ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ДОГОВІР План: 1. Поняття,

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ДОГОВІР План: 1. Поняття, значення та функції договору. 2. Види договорів. 3. Зміст та тлумачення договору. 4. Укладення, зміна та розірвання договору.

Література: 1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435 -І V // Офіційний вісник України. – 2003. — № 11. – Глави 52, 53. 2. Панченко М. І. Цивільне право України: Навч. посіб. – К. : Знання, 2005. – 583 с. – (Вища освіта ХХІ століття). 3. Резніченко С. В. Договір у системі джерел конституційного права України: Монографія. – Одеса: Астропринт, 1999. – 56 -59. 4. Харитонов Є. О. , Дрішлюк А. І. Цивільне право України. Елементарний курс: Навчальний посібник. – Суми: ВДТ «Університетська книга» , 2006. – 352 с.

5. Томчишин С. Підстави для визнання договору неукладеним // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 11. 6. Потопальський С. Недійсність договорів, що суперечать законодавству, інтересам держави, суспільства та публічному порядку // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 2. 7. Бервено С. Щодо концепції класифікації цивільно-правових договорів у сучасному праві України // Право України — 2006. — № 6. 8. Багач Е. Оцінка істотності (необхідності та достатності) деяких умов цивільно-правового договору // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 1.

Договір найпоширеніша підстава виникнення зобов’язання і являє собою різновид правочину. . Поняття “правочин” ширше від поняття “договір”. Будь-який договір завжди є правочином, але не кожний правочин виступає як договір, оскільки в договорі виявляється воля не однієї сторони, а двох чи декількох.

Договір – домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків. В сучасних умовах договір – основна форма, в якій реалізуються товарно-грошові відносини в суспільстві. За допомогою договору задовольняють свої потреби у товарах та послугах споживачі, а це забезпечує безперечно розвиток виробничої сфери.

Принципи договірного права: Справедливість – збалансованість зобов’язань сторін. Забезпечення захисту інтересів сторін, щоб не було переваги у однієї сторони по відношенню до іншої. Добросовісність — передбачає бажання, намір виконати договір та взяті на себе зобов’язання найліпшим чином. Розумність – передбачає найбільш адекватне рішення з урахуванням всіх договірних умов, змісту договору, вимог закону при певних обставинах.

Довіри – передбачає віру контрагенту, яка дозволяє заключити з ним договір на певних умовах і виконання ним взятих на себе зобов’язань. Взаємного співробітництва – кожна сторона повинна допомагати іншій стороні в виконання нею взятих на себе зобов’язань. Рівності сторін – жодна із сторін не вправі нав’язувати іншій стороні свої умови неприйнятні для контрагента. Свободи договору – сторони вправі самостійно регулювати свої відносини, можливість вільного вибору контрагента.

Функції цивільно – правового договору. Ініціативна – у договорі сторони реалізують не тільки свою рівність, правосуб’єктність, а й диспозитивність Програмно – координаційна – за допомогою договору встановлюється певна програма поведінки сторін. Інформаційна – за її допомогою досягається формальна визначеність змісту договору Сутність функцій — закладення сторонами через договір забезпечувальних та стимулюючих засобів впливу, можливість застосувати міри захисту та міри відповідальності.

Види договорів Односторонній – договір в якому одна сторона має лише суб’єктивні права, а інша – лише суб’єктивні обов’язки. Двосторонній – договір в якому правами і обов’язками наділені обидві сторони. Основний – договір який безпосередньо породжує права та обов’язки сторін, пов’язані з передачею майна, виконанням роботи, наданням послуг. Попередній -договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку укласти основний договір у майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором. Додатковий – договір, який доповнює основний

Мінові – договори, при укладенні яких сторонам відоме співвідношення та обсяг прав та обов’язків. Алеаторні – договори на ризик, при їх укладення сторони не можуть чітко визначити межі виконання своїх обов’язків, а втрата чи збагачення однієї із сторін залежить від випадку. Платні – в яких в замін переданої речі, здійсненої послуги, виконання роботи інша сторона виплачує гроші або здійснює інше майнове надання. Безоплатні – в яких одна сторона передає іншій річ, здійснює послугу, виконує роботу без отримання зустрічного задоволення від другої сторони. Реальні – вважаються заключеними з моменту передачі речі, за умови досягнення сторонами згоди по всім істотним умовам. Консенсуальні — вважаються заключеними з моменту досягнення згоди сторонами по всім істотним умовам.

За участю контрагента – договір, в якому боржник виконує свій обов’язок на користь кредитора. За участю третіх осіб – коли виконання по договору опосередковується участю третьої особи, яка не є стороною договору. Договір на користь третьої особи – коли боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Публічний – договір в якому однією із сторін є підприємець, що взяв на себе обов’язок здійснювати певні послуги кожному, хто до нього звернеться Приєднання – договір, умови якого визначені однією із сторін у формулярах, інших стандартних формах і можуть бути прийняті іншою стороною шляхом приєднання до договору в цілому.

Зміст договору – положення та умови договору, які визначають права та обов’язки сторін. Істотні умови: Умови без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотними умовами договору є: — умови зазначені в законі; — умови, які необхідно погодити саме для даного виду договору; — умови на погодження яких наполягає одна із сторін.

Звичайні умови: Умови які за звичаєм включаються в договір. Вони можуть бути і відсутні безпосередньо в договорі, але розуміється, що вони підлягають виконанню. Випадкові умови: Умови, які, як правило, не передбачаються даним видом договору, але можуть бути встановлені за погодженням сторін. Якщо випадкові умови за погодженням сторін знаходять місце в договорі, вони набувають ознак істотних умов.

Тлумачення договору Основними способами, що використовуються для тлумачення юридичних норм в цілях їх реалізації визнаються: — граматичний – з’ясування змісту слів і термінів, речень; — логічний – виявлення логічного зв’язку між окремими положеннями; — спеціально-юридичний – дослідження юридичних засобів вираження волі сторін; — теологічний – встановлення цілі договору

Оскільки договір є правочином, його тлумачення здійснюється за правилами тлумачення правочинів (ст. 213 ЦКУ). Зміст договору може бути витлумачено як сторонами, так і судом за наявності спору. При тлумаченні змісту договору береться до уваги однакове для всього змісту договору значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Укладання договору Для вступу в договірні відносини один із учасників повинен виявити ініціативу Оферта ( стадія заключення договору) – пропозиція укласти договір, яка адресована одній чи кільком особам, містить вказівку на істотні умови і виражає намір особи вважати себе зобов’язаною за договором у разі її прийняття. Акцепт — відповідь особи, якій адресовано оферту, про прийняття нею пропозиції. Протокол розбіжностей – складається за наявності заперечень щодо умов договору підприємства чи організації, яка одержала проект договору і вважається новою офертою.

Момент укладання договору: Коли особа, що зробила оферту, одержала від другої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом встановленого строку. Форма договору Якщо договір підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, моментом його укладання є посвідчення або відповідна реєстрація. У випадку і нотаріального посвідчення і державної реєстрації моментом укладання договору буде момент державної реєстрації. усна письмова

Місце укладання договору місце проживання фізичної особи (оферента) або місце знаходження юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір. За місцем укладання договору визначається і місце належного виконання, або інші юридичні факти, які виникають між сторонами, що заключили договір.

Зміна та розірвання цивільно-правового договору Зміна договору – це зміна умов, на яких він був укладений. Зміни можуть стосуватися умов щодо предмета, місця та строків виконання договору. У разі зміни договору змінюється і зобов’язання, ним породжене, змістом якого виступають права та обов’язки сторін. Підставою для зміни договору може бути: згода сторін; рішення суду на вимогу однієї із сторін.

Розірвання договору – це припинення зобов’язання, ним породженого, у повному обсязі. Підставою для розірвання договору може бути: — згода сторін; — рішення суду; — одностороння відмова від договору; — істотне порушення договору однією із сторін; — істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Наслідки розірвання договору – зобов’язання сторін припиняються.