Дисиденти Дисидент Слово дисидент означає незгодний і

Дисиденти

Дисидент Слово «дисидент» означає «незгодний» і розуміється як «людина протесту» , яка відкрито протиставляє свої погляди пенівній ідеології та рішуче виступає за свої переконання. Людина, політичні погляди якої істотно розходяться з офіційно встановленими в країні, де вона живе. Часто це призводить до гонінь, репресій і переслідувань з боку влади.

Причини появи дисидентів бездержавний статус України русифікація усіх сфер життя, нехтування загальнолюдськими цінностями.

Опозиційні організації Самостійницька - уявляла з себе національновизвольний рух підпільних груп. національно-культурницька - тобто рух шістдесятників. Правозахисна - вимагала дотримання конституції та законів, обстоювали ідеї гуманізму та демократії, особистої та національної свободи. Релігійна - виступала за свободи совісті, проти релігійних утисків, переслідування за релігійні переконання та проти нищення церковних храмів. Також поширеним був рух за соціальноекономічні права (страйкова боротьба).

Визнані письменники дисиденти Василь Симоненко Ліна Костенко Микола Вінграновсь кий Іван Драч

Діяльність дисидентів організовували підпільні і легальні групи та організації, розповсюджували нелегальні видання створювали гуртки, клуби творчої молоді, що сприяло поширенню ідей патріотизму та зацікавленості в майбутньому серед молоді.

Дисидентство Виступ проти існуючого державного ладу чи загальноприйнятих норм певної країни, протистояння офіційній ідеології й політиці. Представники в Україні спочатку виступили проти: недоліків існуючої системи, ігнорування марксистсько-ленінських ідей, порушення законів, прав людини, свободи слова, совісті (віросповідання), друку, за вільний розвиток української мови і культури, за правду історії.

Дисидентський рух Активні дії громадян, не згодних з панівною ідеологією державної влади Учасники: Молоді інтелектуали Прагнули Демократизації суспільства

Причини виникнення 1. Тоталітарний характер радянської системи 2. Період хрущовської “відлиги” 4. Антикомуністичні виступи в країнах Сх. Європи 3. Проведення політики десталінізації 5. Діяльність ОУН і УПА

Особливості руху Мирні опозиційні ненасильницькі форми боротьби Залучення до діяльності різних соціальних прошарків населення Чітко визначені організаційні форми: Гуртки, спілки, о`бєднання

Методи боротьби дисидентів Листипротести до керівних органів УРСР Розповс юджува ння листіво к “Самвидав” Реакція влади Створе ння правоза хисних організа цій Громадські акції Арешти Ув'язнення

Напрями дисидентського руху Правозахисний Національно-визвольний Релігійний

Особливості: Засудження політики денаціоналізації, русифікації Видання україномовних періодичних видань За надання українській мові статусу державної в республіці Відродження престижу української мови, культури

Представники руху Л. Лукяненко В. Стус І. Дзюба В. Чорновіл А. Горська Н. Світлична

Значення діяльності Висвітлення негативних факторів діяльності радянської влади Формування громадської свідомості Сприяння розвитку укр культури та мови Пропаганда демократичних цінностей суспільства

Висновок Отже, як бачимо, у дисидентів існувала велика розбіжність у поглядах. Одні прагнули здобути національні права та громадянські свободи, інші закликали до проведення в СРСР реформ, але не до революції чи відокремлення, й виступали проти національних репресій на Україні. Дисиденти відкрито засуджували шовінізм, імперську політику центру, форсовану русифікацію. Але як реальна опозиційна сила дисидентство фактично не мало ні власних організованих структур, ні цілісної загальної програми. Отже, дисидентський рух зародився у 60 -х рр. у Радянському Союзі як форма виступу проти існуючого державного ладу та політичного режиму в країні. Його поява була певною мірою викликана десталіназацією та новою політикою Хрущова. Вирішальною причиною невдачі дисидентського руху була природа системи, що протистояла йому. Цей рух здобув широкий розголос у СРСР та за кордоном. Гуманні політичні позиції руху здобули йому прихильне наставлення поступових кіл світу.