Дисципліна ЕЛЕКТРОННІ ГЕОДЕЗИЧНІ ПРИЛАДИ ТА GPS ТЕХНОЛОГІЇ

Дисципліна: ЕЛЕКТРОННІ ГЕОДЕЗИЧНІ ПРИЛАДИ ТА GPS – ТЕХНОЛОГІЇ ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1. ЕЛЕКТРОННІ ГЕОДЕЗИЧНІ ПРИЛАДИ. Тема 4. Електронні тахеометри та їх використання при польових топогеодезичних роботах. (Лекція 4 год) Викладення основного матеріалу: 1. Структура, типи і технічні характеристики електронних тахеометрів. 2. Перевірки і дослідження тахеометрів. 3. Використання електронних тахеометрів при польових топогеодезичних роботах. Завдання для самостійної роботи № 4 Тема «Електронно-оптичні та електронні теодоліти» Питання: 1. Короткий огляд зарубіжних електронних теодолітів. 2. Електронні теодоліти та їх системи. Рекомендована література згідно робочої навчальної програми – [1, 3, 4, 6, 9, 10, 12] Ключові поняття та терміни: електронний теодоліт, електронний тахеометр, аналогоцифрові перетворювачі, підсилювач-модулятор, фотоприймач, ось візирного променя, горизонтальні і вертикальні кути, горизонтальне прокладання, перевищення, координати пунктів, електронний польовий журнал, , інтегровані програми , перевірки і дослідження, юстування.

1. Структура, типи і технічні характеристики електронних тахеометрів. 1. 1. Структура та принцип роботи електронного тахеометра. Відповідно до ГОСТ 21830 76 електронним тахеометром називається тахеометр с електромагнітним далекоміром. Той же ГОСТ тахеометром називає геодезичний прилад, призначений для вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів, довжин ліній і перевищень. В сучасному розумінні електронний тахеометр є багатофункціональний геодезичний прилад, який складається з цифрового теодоліта, світлодалекоміра і вирішує різні геодезичні задачі з допомогою встроєної мікро ЕОМ. Структурно тахеометр являє собою багатоканальну систему одержання і обробки інформації складеної з лінійних вимірів, горизонтальних кутів і зенітних відстаней. Для лінійних вимірів в геодезії використовується поле електромагнітних коливань. Тут можна виділити наступні методи вимірювань: імпульсний, частотний, фазовий, інтерференційний і комбінований (імпульсно фазовий) [1]. Далекомірні канали сучасних тахеометрів використовують імпульсний метод вимірювання віддалей з перетворюванням часового інтервалу. В цьому способі різниця фаз між опорним і вимірювальними сигналами представляється у вигляді визначеного числа імпульсів. При цьому два види сигналів подаються на електронний ключ. Туди ж від генератора подаються лічильні імпульси. Синусоїдальний опорний і вимірювальний сигнали перетворюються тригерами в прямокутні імпульси. Початок прямокутного імпульсу опорного сигналу відкриває ключ і на електронний лічильник поступають рівно віддалені один від другого по часу лічильні імпульси. Початок прямокутного імпульсу вимірювального сигналу закриває ключ і подача лічильних імпульсів на електронний лічильник завершується. Таким чином, ключ відкритий на протязі часу t, який відповідає вимірювальній різниці фаз Δφ = Ωt (Ω частота поступаючих на фазометр сигналів). При цьому час t визначається по числу m підрахованих лічильником імпульсів як t = m. T , де T період появи лічильних імпульсів. Якщо лічильник цифрового фазометра проградуювати в одиницях відстані (частоту появи лічильних імпульсів ƒ вибирають чисельно рівною половині швидкості світла), тоді число імпульсів m буде відповідати лінійній величині доміра.

Вирішення неоднозначності при вимірюваннях (визначення числа N) здійснюється двома відомими способами: плавною зміною частоти і фіксованих частот. Цифровий спосіб вимірювання різниці фаз відрізняється високою точністю і стійкістю до зміни зовнішніх умов, зручністю зчитування, реєстрації і вводу результатів вимірювань в систему наступної обробки (наприклад в ЕОМ) і тому широко використовується в автоматизації геодезичних вимірів. Задаючий і допоміжні генератори, підхвачені системою фазової автопідстройки, формують сигнали масштабних, опорних і тактових частот. Підсилювач модулятор здійснює модуляцію лазерного випромінювання в різних режимах роботи далекоміра і автоматично регулює вихідну потужність випромінювання в діапазоні робочих температур. Фотоприйомний пристрій здійснює приймання і перетворення модульованого оптичного випромінювання в електричний сигнал проміжної частоти. Приймач сигналу виконує підсилення, фільтрацію і формування прийнятого сигналу в послідовність сигнальних імпульсів, які поступають в лічильний вузол. Одночасно з сигнальними імпульсами з формувачів задаючого генератора в лічильний вузол поступає послідовність опорних імпульсів. Множина інтервалів часу між кожним опорним імпульсом і слідуючим за ним сигнальним імпульсом, яка несе інформацію про виміряну ним відстань в кожному режимі, обробляються в лічильному вузлі, а результат виміру подається в мікро ЕОМ. Для вимірювання кутів застосовується растровий датчик накоплювального типу. В якості датчика кута застосовують фотоелектричний перетворювач кут код. Робочою мірою перетворювача є лімб. Поділки лімба (штрихи) проектуються оптичним мостиком із збільшенням 1. 01 на діаметрально протилежну ділянку лімба, що створює муарову картину, яка проектується на фотоприймач. Сигнал з фотоприймача поступає в електронну частину датчика кута, який складається з кута грубого і точного відліків. Канал грубого відліку має реверсивний лічильник, підраховуючи кількість муарових полос, які відповідають куту повороту зорової труби або алідади горизонтального кругу. В каналі точного відліку кута застосовують фазовий інтерполятор, вимірюючий кут повороту лімба в межах постійного грубого відліку. Зформований код виміряного кута поступає в мікро ЕОМ.

Для виключення похибок при вимірюванні кутів, обумовлених порушенням юстировки оптичного мостика, зміною температури, а також розсіювання характеристик електро радіоелементів і їх зміною в часі, в сигнальних каналах датчиків кутів введені схеми автопідстройки. Для підвищення надійності роботи приладів в умовах невеликих вібрацій мікро ЕОМ тахеометра оброблює інформацію про зенітні відстані з урахуванням коливань маятника. Мікро ЕОМ виконує в тахеометрах функції керівництва і обробки інформації, поступаючої з далекоміра, датчиків кута, електронного рівня, а також забезпечує вирішення різних геодезичних і кадастрових задач. В склад мікро ЕОМ входять: ● мікропроцесор; ● зовнішня пам"ять, в складі якої є оперативно запоминаючий пристрій і постійний запоминаючий пристрій. Ці пристрої зв"язані між собою через двонаправлену магістраль "адрес дані" і магістраль керівництва; ● пристрій спряження з датчиком кута; ● пристрій спряження з далекоміром; ● пристрій спряжений з панелями керівництва тахеометром; ● пристрій виводу інформації на накопичувач. Живлення всіх електросхем тахеометра здійснюється від стабілізованих джерел живлення. Тут найбільше поширення мають кадміє нікельові елементи. Конструктивно любий електронний тахеометр складається з двох основних частин: системи горизонтальної осі, системи вертикальної осі і корпуса зорової труби. Корпус зорової труби з допомогою напівосей встановлений в ексцентрикових лагерах колонки. На одній напівосі закріплюється кодовий круг, на другій втулка з хомутиком системи наводящого пристрою зорової труби. Вертикальна вість жорстко скріплена з колонкою спирається на шариковий підшипник і повертається в середині бакси. Бакса скріплена з втулкою хвостовиком, з допомогою якої тахеометр встановлюється в підставці. Датчик горизонтальних кутів складається з кодового круга, світлодіода, оптичного мостика і фотодіода. Датчик зенітних відстаней практично не відрізняється від датчика горизонтальних кутів, але має деякі особливості. Так для автоматичної компенсації похибки відхилення вертикальної осі від лінії виска оптичний місток закріплюється на штанзі підвішеного маятника. В корпусі зорової трубки розташовані візирна, випромінююча і прийомна оптичні системи. В їх склад входить об"єктив, спектроподільна призма, випромінювач, польова діафрагма каналу прийому, вузол фотоелектронного помножувача (ФЕП) з високовольтним випрямлячем і розподільчий блок "ОКЗ дистанція" з механізмом переключення. Біля випромінювача розміщена плата з елементами підсилювача потужності і сигнального каналу.

Для передачі зображення польової діафрагми на фотокатод ФЕП приміняють волоконні джгути (світловоди). Сучасний електронний тахеометр це такий геодезичний прилад, який має електронний рівень. Наприклад, всі нові геодезичні прилади всесвітньо відомої швейцарської фірми "SOKKIA " мають електронний рівень. В площині амплітуди ртутного рівня [2] розташовані впаяні контакти, які замикає ртутна капля, сигналізуючи про своє положення і напрямок корекції. В електролітичних електронних рівнях в скляну ампулу з електролітом впаяні три електроди. Середній електрод має по відношенню до других деякий електричний потенціал. Електричні струми, які течуть в електроліті, залежать від положення бульбашки рівня, тобто від нахилу самого рівня. Чутливість такого рівня складає 10 - 2 - 10 діапазону вимірювань, тому можлива точність приведення не нижче 0. 1". Зауважимо, що для успішного вирішення практично всіх задач кадастрової зйомки потрібно приводити тахеометр в робоче положення з точністю не грубіше 5". Електронний рівень такої точності мають дуже популярні серед спеціалістів кадастру електронні тахеометри ТС 600 і ТС 800 фірми SOKKIA. При розплануванні землекористувань щоб точно визначити на місцевості точки межі доводиться методом наближення перевищувати віху з відбивачем. Для ускорення цього процесу в тахеометрі ТС 800 на зоровій трубі над об"активом є два розташовані на одному рівні світловоди, один з яких випромінює червоне, а другий жовте мерегливе світло. Джерелом світла є лазер. Мерегливі діоди мають розходимість пучка світла 2. 4°. Так на віддалі 100 метрів від тахеометра пучки розходяться приблизно на 6 м. Але так як червоний і жовтий пучки не накладаються, а чітко відстоять один від одного на віддалі лише 30 мм, то спостерігач має можливість швидко встановити відбивач в колімаційну площину тахеометра, при цьому він бачить як червоне світло, так і жовте. Велику перевагу має нова конструкція відбивачів GZR - 4 фірми " SOKKIA ", використовуючи які при кадастрових зйомка можна підвищити продуктивність праці, так як при спостереженнях не виконується їх наведення на тахеометр. Широке застосування в кадастровому виробництві набувають електронні тахеометри з лазерним центриром, а також такі, які автоматично наводяться на відбивач.

1. 2. Інтегровані програми та використання електронних тахеометрів. Інтегровані програми гарантують високу ступінь функціонування тахеометрів. Процедура зйомки спрощується при використанні збережених у внутрішній пам"яті координат. Це в значній мірі запобігає введенню невірної інформації. Точки, які використовуються для вимірів або для розпланування, можна швидко передати із комп"ютера в тахеометр. В тахеометрах ТС 600, ТС 800 встановлені програми: 1. Установка координат станції (STATION COORD). 2. Орієнтування горизонтального круга (ORIENTATION). 3. Вільна станція (FREE STATION) зворотна геодезична засічка. 4. Розпланування, розбивка (SETOUT). 5. Неприступна відстань (TIE DISTANCE). 6. Обчислення площі (CALC AREA). 7. Координати і висота точки спостереження (TARGET COORD). 8. Швидкий замір і реєстрація (RAPID MEANS). Використовуючи електронні тахеометри при кадастрових роботах високу продуктивність польових робіт можна одержати тільки в тому раз коли застосовується метод вільного вибору станцій. Спосіб вільного вибору станцій широко приціняється при створенні геодезичної основи з застосуванням електричних тахеометрів. Відомий метод блочної тахеометрії по своїй суті є продовження способу вільного вибору станцій.

2. Перевірки і дослідження тахеометрів. 2. 1. Перевірки тахеометрів. Перевірки оптичних (номограмних) тахеометрів здебільшого збігаються з перевірками оптичних теодолітів, що мають таку саму точність вимірювання кутів. Це стосується, наприклад, колімаційної похибки і місця нуля (зеніту) номограмних тахеометрів Та. Н і Dahlta 010 А; визначення меж дії компенсатора вертикального крута і похибки компенсації; перевірок рівней та інших. Що стосується перевірок власне тахеометрів, наприклад, визначення коефіцієнтів номограмних кривих – вони докладно описані у документації, яку передають користувачеві одночасно із приладами. Позаяк провідні приладобудівні фірми не випускають тепер оптичних тахеометрів, це питання не розглядається. Електронні тахеометри сьогодні є складними електронними і оптично механічними приладами, які обладнані мініатюрними ЕОМ або досконалими електронно обчислювальними пристроями. Конструктивні особливості, досконалість і складність програмного забезпечення електронного тахеометра визначає якщо не спосіб перевірки, то, принаймні, спосіб юстування приладу. Наприклад, якщо електронний тахеометр для встановлення його вертикальної осі прямовисно обладнано циліндричним рівнем, потрібно виконати перевірки та юстування циліндричного рівня як звичайно для будь якого оптичного чи електронного приладу, у конструкції якого є такий рівень. В сучасних електронних тахеометрах, які виготовляють провідні приладобудівні фірми, значення похибок, визначених у результаті перевірок, вводять як поправки у пам'ять приладу. За необхідності ці поправки враховують у результатах вимірювань. Поправки вводять звичайно, якщо значення відхилень не перевищують встановлених допусків. Про перевищення відхиленнями допустимих меж інформує дисплей приладу. Якщо у результаті багаторазових перевірок встановлено, що відхилення перевищують допустимі, а у керівництвах з експлуатації немає рекомендацій щодо їхнього виправлення, треба вдатися до механічних юстувань, які за рекомендаціями фірм виконують у їхніх сервісних центрах. Разом з тим, на основі деяких перевірок електронних тахеометрів виконують механічні юстування, як це вказано у керівництвах з експлуатації приладів, їх іноді класифікують як перевірки теодолітних функцій. Це стосується, наприклад, перевірок та юстувань рівнів – сферичного і циліндричного, сітки ниток зорової труби, оптичного або лазерного центрира. Звичайно ці перевірки та юстування збігаються з такими самими для оптичних і електронних теодолітів. Варто зауважити, що у керівництвах з експлуатації деяких моделей електронних тахеометрів, наприклад, серій GTS 720 і GTS 230 колімаційну похибку за результатами перевірки рекомендовано виправляти переміщенням сітки ниток зорової труби. Проте після виправлення залишкове значення колімаційної похибки вводять як поправку у пам'ять приладу. У деяких моделях електронних тахеометрів застосовують спеціальні механічні юстування, пов'язані із спеціальними перевірками, як, наприклад, юстування віддалеміра без відбивача (ЕДМ) в тахеометрах серії TPS 1200. Необхідність юстування пояснюється незбігом осі лазерного випромінювання з візирною віссю зорової труби. Загалом рекомендації щодо перевірок кожної, принаймні, серії електронних тахеометрів подано у керівництвах з експлуатації, які передають користувачеві одночасно з постачанням електронного тахеометра. Звичайно, крім перевірок, спільних з електронними і оптичними теодолітами, електронні тахеометри мають і спеціальні перевірки.

2. 1. 1. . Перевірки збігу осі візирного променя і осі випромінювання віддалеміра. За рекомендаціями фірми Торсоп тахеометр і призму відбивача установлюють на стійких основах на віддалі приблизно 2 м один від одної (рис. 4. 1). Рис. 4. 1. Перевірка збігу осі візирного променя і осі випромінювання віддалеміра електронного тахеометра. Прилад приводять у робочий стан, наводять зорову трубу на центр призми, установлюють режим вимірювання віддалей і фокусують зорову трубу на колову червону пряму. Якщо центр сітки ниток зміщений відносно центра плями у вертикальній або горизонтальній площині не більше ніж на 1/5 її діаметра, збіг осей задовільний. Зміщення, що перевищує 1/5 діаметра, перевіряють повторно. Якщо повторні вимірювання підтверджують попередній результат, потрібне юстування, яке виконують спеціалісти фірми.

2. 1. 2. Перевірка сталої тахеометра. Стала тахеометра – це числове значення, яке використовують для автоматичного коригування незбігу механічних і електронних центрів приладу. Для перевірки, як рекомендують фірми Торсоп і Nikon, на рівній ділянці установлюють тахеометр, наприклад, у точці Р (рис. 4. 2. ), а на віддалі від нього близько 100 м – призмовий відбивач у точці Q. Вимірюють віддаль між точками Р і Q – PQ. Замість приладу на штатив у точці Р установлюють призмовий відбивач, а тахеометр установлюють між точками Р і Q, наприклад, у точці R точно у створі точок. З точки R установлення тахеометра вимірюють віддалі до точок Р і Q – RP і RQ. Порівнюють значення суми довжин ліній (RP + RQ) із довжиною лінії PQ, враховуючи, що має дотримуватися рівність (RP + RQ) = PQ. Вимірювання виконують декілька разів, переставляючи тахеометр точно у створі точок Р і Q, і обчислюють середнє. Якщо значення (RP + RQ) і PQ відрізняються одне від одного більше ніж на допустиму величину, наприклад, на 5 мм, для тахеометрів серій GTS 720 і GTS 230 (Торсоп) або на 3 мм, наприклад, для тахеометрів серії ДТМ 400 (Nikon) прилад потребує юстування. З цього приводу фірми рекомендують звернутися до їхнього найближчого представництва. Рис. 4. 2. Перевірка сталої електронного тахеометра. Якщо стала не перевищує допустимого значення, але відрізняється від раніше визначеного або паспортного значення, її треба ввести у пам'ять приладу.

Для тахеометрів, наприклад, серії GTS 230 (GTS 720) з цією метою виконують такі дії: Натискають клавішу F 1 і вмикають живлення приладу. На дисплеї висвічується інформація (програмне забезпечення російською мовою). Щоб перейти на другий рядок дисплею, натискають клавішу F 2. Прилад висвічує інформацію. Вводять нове значення сталої і натискають клавішу F 4 (для відміни установлення треба натиснути клавішу ESC). Нове значення сталої підтверджують.

2. 1. 3. Визначення та юстування місця нуля – МО (місця зеніту – MZ) вертикального круга. Визначення та юстування МО (MZ) у керівництвах з експлуатації подається як послідовність окремих операцій, наприклад, для тахеометрів серії GTS 230 (Торсоп) або разом із визначенням та юстуванням колімаційної похибки та нахилу осі обертання зорової труби. Для тахеометрів серії GTS 230 визначають, по суті, MZ, хоча й подають як визначення МО. Якщо під час вимірювання вертикального кута виявляється, що сума відліків КЛ і КП не дорівнює 360°, половина різниці між отриманим значенням суми відліків і 360° є так званою похибкою правильного МО. Юстування МО полягає у визначенні МО і введенні його у пам'ять приладу. Першочергово прилад приводять у робочий стан. Вмикають живлення приладу, коли натиснута клавіша F 1. На дисплеї висвічується інформація. Натискають клавішу F 1. наводять зорову трубу на ціль КЛ. Натискають клавішу F 4 (ОК). Наводять зорову трубу на ціль КП. Натискають клавішу F 4 (OK) У результаті виконаних дій встановлюється визначене МО. Щоб переконатися, що сума відліків КЛ і КП дорівнює 360°, вимірювання повторюють.

2. 1. 4. Визначення колімаційної похибки, MO (MZ) вертикального круга і нахилу осі обертання зорової труби електронних тахеометрів. Методика визначення колімаційної похибки, MO (MZ) вертикального круга та нахилу осі обертання зорової труби електронних тахеометрів збігається із методикою визначення таких самих похибок оптичних і електронних теодолітів. Проте (вкотре повторюється) виконання перевірок електронних тахеометрів та юстування приладів введенням поправок залежить від їхнього програмного забезпечення. Треба зауважити, що загалом у юстуванні приладів різних фірм є досить спільних риси. Далі наведено послідовність дій для визначення зазначених похибок і юстування електронних тахеометрів фірм Торсоп, Trimble, Leica, а саме: серії GTS 230, серії Trimble 5600 (Geodimeter System 600), серії TPS 1200 відповідно. Названі прилади мають варіанти програмного забезпечення англійською і російською мовами. У прикладах подано другий варіант – російською мовою. Програмне забезпечення Trimble 5600 і Geodimeter System 600 щодо перевірок і юстування збігається.

2. 1. 5. Визначення похибок та юстування електронних тахеометрів серії GTS 230. Натискають клавішу F 1 і одночасно вмикають прилад. (Інформація на дисплеї). Натискають клавішу F 3. Натискають клавішу F 1. Зорову трубу КЛ наводять на точку, наприклад, А. Лінія візування не повинна мати кут нахилу, більший за ± 3°. (Можна одержати середнє значення із 1. . . 10 вимірювань. У прикладі - 5 вимірювань).

Натискають клавішу F 4 ("Ввод"). Зорову трубу КП наводять на точку А. (Кількість вимірювань КЛ і КП мають збігатися). Натискають клавішу F 4 ("Ввод"). (На дисплей виводиться головне меню). Щоб задати процедуру визначення нахилу осі обертання зорової труби ("Неравенство подставок"), натискають клавішу F 1. Зорову трубу КП наводять на точку В, лінія візування на яку має кут нахилу ± 10°. Натискають клавішу F 4 ("Ввод"). Зорову трубу КЛ наводять на точку В (кількість вимірювань КЛ і КП повинні збігатися). Натискають клавішу F 4 ("Ввод"). (На дисплей виводиться головне меню) Значення MO (MZ) вертикального круга, колімаційну похибку і похибку нахилу осі обертання зорової труби автоматично заносять як поправки у пам'ять приладу.

Перегляд введених даних. Натисніть клавішу F 3 у режимі юстування ½. Натисніть клавішу F 2. На дисплеї значення поправок (НП – кут нахилу осі обертання зорової труби). Натисніть клавішу F 1 (на дисплеї попереднє меню).

2. 1. 6. Визначення похибок та юстування електронних тахеометрів серії Trimble 5600. У керівництві з експлуатації електронних тахеометрів серії Trimble 5600 і Geodimeter System 600 зазначено, що значення поправок: MZ вертикального круга, колімаційної і за нахил осі обертання зорової труби містяться у пам'яті приладу. Перевірки, а за необхідності юстування, рекомендовано виконувати періодично після тривалого транспортування, істотної зміни температури, а також, коли потрібно мати високу точність вимірювань за одного положення круга, КП чи КЛ. Значення колімаційної похибки і нахилу осі обертання зорової труби, які перевищують 1, 2', не можуть бути занесені до пам'яті тахеометра. У такому разі прилад потребує механічного юстування, яке виконують спеціалісти фірми. Для виконання перевірки тахеометр приводять у робочий стан і для входження у режим «Поверка (Ttst)» користуються MNU 5. Дисплеї після входження у режим "Поверка (Test)“: 1. "Измерения (Measure)" – вимірювання для виконання перевірок Приклад перегляду значень параметрів: "Коллимация (НА Соl)" – поправка за колімацію; "Место Зенита (VA Соl)" – MZ; "Наклон Осі (Tilt Ах)" – нахил осі обертання труби.

Для визначення колімаційної похибки і MZ вибирають таку візирну ціль на віддалі не менше ніж 100 м, щоб кут нахилу зорової труби не перевищував ± 6°. На неї наводять трубу КЛ і КП. Положення СІ (КЛ) – дисплей перед спостерігачем, положення С II (КП) – дисплей від спостерігача. Для виконання перевірки проводять спеціалісти фірми. Для виконання перевірки тахеометр приводять у робочий стан і для входження у режим "Поверка (Test)" користуються MNU 5. Зорову трубу наводять на ціль у положенні С II і після кожного наведення натискають А/М (гумова кнопка). Повертають прилад у положення С І. (Автоматизовані тахеометри виконують поворот самостійно після натискання клавіші автоматичного повороту). Зорову трубу двічі наводять на ціль у положенні С І і після кожного наведення натискають А/М (гумова кнопка). На дисплей виведено визначені значення колімаційної похибки і MZ. Щоб ввести їх у пам'ять приладу, потрібно натиснути Yes. (Якщо прийнято рішення повторити перевірку, натискають No).

Після введення колімаційної похибки і MZ як поправок у пам'ять приладу (було натиснуто Yes), на дисплеї пропонується визначити нахил осі обертання зорової труби. (Для цього вибирають таку візирну ціль, для наведення на яку треба нахилити зорову трубу не менше ніж на 16º. Пропонується почати вимірювання у положенні С II. Зорову трубу двічі наводять на ціль у положенні С II і після кожного наведення натискають А/М (гумова кнопка). Повертають прилад у положення С І. (Автоматизовані тахеометри виконують поворот самостійно після натискання клавіші автоматичного повороту). Зорову трубу двічі наводять на ціль у положенні С І і після кожного наведення натискають А/М (гумова кнопка).

Пропонується ввести у пам'ять приладу як поправку визначену похибку нахилу осі, якщо вона не перевищує 1, 2' (0, 02 gon. ). Якщо нахил перевищує 1, 2', на дисплеї з'являється повідомлення "Ошибка! (Помилка)" і пропозиція повторити вимірювання, яке й треба виконати. У разі підтвердження попереднього результату прилад потребує механічного юстування.

2. 1. 7. Комплексна перевірка і юстування електронних тахеометрів серії TPS 1200. У керівництві з експлуатації електронних тахеометрів серії TPS 1200 комплексну перевірку подають як таку, що дає можливість одночасно визначити і ввести у пам'ять приладу значення поздовжньої і поперечної похибки компенсації; місця нуля вертикального круга і колімаційної похибки. Приклад подається для приладів, що мають програмне забезпечення російською мовою. Прилад встановлюють на віброзахищеній основі і приводять у робочий стан за сферичним та електронним рівнем. У головному меню вибирають "Инструм. . . /Поверки и Юстировки. . . ", а у ньому розділ "Поверки и Юстировки". У підрозділі "Комплекс (прод, поп, МО, с) -- "Комплексные поверки І". За будь якого положення круга зорову трубу наводять на відбивач, встановлений на віддалі від тахеометра не менше ніж 100 м. Негоризонтальність лінії візування не повинна перевищувати ± 9. Натискають ИЗМЕР (F 1). Тахеометр виконує вимірювання. Після їхнього закінчення зорову трубу переводять через зеніт, знову спрямовують на відбивач (автоматизовані тахеометри самі змінюють круг) і натискають ИЗМЕР (F 1). На дисплеї висвітиться рядок "Кол-во измерений", тобто кількість виконаних прийомів вимірювань (один прийом вимірювання КП і КЛ). Рядок "δ І Выч: " та аналогічні вказують значення похибок для юстувань, які обчислені як середні квадратичні похибки з ряду вимірювань. Обчислення їх починається після виконання двох прийомів. Якщо яка небудь похибка перевищує допустиме значення, вимірювання повторяють. Якщо необхідно виконати ще один чи декілька прийомів, натискають на ИЗМЕР (F 5). Після закінчення вимірювань для його введення нових значень похибок у пам'ять приладу, тобто для його юстування, треба натиснути ПРОД (F 1) при встановленому "Да". Якщо значення якої небудь похибки перевищує допустиме, а повторні декількаразові вимірювання це підтверджують, поправка звичайно не вводиться, а прилад необхідно передати у сервісну службу фірми для юстування.

2. 1. 8. Перевірка положення осі обертання зорової труби електронних тахеометрів серії TPS 1200. Цю перевірку виконують після комплексної перевірки. Прилад приводять у робочий стан. У головному меню вибирають "Инструм. /Поверки и Юстировки. . . ", а у розділі "Поверки и Юстировки. . . " вибирають "Поверка оси вращ. рубы І". Зорову трубу наводять на відбивач, що встановлений на віддалі від тахеометра не менше за 100 м, так, щоб візирний промінь був нахилений до горизонтальної площини не менше ніж на 27°. Вимірювання починають за будь якого положення круга. Натискають на ИЗМЕР (F 1). Тахеометр виконує вимірювання. Після їхнього закінчення зорову трубу переводять через зеніт, знову спрямовують на відбивач (автоматизовані тахеометри самі змінюють круг) і натискають ИЗМЕР (F 1). На дисплеї висвітиться рядок "Кол-во измерений", тобто кількість виконаних прийомів вимірювань. Рядок "о~ Ось вр. тр: " показує похибку за нахил осі обертання зорової труби, обчислену як середню квадратичну похибку після виконання двох прийомів. Якщо вона перевищує допустиму, вимірювання повторюють. Щоб виконати повторні вимірювання, необхідно натиснути ИЗМЕР (F 5). Після закінчення вимірювань для введення поправок у пам'ять приладу треба натиснути на ПРОД. (F 1). Якщо значення похибки перевищує допустиме, а декількаразові повторні вимірювання це підтверджують, значення поправки звичайно не вводиться, а прилад необхідно передати у сервісну службу фірми для юстування.

2. 1. 9. Перевірка і юстування віддалеміра (EDM) для вимірювання віддалей без застосування відбивача. В електронних тахеометрах з віддалемірами без відбивача вісь лазерного випромінювання повинна збігатися з візирною віссю зорової труби. Описання перевірки цієї умови і юстування подано за рекомендаціями фірми Leica на прикладі тахеометра серії TPS 1200. Зазвичай фірма виробник гарантує збігання осі лазерного випромінювання з візирною віссю зорової труби, проте внаслідок дії зовнішніх чинників – тривалого транспортування, струшувань, ударів, а також значного перепаду температури ця умова може порушуватись. Для перевірки навпроти тахеометра, який встановлено на стійкій основі, на віддалі 5. . . 20 м від нього встановлюють спеціальну платівку із хрестоподібним рисунком , що входить до комплекту приладу. Зорову трубу спрямовують на платівку у положенні КП (Face II) і суміщають перехрестя сітки ниток з центром хрестоподібного рисунка платівки. Вмикають лазер, використовуючи клавіші SHIFT F 11 для входження у меню "Настройка. . . ", в якому вибирають розділ "Подсв. . . ". Якщо центр сліду випромінювання лазера, що на площині платівки має вигляд колової червоної плями, збігається з центром рисунка платівки, умова збігу осей виконується. У протилежному випадку необхідно виконати юстування лазера. Для цього виймають заглушки 1 і 2 із заднього і переднього юстувальних отворів відповідно (рис. 4. 3). Якщо повертати гвинт заднього юстувального отвору, лазерна пляма зміщується догори чи донизу. Якщо повертати гвинт переднього юстувального отвору, лазерна пляма зміщується праворуч чи ліворуч. Під час юстування перехрестя сітки ниток зорової труби має постійно збігатися з центром рисунка платівки. Після закінчення юстування отвори закривають заглушками. Рис. 4. 3. Юстування напрямку лазерного прийняття в тахеометрах серії TPS 1200.

2. 1. 10 Особливості визначення колімаційної похибки дея ких моделей електронних тахеометрів. У керівництвах з експлуатації електронних тахеометрів серії GTS-230 і GTS-720 перед введенням значення колімаційної похибки у пам'ять приладу рекомендується визначити її способом, подібним до традиційного (наприклад, в оптичних теодолітах), і виправляти переміщенням сітки ниток зорової труби. Після приведення тахеометра у робочий стан зорову трубу спрямовують на точку, наприклад, А на висоті приладу, що віддалена від тахеометра на 50. . . 60 м. Переводять зорову трубу через зеніт і наводять її на точку В, що віддалена від приладу так само, як і точка А. Відкріпляють горизонтальний круг, обертають тахеометр на 180° і знову наводять зорову трубу на точку А. Переводять зорову трубу через зеніт у напрямку точки В. Якщо вертикальний штрих сітки ниток не збігається з точкою В, а потрапляє, наприклад, у точку Д, переміщують сітку ниток боковими юстувальними гвинтами на чверть віддалі ДВ від точки Д у напрямку точки В. Залишкове значення колімаційної похибки визначене одночасно із MO (MZ) вертикального круга, вводять як поправку у пам'ять приладу.

2. 2. Дослідження тахеометрів. У керівництвах з експлуатації деяких моделей електронних тахеометрів, наприклад, серії GTS 720, GTS 230 описано методики деяких досліджень як визначення метрологічних характеристик, які здебільшого є загальноприйнятими для електронних теодолітів і тахеометрів. Це стосується дослідження колімаційної похибки, визначення місця нуля (МО) чи місця зеніту (MZ) і їхньої зміни під час перефокусування зорової труби, а також визначення і дослідження неперпендикулярності осі обертання зорової труби і вертикальної осі тахеометра. Визначення діапазону дії компенсатора і його систематичної похибки. 2. 2. 1. Визначення середньої квадратичної похибки установлення лінії візування електронного тахеометра. Тахеометр приводять у робочий стан, розташувавши один із підіймальних гвинтів підставки у створі з візирною віссю зорової труби, яку спрямовують на марку чи перехрестя автоколіматора. Перехрестя сітки ниток зорової труби суміщають з центром марки або перехрестям автоколіматора і відлічують горизонтальний і вертикальний круги. Підіймальним гвинтом, що розташований у створі з візирною віссю зорової труби, задають поздовжній нахил тахеометра, наприклад, об'єктив зорової труби опускається донизу. Обертаючи той самий гвинт у протилежному напрямку, повертають прилад у попередній (робочий) стан, суміщають перехрестя сітки ниток зорової труби з центром марки авто коліматора і відлічують горизонтальний і вертикальний круги. Потім згаданим підіймальним гвинтом нахиляють тахеометр так, щоб об'єктив зорової труби піднявся догори, повертають його тим самим гвинтом у попередні (робочий) стан, суміщають згадані перехрестя і відлічують горизонтальний і вертикальний круги. Таких прийомів виконують декілька, наприклад, п'ять. Такі самі дії і у такому самому обсязі виконують, задаючи "бокові" нахили тахеометра – ліворуч і праворуч – одним із підіймальних гвинтів, що не були задіяні під час поздовжніх нахилів приладу. Круги відлічують щоразу після повернення тахеометра у попередній (до нахилу) стан. Нахили не повинні перевищувати діапазон дії компенсатора нахилу приладу. Середню квадратичну похибку установлення лінії візування окремо у вертикальній і горизонтальній площині обчислюють згідно із залежністю (4. 1) Де Vir(B) відхилення відліків горизонтального Vir і вертикального круга Vi. B від їхнього середнього арифметичного значення; n – кількість прийомів. . Значення m. Vr(B) не повинно перевищувати 0, 5. . . 1" для високоточних і точних приладів.

2. 2. 2. Визначення середньої квадратичної похибки вимірювання віддалей електронним тахеометром. Значення середньої квадратичної похибки вимірювання ліній тахеометром зазвичай наводять у експлуатаційній документації, яка передається разом із приладом. Цю похибку визначають в результаті багаторазових (не менше ніж 10) вимірювань не менше від трьох ліній, довжина яких еталонована. Довжини ліній повинні рівномірно вкладатися у діапазон вимірювання віддалей тахеометром. Середню квадратичну похибку для кожної з трьох вимірюваних ліній визначають згідно із залежністю (4. 2) де . – еталонна довжина лінії, виміряна довжина j ї лінії і м прийомом; nj – кількість вимірювань j i лінії. Як вказано, середня квадратична похибка вимірювання віддалей не повинна перевищувати її паспортного значення. 2. 2. 3. Визначення середньої квадратичної похибки вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів електронним тахеометром. Середню квадратичну похибку вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів визначають на коліматорному або автоколіматорному стенді. Виконують багаторазове (не менше від шести прийомів) вимірювання горизонтального кута, що має 90± 30°. Під час вимірювання вертикального кута тією самою кількістю прийомів візирний промінь повинен бути нахилений до горизонту не менше ніж на ± 20°. Середню квадратичну похибку вимірювання горизонтального і вертикального кута визначають згідно із залежністю (4/3/) де – відхилення результатів вимірювання горизонтального (вертикального) кута від їхнього середнього арифметичного значення; n кількість прийомів. Середню квадратичну похибку визначають окремо для горизонтального m. Vr і вертикального m. VB кутів. Її значення не повинно перевищувати допустимих величин, які вказані у експлуатаційній документації.

2. 2. 4. Дослідження внутрішньо крокової похибки інтерполяції періоду растра електронного тахеометра. Внутрішньокрокову похибку інтерполяції у межах одного періоду растра досліджують, застосовуючи «взірцевий» теодоліт, який має вищий клас точності вимірювання кутів порівняно з досліджуваним електронним тахеометром. Наприклад, для дослідження тахеометра GTS 233 можна використати теодоліт ЗТ 2 КП. Досліджуваний тахеометр і теодоліт встановлюють співвісно зоровим трубам – труба в трубу. Прилади приводять у робочий стан і фокусують зорову трубу теодоліта на нескінченність. Перехрестя сітки ниток зорової труби електронного тахеометра суміщають із перехрестям сітки ниток зорової труби теодоліта. Відлічують, наприклад, горизонтальний круг обох приладів. Навідним гвинтом горизонтального круга змінюють відлік в електронному тахеометрі на 10", а навідним гвинтом теодоліта суміщають зображення його сітки ниток з сіткою ниток тахеометра. Відлічують у теодоліті. Вимірювання повторюють щоразу збільшуючи (зменшуючи у зворотному ході) відлік електронного тахеометра у межах найменшого періоду диска растра. Обчислюють внутрішньокрокову похибку ∆= βтах - βтеод . Будують графік ∆β , на якому вказують розмах внутрішньокрокової похибки ∆тах і значення кута β, за якого буває цей розмах.

2. 3. Перевірки та дослідження електронного тахеометра SOKKIA SET 610. Окремо розглянемо перевірки та дослідження електронного тахеометра SOKKIA SET 610. 2. 3. 1. Перевірка встановлення циліндричного рівня. Ампула рівня зроблена зі скла і, отже, чутлива температурним змінам або ударам. Перевірте і юстируйте рівень, як зазначено нижче. ► ПРОЦЕДУРА Повірки та юстирування. Приведіть інструмент до горизонту і перевірте положення бульбашки циліндричного рівня. Поверніть верхню частину інструмента на 1800 і перевірте положення бульбашки. Якщо бульбашка залишилася на місці, то юстировка не потрібна. Якщо бульбашка змістилася з центру, виконайте юстування наступним чином: Рис. 4. 5 приберіть половину зміщення бульбашки обертанням підйомного гвинта. приберіть остаткову половину зміщення бульбашки, обертаючи юстировочний гвинт циліндричного рівня шпилькою. Коли юстировочний гвинт повертається проти годинникової стрілки, бульбашка рухається від нього. Р РИС. 4, 6 повертайте верхню частину інструмента і продовжуйте юстування до тих пір, поки при будь якому положенні інструменту бульбашка буде залишатися в центрі. Якщо бульбашка не залишається в центрі навіть при повторному юстуванні, відправте прилад в ремонт.

2. 3. 2. Перевірка встановлення сферичного (круглого) рівня. ► ПРОЦЕДУРА Повірки та юстирування. 1. Виконайте перевірку і юстування циліндричного рівня і ретельно приведіть інструмент до горизонту по циліндричному рівню. 2. Перевірте положення бульбашки круглого рівня. Якщо бульбашка залишається в центрі, юстирування не потрібне. Якщо ж вона зміщується з центру, виконайте юстування наступним чином: спочатку визначте, в яку сторону від центру змістилася бульбашка. За допомогою юстирувальної шпильки ослабте котирувальний гвинт круглого рівня з боку, протилежного напрямку зсуву бульбашки, і таким чином помістіть бульбашку в центр. Рис. 4. 7 повертайте гвинти так, щоб вони були однаково затягнуті, і бульбашка опинилася в центрі кола; переконайтеся, що всі гвинти однаково затягнуті; не затягуйте гвинти занадто сильно, щоб не пошкодити круглий рівень.

2. 3. 3 Дослідження і виправлення місця нуля компенсатора. Якщо виведений на екран кут нахилу відрізняється від 0 ° (місце нуля), інструмент не точно приведений до горизонту. Це негативно позначиться на точності кутових вимірів. Щоб усунути помилку місця нуля компенсатора, виконайте наступні процедури: ► ПРОЦЕДУРА Повірки. 1. Ретельно приведіть інструмент до горизонту При необхідності проведіть перевірку і юстування циліндричного рівня. 2. Встановіть нульовий відлік по горизонтальному кругу. Двічі натисніть [УСТ_0] на першій сторінці режиму вимірювання, щоб встановити нульовий відлік по горизонтальному кругу. 3. Виведіть екран <Компенсатор>. Виберіть пункт "Константы прибора" в екрані режиму конфігурації, щоб відобразити поточні значення поправок в напрямку X (напрямок візування) і в напрямку Y (вісь обертання зорової труби). Виберіть пункт «Комп X Y» і натисніть { } для виводу кутів нахилу в напрямках X і Y. 4. Почекайте декілька секунд поки вивід на екран стабілізується , потім зніміть автоматично скомпенсовані кутові відліки Х 1 і Y 1. 5. Поверніть верхню частину інструмента на 180°. Послабте горизонтальний закріплюючий гвинт і поверніть інструмент на 180 °, орієнтуючись по виведеному на екран відліку по горизонтальному кругу, потім затисніть горизонтальний закріплювальний гвинт. 6. Почекайте кілька секунд, поки вивід на екран стабілізується , потім зчитайте автоматично скомпенсовані кутові відліки Х 2 і Y 2. 7. У цьому положенні приладу обчисліть величини відхилень (помилка місця нуля компенсатора). Хвідх. = (Х 1 + Х 2) / 2 Yвідх. = (Y 1 + Y 2) / 2 (4. 4) Якщо любе з відхилень перевищує ± 20", відюстуйте прилад як описано нижче. Якщо величини відхилень лежать в межах ± 20", юстирування не потрібне. Натисніть {ESC} для повернення в екран <Константы прибора>.

► ПРОЦЕДУРА Юстировки. 8. Збережіть величини Х 2 і Y 2. Натисніть [ДА] для обнуління відліку по горизонтальному кругу. На екран виводиться повідомлення "Отсчет при КП" (Спостерігайте при крузі право). 9. Поверніть верхню частину інструмента на 180 °. 10. Почекайте кілька секунд, поки вивід на екран стабілізується , потім збережіть автоматично скомпенсовані кутові відліки Х 1 і Y 1. Натисніть [ДА] для зберігання кутових відліків Х 1 і Y 1. Відображаються нові значення поправок. 11. Переконайтеся, що величини находяться в діапазоні юстування. Якщо обидві величини знаходяться в межах 400 ± 30, натисніть [ДА], щоб оновити місце нуля компенсатора. Буде відновлений екран <Константы прибора>. Якщо значення виходять за діапазон юстування, натисніть [НЕТ] для скасування юстирування і повернення в екран <Константы прибора>, то відправте в ремонт. ► ПРОЦЕДУРА Повторна перевірка. 12. Натисніть клавішу { } в екрані <Константы прибора>. 13. Почекайте декілька секунд поки вивід на екран стабілізується , потім зчитайте автоматично скомпенсовані кутові відліки ХЗ і Y 3. 14. Поверніть верхню частину інструмента на 180 °. 15. Почекайте кілька секунд, поки вивід на екран стабілізується, потім зчитайте автоматично скомпенсовані кутові відліки Х 4 і Y 4. 16. У цьому положенні інструменту обчисліть величини відхилень (помилка місця нуля компенсатора). Хвідх. = (ХЗ + Х 4) / 2 Yвідх. = (Y 3 + Y 4) / 2 (4. 5) Якщо обидві величини знаходяться в межах ± 20 ", юстирування завершено. Натисніть {ESC} для повернення в екран <Константы прибора>. Якщо будь яке з відхилень (Хвідх. , Yвідх. ) перевищує ± 20 ", повторіть процедури повірки та юстування спочатку. Якщо різниця виходить за межі ± 20" після 2 -3 повторень процедури юстування, відправте в ремонт.

2. 3. 4. Визначення колімаційної помилки. Дана опція дозволяє виміряти значення колімаційної помилки вашого інструмента для того, щоб згодом інструмент міг вносити поправку при вимірах кутів при одному положенні круга. Для визначення величини колімаційної помилки виконайте кутові вимірювання при обох положеннях вертикального круга. ► ПРОЦЕДУРА. 1. Виведіть екран <Колімація>. Виберіть "Константы прибора" в режимі конфігурації потім виберіть "Коллимация. 2. Наведіть на ціль при крузі ліво, потім натисніть [ДА]. 3. Наведіть на ціль при крузі право. Поверніть інструмент на 180 °. Наведіть на ту ж ціль при крузі право, після чого натисніть [ДА]. 4. Встановіть поправку. Для установки поправки натисніть [ДА]. Для скидання даних і повернення в екран <Коллимация> натисніть [НЕТ].

2. 3. 5. Перевірка сітки ниток. ► ПРОЦЕДУРА Повірки 1: Перпендикулярність сітки ниток горизонтальній осі. 1. Ретельно приведіть прилад до горизонту. 2. Помістіть чітко помітну візирну ціль (наприклад, край даху) в точку А на вертикальній лінії сітки ниток. Рис. 4. 8 3. Використовуйте гвинт точного наведення зорової труби для переміщення цілі в точку В на вертикальній лінії сітки ниток. Рис. 4. 9 Якщо ціль переміщається паралельно вертикальній лінії, юстирування не потрібне. Якщо ж вона відхиляється від вертикальної лінії, надайте юстировку фахівцям сервіс центру.

► ПРОЦЕДУРА Повірки 2: Положення ліній сітки ниток. 1. Встановіть візирну ціль на відстані близько 100 м від тахеометра приблизно на одній висоті з інструментом. Рис. 4. 10 2. Ретельно приведіть інструмент до горизонту, увімкніть живлення і, в разі необхідності, проіндексуйте вертикальний круг. 3. Після виведення екрану режиму вимірювань наведіть при крузі ліво на центр візирної цілі і рахуйте відліки по горизонтальному А 1 і вертикальному В 1 кругам. Приклад: Гориз. кут А 1 = 18 ° 34' 00". Верт. кут В 1 = 90 ° 30' 20". 4. При крузі право наведіть на центр візирної цілі і рахуйте відліки по горизонтальному А 2 і вертикальному В 2 кругам. Приклад: Гориз. кут А 2 = 198 ° 34 '20 " Верт. кут В 2 = 269° 30' 00 " 5. Обчисліть А 2 – А 1 і В 2 + В 1. Якщо значення (А 2 – А 1) знаходиться в межах 180 ° ± 40 ", а значення (В 2 + В 1) в межах 360 ° ± 40", юстирування не потрібне. Приклад: А 2 А 1 (гориз. кут) = 198 ° 34 '20 " – 18 ° 34' 00" = 180 ° 00 '20 ". В 2 В 1 (верт. кут) = 269 ° 30' 00" + 90 ° 30´ 20" = 360 ° 00' 20 " Якщо різниця залишається більшою навіть після 2 3 повторень, надайте юстування спеціалістам сервіс центру.

2. 3. 6. Перевірка оптичного центрира( виска). ► ПРОЦЕДУРА Повірки. 1. Ретельно приведіть інструмент до горизонту і точно відцентруйте його над точкою стояння за допомогою сітки ниток оптичного центрира( виска). 2. Поверніть верхню частину інструмента на 180 ° і перевірте положення точки відносно сітки ниток. Рис. 4. 11 Якщо точка все ще перебуває в центрі, ніякого юстирування не потрібно. Якщо точка змістилася з центру сітки ниток оптичного виска, необхідно виконати наступне юстування. ► ПРОЦЕДУРА Юстировки. 3. Скоректуйте половину відхилення за допомогою підйомного гвинта. Рис. 4. 12 4. Зніміть захисну кришку сітки ниток оптичного виска. 5. Використовуйте 4 юстировочних гвинта оптичного виска для усунення залишившогося відхилення, як показано нижче Рис. . 4. 13

Коли точка з'являється в нижній (верхній) частині поля зору: Злегка послабте верхній (нижній) юстировочний гвинт і на таку ж величину закрутіть нижній (верхній) юстировочний гвинт, щоб помістити точку точно в центр оптичного виска. (Вона переміститься на лінію, показану на малюнку вверху. ) Якщо точка знаходиться на суцільній лінії (пунктирною лінії): Злегка послабте правий (лівий) гвинт і на таку ж величину закрутіть лівий (правий) гвинт, щоб помістити точку точно в центр оптичного виска. Рис. 4. 14 Будьте особливо акуратні при затягуванні всіх юстировочних гвинтів, і не затягуйте їх занадто сильно. 6. Переконайтеся, що при обертанні інструменту точка стояння залишається в центрі оптичного виска. Якщо необхідно, виконайте юстування повторно. Рис. 4. 15 7. Встановіть на місце захисну кришку сітки ниток оптичного виска.

2. 3. 7. Дослідження постійної поправки віддалеміра. Постійна поправка далекоміра (К) при відвантаженні інструменту встановиться рівною 0. Хоча вона майже ніколи не змінюється, все ж кілька разів в рік рекомендується перевіряти на фіксованій базовій лінії, наскільки поправка К близька до нуля. Також рекомендується це робити, коли виміряні тахеометром величини починають помітно відхилятися від очікуваних. Виконуються ці повірки наступним чином. Примітка. • Помилки при установці інструменту і відбивача, а також при наведенні на відбивач будуть впливати на величину постійної поправки далекоміра, тому виконуйте ці процедури як можна ретельніше. • Висота інструменту і висота цілі повинні бути рівні. Якщо доводиться працювати на нерівній поверхні, використовуйте нівелір з компенсатором для встановлення обладнання на рівній висоті 1. Знайдіть рівне місце, де можна вибрати дві точки на відстані 100 м один від одного. Встановіть інструмент над точкою А, а відбивач над точкою В. Встановіть точку С посередині між точками А і В. Рис. 4. 16 2. 10 разів точно виміряйте горизонтальне прокладання між точками А і В і обчисліть середнє значення. 3. Помістіть інструмент в точці С (безпосередньо між точками А і В) і поставте відбивач в точці А. Рис. 4. 17. 4. 10 разів точно виміряйте горизонтальне прокладання СА і СВ і обчисліть середні значення кожної відстані. 5. Обчисліть постійну поправку далекоміра К по наступній формулі К = АВ - (СА + СВ) (4. 6) 6. Повторіть дії з 1 по 5 два або три рази. Якщо хоча б один раз значення постійної поправки К потрапило в діапазон ± 2 мм, юстирування не потрібне. В іншому випадку зверніться в сервісний центр.

3. Використання електронних тахеометрів при польових топогеодезичних роботах. Використовуючи електронні тахеометри при кадастрових роботах високу продуктивність польових робіт можна одержати тільки в тому разі коли застосовується метод вільного вибору станцій. В цьому методі тахеометр розташовують в якійсь точці О (Рис. 4. 18). Це може бути люба точка з невідомими координатами. Тобто при методі вільного вибору станцій центрування тахеометра не виконується, а сам він може бути стаціонарно встановлений на рухомій платформі. Рис. 4. 18. Принципова схема методу вільного вибору станцій. Вимірюють віддалі l 1, l 2 (горизонтальні положення) до точок 1, 2 і напрямки γ 1 , γ 2. Точки 1, 2 можуть бути вихідними, тобто такими, що мають координати, а можуть бути і визначальними. За формулами: Xi = l cos γi , Yi = l sin γi , (4. 7) визначають умовні координати точок 1, 2. Це дає можливість спочатку, шляхом рішення оберненої геодезичної задачі, визначити відстань між точками 1, 2 і дирекцій ний кут γ 21 , а потім умовні, або дійсні координати вільної станції О.

Методом вільного вибору станцій можна посередньо відкладати і вимірювати відстані і кути, тобто виконувати всі польові кадастрові роботи безпосередньо з рухомих станцій. Середні квадратичні похибки посереднього визначення кутів і відстаней можна визначити за формулами : mβ 2² =(12²(a²-b²)+(11 a+1 cb²)m 1²p²+0. 25((c+1)²+(c-d)²+(d+1)²)m² (4. 8) де a = sinφ1/s 1², b = sinφ2/s 2², c =(11² - 12²)/s 1², d =(1 c² - 12²)/s 2². m 12 c² =(2 -(12²+1 c²)sin²φ /12 c²)m 1²+((212² 1 c² sin²φ mγ²)/(12 c²p²)) (4. 9) Спосіб вільного вибору станцій широко приміняється при створенні геодезичної основи з застосуванням електричних тахеометрів. Відомий метод блочної тахеометрії по своїй суті є продовження способу вільного вибору станцій.

Електронний тахеометр SOKKIA SET 610 простий в експлуатації, швидкодіючий, з перевагами, яких звичайно не мають прилади такого класу. 3. 1. Особливі переваги приладу: Просте і наочне обслуговування за допомогою всього 15 кнопок управління. Підтримка процесу відліку за допомогою графічного представлення. Управління користувачем, введення і прийняття рішень у режимі каталогу. Автоматична комплектація похибок положення визірної осі, осі обертання труби, індексу вертикального круга і осі обертання приладу (у напрямку внутрішньої осі), введення поправок у вимірянні значення за кривизну Землі і рефракцію, температуру і тиск. Програми вимірів: теодолітний режим, теодолітний режим і похила віддаль, горизонтальна віддаль, кут і перевищення, відносні ортогональні координати. Комплектація у кожному вимірі похибок за нахил вертикальної осі (діапазон комплектації Z´ 30". Повне об’єднання різних систем відліку і одиниць вимірів. Внутрішня пам’ять на 10000 стрічок даних. Інтегрований, орієнтований на реальні роботи набір програм. Візуалізація всіх вимірів, обчислень і системних повідомлень. Енергозберігаючий режим роботи ( 5 годин знімання). Робоча різниця температур 20º +50ºС. Точність вимірів: кутових; горизонтальних і вертикальних 6", віддалів ±(2 + 2 рpm×D) мм. Довжина вимірювання віддалей 2400 м (з однією призмою), 3500 м (з трьома призмами). Вага( включаючи батарею) 5, 1 кг. Дані польових вимірів, записані у внутрішню пам’ять приладу, можуть передаватися на комп’ютер для подальшої обробки в офісі або можуть бути роздруковані на принтері для документування і послідуючих обчислень.

3. 2. Порядок роботи на станції з електронним тахеометром SOKKIA SET 610. Прилад центрують над точкою за допомогою оптичного центру, після за допомогою піднімальних гвинтів, круглого і циліндричного рівня приводять прилад в горизонтальну площину. SET 610 вмикається натиском клавіші ON. На екрані висвічується номер версії програмного забезпечення, авторські права і слідуючи величини, після останнього встановлення приладу: Додаткові контрасти (зміна призменної постійної). Масштаб. Температура. Тиск повітря. Ініціалізація приладу: Перевести трубу один раз через горизонт. Визначення місця нуля буде підтверджено сигналом. Повернути труба навколо вертикальної осі. Визначення нуля відліків буде підтверджено сигналом. Перейти в меню вимірів. При вмиканні приладу компенсатор включається автоматично. Якщо похил візирної осі перевищує діапазон дії компенсатора (Z´ 30"), то відліки після десяткової крапки будуть різко змінюватись (це також має місце при швидкому обертанні приладу).

3. 3. Меню вимірів включає слідуючи режими: Р 1 – показує в режимі вимірювання (дані про станцію, кути, відстань, координати, відстань + координати). Р 2 показує похилу віддаль і режими визначення(висоти НО, зворотна засічка, обчислення площі, виніс лінії, проекція точки). Р 3 – показує координати , виніс в натуру, зміщення, повторення, визначення НР). Всі режими вимірів вміщуються на двох сторінках меню, переміщення між якими виконується за допомогою клавіші “MENU”. При виконанні роботи, кодування і номера точок зберігаються в основній пам’яті приладу. Розраховані постійні, конфігурація системи і додаткова інформація також записується в пам’ять приладу. Для зберігання даних можливе використування слідуючи опцій: MEM – внутрішня пам’ять. JOB– зовнішня пам’ять (при умові підключення). OFF – не зберігає данні. Вибір режиму відображується у верхньому лівому куті екрану.

3. 4. Процес вимірів. Для орієнтування горизонтального круга застосовується функція [УСТ_0]. Після того як визвали функцію клавішею , встановлюють необхідний напрямок, повертаючи прилад. Використовують навідний горизонтальний гвинт для більш точного наведення. Натискають клавішу , щоб закріпити встановлений напрямок. При роботі необхідно знати висоту точки на місцевості Zs, висоту відбивача th і висоту приладу ih. . Величини які необхідно встановити, з’являться на дисплеї. Після цього можна вибрати для введення або висоту цілі (відбивача), або висоту приладу. Необхідно ввести атмосферні поправки. Для цього вводять температуру і тиск повітря в меню. Ці установки зберігаються і після виключення приладу. Поправка рівна нулю при температурі Т=20ºC і тиску р=944 к. Па. В подальшому візують на намічену ціль. Поправки у вимірі горизонтального кута вводяться за вплив колімаційної похибки, а у вертикальний кут – за непостійність місця нуля і за нахил вертикальної осі приладу. В той же час проходить вимірювання віддалі. Графік в програмі для вимірювання віддалей дозволяє визначати інтенсивність отриманого сигналу. Після завершення знімання встановлена комбінація інформації виводиться на екран дисплею. Якщо запис інформації був виконаний, то у внутрішню пам’ять або на зовнішній накопичувач записується вся інформація, яка була виведена на екран, і номера, і коди точок. Після знімання номер точки збільшується, а введений код запам’ятовується. Виведені на екран установки можуть бути змінені тільки після завершення знімання. Зупинка процесу вимірів може бути виконана натиском клавіші функціональної ESC. Похилі віддалі і інша отримана інформація змінюється під впливом кривизни Землі і рефракції.

3. 5. Головне меню приладу включає: 1. Введення. 2. Вид робіт. 3. Визначення координат. 4. Встановлення приладу. 5. Встановлення інтерфейсу. Головне меню дозволяє встановити параметри приладу і програмного забезпечення, вводити інформацію і визивати прикладні програми. Головне меню активізується натиском клавіш ON+MENU. На екрані з’являється список команд (командне меню). Вибір команд виконується за допомогою клавіш курсору (вверх ↑), (вниз ↓). Запуск вибраної команди змінюється за допомогою команди ДА. 3. 5. 1. Введення. Наступна інформація може бути змінена в меню введення: Додаткова постійна. Масштаб. Температура. Тиск повітря.

3. 5. 2. Види робіт при яких можна використовувати прилад. 1. Визначення розмірів (визначення віддалей при відсутності прямої видимості). Приклади застосування: Виміри поперечників. Виміри меж і будівель. 2. Виміри висоти недоступного об’єкту. Приклади застосування: Виміри висоти дерев, мостів т. ін. Визначення величини провисання ЛЕП. Винесення в натуру при вертикальному плануванні. 3. Вимірювання відносно базової лінії (визначення віддалей від базової лінії). Приклади застосування: Визначення меж. Трасування залізничних колій. Визначення віддалей від будівель до меж, доріг, вулиць. Визначення допоміжних ліній при лінійних вишукуваннях каналів, доріг і будинків. Обернена засічка в локальній системі координат. 4. Визначення висоти. Полярні координати (вертикальне планування). Приклади застосування: Знімання фасадів будинків. Визначення висот на вулицях з інтенсивним рухом, мостів і переїздів. Визначення координат у вертикальному плануванні для знаходження висот і обчислення об’ємів. Винесення в натуру (координати і висоти) для фасадів, і проектних конструкцій.

5. Перпендикулярні лінії. Приклади застосування: Перевірка перпендикулярності ліній. Винесення в натуру прямих кутів. Спеціальні виміри при відсутності прямої видимості. 6. Паралельні лінії. Приклади застосування: Перевірка паралельності ліній. Винесення в натуру паралельних ліній в заданій точці. 7. Вимірювання. Приклади застосування: Перевірка відхилення точки від заданої лінії. Винесення в натуру точки у випадку її розташування на заданому напрямку. Координатна система складає необхідну основу широкомасштабного знімання. При великих об’ємах робіт бажано обробляти координати безпосередньо в польових умовах.

Режими, які вміщують ці способи, знаходяться в програмі приладу: 1. Обернена засічка. Дозволяє визначити координати і висоти невідомих станцій у будь якій системі координат. З вільної станції виконують виміри на дві вихідні точки. 2. Відома станція. Попередні виміри для орієнтування групи напрямків або градуювання круга, обґрунтовуючись на можливості визначення полярних координат точки або розмічування сітки координатних точок. Орієнтуючий кут між станцією і опорною точкою, а також масштаб, визначаються при зніманні. 3. Висотне розмічування на місцевості дає можливість визначити висоти знімальних точок, застосовуючи відносні координати, в частковому випадку у вимірах можуть використовуватися абсолютні висоти. 4. Полярний спосіб. Визначення координат і висот точок за допомогою віддалей і напрямків; виведення на дисплей і збереження підрахованих значень. 5. Розмічування ліній. Дає можливість розмічувати і знаходити точки в даній системі координат. Застосовується при розмічуванні меж землекористувачів, маючи відомі координати, або азимут з відомим напрямком. Виконання всіх процедур прямо на станції, в полі. 6. Встановлення приладу і інтерфейсу виконується для налагодження приладу і для зв’язку із зовнішніми пристроями (принтер, комп’ютер).

3. 5. 4. Розллянеммо загальний приклад визначення координат та висот. 3. 5. 4. 1. Обернена засічка. Обернена засічка використовується для визначення координат точки стояння (станції) шляхом виконання вимірювань декількох пунктів з відомими координатами. Збережені в пам'яті приладу координатні дані можуть бути викликані і використані в якості координат відомих точок Якщо потрібно, можна переглянути нев'язки рішення по кожній точці. Введення відомих даних( Дано) Координати відомої точки T : Xi, Yi, Hi (1 - 4); Виміряний горизонтальний кут : ГКі (1 -4); Виміряний вертикальний кут : ВКі (1 -4); Виміряна відстань: Dі (1 -4). Вивід визначених даних(Отримати) Координати невідомої станції T 0 : Х 0 Y 0, H 0. Рис. 4. 19. Схема оберненої засічки.

3. 5. 4. 2. Порядок визначення координатної засічки. ► ПРОЦЕДУРА виконання: 1. Розміщають клавішу [ЗАСЕЧ] (Обернена засічка) на екрані режиму вимірювань. 2. Для входу в режим зворотної засічки натискають [ЗАСЕЧ]. 3. Вибирають "XYH" і натискають клавішу [РЕДКТ], щоб ввести координати відомої точки. Після введення координат першої точки натискають клавішу {►} для переходу до другої відомої точки. Після введення координат всіх відомих пунктів натискають клавішу [ИЗМЕР]. Після натискання клавіші [СЧИТ] записані в пам'яті координати можуть бути викликані і використані. Для повернення до попередньої відомої точки натискають клавішу { ◄ }. 4. Наводять на першу відому точку та натискають [РАССТ] для запуску вимірювань. Результати вимірювань виводяться на екран. 5. Натискають [ДА], щоб використати результати вимірювань першої відомої точки. На цьому етапі також можна ввести висоту цілі. Якщо була натиснута клавіша [УГОЛ], відстань не виводиться. 6. Аналогічним чином повторяють кроки 4 5 для другої точки. Коли кількість виміряних точок буде достатньо для обчислення координат станції, з'явиться клавіша [ВЫЧ] (Обчислення).

7. Після закінчення спостережень усіх відомих точок натискають [ВЫЧ] або [ДА] для автоматичного запуску обчислень. Відображаються координати станції і значення стандартних відхилень, характеризуючи точність вимірювань ( рис. 4. 20 ). Рис. 4. 20 8. Натискають [РЕЗ Т] (Результат) для перегляду результатів( рис. 4. 21). Якщо немає проблем з результами, натискають {ESC} і переходять до кроку 11. Рис. 4. 21 Якщо є відома точка, яка не була виміряна, або якщо потрібно додати нову відому точку, натискають [ДОБ] (Додати). [ЗАП]: запис результатів вимірювань. 9. Якщо є проблеми з результами вимірювань якої небудь точки, ставлять курсор на необхідний рядок і натискають клавішу [ПЛОХ]. Символ "*" з'явиться ліворуч (рис. 4. 21) від номера точки. Повторяють процедуру для всіх спірних результатів. 10. Натискають [П_Выч] для виконання повторних обчислень без використання точок, відмічених на кроці 9. Відображається результат обчислень. Якщо немає проблем з результами, переходьте до кроку 11. Якщо знову виникли проблеми, повторяють дії з кроку 4. • Натискають [П_Набл] для спостереження точки, позначеної на кроці 9. Якщо на кроці 9 точки не позначені, можна повторити спостереження на всі точки або тільки на останню виміряну точку.

11. Натискають [ДА], щоб закінчити вимірювання. Координати станції встановлені. Ще раз натискають клавішу [ДА], якщо хочуть встановити дирекційний кут на першу відому точку, як на точку зворотного орієнтування. Натискають [НЕТ], щоб повернутися в режим вимірів без установки дирекційного кута. Можна також виконати вимірювання в режимі зворотної засічки без розміщення програмної клавіші, натиснувши клавішу [МЕНЮ] на другій сторінці режиму вимірювань і вибравши пункт меню "Обернена засічка".

3. 5. 4. 3. Порядок визначення висотної засічки. В результаті висотної засічки визначається тільки координата (висота) Н станції. При цьому, повинні виконуватися тільки лінійно кутові вимірювання. Можна використовувати від 1 до 10 відомих точок. ► ПРОЦЕДУРА виконання. 1. Для входу в режим зворотної засічки натискають [ЗАСЕЧ]. 2. Вибирають "Висота" та натискають клавішу [РЕДКТ], щоб ввести висоти відомої точки. Після введення висоти першої точки натискають клавішу {►} для переходу до другої відомої точки. Після введення висот всіх відомих пунктів натискають клавішу [ИЗМЕР]. 3. Наводять на першу відому точку і натискають [РАССТ] для запуску вимірювань. Результат вимірювання виводиться на екран. 4. Нтискають клавішу [ДА ], щоб використати результати вимірів першої відомої точки. 5. При використанні двох і більше відомих точок повторіть дії 3 4 в тому ж порядку, починаючи з другої точки. Коли кількість виміряних точок буде достатньо для обчислень, з'явиться клавіша [ВЫЧ] (Обчислення). 6. Після закінчення спостережень усіх відомих точок натискають [ВЫЧ] або [ДА] для автоматичного запуску обчислень. Відображаються висота станції (Н) та значення стандартного відхилення (σН), що характеризує точність вимірів.

7. Натискають [PE 3 T] (Результат) для перегляду результатів (σZ). Якщо немає проблем з результами, натисніть {ESC} і переходьте до кроку 10. 8. Якщо є проблеми з результами вимірювань якої небудь точки, ставлять курсор на необхідний рядок і натискають клавішу [ПЛОХ]. Символ "*" з'явиться ліворуч від номера точки. 9. Натискають [П_Выч] для виконання повторних обчислень без використання точок, відмічених на кроці 8. Відображається результат обчислень. Якщо немає проблем з результату тами, переходять до кроку 10. Якщо знову виникли проблеми, повторяють дії з кроку 3. 10. Натискають [ДА] для закінчення вимірювань. Встановлюється тільки координата ( висота) Н станції.

3. 5. 4. 4. Процес обчислення зворотної засічки. Тахеометр визначає планові координати X і Y, використовуючи врівноваження спостережень кутів і відстаней, при цьому планові координати станції обчислюються з використанням методу найменших квадратів. Координата (висота) Н станції розраховується шляхом усереднення значень висот Н станції, отриманих зі спостережень кожної відомої точки. Процес обчислення зворотної засічки показано на рис. 4. 22.

3. 5. 4. 5. Винесення в натуру. Режим виносу в натуру використовується для знаходження на місцевості положення заданої точки. Різниця між попередньо введеними в тахеометр даними (даними для виносу) і виміряними значеннями може бути виведена на екран тахеометра при вимірюванні горизонтального кута, відстані або координат точки візування. Значення відхилень по горизонтальному куту і відстані обчислюються та виводяться з використанням наступних формул: 1. Відхилення по горизонтальному куту: d. ГК = Проектний горизонтальний кут виміряний горизонтальний кут. 2. Відхилення по відстані : S: В Н S = виміряна похила відстань проектна похила відстань ; D: В Н D = виміряне гориз. прокладання проектне гориз. прокладання; h: В Н h = виміряне перевищення проектне перевищення. • Проектні дані (дані для виносу) можуть бути введені в різних режимах, похила відстань, горизонтальне прокладання, перевищення, координати і висота недоступного об'єкта. • У режимі похилої відстані, горизонтального прокладання, перевищення і координат, значення координат, збережені в приладі, можуть бути викликані і використані в якості проектних. У режимі похилої відстані, горизонтального прокладання і перевищення значення S / D / h обчислюються на основі проектних координат, даних про станцію, значень висот інструменту і цілі.

Винос відстані в натуру. Положення точки, що виноситься, визначається горизонтальним кутом відносно опорного напрямку і відстанню від інструменту (станції). Схема виносу відстані показано на рис. 4. 23. Рис. 4. 23. Схема виносу відстані. ► ПРОЦЕДУРА виконання. 1. Візують опорний(початковий) напрямок і двічі натискають клавішу [УСТ_0] для обнуління відліку по горизонтальному кругу, або вводять потрібний відлік. 2. Для виведення екрану <В Н> (Винос в натуру) натисніть клавішу [ВЫНОС] на третій сторінці режиму вимірювань. 3. Вводять дані про станцію. 4. Вибирають пункт "Дані для виносу".

5. Натискають клавішу [▲В Н] для вибору формату вводу відстані (рис. 4. 24). Кожного разу при натисканні клавіші [▲В Н] перемикається вивід на екран: В Н S (Винос похилої відстані), В Н D (Винос горизонтального прокладання), В Н h (Винос перевищення), В Н Коорд. (Винесення координат), В Н Вис. (Винесення висоти недоступного об'єкта). Рис. 4. 24. • За допомогою клавіші [СЧИТ] можна зчитати з пам'яті і використовувати збережені раніше координати. Відстань і кут обчислюються на основі значень координат. 6. Натискають [РЕДКТ] і вводять такі значення як показано на рис. 4. 25 : 1) S / D / h: відстань від інструмента до точки( D), яка виноситься. 2) ГУ: кут між опорним напрямком і напрямком для виносу. Рис. 4. 25 • Натиснувши клавішу [КООРД. ] на другій сторінці, ви можете ввести координати точки для виносу (рис. 4. 26). Рис. 4. 27. 10. Переміщають призму в напрямку від або до інструменту до тих пір поки значення В Н D не стане рівним 0 м. Якщо значення В Н D має знак "+", переміщайте призму до інструменту, якщо знак “ “ переміщайте призму від інструменту.

• Після натискання клавіші [ ] напрямок зміщення призми вказується стрілками (рис. 4. 28). ←: Переміщайте призму вліво. ←: Переміщайте призму вправо. ↓ : Переміщайте призму до себе. ↑: Переміщайте призму від себе. Рис. 4. 28. Коли призма знаходиться в межах допуску точності вимірювань, виводяться всі чотири стрілки. 11. Щоб повернутися до вікна <В Н> натискають клавішу {ESC}. • Якщо на кроці 5 використовулася клавіша [СЧИТ], відновновлюється список збережених координат. Продовжують винос в натуру. • [ЗАП]: запис результатів вимірювань. • Винесення в натуру можна виконувати після натискання клавіші [МЕНЮ] на другій сторінці режиму вимірювань і вибору пункту "Винесення в натуру".

Винос координат. Після установки координат виносимої точки тахеометр обчислює параметри для виносу – горизонтальний кут і горизонтальне прокладання. Вибравши функції виносу горизонтального кута і потім горизонтального прокладання, проектні координати можна винести в натуру. Схема виносу координат показано на рис. 4. 29. Рис. 4. 29. Схема виносу координат. Щоб винести координату ( висоту) Н, необхідно помістити відбивач на вішку з тією ж самою висотою візування.

► ПРОЦЕДУРА виконання. 1. Для виведення екрану <В Н> (Винос в натуру) натискають клавішу [ВЫНОС] на третій сторінці режиму вимірювань. 2. Вводять дані про станцію. 3. Встановлюють дирекційний кут на точку зворотного орієнтування. 4. Вибирають пункт "Дані для виносу" і натискають [▲ В Н], доки не з'явиться <В Н Коорд. > 5. Натискають [РЕДКТ] і вводять координати точки для виносу Хт, Ут, Нт, як показано на рис. 4. 30. . • За допомогою клавіші [СЧИТ] можна прочитати з пам'яті і використовувати збережені раніше координати в якості координат для виносу. Рис. 4. 30. 6. Натискають [ДА], щоб встановити дані для виносу. 7. Натискають [НАБЛ], щоб почати винос координат. Переміщають призму, щоб знайти положення виносимої точки (рис. 4. 31). Рис. 4. 31. 8. Щоб повернутися до вікна <В Н> натискають клавішу {ESC}. Якщо на кроці 5 використовувалася клавіша [СЧИТ], відновлюється список збережених координат. Продовжують винос в натуру.

Винос висоти недоступного об'єкта. Щоб знайти положення точки, на яку не можна встановити відбивач, виконують вимірювання по винесенню в натуру в режимі визначення висоти недоступного об'єкта. ► ПРОЦЕДУРА виконання. 1. Встановлюють відбивач безпосередньо над або під точкою, положення якої потрібно знайти, а потім використовують рулетку для вимірювання висоти цілі (висоту від точки на поверхні до центру призми). 2. Для виведення екрану <В Н> натискають клавішу [ВЫНОС] в екрані режиму вимірювань. 3. Вводять дані про станцію. 4. Вибирають пункт "Дані для виносу" і натискають [▲ В Н], доки не з'явиться <В Н Вис. >. 5. Натискають [РЕДКТ]. У полі "Висота" вводять перевищення виносимої точки відносно точки зйомки (рис. 4. 32). Рис. 4. 32 6. Після введення даних натискають [ДА]. Натискають клавішу [▲ В Н], щоб почати вимірювання по винесенню висоти недоступного об’єкта (рис. 4. 33). Повертають зорову трубу, щоб знайти положення виносимої точки. Винос відстані обговорювався вище. Рис. 4. 33. ▲ : Переміщують зорову трубу ближче до зеніту. ▼ : Переміщують зорову трубу ближче до надиру. 7. Коли вимір закінчено, для відновлення екрану <В Н> натискають клавішу {ESC}.

3. 5. 4. 6. Винесення лінії. Режим виносу лінії використовується для винесення в натуру точки на заданій відстані від базової лінії, а також для визначення відстані від базової лінії до виміряної точки. Схема винесення лінії показано на рис. 4. 34. Рис. 4. 34. Схема винесення лінії.

Визначення базової лінії. Перед винесенням лінії спочатку потрібно задати базову лінію. Базова лінія може бути задана шляхом введення координат двох точок. Значення масштабного коефіцієнта це відношення введених і виміряних значень координат: Масштаб (X, Y) = D' (значення, обчислене по виміряним координатам). D (значення, обчислене по введеним координатам). Якщо перша або друга точка не спостерігається, масштабний коефіцієнт встановлюється рівним "1". Задана базова лінія може використовуватися в режимах виносу лінії і проекції точки. ► ПРОЦЕДУРА виконання. 1. Розміщають клавішу [ВН_Лін] на екрані режиму вимірювань. 2. Натискають клавішу [ВН_Лін] для виведення екрану <Винос лінії>. 3. Вводять дані про станцію. 4. Вибирають "Задати баз. лінію" в екрані <Винос лінії> і натискають клавішу [РЕДКТ]. • За допомогою клавіші [СЧИТ] можна зчитати з пам'яті і використовувати збережені раніше координати. 5. Вводять дані для першої ( рис. 4. 35) точки і натискають { }. Рис. 4. 35. 6. Натискають{►} для переходу до другої точки.

7. Натискають [РЕДКТ] і вводять дані для другої точки. 8. Натиснувши {FUNC}, з’являється клавіша [ИЗМЕР], див. рис. 4. 36. Рис. 4. 36. Якщо спостереження на першу і другу точки не виконуються, переходять до кроку 14. 9. Натискають [ИЗМЕР] для переходу до виконання вимірювань на першу точку. 10. Наводять на першу точку і натискають клавішу [НАБЛ]. Результати вимірів виводяться на екран: Натискають [СТОП] для зупинки вимірів. На цьому ж етапі можна ввести висоту (Н) цілі. 11. Натискають [ДА] для використання результатів вимірювань на першу точку, а [НЕТ] – для повторних вимірювань на першу точку. 12. Наводять на другу точку і натискають клавішу [НАБЛ]. 13. Натискають [ДА] для використання результатів вимірювань на другу точку. На екран виводяться відстань між двома виміряними точками, обчислена відстань між ними на основі введених координат і масштабні коефіцієнти ( рис. 4. 37). Рис. 4. 37

14. Натисніть [ДА], щоб задати базову лінію. Виводиться екран <Винос лінії>, як показано на нижче: Далі переходять до вимірювань з виносу (Винос лінії: Точка та Лінія – як вказано нижче). • Натискають [Sy = 1] для установки масштабного коефіцієнта рівним "1". • Натискають [1: **] для зміни режиму виведення ухилу на "1 : ** перевищення : горизонтальне прокладення". • Можна також виконати винос лінії без розміщення програмної клавіші, натиснувши клавішу [МЕНЮ] на другій сторінці режиму вимірювань і вибравши пункт "Винос лінії".

Винос лінії: Точка. Виміри з виносу точки в режимі виносу лінії можуть використовуватися для визначення координат потрібної точки в результаті введення значень довжини і зміщення відносно базової лінії. Схему виносу лінії: Точка показано на рис. 4. 38. До виконання вимірів повинна бути задана базова лінія. Рис. 4. 38. Схема виносу лінії: Точка. ► ПРОЦЕДУРА виконання. 1. В екрані <Винос лінії> вибирають пункт "Точка". 2. Натискають [РЕДКТ] і задають наступні значення (рис. 4. 39). 1) Довжина: Відстань уздовж базової лінії від першої точки до точки перетину з лінією, що проходить через визначувану точку перпендикулярно базової лінії (напрямок X). 2) Зміщення: Найкоротша відстань від визначаємої точки до базової лінії (напрямок Y). Рис. 4. 39

3. Натискають [ДА]. При цьому координати вимірюваної точки обчислюються і виводяться на екран : При цьому клавіші: • [ЗАП]: запис координат у вигляді координат відомої точки. • [▲ В Н]: для переходу в режим виносу потрібної точки. 4. Натискають клавішу {ESC} та продовжують вимірювання. Винос лінії: Лінія. Вимірювання в даному режимі дозволяють визначити відступ (в плані) вимірюваної точки від базової лінії та перевищення вимірюваної точки відносно лінії, що з'єднує точки Т 1 і Т 2. При необхідності базова лінія може зміщуватися в плані. До виконання вимірювань повинна бути задана базова лінія. Схему виносу лінії: Лінія показано на рис. 4. 40. Рис. 4. 40. Схема виносу лінії: Лінія.

► ПРОЦЕДУРА виконання. 1. В екрані <Винос лінії> вибирають пункт "Лінія". 2. Натискають [РЕДКТ] і вводять величину зміщення (рис. 4. 41). Рис. 4. 41. • Зміщення: Наскільки потрібно змістити базову лінію. Позитивними є зміщення вправо, а негативні вліво. • Якщо зсув не задається, переходять до кроку 3. Наводять на ціль і натискають клавішу [НАБЛ]. Результати вимірювань виводяться на екран. Натискають [СТОП] для зупинки вимірювань. 4. Натискають [ДА] для використання результатів вимірювань. Виводиться на екран зміщення точки відносно базової лінії : • Відступ: Позитивне значення вказує, що точка праворуч від базової лінії, а негативне що вона зліва. • Вище : вказує, що точка вище базової лінії. • Нижче: вказує, що точка нижче базової лінії. • Довжина: Відстань уздовж базової лінії від першої до вимірюваної точки. Для повторних спостережень натискають [НЕТ]. 5. Наводять на наступну ціль і натискають клавішу [НАБЛ] для продовження вимірів. Для запису результатів вимірювань натискають [ЗАП].

3. 5. 4. 7. Проектування точки. Режим проектування точки використовується для визначення проекції точки на базовій лінії. Координати проектованої точки можуть бути або виміряні, або введені. На екран виводяться відстані від першої точки базової лінії і від проектованої точки до точки перетину з базовою лінією перпендикуляра, опущеного на неї з проектованої точки. Схему проектування точки показано на рис. 4. 42. Рис. 4. 42. Схем проектування точки. Визначення базової лінії. Задана базова лінія може використовуватися в режимах виносу лінії і проекції точки. ► ПРОЦЕДУРА виконання. 1. Розміщають клавішу [ПР_Точ] на екрані режиму вимірювань. 2. Натискають [ПР_Точ] для виведення екрану <Проекція точки>. 3. Вводять дані про станцію, потім задають базову лінію. 4. Натискають [ДА], щоб задати базову лінію. Виводиться екран <Проекція точки> (рис4. 43. ). Далі переходять до вимірів по проектуванню точки. Можна також виконати проектування точки без розміщення програмної клавіші, натиснувши клавішу [МЕНЮ] на другій сторінці режиму вимірювання і вибравши пункт "Проекція точки".

Проекція точки. До виконання вимірювань повинна бути задана базова лінія. ► ПРОЦЕДУРА виконання. 1. Задають базову лінію. 2. Натискають [ПР Точ] для виведення екрану <Проекція точки>. 3. Натискають [РЕДКТ], вводять координати точки (рис. 4. 44). Рис. 4. 44. Натискають [НАБЛ] для виконання вимірювань на проектовану точку. Якщо необхідно зберегти результати як координати відомої точки, натискають клавішу {FUNC}, а потім клавішу [ЗАП] на другій сторінці. 4. Натискають [ДА]. При цьому обчислюються та виводяться на екран наступні значення : • Зміщення: Найкоротша відстань від проектованої точки до базової лінії (напрямок Y). • Перевищ: Різниця висот між базовою лінією та проектованою точкою. • Натискають [XYH] для переходу в режим виведення координат. • Натискають [СМЕЩ] для переходу в режим виведення значень відстаней. • Натискають [ЗАП] для запису координат у вигляді координат відомої точки. • Натискають [▲ В Н] для переходу в режим виносу проекції точки. 5. Натискають клавішу {ESC} та продовжують вимірювання (повторюють дії з кроку 3).

3. 5. 4. 8. Вимірювання зі зміщенням. Вимірювання зі зміщенням використовуються для визначення місця розташування точки, на якій неможливо встановити відбивач, або для визначення відстані та кута на точку, на яку не можна безпосередньо навестись. Можна визначити відстань і кут на точку (звану далі вимірювальною точкою), встановивши відбивач на деяку точку (зміщену точку), розташовану на невеликій відстані від вимірюваної точки, і вимірявши відстань і кут між зміщеною і вимірюваної точками Положення вимірюваної точки можна визначити одним з трьох способів, описаних нижче. Зсув по відстані. Положення вимірюваної точки можна визначити, ввівши горизонтальне прокладення між вимірюваною і зміщеною точками. Схему визначення зсуву по відстані показано на рис. 4. 45. Рис. 4. 45. Схема визначення зсуву по відстані. ● Коли зміщена точка розташована ліворуч або праворуч від вимірюваної точки, встановлюють її так, щоб кут між лініями, що з'єднують зміщену точку з вимірюваною і з точкою стояння інструмента, був близький до 90 °. ● Коли зміщена точка знаходиться попереду або позаду вимірюваної точки, встановлюють її на лінії візування між точкою стояння інструмента і вимірюваної точкою.

► ПРОЦЕДУРА виконання. 1. Встановлюють зміщену точку поблизу вимірюваної точки і виміряють відстань між ними, потім встановлюють відбивач на зміщеній точці (на тій же висоті, що і вимірювана точка). 2. Наводять на зміщену точку та натискають клавішу [РАССТ] на першій сторінці режиму вимірювань. Результати вимірювання будуть виведені на екран. Для зупинки вимірювань натискають [СТОП]. 3. Натискають [СМЕЩ] на третій сторінці режиму, щоб вивести екран <Зсув>. 4 Вводять дані про станцію. 5. Вибирають пункт "Зсув / відст. " і натискають [РЕДКТ] та вводять такі значення (рис. 4. 46): 1) горизонтальне прокладання від вимірюваної точки до зміщеної точки( Расст. ); 2) положення відбивача відносно вимірюваної точки (Отраж. ). Рис. 4. 46. Положення відбивача визначається стрілками: ← : зліва від вимірюваної точки; →: праворуч від вимірюваної точки; ↓ : ближче вимірюваної точки; ↑ : далі вимірюваної точки. Для повторного спостереження зміщеної точки натискають [НАБЛ]. 6. Натискають [ДА] щоб обчислити і відобразити відстань і кут на вимірювану точку ( рис. 4. 47). Рис. 4. 47.

7. Для повернення в екран <Зсув> натискають клавішу [ДА]. Клавішу [XYH] натискають для виводу на екран значень координат замість лінійно кутових даних. Для повернення до попередніх значень відстані і кутів натискають клавішу [NO]. Для запису результатів обчислень натискають [ЗАП]. Зсув по куту. Можна визначити положення вимірюваної точки, вимірявши кут між зміщеною і вимірюваної точками. Для цього встановлюють зміщену точку якомога ближче до вимірюваної точки справа або зліва від неї, потім вимірюють відстань до зміщеної точки і горизонтальний кут на вимірювану точку. Схема визначення зсуву по куту показана на рис. 4. 48. Рис. 4. 48. Схема визначення зсуву по куту.

► ПРОЦЕДУРА виконання. 1. Встановлюють зміщену точку якомога ближче до вимірюваної точки таким чином, щоб відстані від інструменту до вимірюваної і зміщеної точок, а також висоти вимірюваної і візирної точок були рівними. 2. Наводять на зміщену точку та натискають клавішу [РАССТ] на першій сторінці режиму вимірювань. На екран виводяться результати вимірювань. Натискають [СТОП], щоб зупинити вимірювання. 3. Для виведення екрану <Зсув> натискають [СМЕЩ] на третій сторінці режиму вимірювань. 4. Вводять дані про станцію. 5. В екрані <Зсув> вибирають пункт "Зсув / Кут". 6. Точно наводять в напрямку вимірюваної точки і натискають клавішу [НАБЛ]. Виводиться відстань і кут на вимірювану точку ( рис. 4. 49). Рис. 4. 49. 7. Після закінчення вимірів натискають клавішу [ДА], щоб повернутися в екран <Зсув>.

Зсув по двом відстаням. Можна визначити положення вимірюваної точки, вимірявши відстань між вимірюваною точкою і двома зміщеними точками. Для цього встановлюють дві зміщені точки (1 й і 2 й відбивачі) на прямій лінії, що проходить через вимірювану точку, виконують вимірювання на 1 й і 2 й відбивачі, потім вводять відстань між 2 м відбивачем і вимірюваною точкою, щоб визначити її місце розташування( рис. 4. 50). • Цей вимір можна легко виконати, використовуючи подвійну візирну ціль 2 RT 500 K (замовляється додатково). У цьому випадку встановлюють значення константи призми рівним 0. Рис. 4. 50. Схема визначення точки за зсувом по двом відстаням. Як використовується подвійна візирна ціль (2 RT 500 K)? Схема виконання показана на рис. 4. 51. Рис. 4. 51. Схема використання подвійної візирної цілі (2 RT 500 K).

Для цього необхідно: • встановити п'ятку подвійної візирної цілі на вимірюваній точці; • лицьові сторони відбивачів повинні бути спрямовані до тахеометру; • виміряти відстань від вимірюваної точки до 2 го відбивача; • встановити тип відбивача на значення "плівка". ► ПРОЦЕДУРА виконання. 1. Встановити дві зміщені точки (1 й і 2 ий відбивачі) на прямій лінії, що проходить через виміряєму точку. 2. Для виведення екрану <Зсув> натиснути [СМЕЩ] на третій сторінці режиму вимірювань. 3. Ввести дані про станцію. 4. В екрані <Зсув> вибрати пункт "Зсув / 2 відст". 5. Навести на 1 й відбивач і натиснути клавішу [НАБЛ]. Спостереження починається і на екран виводяться результати вимірювань. Натиснути [ДА], при цьому виводиться екран спостереження 2 го відбивача : 6. Наввести на 2 й відбивач і натиснути клавішу [НАБЛ]. Виводяться результати вимірів. Натиснути [ДА].

7. Ввести відстань від 2 го відбивача до вимірюваної точки і натиснути клавішу ( ). Виводяться координати вимірюваної точки: 8. Натиснути [ДА]. При цьому відновлюється екран <Зсув>. При натисканні клавіші [ГВР] режим виводу на екран перемикається, і замість значень координат виводяться значення горизонтального кута, вертикального кута і відстані. 3. 5. 4. 9. Визначення недоступної відстані. Метод визначення недоступної відстані використовуються в тих випадках, коли треба виміряти похилу відстань, горизонтальне прокладання і різницю висот між початковою точкою і будь якими іншими точками без переміщення інструмента. Схема визначення недоступної відстані показана на рис. 4. 52. • Остання виміряна точка може бути зроблена початковою для подальших вимірювань. • Результат вимірювання може бути виведений як градієнт (ухил в%) між двома точками. Рис. 4. 52. Схема визначення недоступної відстані.

Вимірювання відстаней між точками. ► ПРОЦЕДУРА виконання. 1. Наводять на відбивач, встановлений на початковій точці (Т 1) і натискають клавішу [РАССТ] на першій сторінці режиму вимірювань. На екран виводяться результати вимірювань. Для зупинки вимірювань натисніть клавішу [СТОП]. 2. Наводять на другий відбивач і натисніть клавішу [ОНР] на 3 сторінці режиму вимірювань. Виводяться наступні значення: S: похила відстань між початковою і другою точками; D: горизонтальне прокладання між початковою і другою точками; h: перевищення між початковою і другою точками. 3. Наводять на наступний відбивач і натисніть клавішу [ОНР], щоб почати вимірювання. Таким способом можуть бути визначені похила відстань, горизонтальне прокладання і перевищення між початковою точкою і декількома відбивачами. • Після натискання клавіші [S /%] (Ухил у %) відстань (S) між двома точками виводиться як градієнт. • Для виконання повторного спостереження на початкову точку натисніть клавішу [НАБЛ]. Наводять на початкову точку та натисніть клавішу [НАБЛ]. • Після натискання клавіші [СМЕНА] остання виміряна точка стає новою початковою точкою при визначені недоступної відстані до наступного відбивача. 4. Для виходу з режиму визначення недоступної відстані натисніть клавішу {ESC}.

Зміна початкової точки. Останню обмірювану точку можна зробити початковою для подальших вимірювань. Схема зміни початкової точки показана на рис. 4. 53. Рис. 4. 53. Схема зміни початкової точки. ► ПРОЦЕДУРА виконання. 1. Спостерігають початкову точку і відбивач у відповідності з вимірюванням відстаней між точками. Після вимірювання візирних цілей натискають [СМЕНА] і натискають [ДА]. Щоб скасувати вимір натискають клавішу [NO]. 2. Остання виміряна точка стає новою початковою точкою. Виконують вимірювання відстаней між точками.

3. 5. 4. 10. Обчислення площ. Можна обчислити площу ділянки, обмеженої лініями, що з'єднують три або більше число відомих точок, вказавши координати цих точок. Необхідно ввести координати: Т 1 (Х 1, Y 1) ; Т 2 (Х 1, Y 2) ; ТЗ (ХЗ, Y 3). Отримати – площу ділянки: S. Схема обчислення площ показана на рис. 4. 54. Рис. 4. 54. Схема обчислення площ. Умови виконання: • число заданих точок з відомими координатами повинно бути: не менше 3 і не більше 30; • площа ділянки обчислюється за результатами послідовних спостережень точок на межі ділянки, або за результатами послідовного зчитування раніше збережених в пам'яті координат точок; • якщо для визначення площі використовується менше 3 точок, з'явиться повідомлення про помилку; • спостерігають (або вводять) точки межі ділянки послідовно в напрямку за або проти годинникової стрілки. Наприклад, ділянка, задана введенням (або викликом) точок з номерами 1, 2, 3, 4, 5 або 5, 4, 3, 2, 1 має одну і ту ж форму. Але якщо точки введені в іншому порядку, площа ділянки буде обчислена неправильно.

► ПРОЦЕДУРА: Обчислення площі за спостережуваними точкам. 1. Додають клавішу [ПЛОЩ] (Площа) на екрані режиму вимірювань. 2. Натискають [ПЛОЩ], щоб почати обчислення площі. 3. Наводять на першу точку межі ділянки і натискають клавішу [ИЗМЕР]. Для початку спостережень натискають клавішу [НАБЛ]. Результати вимірювань будуть виведені на екран: • Після натискання клавіші [СЧИТ] збережені координати можуть бути викликані і використані в подальших обчисленнях. • Функція [СЧИТ] дозволяє використовувати при обчисленні площі всі збережені в пам'яті дані. • Функція [НАБЛ] вимагає окремого спостереження кожної точки до виконання обчислення площі. 4. Натискають [ДА], щоб ввести ім'я першої точки у відповідне поле (на екрані справа ім'я 1 й точки (Pt_01). 5. Повторюйте кроки 3 4 доти, поки всі точки не будуть виміряні. Точки на межі ділянки спостерігаються в напрямку за або проти годинникової стрілки (рис. 4. 55). Наприклад, ділянка, задана введенням точок з номерами 1, 2, 3, 4, 5 або 5, 4, 3, 2, 1 має одну і ту ж форму. Коли спостереження всіх необхідних для обчислення площі точок закінчені, виводиться клавіша [ВИЧ]. Рис. 4. 54. Порядок спостереження на ділянці.

6. Натискають [ВИЧ], щоб вивести на екран обчислену площу ділянки: 7. Натискають [ДА] для виходу з режиму обчислення площі ділянки і повернення в режим вимірювань. ► ПРОЦЕДУРА Обчислення площі по ліченим з пам'яті точкам. 1. Виконують кроки 1 2 пункту "ПРОЦЕДУРА Обчислення площі за спостережуваними точкам". Натискають [СЧИТ] щоб обчислити координати першої точки: Т. : Координати відомих точок, збережених в поточному файлі роботи або у файлі координат. Коорд. / Станц. : Координати збережені в поточному файлі роботи або у файлі координат. 2. Виберіть першу точку зі списку і натисніть { }. Координати точки зчитані як координати точки "Pt. 001". 3. Повторюють кроки 2 4 доти, поки не будуть прочитані координати всіх потрібних точок. Точки межі ділянки повинні бути прочитані в напрямку за або проти годинникової стрілки. Після вказівки всіх точок, необхідних для обчислення площі ділянки, виводиться клавіша [ВИЧ]. 4. Натискають [ВИЧ], щоб вивести на екран обчислену площу ділянки:

5. Натискають [ДА] для виходу з режиму обчислення площі та повернення в режим вимірювань. • Обчислення площі можна також виконати без розміщення програмної клавіші, натиснувши клавішу [МЕНЮ] на 2 й сторінці режиму вимірювання і вибравши пункт "Обчислення площі". Використана література: 1. Костецька Я. М. Геодезичні прилади. Частина ІІ. Електронні геодезичні прилади. Підручник для студентів геодезичних спеціальностей вузів. Львів : – 2000, 317 с. 2. Тревого І. С. Геодезичні прилади. Практикум : навчальний посібник / І. С. Тревого, Т. Г. Шевченко, О. І. Мороз. – Львів: Львівська політехніка, 2010. – 236 с. 3. Шевченко Т. Г. Геодезичні прилади: підручник 2 ге вид. , переробл. та допов. / Т. Г. Шевченко, О. І. Мороз, І. С. Тревого – Львів: Видавництво НУ Львівська політехніка, 2009. – 484 с. 4. Боровий В. О. Геодезичні прилади. Конспект лекцій для студентів /В. О. Боровий, Р. М. Літнарович – Чернігів; ЧДІЕіУ, 2003. – 94 с. 5. Літнарович Р. М. Геодезичні прилади. Частина 2. Конспект лекцій для студентів заочників спеціальностей Землевпорядкування та кадастр і Геонформаційні системи і технології. ЧДІЕіУ, Чернігів, 2005, 103 с. 6. Руководство по эксплуатации электронного тахеометра SET 610. Геодезические инструменты. – SOKKIA CO. LTD : 2002. – 148 с.