Державна мова Підготували студенти групи РА-13 -2 Кременчуцького

Державна мова. Підготували студенти групи РА-13 -2 Кременчуцького національного університету ім. Михайла Остроградського Факультету електроніки та комп’ютерної інженерії

Украї нська мо ва – єдина національна мова українського народу.

Літературна мова – відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує державну діяльність, культуру, пресу, художню літературу, науку, театр, державні установи, освіту, побут людей.

Зачинатель української літературної мови І. П. Котляревський

Основоположник української літературної м Мова рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, — тільки камінь має. Т. Г. Шевченко

Ознаки літературної мови: • • • унормованість стандартність (уніфікованість) наддіалектність поліфункціональність стилістична диференціація наявність усної і писемної форм вираження

Державна мова — мова національності, яка самовизначилася в даній державі. Вживання державної мови закріплюється традицією або законодавством.

Функції мови: комунікативна ідентифікаційна експресивна імпресивна гносеологічна мислетворча естетична культуроносна номінативна магічно-містична

Функції мови: комунікативна ідентифікаційна експресивна імпресивна гносеологічна мислетворча естетична культуроносна номінативна магічно-містична

Комунікативна функція полягає в тому, що вона — найважливіший засіб спілкування людей і забезпечення інформаційних процесів у сучасному суспільстві. У цій ролі мова має універсальний характер: нею можна передавати все те, що виражається, наприклад, мімікою, жестами чи символами, тоді як кожен із цих засобів спілкування не може конкурувати з мовою за ступенем виразності

Функції мови: комунікативна ідентифікаційна експресивна імпресивна гносеологічна мислетворча естетична культуроносна номінативна магічно-містична

Ідентифікаційна функція виявляється в часовому й у просторовому вимірах. Кожна людина має своєрідний індивідуальний мовний «портрет» , мовний «паспорт» , у якому відображено всі її національно-естетичні, соціальні, культурні, духовні, вікові та інші параметри. Лише для тих хто знає мову, вона є засобом спілкування, ідентифікації, ототожнення в межах певної спільноти. Для тих, хто її не знає зовсім або знає погано, вона може бути причиною роз'єднання, відокремлення, конфліктів і навіть ворожнечі.

Функції мови: комунікативна ідентифікаційна експресивна імпресивна гносеологічна мислетворча естетична культуроносна номінативна магічно-містична

Експресивна функція є універсальним засобом вираження внутрішнього світу людини. Кожний Індивід має унікальний неповторний світ, сфокусований у його свідомості, у надрах інтелекту, у гамі емоцій, почуттів, мрій, волі. І цей прихований світ може розкрити для інших лише мова: чим досконаліше володієш мовою, тим виразніше, повніше, яскравіше повстаєш перед людьми як особистість. Те ж саме можна сказати і про націю, народ: «Говори — і я тебе побачу» , — запевняли мудреці античності.

Функції мови: комунікативна ідентифікаційна експресивна імпресивна гносеологічна мислетворча естетична культуроносна номінативна магічно-містична

Імпресивна функція полягає у дії мовлення на адресата незалежно від того, як адресат її сприймає. Яскравий вияв такої функції — військові команди. Для виконання цієї функції мова має спец. засоби: звертання, наказовий спосіб дієслова тощо, які вживаються переважно для того, щоб домогтися від слухача бажаного для мовця результату. Імпресивну Ф. м. називають ще апелятивною (К. Бюлер), конативною (Р. Якобсон), прагматичною.

Функції мови: комунікативна ідентифікаційна експресивна імпресивна гносеологічна мислетворча естетична культуроносна номінативна магічно-містична

Гносеологічна функція є своєрідним засобом пізнання навколишнього світу. На відміну від інших істот людина користується не лише індивідуальним досвідом і знаннями, а й усім набутком своїх попередників і сучасників, тобто суспільним досвідом. Але за умови досконалого знання мови, й далеко не однієї.

Функції мови: комунікативна ідентифікаційна експресивна імпресивна гносеологічна мислетворча естетична культуроносна номінативна

Мислетворча функція формуючи думку, людина мислить мовними нормами. Мислення може бути конкретним (образно-чуттєвим) й абстрактним (поняттєвим). Понятійне мислення — це оперування поняттями, позначеними певними словами, що без цих слів перестали б існувати. До того ж, у процесі мислення ці поняття зіставляються, протиставляються, поєднуються, заперечуються, порівнюються тощо за допомогою специфічних мовних засобів. Тому «мислити» означає «оперувати мовним матеріалом»

Функції мови: комунікативна ідентифікаційна експресивна імпресивна гносеологічна мислетворча естетична культуроносна номінативна

Естетична функція є першим джерелом культури, знаряддям і водночас матеріалом створення культурних цінностей. Існування мови у фольклорі, красному письменстві, театрі, пісні тощо дає безперечні підстави стверджувати, що вона є становим хребтом культури. Ось чому виховання відчуття краси мови — основа естетичного виховання

Функції мови: комунікативна ідентифікаційна експресивна імпресивна гносеологічна мислетворча естетична культуроносна номінативна

Культурологічна функція відіграє важливу роль у житті будь-якої нації. Культура кожного народу відображена та зафіксована найперше в його мові. Для глибшого пізнання нації необхідне знання її мови, яка виконує функції своєрідного каналу зв'язку культур між народами. Репрезентуючи свою мову, ми репрезентуємо і власну культуру, її традиції та здобутки, збагачуючи світову культуру.

Функції мови: комунікативна ідентифікаційна експресивна імпресивна гносеологічна мислетворча естетична культуроносна номінативна

Номінативна функція Усе пізнане людиною одержує від неї свою назву і тільки так існує у свідомості. Цей процес називається лінгвілізацією — «омовленням» світу. Мовні одиниці, передусім слова, служать назвами предметів, процесів, якостей, понять ознак тощо. У назвах не лише зафіксовані певні реалії дійсності, адекватно пізнані людиною, але також її помилкові уявлення, ірреальні сутності, фантазії тощо.

Мо вна но рма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування.

Різновиди норм мови: Літературні норми Стилістичні норми Стильові норми

Стильові норми — це спосіб добору і організації мовних засобів у певному типі мовлення, у функціональному стилі. Вибір стилю і визначає стильову норму (офіційно-діловий чи художній стиль, науковий чи розмовний) і т. ін.

Стилістичні норми — це норми, що діють у межах і регламентують не лише правильність літературної норми мовлення, а й доцільність та довершеність його відповідно до умов спілкування.

Літературна мовна норма – стійкі, загальноприйняті правила регламентації, взірці мовних засобів у писемних та усних формах спілкування.

Риси літературної мовної норми: Варіантність Традиційність наявність варіантів, видозміна норми відповідає усталеним нормам, зразкам, прийнятим за традицією Стабільність сталість, незмінність, стійкість норми

Типи мовних норм: Орфоепічні

Типи мовних норм: Орфоепічні Акцентуаційні

Типи мовних норм: Орфоепічні Акцентуаційні Лексичні

Типи мовних норм: Орфоепічні Орфографічні Акцентуаційні Лексичні

Типи мовних норм: Орфоепічні Орфографічні Акцентуаційні Морфологічні Лексичні

Типи мовних норм: Орфоепічні Акцентуаційні Орфографічні Морфологічні Синтаксичні Лексичні

Типи мовних норм: Орфоепічні Акцентуаційні Орфографічні Морфологічні Синтаксичні Стилістичні Лексичні

Типи мовних норм: Орфоепічні Акцентуаційні Орфографічні Лексичні Морфологічні Синтаксичні Стилістичні Графічні

Типи мовних норм: Орфоепічні Акцентуаційні Орфографічні Лексичні Морфологічні Синтаксичні Стилістичні Графічні Пунктуаційні

Мова професійного спілкування (професійна мова) - це функціональний різновид української літературної мови, яким послугуються представники певної галузі виробництва, професії, роду занять.

Фахова мова - це сукупність усіх мовних засобів, якими послуговуються у професійно обмеженій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння між людьми, які працюють у цій сфері.

Лексичні одиниці фахових текстів терміни певної галузі, що мають власну дефініцію професіоналізми професійні жаргонізми, що не претендують на точність та однозначність міжгалузеві загальнонаукові термінологічні одиниці (терміни філософії, політології, математики, філології тощо)

Володіти мовою професійного спілкування - це: ü вільно послуговуватися усім багатством лексичних засобів з фаху;

Володіти мовою професійного спілкування - це: ü вільно послуговуватися усім багатством лексичних засобів з фаху; ü дотримуватися граматичних, лексичних, стилістичних, акцентологічних та інших норм професійного спілкування;

Володіти мовою професійного спілкування - це: ü вільно послуговуватися усім багатством лексичних засобів з фаху; ü дотримуватися граматичних, лексичних, стилістичних, акцентологічних та інших норм професійного спілкування; ü знати спеціальну термінологію, специфічні найменування відповідної професійної сфери;

Володіти мовою професійного спілкування - це: ü вільно послуговуватися усім багатством лексичних засобів з фаху; ü дотримуватися граматичних, лексичних, стилістичних, акцентологічних та інших норм професійного спілкування; ü знати спеціальну термінологію, специфічні найменування відповідної професійної сфери; ü використовувати усі ці знання на практиці, доречно поєднуючи вербальні й невербальні засоби спілкування.

Термін - слово або словосполучення, що позначає поняття спеціальної сфери спілкування в науці, виробництві, техніці, у конкретній галузі знань. Терміни обслуговують сферу спілкування певної галузі разом із загальновживаним лексиконом.

Професіоналізм - слово або вислів, уживаний в певному професійному середовищі. Властиві мові певної професійної групи.

Мовна професійна компетенція - це сума систематизованих знань норм і правил літературної мови, за якими будуються правильні мовні конструкції та повідомлення за фахом.

Мовленнєва професійна компетенція - це система умінь і навичок використання знань під час фахового спілкування для передавання певної інформації.

Комунікативна професійно орієнтована компетенція - це система знань, умінь і навичок, потрібних для ефективного спілкування.

Мовна політика - це система заходів (політичних, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин в державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі.

Концепція державної мовної політики - система засадничих нормативних постанов, які ґрунтуються на компетентному оцінюванні мовної ситуації в Україні, і якими мають керуватися органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїй практичній діяльності, регулюючи суспільні відносини в мовній царині.

Мовна ситуація - ситуація взаємодії різних мов чи різних форм існування однієї мови в певній державі з огляду на їхню функціональну специфіку й ареал поширення.

Конституція України (ст. 10), Закон України “Про мови в Українській PCP", "Рішення Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України. ” "Під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою надано правовий статус обов'язкового спілкування у публічних сферах суспільного життя".

Намагання надати статус державної якійсь іншій мові - це політика руйнації держави України, розпалювання міжетнічної ворожнечі, порушення конституційного ладу.

Пріоритетні напрямки державної мовної політики: Внесення на розгляд Верховної Ради України проекту закону України про розвиток і застосування мов в Україні;

Пріоритетні напрямки державної мовної політики: приведення мовного законодавства і практики його застосування у сувору відповідність з Конституцією України та Рішенням Конституційного Суду України;

Пріоритетні напрямки державної мовної політики: утвердження української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України;

Пріоритетні напрямки державної мовної політики: створення незалежної нормативної бази підтримки і пільг для україномовних ЗМІ;

Пріоритетні напрямки державної мовної політики: вироблення дієвих засобів захисту від актів зовнішньої мовно-культурної експансії та публічної дискредитації української мови;

Пріоритетні напрямки державної мовної політики: поліпшення якості українського на теле- і радіоканалах України

Пріоритетні напрямки державної мовної політики: сприяння розвитку мов національних меншин;

Пріоритетні напрямки державної мовної політики: запобігання дискримінації за мовною ознакою;

Пріоритетні напрямки державної мовної політики: сприяння підвищенню загальної культури громадян України;

Пріоритетні напрямки державної мовної політики: створення системи контролю за дотриманням мовного законодавства;

Пріоритетні напрямки державної мовної політики: врегулювання питань, пов'язаних з удосконаленням юридичної відповідальності за порушення законів, які регулюють питання використання державної мови.

Дякуємо за увагу!