ДЕРЖАВНІ І ПАРТІЙНІ ДІЯЧІ Кириченко Олексій Іларіонович

ДЕРЖАВНІ І ПАРТІЙНІ ДІЯЧІ

Кириченко Олексій Іларіонович

Кириченко, Олексій Іларіонович (25. 02. 1908— 28. 12. 1975) — парт. і рад. діяч УРСР. З 1930 — член ВКП(б) З березня 1938 в апараті ЦК КП(б)У: інструктор відділу науки (берез. 1938 — січ. 1939), інструктор керівних парт. органів (січ. —квіт. 1939), інструктор від. кадрів (квіт. —серп. 1939), зав. сектору від. кадрів (серп. —листоп. 1939), зав. транспортного від. (листоп. 1939 — лют. 1941). З лют. 1941 — секретар ЦК КП(б)У з промисловості. Під час радянсько-німецької війни 1941 -45 — член Військової Ради ряду фронтів, генерал-майор. У 1944 — секретар ЦК КП(б)У по кадрах, 1945 -49 — перший секретар Одеського обкому Комуністичної партії. В 1949 -53 — другий секретар ЦК КП(б)У.

Після усунення червневим пленумом ЦК КПУ з посади першого секретаря Л. Г. Мельникова, Кириченко став першим українцем, що очолив Компартію України. Під час перебування на посту керівника республіканської Комуністичної партії значно зріс відсоток українців серед членів КПУ (бл. 60% загального складу), розпочався короткий період політичної «відлиги» , використаний для висунення національно-культурних домагань (ставилося питання про чистоту української мови, створення умов для розвитку національної науки, реабілітацію репресованих українських діячів культури та їхньої творчості, скасування цензури тощо). У 1957 році Кириченка було відкликано до Москви і призначено на посаду секретаря ЦК КПРС. З 1960 — перший секретар Ростовського обкому Компартії, пізніше — на господарській роботі.

Підгорний Микола Вікторович

З 1930 -член Комуністичної Партії України. У 1939 -40 і 1944 -46 — заступник міністра харчової промисловості УРСР. У 1944 -46 — головний уповноважений уряду УРСР по переселенню українського населення з території Польщі до України. 3 1946 Підгорний — постійний представник Ради Міністрів УРСР при уряді СРСР. В 1950 -53 — перший секретар Харківського обкому КПУ, з 1953 — другий секретар, в 1957 -61 — перший секретар ЦК КПУ. 30 вересня 1961 на пленумі ЦК КПУ, обраного ХХІІ з’їздом КПУ, знову першим секретарем ЦК КПУ обрано М. Підгорного. В червні 1963 був висунутий М. Хрущовим на посаду секретаря ЦК КПРС. 21 червня на пленумі ЦК КПРС першого секретаря ЦК КПУ М. Підгорного обрано секретарем ЦК КПРС.

У жовтні 1964 Підгорний став одним з учасників групи вищого партійного керівництва, які підготували і провели зміщення М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС (на думку деяких дослідників — відіграв вирішальну роль в усуненні М. Хрущова). З грудня 1965 Підгорний очолював Президію Верховної Ради СРСР. Підгорний займав високі партійні посади, з квітня 1960 — член президії ЦК КПРС, з квітня 1966 член Політбюро ЦК КПРС. У 1977 звільнений з посади Голови Президії у зв'язку з виходом на пенсію, виведений зі складу Політбюро ЦК КПРС.

Шелест Петро Юхимович

На партійній роботі З 1940 р. — на партійній роботі: секретар Харківського міського КП(б)У з питань оборонної промисловості. Під час радянсько-німецької війни 1941– 1945 рр. — завідувач відділу оборонної промисловості Челябінського обкому партії, інструктор ЦК ВКП(б), парторг ЦК ВКП(б), парторг ЦК на заводах у Саратові, заступник секретаря Саратовського обкому партії з оборонної промисловості. 1948– 1954 — очолював заводи у Ленінграді і Києві. Під його керівництвом було налагоджене серійне виробництво літаків Ан-2 та Іл-8.

В ЦК КПУ 1954 — обраний другим секретарем Київського міськкому КП України. З цього ж року — член ЦК КП України. З лютого 1957 — перший секретар Київського обкому КП України. Після XX з'їзду КПРС в квітні-грудні 1956 року саме Шелест очолював Комісію Верховної Ради СРСР з реабілітації незаконно репресованих громадян на території Київської і Вінницької областей. 15 вересня 1961 року відбувся пленум Київського обкому КП України, на якому першим секретарем обкому обрано П. Шелеста. Репутація здібного управлінця, міцного господарника, доброзичливі стосунки з першим секретарем ЦК КПУ М. Підгорним сприяли стрімкому кар'єрному зростанню першого секретаря Київського обкому КПУ Петра Шелеста. У серпні 1962 обраний секретарем ЦК КП України, у грудні 1962 — головою Бюро ЦК КП України з промисловості й будівництва. В 1965 Шелест особисто звернувся до ЦК КПРС із проханням «дати згоду на розгляд питання про посмертну реабілітацію у партійному відношенні» голови Раднаркому УСРР в 1934– 1937, одного з лідерів партії боротьбистів Панаса Любченка.

На чолі республіки Учасники пленуму ЦК КПУ 2 липня 1963 одностайно підтримали пропозицію прибулого з Москви секретаря ЦК КПРС Миколи Підгорного про обрання на першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста. З липня 1963 по 10 травня 1972 — перший секретар ЦК КП України. Своєю кар'єрою завдячував підтримці з боку М. Хрущова і М. Підгорного, хоча у 1964 року разом з М. Підгорним відіграв важливу роль в усуненні М. Хрущова від влади (про що згодом шкодував). З 18 липня 1963 —до 1972 — член Президії Верховної Ради УРСР. Обрано як депутата від Харківсько-Червонозаводського виборчого округу. Важлива роль П. Шелеста в усуненні М. Хрущова посилила його власні позиції у найвищому політичному керівництві країни. У середині листопада 1964 його обрали на члена президії ЦК КПРС (в якості кандидата в члени президії ЦК КПРС Петро Шелест перебував лише 11 місяців з грудня 1963). Новий статус у партійній ієрархії, надавав ваги та значущості виступам Петра Шелеста на засіданнях президії (згодом політбюро) ЦК КПРС, дозволяв активно боронити економічні інтереси УРСР, встоювати за елементи культурної самобутності республіки, сміливо порушувати питання стосовно більшої незалежності республіканських структур у господарських питаннях. 1966 — введено до складу Політбюро ЦК КПРС. 1966– 1972 — член Президії Верховної Ради СРСР і член Політбюро ЦК КП України.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ)))