Черкаси розташовані на високому правому березі головної

Черкаси розташовані на високому правому березі головної річкової артерії України — Дніпра, зокрема, створеного в його середній течії Кременчуцького водосховища, через яке збудовано чи не найбільший міст-дамбу в Україні. Рельєф історичної частини міста сформували Замкова гора, на якій розташовувався Черкаський замок, та численні яри в. Соснівці. Але більша частина міста розташована на рівнині.

Клімат Черкас обумовлений розташуванням на березі Кременчуцького водосховища. Загалом клімат міста є помірно континентальним з м'якою зимою і теплим літом[10]. На особливості мікроклімату впливає розташування Черкас поблизу великої водойми. Середньорічна температура повітря в місті становить +7, 7 °C, мінімальна вона у січні (-5, 9 °C), максимальна — у липні (+19, 8 °C). Найнижча пересічна температура повітря в січні (16, 6 °C) зафіксована в 1963 році, найвища (+1, 6 °C) — в 2007. Такі ж піки для липня становлять відповідно — найнижчий +17, 6 °C (1978 і 1979 роки), а найвищий +25, 8 °C (1936). Абсолютний мінімум температури повітря в Черкасах було зафіксовано в січні 1935 року і він склав − 35, 3 °C, тоді як абсолютний максимум +37, 4 °C — 30 липня 1936 року[10] та +38 °C — 7 липня 2012 року.

За національним складом, більшість населення міста становлять українці, значна частка росіян та євреїв. На 1959 рік дані розподілились таким чином: українці — 70%, росіяни — 22% та євреї — 6%. У порівнянні з попередніми роками частка євреїв значно скоротилась, у 1897[15] році — вона становила 38, 9, а в 1926 році вже 27, 6%, тоді як українців було відповідно 43, 6% та 61, 9%, росіян 16, 6% та 8, 6%

Починаючи з 1360 -их років XIV століття в історії Черкас розпочинається новий період, пов'язаний із входженням міста до Русько-литовського князівства. Відтоді Черкаси, в складі автономного на той час від литовських урядників удільного Київського князівства, стають важливим форпостом південних кордонів. Так, у 1384 році місто згадується як укріплене місто на південних окраїнах, утворюючи разом з Вінницею, Брацлавом та Каневом лінію оборони на шляху кримськотатарських нападників. Автори «Старожитної Польщі» називають Олександра Кмiту І черкаським намісником 1434 року[20]. В адміністративному відношенні місто стало центром староства, яким управляли призначені київським князем (від 1471 року — воєводою) намісники із боярсько-князівської знаті, що пізніше почали називатися старостами.

Після другого поділу Польщі 1793 року Черкаси відійшли до складу Російської Імперії, ставши одним з повітових центрів Вознесенського намісництва. З 1797 року — це вже повітове місто Київської губернії. На другу половину XIX століття припало стрімке економічне піднесення міста. Зокрема, після завершення в 1876 році прокладання залізниці, з'явилися нові промислові підприємства. Неабиякого розвитку набули лісопереробна, цукрова (цукроварня збудована 1854 року), тютюнова (тютюнова фабрика — 1878 рік), металообробна, машинобудівна, борошномельна галузі та торгівля. Щороку у місті відбувалось до 7 ярмарків, а базари — один раз у тиждень. Зріс вантажообіг пристані на Дніпрі. Черкаси стали одним із головних перевалочних пунктів лісу, котрий сплавлявся з північних районів України. Зростання економіки сприяло і розвиткові самого міста. Забудова Черкас велась за планом Вільяма Гесте 1815 року, який передбачав створення рівних кварталів з прямими вулицями.

Після здобуття Україною незалежності промисловість у місті частково занепадає, частково ж відбувається переорієнтація міської економіки. Так, припинила діяльність низка виробництв, зокрема — Черкаський цукрово-рафінадний завод (збудований наприкінці XIX століття), завод ім. Петровського (більш відомий як «Машбуд» ), Черкаський деревообробний комбінат (ДОК). І хоча ці підприємства були приватизовані, нові власники не спромоглися налагодити їхню роботу за нових економічних умов та збанкрутували. Схожа доля спіткала і колись потужні підприємства ВПК — «Імпульс» , «Приладобудівний завод» , «Завод СТО» , «Фотоприлад» , «Радіозавод» , які натепер (2010) фактично перебувають у стані бездіяльності та руйнації. В цей же період почався занепад хімічної промисловості — закрився «Хімволокно» , набагато зменшив свої потужності «Хімреактив» . Зараз (2010) із хімічних виробників у Черкасах більш-менш продовжує працювати лише «Азот» .

Дендропарк Софіївка в Умані

Стеблів - селище міського типу в Черкаській області, відоме насамперед музеєм-садибою українського письменника Івана Нечуя-Левицького.

Пам'ятник Батьківщині -матері Успенський собор

Трахтемирівський півострів - це цікаве місце на березі Дніпра. На його території знаходиться Державний історико-культурний заповідник "Трахтемирів". За даними археологів тут були поселення 120 тисяч років тому. У XVI столітті село Трахтемирів було передано козакам, побудовані церкви, госпіталь, верф, монастир. На даний момент нічого з цього не збереглося, залишилися тільки численні козацькі могили.

Чигирин - маленьке містечко в Черкаській області, відоме насамперед резиденцією Богдана Хмельницького. Багато років Чигирин був столицею гетьманської держави, тому всі основні визначні пам'ятки міста присвячені саме цій частині історії. Посеред міста - Замкова гора, на якій височить пам'ятник Богдану Хмельницькому. Замкова гора з пам'ятником Богдану Хмельницькому

У 180 кілометрах від Києва є цікаве місце - каньйон, створений річкою Гірський Тікич. Наймальовничіші пейзажі - в районі села Буки. Довжина каньйону приблизно 1 кілометр, не полінуйтеся пройти його весь по лівому берегу.

МУЗЕЙ КОБЗАРЯ,

ПАРК "ДОЛИНА ТРОЯНД