Директорія Української Народної Республіки
Отримавши владу, Директорія зосередила свої зусилля на розв’язанні таких основних проблем • втілення у життя ідеї трудових рад як державного ладу УНР; • підготовка і проведення Трудового конгресу – вищого законодавчого органу України, якому Директорія мала скласти свої повноваження; • вирішення земельного питання шляхом ліквідації приватної власності на землю (закон УНР від 8 січня 1919 р. ); • релігійна ситуація – становище церкви в УНР (закон з 1 січня 1919 р. про створення Української автокефальної православної церкви); • грошова реформа і введення гривні (закон від 6 січня); • об’єднання ЗУНР і УНР (акт Соборності України 22 січня).
Чимало уваги приділяла Директорія і культурній політиці • засновано Державну школу кобзарів, • тривала робота над створенням Національного музею, • ініційовано державний догляд за могилою Шевченка, • ухвалено постанови про реформу школи, • спостерігалася активізація розвитку та популяризація української культури і мистецтва, • охорона історичних пам’яток тощо. • У зовнішньополітичній діяльності Директорія продовжила традиції Центральної Ради, • налагоджуючи стосунки з різними країнами, намагаючись підвищити авторитет України на міжнародній арені.
Зовнішня політика • Директорії вдалося досягнути розширення міжнародних зв'язків УНР. Україну визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. Але їй не вдалося налагодити нормальних стосунків з країнами, від яких залежала доля УНР: радянською Росією, державами Антанти та Польщею.
Внутрішня політика • Відразу після зайняття Києва (14 грудня 1918 року) Директорія оприлюднила ряд свідоцтв, спрямованих проти поміщиків і буржуазії. Була прийнята постанова про негайне звільнення всіх призначених при гетьмані чиновників. • Уряд мав намір позбавити промислову й аграрну буржуазію виборчих прав. Владу на місцях передбачалося передати Трудовим радам селян, робітників та трудової інтелігенції.
• Отже, Приходу Директорії до влади сприяли народна підтримка, швидке формування численної армії, авторитетні та впливові лідери, вдало обраний момент для повстання. Суть політики Директорії полягала в затвердженні в Україні національного варіанту радянської влади без крайностей більшовицького максималізму.
• Економічний курс директорії не відзначався послідовністю, особливо у початковий період діяльності. Це передусім виявилося у розробці аграрної політики. • Недалекоглядна, суперечлива внутрішня політика; • відсутність моделі державотворення, яка б відповідала тогочасним реаліям; • протистояння політичних лідерів;
• катастрофічно слабіюча армія; • міжнародна ізоляція; • втрата контролю за розвитком подій були тими слабкими сторонами Директорії, які не дали змоги їй надовго втриматися при владі та утвердити незалежну УНР
Дякуємо за увагу!
Скачать презентацию Директорія Української Народної Республіки Отримавши владу Директорія
Директория.ppt