Дисципліна Підприємництво та бізнес культура Тема лекції Технологія

Дисципліна: Підприємництво та бізнес культура Тема лекції: Технологія створення підприємства Сніцар Альона ЕО 8 ДМ

План 1) Підприємницька ідея, її джерела та методи пошуку. 2) Вибір форми організації бізнесу. Поняття організаційної форми бізнесу. 3) Реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності. 4) Ліцензування підприємницької діяльності.

Основними правовими актами, які регулюють діяльність підприємств, є: Господарський кодекс в Україні Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» статут підприємства Класифікація форм господарювання, затверджена наказом Державного комітету України по стандартизації та ін.

1. Підприємницька ідея, її джерела та методи пошуку. Логіка процесу створення підприємства. Стадії створення підприємств: 1) Розроблення концепції бізнесу; 2) Планування успіхів підприємницького започаткування; 3) Реалізація підприємницького проекту.

Процес підприємницької діяльності починається з розроблення принципових рішень, що закладені в основу майбутнього бізнесу, підприємець: а) здійснює пошук перспективної підприємницької ідеї; б) обирає сферу підприємницької діяльності; в) підбирає придатну форму організації бізнесу; г) приймає рішення щодо способу започаткування бізнесу.

Джерела підприємницьких ідей Ідея – це загальне бачення щодо можливостей створення підприємства. Багато підприємців починають бізнес у сфері, що збігається з їхніми особистими уподобаннями – хобі. Джерела ідей відгуки споживачів; інтерв’ю з торговими працівниками; критичне оцінювання продуктів, послуг фірм; преса, радіо, телебачення; поради знайомих, родичів тощо.

У процесі пошуку підприємницької ідеї використовується багато методів, які поділяють на три групи: . 1) Методи індивідуального творчого пошуку 2) Методи, що ґрунтуються на колективних формах творчої роботи. 3) Методи активізації творчого пошуку.

Класифікація методів пошуку підприємницької ідеї.

Методи індивідуального пошуку Метод аналогії передбачає використання схожого, відомого рішення, яке вже було зроблено. Метод інверсії – специфічний метод, що передбачає підходи: повернути на протилежний бік, поміняти місцями тощо. Метод ідеалізації – базується на ініціюванні уявлення про ідеальне розв’язання проблеми, яке може наштовхнути на усвідомлення певної нової ідеї.

Методи колективного пошуку Метод «мозкового штурму» зводиться до творчої співпраці групи фахівців заради розв’язання проблеми шляхом проведення дискусії. При цьому дотримуються правил : відсутня критика, коментарі, насмішки. Метод конференції ідей – висловлюють учасники свою думку, присутня доброзичлива критика, коментарії. Метод колективного блокнота – учасник отримує блокнот, у якому викладена суть проблеми. Протягом місяця кожний учасник записує свої ідеї, думки, які виникли щодо вирішення певної проблеми. Блокноти отримує керівник – потім приймається рішення.

Методи активізації пошуку Метод контрольних запитань – обговорюються власні міркування щодо висунутої нової ідеї (попередні записи в блокноті). Метод фокальних об’єктів зводиться до перенесення ознак випадково вибраних об’єктів на об’єкт, що потребує вдосконалення. Може виникнути кілька варіантів вирішення завдань. Метод морфологічного аналізу ґрунтується на застосуванні комбінаторики, тобто дослідженні всіх можливих варіантів, виходячи із побудови об’єкта , що підлягає вивченню. Цей метод дає можливість вибрати найоптимальніший варіант.

Фактори оцінювання підприємницьких ідей. Оцінювання ідеї потрібно розглядати з різних поглядів: Рівня конкуренції на ринку відповідних товарів, послуг Наявність споживачів та їх потреб; Реальні можливості залучення коштів.

До особистих факторів оцінювання підприємницької ідеї належать: а) наявність досвіду практичної роботи; б) наявність відповідної освіти, знань у цій сфері бізнесу; в) можливість ліквідації дефіциту навичок, необхідних для ведення бізнесу.

Основні суб’єктивні мотиви виникнення підприємницьких ідей

Групування факторів, що впливають на створення і функціонування малих підприємств

2. Вибір форми організації бізнесу. Поняття організаційної форми бізнесу. Організаційно – правова форма господарювання – це форма здійснення господарської діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками, режим майнової відповідальності за зобов’язаннями підприємства, порядок створення, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

Згідно з Державним класифікатором об’єктами організаційно – правових форм господарювання можуть бути: підприємства; господарські товариство; кооперативи; організації (установи, заклади); об’єднання підприємств (юридичних осіб); відокремленні підрозділи без статусу юридичної особи; об’єднання громадян, профспілки, благодійні організації та інші подібні організації; спілки.

Найбільш значущими ознаками, що вирізняють одну організаційно – правову форму від інших, вважають: кількість учасників створюваного суб’єкта господарювання; власний капітал, що використовується; джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності; межі майнової (матеріальної) відповідальності; спосіб розподілу прибутків та збитків; форма управління суб’єктом господарювання.

Діяльність фізичних осіб Згідно з чинним українським законодавством до суб’єктів підприємництва відносяться фізичні особи, які пройшли процедуру державної реєстрації у державного реєстратора у виконавчому комітеті міської ради державної адміністрації за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Переваги та недоліки приватного підприємництва у формі фізичної особи

Формою здійснення підприємницької діяльності є підприємства зі статусом юридичної особи, які мають складнішу організаційно – правову структуру. Підприємство, як юридична особа, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своєю назвою та ідентифікаційним кодом.

Ознаками юридичної особи є такі: - організаційна єдність; - наявність відокремленого майна; - здатність нести самостійну майнову відповідальність; - здатність бути позивачем або відповідачем у суді. Залежно від способу заснування та формування статутного фонду в Україні діють унітарні та корпоративні підприємства.

Згідно із законодавством юридичні особи поділяють на: Об’єднання громадян – юридичні особи, як об’єднання осіб. Господарські товариства – юридичні особи, як об’єднання майна. Виробничі кооперативи – юридичні особи як об’єднання осіб та майна.

Виробничий кооператив – це добровільне об’єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об’єднанні майнових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу.

До господарських товариств відносять такі підприємства: - акціонерне товариство; - товариство з обмеженою відповідальністю; - товариство з додатковою відповідальністю; - повне товариство; - командитне товариство.

Акціонерним товариством вважається товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права. Можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. За типом АТ поділяють на: публічне; приватне.

Створення акціонерного товариства здійснюється за такими етапами: - прийняття зборами засновників рішення про створення; - подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Державної комісії; - реєстрація випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва; - укладення договору про обслуговування емісії акцій; - оплата засновниками повної номінальної вартості акцій; - реєстрація товариства та його статуту в органах реєстрації; - отримання свідоцтва про державну реєстрацію акцій; - видача засновникам товариства документів.

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Свідоцтво ТОВ на частку вкладу його учасників не відноситься до категорії цінних паперів. Для створення ТОВ необхідно підготувати установчий договір і статут, які мають містити певні відомості відповідно до чинного законодавства. Право управління ТОВ розподілене між зборами учасників та виконавчим органом. Вищим органом ТОВ є збори учасників, які і реалізують право учасників на управління. Учасник ТОВ може за згодою решти учасників відступити свою частку одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчим документом, то і третім особам.

Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном. Для створення ТДВ необхідно підготувати установчий договір і статут, але в установчих документах ТДВ, крім того, має бути чітко визначений граничний розмір додаткової відповідальності його учасників.

Повним товариством (ПТ) є господарське товариство, всі учасники якого здійснюють підприємницьку ідею від імені товариства і несуть додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Установчим документом є лише установчий договір, що має містити певні відомості відповідно до законодавства. Введення справ ПТ здійснюється за загальною згодою всіх його учасників. При цьому учасники ПТ можуть вести справи спільно або доручити їх ведення одному чи кільком учасникам. Передача учасником ПТ своєї частки іншим учасникам цього товариства може бути здійснена лише за згодою всіх учасників.

Командитним товариством (КТ) є господарське товариство, в якому один чи кілька учасників здійснюють від імені товариства діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення, а інші учасники залучені до діяльності товариства лише своїми вкладами. Для створення КТ необхідно підготувати такий самий установчий договір, що і для ПТ, але в ньому додатково повинні бути наведені відомості про розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Унітарно – корпоративні підприємства є своєрідним синтезом унітарного та корпоративного підприємств, законодавство допускає можливість заснування деяких господарських товариств одним засновником. У господарського товариства з одним засновником є такі переваги перед унітарним підприємством: - обов’язкова наявність статутного та резервного фондів; - єдиний засновник (учасник); - можливість пізніше прийнятих до складу учасників інших осіб без проведення необхідної в такому разі для унітарного підприємства реорганізації.

До найвагоміших критеріїв, що впливають на вибір організаційної форми бізнесу відносяться такі: - відповідальність; - оподаткування; - потреби у фінансових коштах; - можливості зростання; - управлінські здібності підприємця; - можливість зміни власника;

3. Реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності. Право на здійснення підприємницької діяльності закріплено Конституцією України. Головною метою реєстрації підприємницької діяльності є надання офіційного статусу підприємцеві для реалізації його прав і обов’язків. Реєстрація є необхідною процедурою для кожного, хто бажає здійснювати підприємницьку діяльність. Проведення державної реєстрації підприємницької діяльності регламентується Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» .

Схема проведення державної реєстрації суб’єктів підприємництва в Україні.

Для реєстрації нового підприємства власнику або уповноваженому ним органу необхідно подати такі документи: - заповнену реєстраційну картку встановленого зразка для проведення державної реєстрації юридичної особи; - копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи; - два примірника установчих документів; - документ, що засвідчує внесення збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

Блок-схема реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи

Блок-схема реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи

Типова схема державної реєстрації новоствореного підприємства в Україні

4. Ліцензування підприємницької діяльності. Ліцензія – є спеціальним документом, що видається підприємством та іншим структурам державними органами і надає право здійснювати окремі види підприємництва або вивозити певні товари за межі країни. Рішення про видачу ліцензії або про відмову має бути прийнята на пізніше 30 днів з дня одержання заяви і необхідних документів. У разі відмови у видачі ліцензії рішення має бути конкретно мотивованим.

У ліцензії має бути зазначені: - назва органу, який видав ліцензію; - прізвище, ім’я та по батькові підприємця-громадянина або ж назва та адреса юридичної особи; - вид підприємницької діяльності; - особливі умови і правила здійснення цього виду підприємницької діяльності; - номер реєстрації і дата видачі ліцензії; - термін дії ліцензії. Ліцензія на здійснення певного виду підприємницької діяльності видається на термін не менше 3 -х років.

Здійснення підприємницької діяльності потребує отримання торгового патенту – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності займатися деякими видами діяльності зазначеними в ЗУ. Отримання торгового патенту необхідне для здійснення таких видів діяльності: - торговельна діяльність за готівкові кошти; - торговельна діяльність з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України; - з обміну готівкових валютних цінностей; - побутових послуг.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 1. http: //studentbooks. com. ua/content/section/4/39/ 2. Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" // Урядовий кур’єр. – 2000. - 2 серпня. 3. Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740 // Урядовий кур’єр. – 1998. - 2 червня. 4. Карлін М. І. Правові основи підприємництва: Навч. посібник. – К. : Наукова думка, 2010. -189 с. 5. Колот І. М. , Репіна В. М. , Щербина О. В. . Підприємництво та бізнес-культура: Навч. -метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К. : КНЕУ, 2009. — 160 с. 5. Соболь С. Н. Предпринимательство: начало бизнеса. – К. : Венчур, 2009. -191 с. 6. Тирпак І. В. , Тирпак В. І. Організаційні структури бізнесу: порядок створення і функціонування. – Тернопіль: Джура, 2008. -234 с. 7. Хизрич Р. , Петерс М. Предпринимательство / или как завести собственное дело и добиться успеха/. – М. , 2011. -210 с. 8. Энциклопедия малого бизнеса или как начать свое дело: Пер. с англ. / Под ред. А. Т. Слука. – М. , 2011. -297 с.

Дякую за увагу!