Скачать презентацию ДИДАКТИКА ЯК ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДЛЯ Скачать презентацию ДИДАКТИКА ЯК ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДЛЯ

Pedagogika_2_Z_F.ppt

  • Количество слайдов: 34

ДИДАКТИКА ЯК ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ ДИДАКТИКА ЯК ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ 1. Поняття дидактики. Об’єкт і предмет сучасної дидактики. Основні ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ 1. Поняття дидактики. Об’єкт і предмет сучасної дидактики. Основні дидактичні категорії та їх сучасна сутність. 2. Навчання, його функції. Структура процесу навчання. Характеристика основних структурних компонентів. 3. Дидактичні принципи, їх сутність. Система сучасних дидактичних принципів та правил, їх характеристика. 4. Поняття про методи, прийоми та засоби навчання, їх сутність. Класифікація методів навчання. Характеристика основних груп методів та окремих методів навчання.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Основна: 1. 2. 3. 4. Волкова Н. П. Педагогіка: Навчальний посібник. 2 РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Основна: 1. 2. 3. 4. Волкова Н. П. Педагогіка: Навчальний посібник. 2 -ге видання, перероблене, доповнене / Н. П. Волкова. – К. : Академвидав, 2007. – 616 с. (Альмаматер). – С. 238 -247, 284 -292, 320 -373. Кузьмінський А. І. Педагогіка: Підручник / А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К. : Знання-Прес, 2003. – 418 с. – (Навчально-методичний комплекс з педагогіки). – С. 64 -112, 127 -140. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка: Навчальний посібник. Видання третє, доповнене / Н. Є. Мойсеюк. – К. : ВАТ «КДНК» , 2001. – 608 с. – С. 158 -241, 301 -345. Фіцула М. М. Педагогіка: навчальний посібник. Видання 2 -ге, виправлене, доповнене / М. М. Фіцула. – К. : Академвидав, 2006. – 560 с. (Альма-матер). – С. 78 -98, 121 -161.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Додаткова: 1. 2. 3. 4. Зайченко І. В. Педагогіка: навч. посібник для РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Додаткова: 1. 2. 3. 4. Зайченко І. В. Педагогіка: навч. посібник для студ. вищих пед. навч. закладів / І. В. Зайченко. – К. : Освіта України, 2006. – 528 с. Коменский Я. А. Великая дидактика // [Коменский Я. -А. , Локк Д. , Руссо Ж. -Ж. , Песталоцци И. -Г. ] Педагогическое наследие. – М. : Педагогика, 1987. – 450 с. Кузьмінський А. І. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум / А. І. Кузьмінський, Л. П. Вовк, В. Л. Омеляненко. – К. : Знання-Прес, 2003. – 429 с. – (Навчально-методичний комплекс з педагогіки). Савченко О. Я. Дидактика початкової школи : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / О. Я. Савченко ; рец. : Н. М. Бібік, Я. П. Кодлюк, Н. В. Ігнатенко. – К. : Грамота, 2012. – 503 с.

ДИДАКТИКА (грец. didakticos – навчаю, той, хто повчає, повчальний і didasko – той, хто ДИДАКТИКА (грец. didakticos – навчаю, той, хто повчає, повчальний і didasko – той, хто вивчає) – галузь педагогіки, яка розробляє теорію навчання та освіти (Н. П. Волкова). – галузь педагогіки, що містить теорію навчання (В. В. Ягупов). – галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання, виховання у процесі навчання (М. М. Фіцула). – галузь педагогіки, яка досліджує навчання на найбільш загальному рівні – теоретичному. Це педагогічна теорія навчання, яка дає наукове обгрунтування його змісту, методів і організаційних форм (Н. Є. Мойсеюк).

РОЗВИТОК ДИДАКТИКИ ЯК СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ ПЕДАГОГІКИ Англійський філософ Франсіс Бе кон (15611626) – виокремив РОЗВИТОК ДИДАКТИКИ ЯК СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ ПЕДАГОГІКИ Англійський філософ Франсіс Бе кон (15611626) – виокремив дидактику в самостійну наукову галузь із системи філософських знань. Німецький педагог Вольфганг Ратке (1571 -1635) – запровадив у науковий обіг термін «дидактика» ( «Короткий звіт з дидактики, або мистецтво навчання Ратихія» ). Чеський педагог Я. -А. Коменський (1592 -1670) – завдяки його працям дидактика отримала статус науки; розглядав дидактику як «загальне мистецтво всіх учити всьому» ( «Велика дидактика» ).

ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ ДИДАКТИКИ НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ ДИДАКТИКИ ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ ДИДАКТИКИ НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ ДИДАКТИКИ

ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ ДИДАКТИКИ: визначення мети і завдань навчання; окреслення змісту освіти відповідно до вимог ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ ДИДАКТИКИ: визначення мети і завдань навчання; окреслення змісту освіти відповідно до вимог суспільства; виявлення закономірностей процесу навчання на основі його аналізу, здійснення спеціальної пошуково-експериментальної роботи; обґрунтування принципів і правил навчальновиховного процесу на основі дослідження закономірностей навчання; вироблення організаційних форм, методів і прийомів навчання; забезпечення навчально-матеріальної бази, засобів навчання, які використовує вчитель у процесі навчання.

КАТЕГОРІЇ ДИДАКТИКИ НАВЧАННЯ ОСВІТА ВИКЛАДАННЯ УЧІННЯ ЗНАННЯ ВМІННЯ НАВИЧКИ ФУНКЦІЇ НАВЧАННЯ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ПРИЙОМИ КАТЕГОРІЇ ДИДАКТИКИ НАВЧАННЯ ОСВІТА ВИКЛАДАННЯ УЧІННЯ ЗНАННЯ ВМІННЯ НАВИЧКИ ФУНКЦІЇ НАВЧАННЯ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ ПРАВИЛА НАВЧАННЯ

ПРОЦЕС НАВЧАННЯ Слово «процес» (з лат. ) – рух уперед, просування вперед. Поняття «процес ПРОЦЕС НАВЧАННЯ Слово «процес» (з лат. ) – рух уперед, просування вперед. Поняття «процес навчання» на початку ХХ ст. – викладання і учіння. Викладання (научіння) – діяльність учителя в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок (М. М. Фіцула). Учіння – цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодіння вміннями і навичками (М. М. Фіцула).

ПРОЦЕС НАВЧАННЯ – це динамічна взаємодія (співробітництво, партнерство) учителя та учнів, у ході якої ПРОЦЕС НАВЧАННЯ – це динамічна взаємодія (співробітництво, партнерство) учителя та учнів, у ході якої здійснюється стимулювання і організація активної навчально-пізнавальної діяльності школярів з метою засвоєння системи наукових знань, умінь, навичок, розвитку і всебічної вихованості особистості (Н. Є. Мойсеюк). – це складний і багатогранний процес взаємодії вчителя і учнів, в результаті чого мають розв’язуватись такі завдання: учні оволодівають знаннями, вміннями і навичками, методами самостійної пізнавальної діяльності, забезпечується їх інтелектуальний розвиток, формується науковий світогляд (А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко).

ПРОЦЕС НАВЧАННЯ ДІЯЛЬНІСТЬ УЧИТЕЛЯ ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНЯ ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ПРОЦЕС НАВЧАННЯ ДІЯЛЬНІСТЬ УЧИТЕЛЯ ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНЯ ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

ФУНКЦІЇ НАВЧАННЯ Освітня функція передбачає засвоєння наукових знань, формування вмінь і навичок. Виховна функція ФУНКЦІЇ НАВЧАННЯ Освітня функція передбачає засвоєння наукових знань, формування вмінь і навичок. Виховна функція передбачає формування світогляду, моральних, трудових, естетичних, етичних уявлень, поглядів, переконань, систему ідеалів. Розвивальна функція передбачає окрім формування знань і спеціальних умінь здійснення спеціальної роботи із загального розвитку учнів, їх мислення, волі, емоцій, навчальних інтересів і здібностей.

ЗНАННЯ, УМІННЯ, НАВИЧКИ Знання – узагальнений досвід людства, що відображає різні галузі дійсності у ЗНАННЯ, УМІННЯ, НАВИЧКИ Знання – узагальнений досвід людства, що відображає різні галузі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука. Уміння – здатність на належному рівні виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною знань і навичок. Навичка – психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, точно і швидко, без зайвих затрат фізичної та нервово-психічної енергії.

КОМПОНЕНТИ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ (за Н. Є. Мойсеюк): цільовий; стимулювально-мотиваційний; змістовний; операційно-діяльнісний (дійовий, методичний); емоційно-вольовий КОМПОНЕНТИ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ (за Н. Є. Мойсеюк): цільовий; стимулювально-мотиваційний; змістовний; операційно-діяльнісний (дійовий, методичний); емоційно-вольовий компонент (за Н. П. Волковою); контрольно-регулювальний; оцінно-результативний; кінцевий результат процесу навчання.

«Поганий учитель підносить істину, хороший вчить її знаходити» (А. Дістервег). «Коли говорять, що «Поганий учитель підносить істину, хороший вчить її знаходити» (А. Дістервег). «Коли говорять, що людина як індивід не відкриває, а лише засвоює вже здобуті людством знання. . . , то це, власне, означає лише те, що вона не відкриває їх для людства, а особисто для себе повинна всетаки відкрити або навіть «перевідкрити» . Людина досконало володіє лише тим, що сама здобуває власною працею» (С. Л. Рубінштейн).

ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ (ДИДАКТИЧНІ ПРИНЦИПИ) – певна система основних дидактичних вимог до навчання, дотримання яких ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ (ДИДАКТИЧНІ ПРИНЦИПИ) – певна система основних дидактичних вимог до навчання, дотримання яких забезпечує його ефективність (Н. П. Волкова). – основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи (М. М. Фіцула). – це вихідні положення, що визначають зміст, організаційні форми і методи навчального процесу відповідно до загальних цілей і закономірностей (Н. Є. Мойсеюк).

Сучасна дидактика розглядає такі принципи навчання: принцип науковості; принцип систематичності та послідовності; принцип доступності, Сучасна дидактика розглядає такі принципи навчання: принцип науковості; принцип систематичності та послідовності; принцип доступності, дохідливості викладання; принцип зв'язку навчання з життям; принцип свідомості й активності учнів принцип наочності; принцип міцності знань, умінь і навичок; принцип індивідуального підходу до учнів; принцип емоційності навчання.

НЕТРАДИЦІЙНІ ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ: принцип демократизації; принцип виховання здорової дитини; принцип диференціації навчального процесу; принцип НЕТРАДИЦІЙНІ ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ: принцип демократизації; принцип виховання здорової дитини; принцип диференціації навчального процесу; принцип оптимізації навчальновиховного процесу; принцип нетрадиційності системи навчання.

ДИДАКТИЧНЕ ПРАВИЛО – це опис педагогічної діяльності, що базується на конкретному принципі. Правило розкриває ДИДАКТИЧНЕ ПРАВИЛО – це опис педагогічної діяльності, що базується на конкретному принципі. Правило розкриває окремі сторони застосування того чи іншого принципу навчання. Це конкретна вказівка вчителю на те, як потрібно діяти в типовій ситуації навчання (Н. Є. Мойсеюк). «виучування педагогічних правил не дає нікому ніякої користі… Всі їх можна вмістити на одному друкованому аркуші, і з них можна скласти кілька томів. Це одне вже свідчить, що головне зовсім не у вивченні правил, а у вивченні тих наукових основ, з яких ці правила випливають» (К. Д. Ушинський).

ДЕЯКІ ПРАВИЛА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ДОСТУПНОСТІ: від легкого до важкого , відомого до невідомого, від ДЕЯКІ ПРАВИЛА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ДОСТУПНОСТІ: від легкого до важкого , відомого до невідомого, від простого до складного (Я-А. Коменський); не зловживайте довгими монологами; тонко відчувайте, що необхідно пояснити, а що учні зрозуміють самі; навчаючи, виходьте з рівня підготовки і розвитку учнів, учіть, спираючись на їх можливості; враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.

МЕТОД «Метод» – (слово грецького походження, означає шлях до чогось, спосіб пізнання, шлях досягнення). МЕТОД «Метод» – (слово грецького походження, означає шлях до чогось, спосіб пізнання, шлях досягнення). Методи викладення (научіння) – це різноманітні спроби, які допомагають учням засвоїти програмовий матеріал, сприяють активізації навчального процесу. Методи учіння – це відбиття глибинного процесу засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

МЕТОД І ПРИЙОМ НАВЧАННЯ Метод навчання – це спосіб упорядкованої, взаємопов’язаної діяльності вчителя та МЕТОД І ПРИЙОМ НАВЧАННЯ Метод навчання – це спосіб упорядкованої, взаємопов’язаної діяльності вчителя та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання й розвитку в процесі навчання (М. М. Фіцула). Метод навчання – це взаємопов’язана діяльність викладача та учнів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток (Н. П. Волкова). Прийом навчання – деталь методу, часткове поняття щодо загального поняття «метод» .

ЗАСОБИ НАВЧАННЯ Засоби навчання – допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями. ЗАСОБИ НАВЧАННЯ Засоби навчання – допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями. Це весь арсенал, інструментарій, за допомогою якого вчитель досягає мети (М. М. Фіцула). Засоби навчання – це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягаються визначені цілі навчання (Н. Є. Мойсеюк). Сучасні засоби навчання: об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань, діючі моделі, макети і муляжі, прилади і засоби для демонстраційних експериментів, графічні засоби, технічні засоби навчання, підручники і навчальні посібники, прилади для контролю знань і умінь учнів, ІКТ (інформаційно-комп’ютерні технології).

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ Класифікація методів навчання – це впорядкована за певною ознакою їх система. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ Класифікація методів навчання – це впорядкована за певною ознакою їх система. У дидактиці існують такі класифікації методів навчання: а) за джерелами передачі й характером сприйняття інформації: словесні, наочні та практичні (С. П. Петровський, Е. Я. Галант); б) за основними дидактичними завданнями, які потрібно вирішувати на конкретному етапі вивчення: методи оволодіння знаннями, формування вмінь і навичок, застосування отриманих знань, умінь і навичок (М. О. Данилов, Б. П. Єсипов);

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ в) за характером пізнавальної діяльності: пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ в) за характером пізнавальної діяльності: пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі (М. М. Скаткін, І. Я. Лернер); г) на основі внутрішнього логічного шляху засвоєння знань: індуктивний (від лат. inductio – рух відокремого до загального), дедуктивний (от deducere – це шлях від загального до одиничного), традуктивний (від лат. traductio – переміщування, перенесення – рух думки йде від одного часткового випадку до іншого часткового випадку; аналітичний, синтетичний, порівняння, узагальнення, конкретизації і виділення головного.

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ Ю. К. Бабанський виокремлює три великі групи методів навчання (кожна з КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ Ю. К. Бабанський виокремлює три великі групи методів навчання (кожна з яких передбачає декілька класифікацій), в основу яких покладено: а) організацію та здійснення навчальнопізнавальної діяльності; б) стимулювання і мотивацію навчально -пізнавальної діяльності; в) контроль і самоконтроль навчальнопізнавальної діяльності.

3. 3. Метод тестового, програмованого контролю й самоконтролю 3. 2. Метод лабораторнопрактичного контролю 2. 3. 3. Метод тестового, програмованого контролю й самоконтролю 3. 2. Метод лабораторнопрактичного контролю 2. Методи стимулювання і мотивації навчальнопізнавальної діяльності 3. 1. Метод усного і письмового контролю 2. 2. Стимулювання обов'язку й відповідальності У навчанні 1. Методи організації і самоорганізації навчальнопізнавальної діяльності 2. 1. Методи формування інтересу 1. 4. За ступенем керівництва навчальною роботою 1. 3. За рівнем самостійності пізнавальної діяльності 1. 1. За джерелом передачі і сприймання інформації 1. 2. За логікою передачі і сприймання інформації МЕТОДИ НАВЧАННЯ За групами методів, які відображають взаємодію педагогів і учнів 3. Методи контролю та самоконтролю ефективності навчальнопізнавальної діяльності За підгрупами домінуючих методів

П О 1. О З 2. Я П 1. 1. Б С О 5. П О 1. О З 2. Я П 1. 1. Б С О 5. 3. Е Н В Р Л С Е ІД О Е ІД Н Ь Б К А Н О Ц Я, Т ІЯ І А 2. 1. Н З ДЕМО 2. 2. С К НСТР СПОС Т Н АЦІЯ, ТЕРЕ У И ІЛЮС ЖЕНН К Г ТРАЦІ Я, Т О Я САМО А Ю 3. СПОС Ж 1. 3. 2. ТЕРЕ В ЛА ЖЕНН П БО Я, 3. 3. Р РА ВІДЕО НА А ТО МЕТО ВЧ В РН Д 3. 4. АЛ И А ГРАФІ ЬН РО ЧНІ, А БО ДОСЛІ ПР ТА ДНІ АЦ РОБО Я ТИ, ЗА ДЖЕРЕЛОМ ПЕРЕДАЧІ ТА СПРИЙМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ 1. СЛОВЕСНІ 2. НАОЧНІ 3. ПРАКТИЧНІ За формою реалізації

ЗА РІВНЕМ САМОСТІЙНОСТІ (НАПРУЖЕНОСТІ) ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЯСНЮВАЛЬНОІЛЮСТРАТИВНИЙ МЕТОД ПРОБЛЕМНОГО ВИКЛАДУ РЕПРОДУКТИВНИЙ ЧАСТКОВОПОШУКОВИЙ ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ЗА РІВНЕМ САМОСТІЙНОСТІ (НАПРУЖЕНОСТІ) ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЯСНЮВАЛЬНОІЛЮСТРАТИВНИЙ МЕТОД ПРОБЛЕМНОГО ВИКЛАДУ РЕПРОДУКТИВНИЙ ЧАСТКОВОПОШУКОВИЙ ДОСЛІДНИЦЬКИЙ

ЗА ЛОГІКОЮ ПЕРЕДАЧІ І СПРИЙМАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ІНДУКТИВНИЙ СИНТЕТИЧНИЙ ДЕДУКТИВНИЙ ПОРІВНЯННЯ ТРАДУКТИВНИЙ УЗАГАЛЬНЕННЯ АНАЛІТИЧНИЙ ЗА ЛОГІКОЮ ПЕРЕДАЧІ І СПРИЙМАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ІНДУКТИВНИЙ СИНТЕТИЧНИЙ ДЕДУКТИВНИЙ ПОРІВНЯННЯ ТРАДУКТИВНИЙ УЗАГАЛЬНЕННЯ АНАЛІТИЧНИЙ КОНКРЕТИЗАЦІЯ І ВИДІЛЕННЯ ГОЛОВНОГО

МЕТОДИ СТИМУЛЮВАННЯ ІНТЕРЕСУ ДО НАВЧАННЯ МЕТОД НАВЧАЛЬНОЇ ДИСКУСІЇ МЕТОД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УСПІХУ У НАВЧАННІ МЕТОД МЕТОДИ СТИМУЛЮВАННЯ ІНТЕРЕСУ ДО НАВЧАННЯ МЕТОД НАВЧАЛЬНОЇ ДИСКУСІЇ МЕТОД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УСПІХУ У НАВЧАННІ МЕТОД ПІЗНАВАЛЬНИХ ІГОР МЕТОД СТВОРЕННЯ ІНТЕРЕСУ В ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ МЕТОД СТВОРЕННЯ СИТУАЦІЇ НОВИЗНИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ МЕТОД ОПОРИ НА ЖИТТЄВИЙ ДОСВІД УЧНІВ

МЕТОДИ СТИМУЛЮВАННЯ ОБОВ’ЯЗКУ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У НАВЧАННІ РОЗ’ЯСНЕННЯ ЗНАЧИМОСТІ УЧІННЯ ЗАОХОЧЕННЯ Й ОСУДЖЕННЯ В МЕТОДИ СТИМУЛЮВАННЯ ОБОВ’ЯЗКУ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У НАВЧАННІ РОЗ’ЯСНЕННЯ ЗНАЧИМОСТІ УЧІННЯ ЗАОХОЧЕННЯ Й ОСУДЖЕННЯ В УЧІННІ ПРЕД’ЯВЛЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ВИМОГ

МЕТОДИ КОНТРОЛЮ І САМОКОНТРОЛЮ У НАВЧАННІ: МЕТОДИ УСНОГО ТА ПИСЬМОВОГО КОНТРОЛЮ; МЕТОД ЛАБОРАТОРНОГО КОНТРОЛЮ МЕТОДИ КОНТРОЛЮ І САМОКОНТРОЛЮ У НАВЧАННІ: МЕТОДИ УСНОГО ТА ПИСЬМОВОГО КОНТРОЛЮ; МЕТОД ЛАБОРАТОРНОГО КОНТРОЛЮ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПЕРЕВІРКИ; МЕТОД ПРОГРАМОВАНОГО КОНТРОЛЮ; МЕТОД ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ; МЕТОД ГРАФІЧНОГО КОНТРОЛЮ; МЕТОД САМОКОНТРОЛЮ ТА САМООЦІНКИ.