Це матеріал, що здебільшого складається з Si. O 2, Al 2 O 3 i K 2 O. Як сировину для добування використовують білу глину — каолін, кварцевий пісок і польовий шпат(K 2 O·Al 2 O 3· 6 Si. O 2). Порцеляну отримують високотемпературною термічною обробкою цієї суміші.
1802 -2011 рр. Адрес: Украина, 12700, Житомирская обл. , Барановка, Ленина ул. , 55 Директор – КУЛАКЕВИЧ Виктор Арсентиевич тел/факс: +38 041 444 -24 -87 Секретарь – тел/факс: +38 041 444 -24 -65
українське порцелянове виробництво В березні 1802 року фабрика почала працювати. перше
Збереглися відомості про те, що у 1822 році було виготовлено одинадцять тисяч тарілок та понад вісімнадцять тисяч інших виробів, у 1828 -му — 10, 6 тисячі тарілок, 16, 2 тисячі пар чашок, 23 тисячі інших виробів. Шкала цін у той час була такою: тарілки — від 72 копійок до 1 рубля 45 копійок, чашки — від 7 рублів 50 копійок до 36 рублів (пара), чайники — від 60 копійок до 18 рублів, ваза — від 5 рублів 40 копійок до 45 рублів. Білий сервіз коштував 42 рублі, з золотими прикрасами — від 87 до 240 рублів.
У 1838 році польський письменник Юзеф Крашевський у листі до батька в село Омельне Луцького повіту хвалився, що з Баранівки для нього привезли вазу, салатник, 18 глибоких і 54 мілких тарілей, дві кухонні дощечки, стільки ж мисочок і сільничок.
На початку ХХ століття випуск столового посуду і ваз становив понад півтора мільйона штук. Наприклад, чайники виготовлялися такі: «Рафаель» , «грань» , «рококо» , «чайник доливний» , «чайник для шинку» . «Конде і троянда» , «Отелло і Мірель» , «Рафаель» — назви молочників. Блюдця і чашки класифікувалися так: «гладенькі» , «конічні» , «манжет» , «гавіленд» , «паризькі» , «американські» , «гранчасті» . А діапазон збуту визначався гаслом: «По всій Росії і Сибіру» .
2004 г. – Памятные даты истории предприятия Март 1802 г. – основание завода. 1825 г. – разрешение метить изделия государственным гербом. Январь 1914 г. – пожар, уничтоживший большинство производственных помещений и складов. 17 ноября 1920 г. – официальное объявление о национализации завода. Март 1922 г. – восстановление и пуск завода. Май 1944 г. – послевоенный пуск завода. Март 1952 г. – открытие музея завода. 1973 г. – пуск нового цеха комплексных механизированных линий. 1993 г. – приватизация предприятия и создание коллективного предприятия. 2004 г. – реорганизация предприятия в общество с ограниченной ответственностью.
«Господарський суд Житомирської області визнав банкрутом Баранівський фарфоровий завод, на який раніше доводилося до чверті фарфорового посуду, що вироблявся в Україні. Його активи встигли вивести в свої структури і перепродати бізнесмени з Санкт-Петербурга Олексій Наровлянський і Костянтин Святогоров. Баранівський фарфоровий завод довгі роки спеціалізувався на виробництві столових і чайних сервізів, а також художньої порцеляни. Хоча його приватизація стартувала ще на початку 90 -х років, підприємство більше десяти років залишалося колективним з безліччю дрібних власників-фіз. осіб. » - витяг зі статті газети «Вісті Житомира» .
Товари/Послуги : Посуд фарфоро-фаянсовий Сервізи їдальні фарфорофаянсовые і майолікові Сервізи чайні Статуетки Компанія експортувала товари в наступні країни: Грузія Італія Молдова Польща Росія
