Чудовисько озера Лох-Несс Чудо висько

Чудовисько озера Лох-Несс

• Чудо висько озе ра Лох-Несс, також відоме як Не ссі (Nessiteras rhombopteryx) — нерозпізнана таємнича тварина чи група тварин (криптид), чию появу зафіксовано на шотландському озері Лох-Несс. Озеро є найбільшою за кількістю води прісноводною водоймою Великої Британії. Разом зі Сніговою людиною (єті, біґфутом) Не ссі є найбільшим викликом для сучасних криптозоологів. Більшість науковців вважають зібрані на сьогодні докази непереконливими. Головна теорія вбачає у чудовиську вид плезіозавра.

Озеро • Лох-Несс — найбільша за об'ємом води прісноводна водойма Великої Британії. Воно характерне тим, що дуже довге та вузьке — Лох. Несс завдовжки близько 38 км, а завширшки — у середньому 1, 6 км. Разом з озером Лох-Ойх та додатково проритими каналами утворює так званий Каледонський канал, який простягається на понад 100 км і з'єднує східне узбережжя Шотландії із західним. Усі ці водойми лежать у западині Ґлен Мор — низині у межах тектонічного рову (грабена) між Грампіанськими горами і Північно-Західним нагір'ям Шотландії.

Історія свідчень • Місцеві жителі та приїжджі згадували про великих тварин, яких начебто бачили на озері, але міжнародну славу й увагу озеро прикуло до себе після 1933 року. 2 травня 1933 р. у місцевій газеті «Inverness Courier» Александер Кемпбел написав про «…щось подібне до кита» , яке так само викидає вгору цілі фонтани води, що булькотіла і пінилася. Слово «чудовисько» вперше з'явилося на шпальтах місцевого видання «The Northern Chronicle» у номері від 8 травня 1933 року. • Чудовисько озера Лох-Несс у музеї «Нессі» • 11 травня того ж року чудовисько бачили Александер Шов і його син, які стояли на своєму газоні на віддалі близько 50 метрів від озера. Вони стверджували, що бачили на поверхні води хвильки і слід, який зазвичай залишає об'єкт, що пливе, а згодом і хребет якоїсь тварини. Про 27 травня згадує Нора Сімпсон, яка бачила чудовисько за 40 метрів від берега. За її словами воно мало приблизно 10 метрів завдовжки і два горби на спині.

• • 22 липня 1933 року чудовисько вперше помічено на суші. Того дня Джордж Спайсер їхав разом з дружиною від Інвернесс до Фоєрс. Подружжя твердить, що на пагорбі Вайтфілд на дорозі враз з'явилося дивне створіння — «потворна, темнозабарвлена тварина з жахливими обрисами, яка нагадувала слимака» — що переповзло дорогу десь за 60 метрів від машини. Спайсери описували чудовисько, як таке, що мало довгу хвилясту шию і випуклий масивний корпус. Пані Спайсер оці нювала його довжину десь у 7, 5 метра. Свідчення було опубліковане 4 серпня 1933 на сторінках «Inverness Courier» . Зазвичай Нессі вважають різновидом плезіозавра — цей рядзауропсидів вимер 65 мільйонів років тому З початку серпня 1933 дійшла ще одна згадка про зустріч із чудовиськом на суходолі. Місіс Макленнен, яка поверталася із служби Божої, начебто наткнулася на тварину, яка лежала на скелі, що підносилася приблизно на 2 метри над водою і знаходилася дещо нижче від шосе. Жінка начебто крикнула «О, мамо!» , а створіння налякалося і зіскочило до води. Жінка описала його як щось подібне до слона, із сірою шкірою. У жовтні та листопаді того ж року теж зафіксовано чимало звернень щодо появи чудовиська — загалом близько 50 подібних випадків протягом року (враховуючи одну кіноплівку). Історії охоче друкували видання усієї Великої Британії, а наприкінці року новини почали з'являтися у французьких газетах.

Світлини і кінофільми • З 12 листопада 1933 року походить перша фотографія Нессі. Цього дня Г'ю Ґрей, житель Фоєрс, начебто бачив щось з великим тулубом і довгою прямою шиєю. Фото проявили тільки через 3 тижні і воно з'явилося у шотландському щоденнику «Daily Mail» . • Відомі різні припущення відносно світлин із зображенням Нессі. Одні стверджують, що це звичайний стовбур дерева або залишки розбитого корабля. Інші, що це велика риба, наприклад акула або північний пляшконосий кит.