Дивовижні обрії Корнієнка Роботу виконала Рудковська

Дивовижні обрії Корнієнка Роботу виконала : Рудковська І. В. КУ "Приморський районний центр дитячої та юнацької творчості", учениця 9 класу КЗ "Приморський регіональний українськоболгарський багатопрофільний ліцей IIIII ступенів" Науковий керівник: Лазаренко Л. В. , вчитель географії КЗ «Приморський ліцей» , вищої категорії

В. О. Корнієнко - Поет з великої літери. Лауреат Запорізького обласного фестивалю «Мамині джерела» . Має відзнаку Приморської райдержадміністрації «За розвиток Приморського району» .

Володимир Олексійович Корнієнко: • автор збірок поезій "На стыке ветров", "Рідні береги", "Завітайте до Приморська" • підтримав творчими доробками відновлення поетичних альманахів "Дніпровські пороги", "Пори року", "Музичний калейдоскоп", • один із співавторів патріотичного видання до 60 річчя Перемоги "Память огненных лет", • автор гімнів м. Приморська, передових начальних закладі м. Приморська та кількох десятків авторських пісень. • поетичні твори, статті, літературні нариси, незмінно друкуються в районній, обласній, загальнодержавній пресі: "Південна зоря", "Роден край", "Запорізька правда", "Приморская степь", "Наш город", "Михайлівські вісті", альманахах "Великий луг", "Курорти Приазов’я" та ін.

Творчі доробки Володимира Олексійовича відзначені в літературній антології "Вітрила натхнення" та інтернет - видання "Бердянськ літературний". В. О. Корнієнко занесений до літературної енциклопедії м. Бердянська

ЗНАЙОМИЙ НЕЗНАЙОМЕЦЬ Пізнати до глибин цей дивний світ І стати в нім творцями – так цікаво! Вчимось сумлінно з юних літ Виконувать на совість кожну справу.

Володимир Олексійович народився 18 березня 1935 року в співочій українській робітничій родині на берегах могучого Дніпра у мальовничому Запоріжжі.

. . . Я знаю о беде не понаслышке, Она, как ворон, кружит надо мной, Войдя, отнюдь, не выдумкою в книжки, А в детство, опаленное войной. . . Корнієнко Олексій Кононович, кавалер ордена "Красной звезды", ордена Слави, нагороджений медаллю за відвагу, за оборону Кавказу та іншими відзнаками.

Яка довірлива дитина: Я мріяв обійнять весь світ! Жорстока, невблаганна днина В душі зривала чистий цвіт… Але не вмерла ще надія, І поки сам я не впаду, Не згаснуть думка й воля, дію, І чесно до людей іду!

Бандити де? У тюрмах не сидять , Тепер в обійми їх приймають ловчі , А люди бачать все оце й мовчать, Бо діють , як завжди , закони вовчі. Середина XX століття, п'ятидесяті роки - нові, але не звершення, а тяжкі іспити, гіркий життєвий досвід. Яка в цім краї затишна краса! Здавалось, люди тут не знали лиха. . .

. . . Зазнав він ще з дитинства скрути Та волю зміг загартувать, Серед людей достойним бути, Для них сумлінно працювать. Не для чинів, посад та премій Він вперто і без каяття Пройшов найліпшу з академій, Це – академія життя. . .

Я знаю: ты сейчас не спишь И вспоминаешь наши встречи, Ведь был такой же тёплый вечер, Благоухающая тишь. Цветёт акация, цветёт, И, словно на медовый запах, Медведица на мягких лапах По небу звёздному идёт.

А літаки у Приморськ не літають, Не прибувають навіть поїзди, Та є свої принади в нашім краї, І їдуть люди звідусіль сюди, Бо море має незрівнянні чари; Повітря чисте, дні такі ясні! Не поспішайте на якісь Канари І не шукайте щастя вдалині. О друзі, ви даремно не гадайте І не марнуйте на дрібниці час, А у Приморськ скоріше завітайте, Де завжди щиро тут чекають вас!

В нас воля є, нема-корита , Тому під дубом все й розрито! Повертаюсь до рідної мови, До прадавніх цілющих джерел, В українському просторі знову Почуваю себе, як орел. Рідна мово, О Матінко мила, Мелодійна, барвиста, проста, Підіймають мене твої крила, Й захоплює дух висота!

Таланти і прихильники Прийшов до нас в музичну школу Хлопчина здібний й заспівав. Такого я не чув ніколи І подих свій затамував , Розчулився : «Моя дитино, Якби оце твій тато взнав, Що дядечко глухий з Камбіну, Ціну на музику підняв !» …Недаремно доля об`єднала Українців, росіян, болгар…

. . . Іде по сонячних світах Із покоління в покоління Дитячих душ хранитель, зоря любові і добра, Що має ймення – вчитель. . . Краєзнавець , композитор, співак, артист, фахівець, педагог.

. . . Роки навчання – радісна пора, Жага до знань вела нас в світ науки, Та вже чекає в школах дітвора, На запитання жваво тягне руки. Складаймо шану всім викладачам, Майстрам освіти за серця чутливі, За ті знання, що дарували нам На лекціях у творчому пориві. . .

. . . Лист кружит, подхваченный ветром. Но сердце не знает тоски. Пусть время снежком незаметно Мои припорошит виски. Не ведаю лени и скуки, Под бременем будней не сник… Резвятся на солнышке внуки, Моё продолжение - в них!

Там, де в морі купаються зорі, Берег цей диво – косами ліг, Є Приморськ в степовому просторі Добру славу здобути він зміг. В мирі й злагоді ми – українці Маєм свій щедрий сонячний дім, І наповнює серце по вінця Радість жити й трудитися в нім! Тут на веслах веселкою грає Оксамитово – чиста вода, А Приморськ щиро друзів вітає І дарує щасливі літа. То ж зростай, наша славно родино, І натхнення будуй майбуття, Щоб сіяла в красі Україна, Квітувало в Приморську життя!

Спасибі, Вчителю, за те, що зміг у душі нам зронити розумне, вічне і святе. . . Для цього варто було жити!