Буковинський державний медичний університет КОНФЛІКТ (ПЕРША ЧЕЧЕНСЬКА ВІЙНА) Кафедра суспільних наук Віктор Черномирдін: “Не потрібно розглядати чеченське питання, це питання військових і не потрібно посилати туди ніяку комісію". v Підготували студенти 1 курсу 29 -ї групи: ü Гринчук Ф. Ф. ü Ковалець В. Ф. ü Кірчей В. А.
СТОРОНИ КОНФЛІКТУ: • Чеченська республіка Ічкерія • Російська федерація
ФУНДАМЕНТ ПРОТИСТОЯННЯ: • Вперше Росія вдерлася в межі Чечні на початку XVIII ст. в часи царювання Петра І. • Повномасштабна агресія Росії розпочалася в ході Кавказької війни 1817– 1864. • Після війни відбулося масове переселення (добровільне й примусове) більшості адигів (черкесів) та деяких інших народів в мусульманські країни, переважно в Туреччину.
XX CТ. , ПЕРЕДУМОВИ СУЧАСНОГО КОНФЛІКТУ: • Масовий терор 30 -х років під час якого в Чечено-Інгушетії були заарештовані більше 10 тисяч чоловік і знищені майже всі керівники від районного до республіканського рівня призвів до масштабного антирадянського повстання, яке очолив чеченський письменник та журналіст Хасан Ісраїлов. • У лютому 1940 бунтівна армія Ісраїлова узяла Галанчож, Саясан, Чаберлой і частину Шатойського району. Бунтівний уряд був встановлений в аулі Галанчож. Маїрбек Шеріпов оголосив війну СРСР 22 червня 1941 року. • повстання захлинулося у 1944 році, однак опір в горах тривав до осені 1947 і останній бунтівник був вбитий тільки в 1976 у віці 70 років.
СТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ЧЕЧЕНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ: • Чеченська республіка, дотримуючись законів та Конституції СРСР реалізувала своє конституційне право на вихід зі складу СРСР ставши незалежною державою. Після цього Чеченська республіка стала першою державою (з числа держав Варшавського договору та колишніх радянських республік), яка уклала угоду з РРФСР про виведення російських (колишніх радянських) військ зі своєї території і повністю вивела їх. Цими діями Росія юридично визнала незалежність Чеченської республіки.
ЗМІНА ВІДНОСИН МІЖ РФ І ЧЕЧНЕЮ: • Оговтавшись від політичної кризи в країні з кінця 1993 року, російські спецслужби починають нарощувати вплив на вище керівництво держави, та починають активно втручатись у справи незалежних держав сусідів (колишніх республік СРСР). По відношенню до Чеченської республіки здійснюється намагання приєднати її до РФ. • Була встановлена транспортна і фінансова блокада Чечні, що призвело до колапсу чеченської економіки та швидкого зубожіння чеченського населення. • Розпалювання внутрішнього протистояння між урядом Дж. Дудаєва і опозицією. • Збройне протистояння поміж чеченцями так і не досягло бажаного рівня інтенсивності, і російське керівництво прийняло рішення на необхідність власне російської військової операції в Чечні • Чеченці також створили власну регулярну армію і почали готуватись до спротиву.
ХРОНОЛОГІЯ ОСНОВНИХ ПОДІЙ • На початку листопада 1992 року суперечка за прикордонний район (населений інгушами, приєднаний до Північної Осетії внаслідок депортації чеченців та інгушів і не повернутий Інгушетії згодом) призвела до збройного конфлікту між Інгушетією та Північною Осетією • Росія, що ввела свої війська до регіону відкрито стала на бік осетин. • 30 вересня 1994 року російська армійська авіація розпочала обстріли території Чеченської республіки. • 26 листопада 1994 року відбулась невдала спроба захоплення Грозного силами антидудаєвської опозиції. • Після розгрому антидудаєвських сил в полон потрапило багато російських солдат і офіцерів, які як з'ясувалося, були завербовані Федеральною Службою Контррозвідки РФ для участі в бойових діях в Чечні. • 30 листопада 1994 року Борис Єльцин підписав указ про необхідність проведення військової операції в Чеченській республіці
ПОЧАТОК ВІДКИТОЇ ВІЙНИ • Планом проведення операції, що не дістала назви, передбачалось до 9 грудня блокувати Грозний, до 13 грудня повністю його захопити, а до 19 грудня взяти під контроль всю територію Чечні, розраховуючи на ефект залякування. • Проте на практиці все вийшло інакше — російська армія зазнала перших втрат ще за межами Чеченської республіки, а бої розгорілися далеко від Грозного. • Приступити ж до штурму чеченської столиці росіяни змогли лише в новорічну ніч 31 грудня. З 1 грудня 1994 року розпочалися масовані килимові бомбардування Чечні, що викликали великі жертви серед мирного населення. • А вже 11 грудня російська армія трьома напрямками (з Інгушетії, Дагестану, та Ставропольського краю) рушила в напрямку чеченської столиці — Грозного. Війська, що рухались в напрямку Моздок — Грозний досить швидко і без перешкод пройшли через північні райони Чечні, які контролювались чеченською опозицією. • Колона, що рухалась із заходу з боку Інгушетії була блокована місцевими жителями та обстріляна поблизу села Барсуки (Інгушетія), що призвело до втрат убитими серед росіян. Російські війська відкрили вогонь по інгушському населенню. Поки колона рухалась по території Інгушетії, вона втратила 28 одиниць військової бронетехніки
БОЙОВІ ДІЇ: • Чеченське командування обрало вдалу тактику: мирне населення блокувало армійські частини РФ, а потім регулярні війська ДЖ. Дудаєва їх знищували. • 12 грудня колону федеральних військ було обстріляно із сторони станиці Ассиновська (Чечня). Серед російських військовослужбовців були втрати. Ассиновську оточили. Під селом Новий Шарой натовп блокував дорогу. У селах спротив виявляли загони місцевого ополчення, тоді як регулярні збройні формування ЧРІ, що також мали важке озброєння, базувались на півдні від населеного пункту Бамут. • Російські ж війська наносили в ході бойових дій авіа- та артилерійські удари (навіть з використанням касетних бомб) по мирних селах з місцевим населенням, чим призводили до ще більшої консолідації чеченців навколо Президента Ічкерії. • В результаті кровопролитних боїв (в ході яких вони відбили атаку чеченської бронетанкової колони) росіянам вдалося закріпитись в районі летовища в Ханкалі, розміщеному на південному сході від Грозного.
ШТУРМ ГРОЗНОГО • Тисячі мирних жителів загинули під час тижневої серії масованих авіабомбувань та ракетних і артилерійських обстрілів, що передували штурму Грозного і стали наймасштабнішими з часів бомбардування Дрездена в роки Другої світової війни. • В новорічну ніч з 31 грудня 1994 року на 1 січня 1995 року російське командування наважилось на потужний штурм чеченської столиці. • План російського командування по захопленню Грозного полягав у тому, щоб просувати свої війська чотирма бронетанковими колонами у напрямку до Президентського палацу з подальшим його захопленням. Запорука успіху операції полягала у тому, що всі чотири колони мали досягнути Президентського палацу одночасно. Однак російські бронеколони були зупинені та блоковані чеченцями у різних районах Грозного. Бронетанкова атака, що була розрахована скоріше на досягнення залякуючого ефекту, була абсолютно безпорадною в міських умовах і зазнала краху.
ШТУРМ ГРОЗНОГО • Після такої тяжкої поразки, керівник прес-служби уряду Росії визнав, що російська армія під час новорічного наступу на Грозний мала втрати в живій силі і техніці. Але в той же час була поширена брехлива інформація про те, що російські війська оволоділи містом. • Намагаючись виправдати вигадане, що видавалось за правду, російські війська відновили наступ на Грозний. Так 7 січня 1995 року російські війська провели перегрупування своїх сил і знову розпочали штурм Грозного з боку півночі і заходу в напрямку до центру міста • Розпочалися кровопролитні і довготривалі бої за кожний квартал і кожний дім міста. Російські війська протягом майже двох місяців змушені були загрузнути у запеклих вуличних боях, втрачаючи тисячі бійців вбитими. Обидві сторони при цьому застосовували в місті артилерію, важкі міномети, установки залпового вогню. При цьому практично повністю руйнувалась частина міста, на яку вівся російський наступ. Це призводило до масових жертв серед мирного населення внаслідок російських масованих бомбардувань та ракетних обстрілів, в тому числі й з використанням антигуманних фосфорних бомб та термобаричних боєприпасів, що відносяться до зброї масового ураження використання якої заборонено міжнародними конвенціями.
ШТУРМ ГРОЗНОГО • Натомість чеченські війська розпочали відступ на південь міста. Попри це чеченцями контролювався центр міста та вся південна його частина. У цей час до Грозного підтягнулись додаткові військові частини з обох боків: чеченські добровольці та російські частини морської піхоти. • 7 січня, на православне Різдво розпочинається масований штурм Президентського палацу, який обороняв гарнізон у близько 350 чеченських вояків та допоміжний підрозділ чеченської міліції чисельністю близько 150 чоловік. Протягом тривалого часу усі російські атаки були безуспішними. • 9 січня росіяни пішли на військову хитрість оголосивши про припинення вогню, а вже 10 січня розпочавши важкі бомбардування та обстріли Президентського палацу. Розгорнулись важкі бої навколо палацу. • 18 січня після потужних авіаційних, ракетних та артилерійських обстрілів палацу, чеченські вояки на чолі з Масхадовим (які відчували нестачу боєприпасів, продовольства та питної води) до опівночі залишили Палац і відступили на південь Грозного. Після 18 днів оборони Президентського палацу від нього лишились лише руїни. • Після падіння Грозного, російські війська пішли у наступ!
НАСЛІДКИ БОЇВ ЗА ГРОЗНИЙ • Внаслідок бойових дій в Грозному, за оцінками російських правозахисників загинуло близько 35. 000 мирних жителів з яких близько 5. 000 дітей. Значна частина загиблих це етнічні росіяни, які за іронією долі, на відміну від чеченців (які могли переховуватись у тих з ким вони пов'язані родинно-племінними зв'язками), не мали де сховатись під час бомбардувань та обстрілів. За даними уповноваженого з прав людини президенті Росії Сергія Ковальова за перші два місяці боїв загинуло 10 тисяч російських солдат (російське командування визнало втрати близько 2. 000 осіб). За словами Аслана Масхадова за цей же період загинуло 12 тисяч російських вояків та 600 чеченських військовослужбовців.
СПРОБИ УРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ • Під тиском Державної Думи та громадськості російське керівництво на чолі з Борисом Єльциним змушене було розглядати можливість ведення переговорів. • Б. Єльцин підписав Указ щодо нормалізації обстановки в ЧР за яким оголосив мораторій на бойові дії в Чечні з 28 квітня по 11 травня 1995 року. • Попри те, що під час підписання Указу відбулись переговори між генералами Г. Трошевим та А. Масхадовим з блоку воєнних питань, російські війська продовжували обстріл населених пунктів. • На переговорах чеченська сторона намагалась досягти домовленостей з виконання норм гуманітарного права за принципом «обстрілюйте і бомбардуйте бойові позиції, лінію фронту, бази військових формувань, але не чеченські міста і села» • Не зважаючи на переговори, російська армія продовжувала бойові дії, але зустрічала шалений опір з боку чеченського населення.
ПОДАЛЬШІ СПОБИ УРЕГУЛЮВАННЯ • 12 червня гірські населені пункти з мирними жителями знову були піддані масованим бомбардуванням з повітря. У відповідь один з польових командирів Руслан Гелаєв заявив, що якщо російська авіація не припинить бомбардування гірських сіл, то він буде розстрілювати російських полонених. • Саме в цей час розпочала свою роботу в Чечні місія такої міжнародної організації як ОБСЄ. З самого початку група ОБСЄ поставила за мету сприяти мирному врегулюванню конфлікту. • Але з боку Росії домінуючою залишилась тенденція до ескалації бойових дій і розв'язання конфлікту шляхом досягнення повної перемоги над чеченськими збройними силами і капітуляції чеченської сторони. Тенденцію воєнного розв'язання конфлікту поділяли в цей період не тільки військові але і політики.
ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК ПОДІЙ • В середині червня, внаслідок атаки Шаміля Басаєва на Будьонівськ, укладається чергова угода про припинення вогню та починаються переговори між російським та чеченським керівництвом. • 19 червня 1995 року під егідою ОБСЄ розпочався перший раунд переговорів між російською та чеченською сторонами, під час яких була досягнута домовленість продовження мораторію на бойові дії на невизначений термін. • 27 по 30 червня під егідою ОБСЄ відбувся другий раунд переговорів між російською і чеченськими делегаціями, де була досягнута принципова домовленість про обмін усіма полоненими, роззброєння збройних сил ЧРІ, виведення російських військ і проведення вільних виборів. • Була визначена дата виборів в Чечні: 5 листопада 1995 року. В розвиток зазначених домовленостей російська сторона запропонувала Д. Дудаєву «нульовий» варіант, згідно з яким його уряд і керівництво разом з маріонетковим керівництвом Москви в Чечні мало піти у відставку до виборів, а в якості тимчасового органу управління сформувати коаліційний уряд.
ПОДАЛЬША ЕСКАЛАЦІЯ КОНФЛІКТУ(1996 РІК) • Командувач російськими об'єднаними силами в Чечні генераллейтенант В. Тихомиров заявив, що переговори під егідою ОБСЄ були роковою помилкою і що в наступному російськими військами планується відновлення повного контролю російських військ над переважною більшістю населених пунктів і території Чечні, та остаточне знищення чеченських збройних формувань. • Проте, чеченські збройні формування на той час розчинилисясеред мирного населення, тому російські війка втратили перевагу у важкому озброєнні і були змушені використовувати метод «спаленої землі» , розпорошивши свої сили по чилельних блок-постах. • Така тактика передбачала, з одного боку, перетворення в руїни мирних населених пунктів і селищ Чечні, з іншого — «жорсткі зачистки» того населення в цих населених пунктах, яке ще залишилось живим після масованих бомбардувань і обстрілів. При проведенні таких операцій російські збройні сили вдавалися до захоплення заручників з числа мирних чеченських жителів.
ПОДАЛЬША ЕСКАЛАЦІЯ КОНФЛІКТУ(1996 РІК) • У 1996 році бойові дії відбувались також у сусідніх з Чечнею республіках — Інгушетії та Дагестані. Зокрема після рейду Салмана Радуєва на Кизляр з метою знищення військового аеродрому, між чеченськими військовими та російською армією розгорілись жорстокі бої у дагестанському селі Первомайському, що викликало сплеск невдоволення російськими діями в дагестанській республіці, населення якої і без того співчувало чеченській визвольній боротьбі. • Після цього головний муфтій Чечні Ахмад Кадиров оголосив Джихад — священну війну на захист мусульманської віри, що відкрило шлях до чеченських збройних сил великій кількості мусульманських добровольців з усього світу. • Після Дагестану настала черга й Інгушетії — 22 лютого російські війська намагались обійти з тилу Бамут в ході його облоги через Ассиновську ущелину в Інгушетії. Однак росіяни були зупинені чеченською армією біля села Галашки де розгорнулись запеклі бої внаслідок яких росіяни були розбиті і відступили.
ПОДАЛЬША ЕСКАЛАЦІЯ КОНФЛІКТУ(1996 РІК) • Протягом всього року тривали активні бойові дії на території Чечні, які особливо запеклими були в південних гірських районах Чечні та на Заході країни в районі Бамута, який російська армія не могла взяти більше року. • Особливо жорстокі бої велись в ході битви за Гойське яке зайняли чеченські підрозділи під командуванням Ахмеда Закаєва. Росіянам вдалося оволодіти Гойським лише після його масованих шестиденних бомбувань та артобстрілів. • Борис Єльцин змушений був учергове розпочати мирні переговори з урядом Чеченської держави. Чеченську сторону на переговорах представляв виконуючий обов'язки президента Чеченської Республіки Ічекерії виконував Зелімхан Яндарбієв (за конституцією як віцепрезидент). 28 травня було укладено угоду про припинення вогню з 1 червня
РОЗГРОМ РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬК, ПЕРЕМОГА ЧЕЧЕНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ • 6 серпня 1996 року невеликий підрозділ чеченської армії чисельністю близько 1. 000 солдатів увійшов до Грозного. На цей час в столиці Чечні знаходилось угруповання російських військ, що нараховувало до 20 тисяч бійців, близько 200 одиниць бронетехніки та багато іншого важкого озброєння. • Однак незважаючи на чисельну перевагу росіян чеченцям вдалося протягом кількох годин захопити майже весь Грозний та всі його ключові об'єкти, блокувавши та оточивши при цьому російські війська. • В цей же час чеченською армією були зайняті інші найбільші чеченські міста — Аргун, Гудермес, а згодом і Шалі. При цьому в Аргуні російські військові зуміли втримати лише будівлю військової комендатури, а Гудермес був взагалі зданий ними без бою.
ЗАВЕРШЕННЯ КОНФЛІКТУ • Зрештою після восьмигодинних переговорів Лебедя та Масхадова 31 серпня 1996 року у Хасав'юрті було укладено мирну угоду за якою російські війська повністю повинні були бути виведені з Чеченської Республіки Ічкерії до 31 грудня 1996 року, а положення про міждержавні стосунки між Чеченською республікою та Російською Федерацією відкладались до 2001 року. Отже російською стороною фактично визнавалась незалежність Чечні, а юридичне оформлення визнання її незалежності відкладалося до 2001 року. • Після цього настав період закріплення миру, протягом якого до 31 грудня 1996 року було завершено виведення всіх російських військ з території Чечні. • 27 січня 1997 року в Чечні відбулись президентські і парламентські вибори. Президентом Чеченської Республіки Ічкерії став Аслан Масхадов. • 12 травня 1997 року в Москві Борис Єльцин і Аслан Масхадов підписали Договір про мир і принципи взаємовідносин між Російською Федерацією і Чеченською Республікою Ічкерія, де остання визнавалась як суб'єкт міжнародного права, тобто як незалежна держава. Мирний договір остаточно закріпив воєнні і політичні результати чеченського конфлікту 1994– 1996 років, в якому Росія отримала нищівну воєнну поразку.
НАСЛІДКИ: 120000 100000 80000 рос війська 60000 чеченці 40000 мирні 20000 0 Оцінки незалежних експертів
ХРОНОЛОГІЯ ОСНОВНИХ ПОДІЙ • 12 грудня — 22 грудня 1994 — Битва за Долинське в ході якої росіяни були зупинені на підступах до Грозного і змушені були перейти до оборони, втративши в битві убитими сотні своїх солдат. • 28 грудня 1994 — Битва за Ханкалу • 31 грудня 1994 — 6 березня 1995 — Битва за Грозний • 15 лютого — 23 лютого 1995 — Битва за Аргун • 10 березня 1995 — 24 травня 1996 — Облога Бамута • 7 квітня — 8 квітня 1995 — Самашська різанина[39], — вбивство російськими військовими до 300 мирних чеченських жителів у селі Самашки. Щодо втрат як серед мирного населення та власне, самих подій, існують різні дані. • 14 червня — 19 червня 1995 — Рейд на Будьонівськ Шаміля Басаєва, захоплення лікарні та заручників з числа мирних жителів[42][43][44]. • 14 грудня — 26 грудня 1995 — Битва за Гудермес що розгорілась внаслідок зайняття чеченською армією Гудермеса, а також Шатоя, Новогрозненська, Ачхой-Мартана та Урус-Мартана. • 9 січня — 18 січня 1996 — Рейд на Кизляр Салмана Радуєва, захоплення військового летовища та лікарні із мирними жителями у якості заручників та «живого щита» . • 22 лютого — 23 лютого 1996 — Бій біля Галашок в Інгушетії внаслідок якого російські війська була розбиті і змушені відступити, не змігши прорватись до Бамута. • 6 березня — 8 березня 1996 — Операція Відплата зайняття Грозного чеченськими військами. • 14 березня — 15 березня 1996 — Битва за Самашки — спроба захоплення села Самашки російськими військами в ході якої росіяни вдались до терористичних дій захопивши у заручники місцевих мирних чеченських мешканців і використовуючи їх в якості живого щита в бою. • березень — квітень 1996 — Битва за Гойське • 16 квітня 1996 — Бій біля Яришмарди загибель російської колони 245 мотострілецького полку в ході наступальної операції на Шатойському напрямку. В результаті бою росіяни втратили вбитими більше 200 солдатів. • 6 серпня — 20 серпня 1996 — Операція Джихад зайняття чеченською армією Грозного та інших великих міст Чечні — Гудермеса, Аргуна, Шалі, що стало повним розгромом російських військ в ході війни. Оточені та розгромлені російські військові у відчаї вдалися до терористичних дій і захопили близько 500 заручників з числа чеченських мирних жителів у Грозненській лікарні. • 31 серпня 1996 — Хасав'юртський мир
ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!
Скачать презентацию Буковинський державний медичний університет КОНФЛІКТ ПЕРША ЧЕЧЕНСЬКА
Chechensky_konflikt.pptx