеєю, але і бере участь у мовленнєвій функції.

§ Гортань у дітей коротша, вже і розташовується вище, ніж у дорослих. Найбільш інтенсивно § Гортань у дітей коротша, вже і розташовується вище, ніж у дорослих. Найбільш інтенсивно гортань росте на 1 -3 роках життя і в період статевого дозрівання. В період статевого дозрівання з’являються статеві відмінності в будові гортані. У хлопчиків утворюється кадик, подовжуються голосові зв’язки, гортань стає ширше і довше, ніж у дівчат, відбувається ломка голосу.

§ Від нижнього краю гортані відходить трахея. § Трахея (trachea) лежить спереду від стравоходу, § Від нижнього краю гортані відходить трахея. § Трахея (trachea) лежить спереду від стравоходу, заходячи в грудну порожнину через верхній її отвір, і йде до рівня 4 -го або 5 го грудного хребця, де поділяється (біфуркація) на два головні бронхи. Довжина трахеї варіює в межах від 8, 5 до 15 см, частіше вона рівна 10 -11 см. § Довжина її збільшується у відповідності з ростом тулуба, максимальне прискорення росту трахеї відмічено у віці 14 -16 років. Окружність трахеї збільшується відповідно збільшенню об’єму грудної клітини. Трахея розгалужується на два бронхи, правий із яких більш короткий і широкий. Найбільший ріст бронхів відбувається в перший рік життя і в період статевого дозрівання.

§ Слизова оболонка повітроносних шляхів у дітей більш рясно забезпечена кровоносними судинами, ніжна і § Слизова оболонка повітроносних шляхів у дітей більш рясно забезпечена кровоносними судинами, ніжна і ранима, вона містить менше слизових залоз, що захищають її від пошкоджень. Ці особливості слизової оболонки, що вистилають повітроносні шляхи, в дитячому віці у поєднанні з більш вузьким просвітом гортані і трахеї обумовлюють схильність дітей до запальних захворювань органів дихання.

Легені - лат. pulmo § Первинний бронх, вступив у ворота легень, ділиться на більш Легені - лат. pulmo § Первинний бронх, вступив у ворота легень, ділиться на більш дрібні бронхи, які утворюють бронхіальне дерево. Найтонші його гілки називають бронхіолами. Тонкі бронхіоли входять в легеневі дольки і в середині них ділиться на кінцеві бронхіоли.

§ Легені - парний орган дихання. § Легені закладені в грудній порожнині, прилягаючи праворуч § Легені - парний орган дихання. § Легені закладені в грудній порожнині, прилягаючи праворуч і ліворуч до серця. Вони мають форму півконуса, основа якого розташовано на діафрагмі, а верхівка виступає на 1 -3 см вище ключиці. § Права легеня складається з 3, а ліве з 2 долей. § Скелет легень утворюють древовидно розгалуджені бронхи. Кожна легеня вкрита серозною оболонкою - легеневою плеврою і лежить в плевральному мішку. § Внутрішня поверхня грудної порожнини покрита пристіночною плеврою. Зовні кожна з плеври має шар залозистих клітин, що виділяють плевральну рідину в плевральну щілину (простір між стінкою грудної порожнини і легким). § З внутрішньої (серцевої) поверхні в легенях є поглиблення - ворота легень. У них входять бронхи, легенева артерія, і виходять дві легеневих вени.

§ Бронхіоли розгалужуються на альвеольні ходи з мішечками, стінки яких утворені безліччю легеневих бульбашок § Бронхіоли розгалужуються на альвеольні ходи з мішечками, стінки яких утворені безліччю легеневих бульбашок – альвеол. Альвеоли являються кінцевою частиною дихального шляху. § Стінки легеневих бульбашок складаються із одного шару плоских епітеліальних клітин. Кожна альвеола оточена ззовні густою сіткою капілярів. § Через стінки альвеол і капілярів відбувається обмін газами – із повітря в кров переходить кисень, а із крові в альвеоли потрапляє вуглекислий газ і пари води.

§ В легенях нараховується до 350 млн. альвеол, а їх поверхня досягає 150 м § В легенях нараховується до 350 млн. альвеол, а їх поверхня досягає 150 м 2. Велика поверхня альвеол сприяє кращому газообміну. § По одну сторону цієї поверхні знаходиться альвеолярне повітря, що постійно оновлюється в своєму складі, по іншу – кров, що неперервно тече по судинах. § Через велику поверхню альвеол відбувається дифузія кисню і вуглекислого газу. § Під час фізичної роботи, коли при глибоких вдихах альвеоли значно розтягуються, розміри дихальної поверхні збільшуються. § Чим більша загальна поверхня альвеол, тим інтенсивніше відбувається дифузія газів.

§ Легені у дітей ростуть головним чином за рахунок збільшення об’єму альвеол (у новонародженого § Легені у дітей ростуть головним чином за рахунок збільшення об’єму альвеол (у новонародженого діаметр альвеоли 0, 07 мм, у дорослого він досягає вже 0, 2 мм). До 3 років відбувається посилений ріст легень і диференціація їх окремих елементів. Число альвеол до 8 років досягає числа їх у дорослої людини. У віці від 3 до 7 років темпи росту легень знижується. Особливо енергійно ростуть альвеоли після 12 років. Об’єм легень до 12 років збільшується в 10 разів у порівнянні з об’ємом легень новонародженого, а до кінця періоду статевого дозрівання – в 20 разів (в основному за рахунок збільшення об’єму альвеол). Відповідно змінюється газообмін в легенях, збільшення сумарної поверхні альвеол призводить до зростання дифузних можливостей легень.

§ Обмін газів між атмосферним повітрям і повітрям, що знаходиться в альвеолах, відбувається завдяки § Обмін газів між атмосферним повітрям і повітрям, що знаходиться в альвеолах, відбувається завдяки ритмічному чергуванню актів вдиху і видиху. § В легенях немає м’язової тканини, і тому активно вони скорочуватися не можуть. Активна роль в акті вдиху і видиху належить дихальним м’язам. При паралічі дихальних м’язів дихання стає неможливим, хоча органи дихання при цьому не вражені. § При вдихові скорочуються зовнішні міжреберні м’язи і діафрагма. Міжреберні м’язи піднімають ребра і відводять їх трохи в боки. При скороченні діафрагми її купол ущільнюється, що також призводить до збільшення об’єму грудної клітини.

§ При глибокому диханні беруть участь й інші м’язи грудей і шиї. Легені, знаходячись § При глибокому диханні беруть участь й інші м’язи грудей і шиї. Легені, знаходячись в герметично закритій грудній клітині, пасивно слідують під час вдиху і видиху за її рухомими стінками, так як за допомогою плеври вони приросли до грудної клітини. Цьому сприяє і негативний тиск в грудній порожнині. Негативний тиск – це тиск нижче атмосферного. Під час вдиху він нижче атмосферного на 9 -12 мм рт. ст. , а під час видиху – на 2 -6 мм. рт. ст.

§ Поступово дозрівання кістково-м’язового апарату дихальної системи і особливості його розвитку у хлопчиків і § Поступово дозрівання кістково-м’язового апарату дихальної системи і особливості його розвитку у хлопчиків і дівчаток визначають вікові і статеві відмінності типів дихання. У дітей раннього віку ребра мають малий вигин і займають майже горизонтальне положення. Верхні ребра і весь плечовий пояс розташовані високо, міжреберні м’язи слабкі. У зв’язку з такими особливостями у новонароджених переважає діафрагмальне дихання з незначною участю міжреберних м’язів. Діафрагмальний тип дихання зберігається до другої половини першого року життя. По мірі розвитку міжреберних м’язів і росту дитини грудна клітина опускається вниз і ребра займають косе положення. Поступово дихання грудних дітей стає грудочеревним, з переважанням діафрагмального, при чому у верхньому відділі грудної клітки рухливість залишається все ще невеликою.

§ У віці від 3 до 7 років у зв’язку з розвитком плечового поясу § У віці від 3 до 7 років у зв’язку з розвитком плечового поясу все більше починає переважати грудний тип дихання, і до кінця 7 років він стає вираженим. § В 7 -8 років виявляються статеві відмінності в типі дихання: у хлопчиків стає переважаючим черевний тип дихання, у дівчат – грудний. Закінчується статева диференціація дихання до 14 -17 років. Слід відмітити, що тип дихання у юнаків і дівчат може змінюватися в залежності від заняття спортом, трудовою діяльністю. § Вікові особливості будови грудної клітини і м’язів обумовлюють особливості глибини і частоти дихання в дитячому віці. Доросла людина робить в середньому 15 -17 дихальних рухів на хвилину, за один вдих при спокійному диханні вдихується 500 мл повітря. Об’єм повітря, що потрапляє в легені за один вдих, характеризує глибину дихання.

§ Дихання новонародженої дитини часте і поверхневе. Частота схильна до значних коливань – 48 § Дихання новонародженої дитини часте і поверхневе. Частота схильна до значних коливань – 48 -63 дихальних циклів на хвилину під час сну. У дітей першого року життя частота дихальних рухів на хвилину під час бадьорості 50 -60, а під час сну – 3540. У дітей 1 -2 років під час бадьорості частота дихання 35 -40, у 2 -4 -річних – 25 -35 і у 4 -6 -річних – 23 -26 циклів на хвилину. У дітей шкільного віку рідшає дихання (18 -20 разів на хвилину). § Велика частота дихальних рухів у дитини забезпечує високу легеневу вентиляцію.

§ Важливою характеристикою функціонування дихальної системи є життєва ємкість легень – найбільша кількість повітря, § Важливою характеристикою функціонування дихальної системи є життєва ємкість легень – найбільша кількість повітря, яке людина може видихнути після глибокого вдиху. Життєва ємкість повітря легень змінюється з віком, залежно від довжини тіла, ступеня розвитку грудної клітини і дихальних м’язів, статі. За звичай, вона більша у чоловіків, ніж у жінок. У спортсменів життєва ємкість легень більша, ніж у нетренованих людей: у штангістів, наприклад, вона складає близько 4000 мл, у футболістів – 4200 мл, у гімнастів – 4300 мл, у плавців – 4900 мл, у гребців – 5500 мл і більше.

§ Регуляція дихання і її вікові особливості § Дихальний центр. § Регуляція дихання здійснюється § Регуляція дихання і її вікові особливості § Дихальний центр. § Регуляція дихання здійснюється центральною нервовою системою, спеціальні області якої обумовлюють автоматичне дихання – чергування вдиху і видиху і довільне дихання, що забезпечує пристосування до змін в системі органів дихання, що відповідають конкретній зовнішній ситуації і діяльності. Група нервових клітин, яка відповідальна за здійснення дихального циклу, називається дихальним центром. Дихальний центр розташований в довгастому мозку, його руйнування призводить до зупинки дихання. §.

§ Дихальний центр знаходиться в стані постійної активності: в ньому ритмічно виникають імпульси збудження. § Дихальний центр знаходиться в стані постійної активності: в ньому ритмічно виникають імпульси збудження. Ці імпульси виникають автоматично. Навіть після повного виключення доцентрових шляхів, що ідуть до дихального центру, в ньому можна зареєструвати ритмічну активність. Автоматизм дихального центру пов’язують з процесом обміну речовин в ньому. Ритмічні імпульси передають із дихального центру по відцентровим нейронам до міжреберним м’язам і діафрагмі, забезпечуючи послідовне чергування вдиху і видиху. § Діяльність дихального центру регулюється рефлекторно, імпульсацією, що поступає із різних рецепторів, і гуморально, змінюючись в залежності від хімічного складу крові

§ Гуморальні впливи на дихальний центр. Великий вплив на стан дихального центру має хімічний § Гуморальні впливи на дихальний центр. Великий вплив на стан дихального центру має хімічний склад крові, зокрема її газовий склад. Накопичення вуглекислого газу в крові викликає роздратування рецепторів у кровоносних судинах, що несуть кров до голови, і рефлекторно збуджують дихальний центр. Подібним чином діють й інші кислі продукти, що поступають у кров, наприклад молочна кислота, вміст якої в крові збільшується під час м’язової роботи.

§ Особливості регуляції дихання в дитячому віці. До моменту народження дитини її дихальний центр § Особливості регуляції дихання в дитячому віці. До моменту народження дитини її дихальний центр здатен забезпечувати ритмічну зміну фаз дихального циклу (вдих і видих), але не так зовсім, як у дітей старшого віку. Це пов’язано з тим, що до моменту народження функціональне формування дихального центру ще не закінчилося. Про це свідчить велика мінливість частоти, глибини, ритму дихання у дітей раннього віку. Збудливість дихального центу у новонароджених і грудних дітей низька. Діти перших років життя відрізняються більш високою стійкістю до нестатку кисню (гіпоксин), ніж діти більш старшого віку.

§ Гігієнічне значення повітряного середовища в приміщенні. Чистота повітря і його фізико-хімічних властивостей мають § Гігієнічне значення повітряного середовища в приміщенні. Чистота повітря і його фізико-хімічних властивостей мають величезне значення для здоров’я і працездатності дітей і підлітків. Перебування дітей і підлітків в запиленому, погано провітреному приміщенні є причиною не тільки погіршення функціонального стану організму, але і багатьох захворювань. § Від початку до кінця занять зростає запиленість повітря і його бактеріальна забрудненість, особливо якщо до початку занять були погано проведені прибирання приміщень вологим способом і провітрювання. Кількість колоній мікроорганізмів в 1 м 3 повітря в таких умовах до кінця занять на другу зміну зростає в 6 -7 разів, разом з нешкідливою мікрофлорою в ньому міститься і патогенна.