Чистіліна Тетяна Олександрівна Кандидат філософських наук доцент кафедри

Чистіліна Тетяна Олександрівна Кандидат філософських наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін (ауд. № 502, 5 поверх)

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ Лекції – 18 годин Семінари – 18 годин Індивідуальна робота студентів (ІДЗ) - 9 годин Самостійна робота студентів (СРС)– 24 години Письмовий іспит – 3 години

Чи потрібно майбутнім банкірам вивчати історію української культури? ТАК, тому що: - Банківництво, як частина економічної (господарської) діяльності, визначається економічною культурою суспільства. - Економічна культура та діяльність знаходяться у взаємовпливі з усіма іншими галузями культури та життєдіяльності суспільства і навіть спрямовують їх розвиток. - Отже, вивчення етапів розвитку української культури (в тому числі – економічної) дозволить майбутнім банкірам як враховувати культурні особливості при роботі з клієнтами, так і спрямовувати свою професійну діяльність на формування гуманістичних, цивілізованих культурних орієнтирів українського суспільства, фінансово підтримувати та популяризувати справжні культурні цінності.

Завдання нашого курсу: ► з’ясувати місце української культури в контексті історичного розвитку загальнолюдської та європейської культур; ► проникнути в сутність явищ культури, а не обмежуватися їх описом чи переліком; ► визначати та розв’язувати проблеми розвитку української культури.

ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ ► Шейко В. М. , Білоцерківський В. Я. Історія української культури: навч. посіб. – К. : Знання, 2009. – 413 с. ► Марков О. В. Українська та зарубіжна культура: навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни. – Харків: ХФ УАБС, 2003. – 120 с. ► Українська та зарубіжна культура: навч. посіб. / За ред. М. М. Заковича. – К. : Знання, 2001. – 550 с.

ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ (продовження) ► Історія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. – К. : Либідь, 1994. – 656 с. ► Українська культура: історія і сучасність: навч. посіб. / За ред. Черепанової С. О. – Львів: Світ, 1994. – 456 с. ► Бичко А. К. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: курс лекцій. – К. : Либідь, 1992. – 392 с. ► Історія світової та української культури: підручник для вищ. закл. освіти / В. А. Греченко, І. В. Чорний та ін. – К. : Літера ЛТД, 2005 – 464 с.

Тема 1. Історія української культури як наукова дисципліна. Місце української культури у світовому культуротворчому процесі. План. 1. Поняття культури, предмет історії української культури. 2. Методологія дослідження, принципи аналізу, структура та функції культури 3. Основні етапи розвитку світової та української культури. (СРС) 4. Історія української культури у творах вітчизняних та зарубіжних мислителів. (СРС)

Завдання для самостійної роботи студентів: Пит № 3. Основні етапи розвитку світової та української культури. Завдання: скласти таблиці періодизації світової та вітчизняної культури, заклавши такі параметри: хронологічні рамки періоду розвитку культури, назва періоду, особливості розвитку культури в цей період. Література: 1. Марков О. В. Українська та зарубіжна культура: навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни. – Харків: ХФ УАБС, 2003. – С. 13 -60; 2. Українська та зарубіжна культура: навч. посіб. / За ред. М. М. Заковича. – К. : Знання, 2001. – С. 296 -311.

Завдання для самостійної роботи студентів: Пит № 4. Історія української культури у творах вітчизняних та зарубіжних мислителів. Завдання: розглянути за підручником, законспектувати із зазначенням прізвищ вчених, які досліджували українську культуру, років їх життя, назви їх праць з історії української культури та основних ідей, викладених в цих працях. Література: Шейко В. М. , Білоцерківський В. Я. Історія української культури: навч. посіб. – К. : Знання, 2009. – С. 7 -21.

Завдання для самостійної роботи студентів: ► Творче завдання: скласти доповідь за темою “Особливості сучасної економічної культури українців”. ► Виступити з ► Час виступу доповіддю на семінарському занятті. – 5 -7 хв. , обсяг доповіді – 1 -2 стор. друкованого тексту. Виступ можна супроводжувати презентацією. ► Обов’язково вказати джерела інформації (наукові статті, монографії, підручники тощо) – 2 -3 джерела.

1. Поняття культури, предмет історії української культури.

Етимологія (походження) терміну “культура” ► “Культура” – слово латинського походження. ► Давні римляни розуміли під культурою обробку землі. ► Марк Туллій Цицерон (106 -43 р. р. до н. е. ) поширив це поняття та “обробку людської душі” – виробництво самої людини, формування її інтелектуальних, моральних, професійних та інших суто людських властивостей. ► Протилежністю культури було варварство.

Будь-яка матеріально-практична діяльність людини поза культурою неможлива, бо людина є творцем та витвором культури, яка є втіленням людського духу, здатності людини до творчості, “другою природою”, яка відрізняє людину від тварин.

КУЛЬТУРА – це історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, втілений у типах і формах організації життя і діяльності людей, а також утворених ними матеріальних та духовних цінностях.

В кінці XIX- на початку XX цікавість до культури серед вчених зросла, виникла наука Культурологія. Причини цього явища: 1. Відмова від “культурного евроцентризму”; 2. усвідомлення різноманітності та своєрідності культур, що не є наслідком їх відсталості; 3. невідповідність процесів історичного та культурного розвитку; 4. кризові явища у європейській культурі.

Предметом культурології є дослідження закономірностей зародження, формування й розвитку світової та національних культур в історичному, філософському та конкретно-науковому аспектах. Історія української культури сформувалася на перетині культурології та історії України

культурологія історія України історія української культури

Предметом вивчення історії української культури є: ► наука і техніка; ► побут; ► освіта; ► суспільно-політична та філософська думка; ► фольклор; ► література; ► мистецтво (архітектура, музика, живопис тощо). Всі ці галузі культури вивчаються в історичному розвитку як цілісна система

Наша мета: ► З’ясувати, яким чином попередні культурні етапи вплинули на формування сучасної української культури та національної самосвідомості; ► Простежити витоки української культури та її зв’язки з іншими типами культур; ► При цьому уникнути як національної замкненості, так і ігнорування національних особливостей української культури.

2. Методологія дослідження, принципи аналізу, структура та функції культури. Це питання дає розуміння того, якими способами вчені досліджують культуру, з яких елементів складається культура та яку роль вона відіграє в суспільстві.

Методи – це сукупність аналітичних прийомів, операцій та процедур, що застосовуються при дослідженні культури. Ми будемо застосовувати такі методи дослідження української культури: ► єдність пояснення та розуміння (інтегрує в собі методи гуманітарних наук – історії, соціології, лінгвістики, психології тощо). ► метод історизму (вивчення явищ культури за хронологією, виявлення їх закономірностей та зв’язків)

Єдність пояснення та розуміння передбачає етапи дослідження: 1. Культурологічну проблематизацію 2. емпіричного матеріалу 2. Зіставлення культури, що вивчається, з іншими культурами 3. Виявлення визначальних особливостей культури, що вивчається 4. Виявлення суперечностей у розвитку культури

Принципи дослідження культури: ► Видовий принцип – поділ культури на предметну (зовнішню), й особистісну (внутрішню); ► Родовий принцип – поділ культури на матеріальну й духовну; ► Принцип значущості – виділення основи культури і власне самої культури та її значення.

Культура (родовий принцип) матеріальна – сукупність матеріальних цінностей духовна – процес творення духовних цінностей та його результати

Структура культури Матеріальна культура складається з: ► технікотехнологічних та ► предметнопродуктивних компонентів (культура виробництва, життєзабезпечення та війни) Духовна культура складається з: ► політичної ► правової ► естетичної ► філософської ► релігійної

Пам’ятайте: поділ на матеріальну та духовну культуру є умовним, адже всі культурні здобутки містять в собі елементи як першої, так і другої. Яскравим прикладом тут є економічна культура. ► Економічна культура – це система цінностей та мотивів господарювання, рівень та якість економічних знань, оцінок та дій людини, наявних норм економічної діяльності. ► Економічна культура являє єдність свідомості та практичної діяльності , творчу спрямованість економічної активності людини в процесі виробництва, споживання, кредитнофінансової діяльності.

Джерела вивчення матеріальної культури: ► Реальні предмети (археологічні й етнографічні пам’ятки, архітектура, техніка тощо); ► Зображення предметів (твори образотворчого мистецтва, креслення, графічні зображення, фото- і кінодокументи); ► Макети й моделі, сучасні оригіналу (зменшені копії предметів, покладені в могили, дитячі іграшки…); ► Писемні джерела, що несуть інформацію знаково-соціального змісту про предмети культури, технологію їх виробництва, використання тощо.

Джерела вивчення духовної культури: ► Ідеї та концепції, зафіксовані у писемних джерелах та творах мистецтва; ► Суспільна практика в різноманітних сферах (політичній, правовій, релігійній тощо). ► матеріальні артефакти (за умови їхньої інтерпретації).

Культуру можна поділяти й за іншими ознаками (на різні історичні типи, на масову й елітарну, світову й національну, східну та західну тощо) Але завжди критерієм рівня культури є ступінь гуманізації суспільства, а її метою – гармонійний розвиток людини

Функції культури: ► Людинотворча (гуманістична) – культура формує людську особистість, специфічну для кожного суспільства; ► Пізнавальна (гносеологічна) – культура концентрує в собі накопичені знання про світ, створюючи умови для його подальшого пізнання; ► Регулятивна – регулює поведінку людей у всіх сферах життя, спирається на мораль та право; ► Акумулятивна (трансляційна) – накопичує, зберігає та передає людський досвід покоління до покоління;

Функції культури (продовження): ► ціннісна (аксіологічна) – культура формує у людини ціннісні потреби та орієнтації, за якими визначається ступінь культурності особистості; ► комунікативна – налагоджує зв’язки між індивідами та соціальними групами, здійснює взаємопроникнення різних культур; ► компенсаторна – культура забезпечує духовну та психологічну розрядку, відволікає людину від повсякденних проблем; ► виховна – культура синтезує в цілісну форму всі складові внутрішнього світу особистості.

Отже, культура – це складне поліфункціональне явище, зміст якого потребує інтерпретації та розуміння в контексті тої чи іншої історичної епохи та у зв’язку із сучасністю