Деструктивні форми поведінки Лютий В По-61 план

Деструктивні форми поведінки Лютий В По-61

план • 1. Психологічний зміст поняття: деструктивна поведінка. • 2. Зовнішні та внутрішні фактори, що стимулюю деструктивну поведінку. • 3. Стадії розвитку асоціальної поведінки. • 4. Види асоціальної поведінки та їх характеристика. • 5. Шляхи подолання та корекція деструктивних форм поведінки.

1. Психологічний зміст поняття: деструктивна поведінка. • Деструктивність – термін, який утворений від латинського слова destructio, що в перекладі позначає руйнування, порушення нормальної структури чого-небудь. Деструктивна (що відхиляється) поведінка, що розуміється як порушення соціальних норм, придбала останніми роками масовий характер, що поставило проблему його вивчення в центр уваги соціологів, соціальних психологів і педагогів, медиків, працівників правоохоронних органів. • Проблему відхилень вивчають кримінологія, правова статистика, соціологія, психологія, педагогіка і інші науки.

Джерела деструктивності в поведінці школярів: • 1) Підпорядкування дитини волі дорослого. • 2) Здійснення процесу виховання тільки в проблемні періоди життя дитини. • 3) Монополізація дитини школою.

Способи реконструкції руйнівного особистісного потягу в конструктивну освіту: • 1) За рахунок спрямування деструктивного імпульсу на застосування його в майбутній професії. Це може бути стоматологія, ветеринарія, хірургія та інші спеціальності, де агресія використовується з метою лікування і відновлення. • 2) За рахунок вираження себе в таких видах спорту, як стрільба, дартс, метання диска, боротьба. Агресивні імпульси вже не руйнують, а спрямовуються на спортивні досягнення. • 3) У процесі відображення деструктивності у творах мистецтва: написання картин про війну, віршів, сценаріїв для фільмів, ігор. Внутрішнє прагнення до деструктивності стає продуктом творчості або культури.

Під деструктивною поведінкою розуміють дві речі: • 1) вчинок, дії людини, не відповідні офіційно встановленим або фактично склалися в даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам); • 2) соціальне явище, виражене в масових формах людської діяльності, не відповідних офіційно встановленим або фактично склалися в даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).

Види соціальних відхилень, що класифікуються по різних підставах Фроловым С. С. • • 1. Культурні і психічні відхилення. 2. Індивідуальні і групові відхилення. 3. Первинне і вторинне відхилення. 4. Культурно схвалювані і осуджувані відхилення.

1. Культурні і психічні відхилення. • Культурні відхилення цікавлять перш за все соціологів, до них відносять відхилення даної соціальної спільності від норм культури. Психологів же цікавлять психічні відхилення від норм особової організації: психози, неврози і так далі. Люди часто намагаються пов'язувати культурні відхилення з психічними. Наприклад, сексуальні відхилення, алкоголізм, наркоманія і багато інших відхилення в соціальній поведінці пов'язують з особовою дезорганізацією, інакше кажучи, з психічними відхиленнями. Проте особова дезорганізація далеко не єдина причина поведінки, що відхиляється. Звичайно психічно ненормальні особи повністю виконують всі правила і норми, прийняті в суспільстві, і, навпаки, для осіб, психічно цілком нормальних, характерні вельми серйозні відхилення. Питання про те, чому це відбувається, цікавить як соціологів, так і психологів.

2. Індивідуальні і групові відхилення. • • індивідуальні, коли окремий індивід відкидає норми своєї субкультури; • • групове, що розглядається як конформна поведінка члена девіантної групи по відношенню до її субкультури (наприклад, підлітки з важких сімей, провідні велику частину свого життя в підвалах. "Підвальне життя" здається ним нормальній, у них існує свій "підвальний моральний кодекс", свої закони і культурні комплекси. В даному випадку в наявності групове відхилення від домінуючої культури, оскільки підлітки живуть відповідно до норм власної субкультури)

3. Первинне і вторинне відхилення. • Під первинним відхиленням мається на увазі поведінка особи, яка в цілому відповідає культурним нормам, прийнятим в суспільстві, що відхиляється. В даному випадку скоювані індивідом відхилення такі незначні і терпимі, що він соціально не кваліфікується девиантом і не вважає себе таким. Для нього і для оточуючих відхилення виглядає просто маленькою витівкою, ексцентричністю або на худий кінець помилкою. • Вторинним відхилення називають відхилення від існуючих в групі норм, яке соціально визначається як девіантне.

4. Культурно схвалювані і осуджувані відхилення • Поведінка, що відхиляється, завжди оцінюється з погляду культури, прийнятої в даному суспільстві. Слід виділити необхідні якості і способи поведінки, які можуть привести до соціально схвалюваних відхилень: • • сверхінтеллектуальність. • • особливі схильності. • • сверхмотивація. • • особові якості • • щасливий випадок. • виняткові форми прояву культурно схвалюваних відхилень: • святість • геніальність.

Причини деструктивної поведінки • Фролов С. С. говорить про три види теорій у вивченні причин поведінки, що відхиляється: • теорії фізичних типів • психоаналітичні теорії • соціологічні (культурні) теорії

Теорії фізичних типів • полягає в тому, що певні фізичні риси особи зумовлюють скоювані нею різні відхилення від норм. Серед послідовників теорій фізичних типів можна назвати Ч. Ломброзо, Е. Кретшмера, В. Шелдона.

Психоаналітичні теорії • полягає в вивченю конфліктів, що відбуваються в свідомості особи. • Серед представників психоаналітичних теорій можна назвати: З. Фрейда та ін.

Соціально-педагогічні причини • На думку Галагузова М. А. соціально педагогічні причини полягають в дефектах шкільного, сімейного або суспільного виховання, в основі яких лежать половозрастні і індивідуальні особливості розвитку дітей.

2. Зовнішні та внутрішні фактори, що стимулюю диструктивну поведінку. • Зовнішні фактори поділяють : • 1)мікросоціальні (родина, школа, референтна група) • 2)макросоціальні (характерні особливості соціальноекономічних та ідеологічних процесів, притаманні певному суспільству). • Внутрішні фактори поділяють : • • потреба у престижі, самоповазі; • • необхідність ризику й переживання небезпеки, які виконують функцію активатора психіки • • наявність штучних потреб; • • емоційна нестійкість; • • агресивність, найчастіше набута в умовах родини або іншої референтної групи;

Внутрішні фактори поділяють : • • потреба у престижі, самоповазі; • • необхідність ризику й переживання небезпеки, які виконують функцію активатора психіки • • наявність штучних потреб; • • емоційна нестійкість; • • агресивність, найчастіше набута в умовах родини або іншої референтної групи; • • наявність акцентуацій характеру (до групи ризику тут входять гіпертими, істероїди, шизоїди, емоційно-лабільні й нестійкі акцентуанти); • • відхилення у психічному розвитку; • • неадекватна самооцінка тощо.

3. Стадії розвитку асоціальної поведінки. • Асоціальною поведінкою вважають активність людини, в якій проявляється стійка тенденція відхилення від соціальної норми. • Такі відхилення класифікуються : • девіації соціально корисливої спрямованості • агресивної спрямованості • соціально-пасивної спрямованості

• Соціально корисливі девіації — це правопорушення й проступки, пов'язані з бажанням одержати матеріальну або грошову вигоди (крадіжки, спекуляція, шахрайство тощо). • Соціальні відхилення агресивної орієнтації проявляються у ворожих діях, спрямованих проти особистості з метою заподіяти їй страждання або завдати шкоду (це можуть бути образи, хуліганство, побої, вбивства й зґвалтування). • До соціально-пасивних відхилень належать ухиляння від роботи й навчання, вживання алкоголю, наркотиків та інших психотропних речовин, бродяжництво. Крайня форма соціальнопасивної девіації — це самовбивство особистості.

Невський І. А. пропонує виділяти такі стадії розвитку асоціальної поведінки:

• 1)Несхвальна поведінка – найбільш поширена в дошкільному і молодшому віці форма опору вимогам, проханням, радам педагогів і батьків, моральним нормам суспільної поведінки. • 2)Поведінка, що засуджується – пов’язана із систематичним осудом з боку вихователя. Така поведінка викликає більш-менш різкий осуд оточуючих, педагогів, батьків. Може виступати у формі епізодичних порушень дисципліни, забіякуватості, грубості, зухвалості, брехливості, нечесності. • 3)Девіантна, або відхилена (від лат. Deviatio – відхилення), поведінка завжди пов'язана з невідповідністю людських вчинків і дій поширеним в суспільстві або соціальних групах нормам, правилам поведінки, стереотипам, очікуванням, установкам, цінностям.

• 4)Делінквентна поведінка - поведінка індивіда, що порушує норми громадського правопорядку, загрожує благополуччю інших людей або суспільству взагалі та може бути правомірно покараною. • 5)Злочинна поведінка є процесом, що розгортається у просторі і часі та включає не лише самі дії, але й попередній вплив на особистість, психологічні явища та процеси, які визначають генезис протиправного вчинку. • 6)Деструктивна поведінка • Деструктивність - руйнування, що виходить від людини і спрямоване зовні, на зовнішні об'єкти, або всередину, на самого себе

4. Види асоціальної поведінки та їх характеристика. • Проявом асоціалізації є девіантна поведінка — система вчинків, що відхиляються та різняться від загальноприйнятих норм суспільства в галузі права, культури чи моралі. • Види асоціальної поведінки: • а) аморальна – порушення норм моралі і правил людського співжиття; • б) протиправна – правопорушення, яке підлягає покаранню, але не кримінальному; • в) злочинна – порушення кримінально-правових норм.

5. Шляхи подолання та корекція деструктивних форм поведінки. • Деструктивну поведінку можна порівняти з мимовільної реакцією на зовнішнє роздратування. Ми діємо , забуваючи про можливі наслідки і не намагаючись розглянути розумну альтернативу. П'ятиступінчаста пауза допомагає нам , за рахунок більш повного усвідомлення того, що відбувається запобігти подібні дії. Це спосіб навести порядок у своїх думках. Він дозволить діяти нам усвідомлено, а не імпульсивно, вибирати найкращі для нас дії. • Кроки для подолання деструктивної поведінки: • Крок 1 : Усвідомте свій фізичний стан. Емоційні пориви можуть проявлятися у вигляді фізичних відчуттів. Задумайтесь і постарайтеся зрозуміти , що ви відчуваєте в різних областях тіла : в області живота , голови, шиї , грудей?

• Крок 2 : Усвідомте свій емоційний стан. Спробуйте зіставити певне фізичне відчуття з будь емоцією. Чому ви відчуваєте себе напружено ? Що вас дратує? Чого ви побоюєтеся ? • Крок 3 : Усвідомте свої імпульси. Чи викликають у вас почуття, які ви тільки що випробували , потреба зробити якесь дію ? На яку дію вони вас наштовхують ? • Крок 4 : Чи усвідомлюєте можливі наслідки. Оцініть , до яких результатів - як найближчим часом , так і у віддаленій перспективі. Передбачення можливих небажаних наслідків , викликаних цією дією , може послужити надійним чинником, який утримує. • Крок 5 : Усвідомте прийняте рішення. Запитайте себе , чи є у вас інші варіанти дій ? Що швидше за все принесе вам найкращі результати ? Якщо ви подумки представите те хороше , що відбудеться при ваших більш конструктивних діях , це може послужити поштовхом до зміни рішення.

Кінець