Центр підготовки офіцерів запасу ТНЕУ ТАКТИКА ГРУПОВЕ ЗАНЯТТЯ

Центр підготовки офіцерів запасу ТНЕУ ТАКТИКА ГРУПОВЕ ЗАНЯТТЯ

Тема 13: Пересування підрозділів. ТЕМА 13: Навчальні питання: частин ". " Пересування підрозділів та 1. Способи пересування. Перевезення військ. 2. Маршеві можливості підрозділів. 1. Основні маршеві нормативи. Похідна охорона та її завдання.

Література Навчальна література 1. Бойовий Статут артилерії Сухопутних Військ ч. 2 с. 183 -200, 211 -220. 2. Бойовий Статут Сухопутних Військ ч. 2 глава 7, с. 168 -172. 3. Підручник “Тактика” стор. 408 -482. 4. Тактика (батальйон, рота) ОІСВ стор. 68 -76, 99 -102.

Способи пересування підрозділів Своїм ходом (маршем) Повітряним транспортом Морським (річковим) транспортом Залізничним транспортом

Умови використання різних видів пересування підрозділів Перевезення залізничним транспортом здійснюється зазвичай на відстань 700 і більше кілометрів. Перевезення підрозділів водним транспортом застосовується при доставці їх на острови або ізольовані ділянки узбережжя. Перевезення підрозділів повітряним транспортом застосовується для термінового перекидання їх з глибини країни у райони бойових дій. Перевезення підрозділів комбінованим способом здійснюється як з одночасним використанням різних видів транспорту, так і з послідовним переходом від одного виду транспорту до іншого. Основним способом пересування підрозділів є марш.

МАРШ - організоване пересування підрозділів у колонах по дорогах і колонних шляхах. ОСНОВНИМИ ПОКАЗНИКАМИ МАРШУ Є : 1. середня швидкість руху; 2. величина добового переходу; 3. загальна протяжність маршу. Мета маршу: прибути у призначений район, або на вказаний рубіж в призначений час, маючи особовий склад, бойову техніку та необхідні запаси у повній готовності до виконання бойових завдань.

ВЕЛИЧИНА ДОБОВОГО ПЕРЕХОДУ це відстань, яку частина (підрозділ) подолає за добу при здійсненні маршу. Вона залежить від швидкості руху колони, можливостей і тривалості руху. Величина добового переходу може складати: для змішаних колон до 250 км; для автомобільних колон до 300 км. СЕРЕДНЯ ШВИДКІСТЬ РУХУ визначається шляхом ділення величини переходу на час, необхідний на здійснення маршу без урахування часу на привали. В умовах рівнинної та середньо пересіченої місцевості, для змішаних колон, середня швидкість руху мо же бути 20 25 км/год. Автомобільні колони можуть рухатись зі швидкістю 25 30 км/год.

• • Умови здійснення маршу. Марш може здійснюватися: у передбаченні вступу до бою; поза загрозою зіткнення з противником. За напрямками руху марш може здійснюватися: -до фронту -вздовж фронту -від фронту в тил У всіх випадках марш здійснюється потай, як правило вночі або в інших умовах обмеженої видимості, а у бойовій обстановці і в глибокому тилу своїх військ – і вдень. У будь-яких умовах підрозділи (частини) повинні прибути в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі і готовності до виконання бойового завдання.

Отримавши завдання на марш командир батальйону (роти, взводу) крім звичайних питань вивчає по карті: • • • маршрут руху; його протяжність та прохідність; умови здійснення маршу; рубежі та час імовірної зустрічі з противником або до яких дій бути готовими; місця і час привалів, а також місця, час і порядок дозаправки техніки, прийому їжі та поповнення запасів матеріальних засобів, які витрачаються в ході маршу; оцінює маршові можливості штатних і приданих підрозділів; визначає допустимі швидкості руху та величину дистанції між машинами по ділянках маршруту і розраховує час руху по кожному з них; оцінює характер місцевості, умови захисту і маскування в районах привалів, денного (нічного) відпочинку та зосередження; визначає об’єм інженерного обладнання районів та проводить інші необхідні розрахунки, а також визначає порядок спостереження і підтримки зв’язку в ході маршу.

Похідний порядок повинен забезпечувати: • • високу швидкість руху; швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядок; найменшу уразливість від ЗМУ та авіації противника; підтримання стійкого і надійного управління.

Для своєчасного і організованого початку та здійснення маршу підрозділами (частинами) призначаються: 1. вихідний пункт (рубіж) – 5 -10 км від вихідного району або району зосередження; 2. час його проходження; 3. пункти (рубежі) регулювання і час їх проходження; 4. місця і час привалів, денного (нічного) відпочинку; 5. маршрут руху.

Для охорони колони на марші, від батальйону, який складає передовий загін або авангард висилається: 1. в напрямку руху на відстань 5 10 км головна похідна застава у складі взводу або роти з засобами посилення; 2. на фланги та у тил, при необхідності дозорні відділення. Головна похідна застава силою до роти висилає головний дозор у складі взводу на відстань 3 5 км. головна похідна застава силою до взводу та головний дозорне відділення (танк) на відстань, яка забезпечує спостереження за ним і підтримку його вогнем.

Охорона в підрозділах організовується з метою: 1. недопущення проникнення розвідки противника до підрозділів , що охороняються; 2. виключення його раптового нападу; 3. забезпечення підрозділам вигідних умов для розгортання та вступу в бій. При організації захисту від ЗМУ та вирішенні задач хімічного забезпечення визначається: 1. порядок і способи ведення радіаційної, хімічної та бактеріологічної (біологічної) розвідки з врахуванням організації її старшим командиром; 2. доводяться сигнали оповіщення; 3. визначається порядок подолання зон зараження; 4. строки проведення санітарно-гігієнічних заходів та заходів щодо ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ.

Захист від ВТЗ може включати: • розосередження військ на марші; • своєчасне попередження частин і підрозділів про небезпеку ударів ВТЗ противника; • протидія усім видам розвідки противника, особливо радіо, радіотехнічної, радіолокаційної, тепловізійної; • шикування похідного порядку, який забезпечить зниження ефективності дії ВТЗ при нанесенні ударів по підрозділам на марші; • вміле використання захисних властивостей бойової техніки і місцевості; • майстерно здійснене маскування; • надійну протиповітряну оборону; • заходи щодо РЕБ.

Перевезення підрозділів Для завантаження (розвантаження) батальйону вказують станцію, порт (пристань) або аеродром (майданчик). До завантаження батальйон (рота) знаходиться в районі очікування, а після розвантаження виходить в район збору, які призначають в 3 5 км (при перевезенні повітряним транспортом – в 10 15 км) від місць завантаження (розвантаження).

Обов’язки командирів підрозділів при перевезенні: • • • При перевезенні залізничним , морським (річковим) транспортом командир підрозділу призначається начальником військового ешелону та разом із військовим комендантом залізничної (водної) ділянки або станції (порту, пристані) уточнює: розрахунок на перевезення особового складу, озброєння, техніки, боєприпасів, майна підрозділів по вагонах, платформах, судах; складає план завантаження військового ешелону; встановлює порядок завантаження, визначає порядок висування підрозділів до місця завантаження; проводить рекогнесціровку району очікування, станції (порту, пристані) і маршрутів висування підрозділів до них; ставить задачі підрозділам.

Із отриманням завдання на перевезення повітряним транспортом командир підрозділу разом з командиром частини (підрозділу) військово-повітряної (армійської) авіації або командиром загону (групи) цивільної авіації і військовим комендантом аеропорту: 1. уточнює порядок завантаження, місця стоянок і бортові номери літаків (вертольотів); 2. складає розрахунок на перевезення особового складу, озброєння, техніки, боєприпасів, пально-мастильних матеріалів та інших матеріальних засобів підрозділів по літаках (вертольотах); 3. план завантаження і списки особового складу військових команд на кожен літак (вертоліт); 4. визначає черговість т порядок виходу та завантаження підрозділів, час її початку та закінчення; 5. проводить рекогнесціровку району очікування, аеродрому (майданчиків), маршрутів виходу підрозділів до них і до місць стоянки літаків (вертольотів); 6. ставить завдання підрозділам.

До початку висування для завантаження командир батальйону (роти)перевіряє: 1. знання особовим складом заходів безпеки; 2. знання правил завантаження й кріплення озброєння і техніки, правил їх розвантаження та поведінки особового складу під час перевезення; 3. готовність озброєння, техніки, боєприпасів, пального, інших матеріальних засобів до завантаження; 4. шикування колони дивізіону у відповідності до плану завантаження.

Порядок завантаження У першу чергу звантажують озброєння, техніку, боєприпаси, пальне та інші матеріальні засоби. Посадка особового складу у вагони (судна, літаки, вертольоти) проводиться по закінченню завантаження, за звичай безпосередньо перед відправкою військового ешелону (команди), виходом судна в море, но не пізніше ніж за 10 хвилин до відправки. Відповідальність за завантаження, розташування й кріплення озброєння, техніки, а також за посадку особового складу покладається на начальника військового ешелону. При перевезенні повітряним транспортом – на командирів екіпажів літаків (вертольотів).

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!