Чистота і доречність як комунікативні якості мови

Чистота і доречність як комунікативні якості мови

ПЛАН 1. 2. 3. 4. 5. 6. Жаргонізми, вульгаризми, просторіччя, арготизми, екзотизми, слова паразити і чистота мови. Недоцільне вживання канцеляризмів і мовних штампів. Мовна надмірність: товтологія, плеоназм, повторення. Мовна недостатність. Норми вживання іншомовних слів і термінів. Лексичні, семантичні та фразеологічні кальки

Жаргонізми, вульгаризми, просторіччя, арготизми, екзотизми, слова-паразити і чистота мови.

Вульгаризм (лат. vulgaris — брутальний, простий) — у стилістиці художнього мовлення — не прийняте національною літературною мовою, неправильне, побутове або іншомовне слово чи вираз. Часто вживається письменниками задля надання творові особливого побутового колориту чи характеристики низького культурного рівня зображених у ньому персонажів ( «Енеїда» І. Котляревського, «Кайдашева сім'я» І. Нечуя Левицького, «Між двох сил» В. Винниченка, новели В. Стефаника, Марка Черемшини, усмішки Остапа Вишні тощо), подеколи притаманний певній літературній течії, як, приміром, «котляревщина» чи авангардизм. Вульгаризм спостерігається найчастіше в сатиричних та гумористичних жанрах, однак він трапляється і в ліричних творах.

Вживання вульгаризмів у літературній мові Вживання вульгаризмів є характерною ознакою багатьох творів сучасної постмодерністської прози. В українській літературі серед таких творів можна назвати романи «Рекреації» , «Московіада» Юрія Андруховича, «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко, «Культ» , «Архе» Любка Дереша, поезію і прозу Сергія Жадана тощо.

Просторіччя — одна з форм національної мови, поряд Просторіччя з діалектами, жаргонним мовленням та літературною мовою. Разом з народними говорами та жаргонами просторіччя складає усну некодифіковану сферу загальнонаціональної мовної комунікації — народно-розмовну мову. Просторіччя має понаддіалектний характер, на відміну від говорів та жаргонів — це мовлення, загальнозрозуміле для носіїв національної мови. Для просторіччя властивими є експресивно «занижені» оцінювальні слова з палітрою відтінків від фамільярності до грубості, до яких у літературній мові є нейтральні синоніми: «дрихнути» — «спати» , «гепнути» — «ударити» .

Альтернативне тлумачення За свідченнями науковця Лариси Масенко термін просторіччя штучно було застосовано до української мови, як кальку з російської. Російськими дослідниками просторіччями вважаються мовлення неосвіченого та напівосвіченого міського населення, що не володіє літературними нормами. Така ситуація з російською мовою склалася через віддаленість її літературного варіанту від живого мовлення. Українська мова, на відміну від російської, розвивалася на базі живого мовлення, тому термін просторіччя виживати до неї невиправдано. У ході дискусій 1950 1960 х років перевагу здобув погляд тих мовознавців (І. М. Кириченка, С. П. Левченка, А. А. Бурячка та ін. ), що виступали проти застосування до певних шарів української лексики позначки "просторічне", запропонувавши замінити стилістичні характеристики українських відповідників до російських просторічних слів іншими позначками "вульгарне", "фамільярне", "зневажливе", "розмовне" тощо.

Арготизми, арґо (з франц. argot, жаргон, первісне — Арготизми жебрацтво) — слова та вирази, що обмежено вживаються в мові окремих соціальних груп. Як правило малозрозумілі, або й зовсім незрозумілі для решти суспільства. Один з різновидів соціальних діалектів, штучно створювана умовна говірка якої небудь вузької замкненої соціальної або фахової групи, незрозуміла для сторонніх.

Використання терміна Іноді термін «арґо» вживається на позначення певного соціального чи професійного відгалуження від загальнонародної мови (наприклад, арґо акторів, музикантів, спортсменів, військовослужбовців тощо), тобто в тому ж значенні, що й термін жаргон. У вужчому розумінні арґо — мова «соціального дна» , декласованих та антисоціальних елементів (рекетирів, злодіїв, жебраків, бомжів, картярів шулерів тощо). Арготизми відомі серед таких соціальних груп як: лірники, ремісники, кожухарі, мандрівні крамарі, жебраки, злодії.

Творення арготизмів В основі арґо звичайно лежить загальнонародна мова та її граматична система, проте вони істотно відрізняються від неї словниковим складом. Так, у найдослідженішому в українському мовознавстві лірницькому арґо найуживаніші в загальнонародній мові слова мають свої специфічні відповідники. Серед них є незначна частина утворень від іншомовних коренів, наприклад, гальомий — великий (порівняйте болг. голям), дикона — десять (пор. грец. δέκα), метропіль — земля (пор. грец. μητρόπολις), мікрий — малий (пор. грец. μικρός).

Слова-паразити Слова паразити це вставні слова, що не несуть певного смислового навантаження та вживаються для зв’язування слів.

Слова-паразити Слова паразити найчастіше використовуються для зв’язування окремих частин пропозиції. Вони міцно вкорінюються в лексиконі, позбавитися від бур’янистих слів буває дуже важко. Слова паразити ламають природний ритм мови, ускладнюють її розуміння, заважають усвідомити суть викладу. «Значить» , «як його» , «ну» , «це саме» , «так би мовити» , «загалом» , «чи бачиш» , «типу того» , «як би» , «в такому плані » ось лише невеликий перелік « експонатів » , що відносяться до мовної паразитології.

Чистота мови У той самий час існує інструмент дотримання чистоти літературної мови. Але з суті чистота це один із проявів правильності, яке відбилося у дотриманні лексичних норм, бо чистої називають мова, вільну лексики, яка перебуває поза російської мови: варваризмів, жаргонізмів, діалектизмів, словпаразитов тощо. Чистота як гідність промови полягає в мовних нормах, але проявляється, зазвичай, на мовному рівні.

КАНЦЕЛЯРИЗМИ Канцеляри зми — слова та сталі форми словосполучень, вжи вання яких характерне винятково для норм спілкування, прийнятих офіційно діловим стилем мовлення.

КАНЦЕЛЯРИЗМИ Слово «канцеляризм» стосовно інших стилів мовлення набуває різко негативного забарвлення і звичай но асоціюється не з усією офіційно діловою лексикою, а з найбільш характерними, свого роду найбільш «бездушними» й «сухими» словосполученнями — кліше, прийнятими в цьому стилі, на зразок: ліжко місце, людино година, отоварювання, вжити заходів, довести до відома тощо. Найчастіше канцеляризми в тексті художніх творів викори стовуються з метою створення комічного враження в читачів і мовленнєвої характеристики дійових осіб.

Мовні штампи Одним із шляхів удосконалення української мови є очищення від мовних штампів. Мовні штампи – це перекладені фрази з російської мови. На перший погляд ці вирази наче й звучать українською, але за будовою не відповідають мовним нормам. Штампи порушують стрункість викладу, загромаджують текст зайвими словами, часто є нелогічними, тому їх варто замінювати на українські конструкції. взяти в розстрочку – взяти на виплат виписка з наказу – витяг з наказу високопосадова особа – достойник відзначати свято – святкувати вступити в силу – набрати чинности

ТАВТОЛОГІЯ Тавтологія (від грец. ταύτό — те саме і λόγοζ — слово) — це стилістична фігура, що грунтується на однокореневому повторі попе реднього слова: дивне, темниця темна, тьма тьмуща і т. д. Як і плеоназм, тавтологія немотивована логічно і вводиться в текст зі стилістичних міркувань.

ТАВТОЛОГІЯ Найтиповішим уживання цієї фігури є для народнопоетичної творчості, проте досить часто вона трапляється й у літературній поезії: «У чужую сторононьку, // Да на чужу чужиноньку» (народна пісня); Прощаннячко, прощай. Ця місячна соната. Прощаннячко, прости. . . Який скорботний сніг. Прощаннячко. Щока. І краплі м'яти. І сіра пелена на перламутрі сліз. . . (С. Сапеляк)

Плеона зм (від грец. πλεονασμός — надлишок, надмірність) — надлишковість засобів, що використовуються для передачі лексичного чи граматичного змісту висловлювання. Плеоназм як властивість тексту є протилежністю еліпсису і виявляє себе у повторенні чи синонімічному дублюванні лексем (лексичний плеоназм) або граматичних форм (граматичний плеоназм), а також у надто багатослівній передачі змісту, який може бути висловлено коротше.

ПЛЕОНАЗМ Приклади: пам'ятний сувенір (сувенір — «подарунок на пам'ять» ), передовий авангард (авангард — «ті, хто попереду» ), спільна співпраця (співпраця — «спільне розв'язання проблем, спільна робота» ), народний фольклор (фольклор — «народна творчість» ), прейскурант цін (прейскурант — «довідник цін» ), вільна вакансія (вакансія — «вільна, незайнята посада» ), основний лейтмотив (лейтмотив — «провідний мотив, основна думка твору» )

ПОВТОРЕННЯ Повторення одних і тих самих слів, їхніх складових частин чи однакових словосполучень у мові твору будь якого жанру можуть бути вмотивовані, бажані або невмотивовані. Повтореннями слів письменники часто густо користуються як одним із засобів художнього зображення – переважно для підсилення, увиразнення висловленого, наприклад: "Не нам на прю з тобою стати! Не нам діла твої судить! Нам тільки плакать, плакать. . " (Т. Шевченко)

Мовна недостатність (еліпсис) пропуск у висловлюванні деяких структурних елементів, які мають домислюватися за контекстом. Наприклад, у реченнях можуть оминатися дієслівні зв'язки ("Я вже додому, а ти ще на роботу? "). Він може бути механізмом утворення нових лексичних одиниць, наприклад, "пропозиція", у значення "пропозиція одружитися

Мовна недостатність У публіцистичному, розмовному та художньому стилях еліпсис надає динамічності та оригінальності мовленню чи твору. Проте, як і плеоназм, використання еліпсису в офіційно діловому чи науковому стилях є недоречним, адже це може призвести до невірного розуміння змісту, що є недопустимим у даних стилях.

Іншомовні слова і терміни Джерелом поповнення лексики сучасної української мови, зокрема її ділового мовлення, є іншомовні слова та терміни. Одні з них, що давно вже засвоєні або означають назви загальновідомих явищ і предметів, увійшли до активної лексики. Наприклад: верстат, майстер, ланцюг, менеджер, спонсор, крейда, папір, вишня, огірок, агроном.

Вживаючи іншомовні слова, треба пам’ятати про такі вимоги: а) вживати запозичення лише в тому значенні, яке закріплене за ним у словнику; б) не використовувати іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові; в) не послуговуватися в тому самому тексті то іншомовним словом, то його українським відповідником. Надмірне вживання слів іншомовного походження засмічує рідну мову, робить її чемкяомучною, малозрозумілою для слухачів, співрозмовників

КАЛЬКА Калька (наподібка) (фр. calque «копія» ) або калькування — особливий вид запозичення: утворення нового фразеологізму, слова, або нового значення слова через буквальний переклад відповідного іншомовного елемента.

КАЛЬКА Існує декілька видів кальки: Словотворчі або структур ні кальки — поморфемний переклад іншомовного слова: «внутрішньом'язовий» — з лат. intramuscularis, де intra - «внутрішньо» та muscularis «м'язовий» «заміщення» — з англ. substitution «надлишок» — з англ. surplus

Семантичні кальки — запозичення переносного значення слова. Це корінні українські слова, які під впливом слів відновників з іншої мови набувають нового значення, напр. : «обмежений» в значенні «тупенький, тупоголовий» — з фр. borné «обмежений (як про територію, так і про людину)» «уподобання споживачів» — з англ. consumer preferences «насичення попиту» — з англ. demand saturation «центрист» в значенні «особу, яка обіймає помірних політичних поглядів» — з фр. centriste «блискучий» із значенням «надзвичайний, довершений» — з фр. brillant

Фразеологічні кальки — дослівний переклад фразеологізму, напр. : «тут собака заритий» в значенні «у цьому суть справи» — з нім. da ist der Hund begraben «не в своїй тарілці» що означає «не по собі» — з фр. ne pas dans son assiette «сліпа покірність» — з нім. blinder Gehorsam «багато галасу даремно» — з англ. much ado about nothing

Напівкальки — відносяться до неповного перекладу з іншої мови: частину слова або вислову перекладається, а частина залишається без перекладу, напр. : «антитіло» — з фр. anticorps «телебачення» — з грец. tele — «далеко» «гуманність» — з нім. Humanitat «ф'ючерсна угода» — з англ. futures agreement «ефект доходу» — з англ. income effect «проковтнути гірку пілюлю» в значенні «мовчки вислухати докір» — з фр. avaler la pilule Кальки виникають як реакція носіїв мови на різке зростання кількості прямих запозичень. Співвідношення калькованих слів та прямих запозичень у різних мовах різне. У деяких мовах (ісландська, тибетська) створення кальки — майже єдиний спосіб засвоєння іншомовної лексики.