БУДОВА ТА ВЛАСТИВОСТІ НЕОРГАНІЧНИХИХ МАТЕРІАЛІВ 1 Особливості будови

БУДОВА ТА ВЛАСТИВОСТІ НЕОРГАНІЧНИХИХ МАТЕРІАЛІВ 1. Особливості будови та властивостей кераміки. 2. Особливості будови та властивостей деревинних матеріалів. 3. Особливості будови та властивостей композиційних матеріалів.

ЛІТЕРАТУРА 1. Закусілов А. П. та інш. Матеріалознавство і технологія виробництва товарів народного споживання. К. 1994 р. с. 80 -88, 107 -119. 2. Алексеев Н. С. Товароведение хозяйственных товаров. т. 1 М. Экономика. 1984 г. с. 6 -22, 5969, 121 -146. 3. Зіміна Н. К. , Андрієнко В. М. , Савчук Н. В. Матеріалознавство та технологія непродовольчих товарів: Навч. посібник. -К. : ІЗМН, 1998 р. с. 49 -65.

1. ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ВЛАСТИВОСТЕЙ КЕРАМІКИ.

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ВЛАСТИВОСТЕЙ КЕРАМІКИ. n КЕРАМІКА – неорганічний матеріал, який одержують із відформованих мінеральних мас в процесі високотемпературного випалу (1200 -25000 С). n В результаті випалу формується структура матеріалу ( спікання) і виріб набуває необхідних фізикомеханічних властивостей.

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ВЛАСТИВОСТЕЙ КЕРАМІКИ. Будь-який керамічний матеріал являється багатофазною системою та містить такі фази: n кристалічну n склоподібну n газову (пори).

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ВЛАСТИВОСТЕЙ КЕРАМІКИ. КРИСТАЛІЧНА ФАЗА – хімічні сполуки та тверді розчини. Це основа кераміки яка визначає механічну міцність, термостійкість та інш. властивості. n СКЛОПОДІБНА – у вигляді прошарків скла, які пов’язують кристалічну фазу (1 -10%). Ця фаза знижує механічні міцність та термостійкість. Однак, вони полегшують технологію обробки виробів. n ГАЗОВА ФАЗА – являє собою гази , що знаходяться у порах кераміки. n

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ВЛАСТИВОСТЕЙ КЕРАМІКИ. ПО ГАЗОВІЙ ФАЗІ КЕРАМІКУ ПІДРОЗДІЛЯЮТЬ НА: n щільну n без відкритих пор n пористу. Наявність навіть закритих пор сильно знижує механічну міцність.

кераміка побутова спеціальна

Кераміка спеціальна оксидна безкиснева

ВИДИ КЕРАМІКИ n. У виробництві ОКСИДНОЇ кераміки використовують в основному оксиди Al 2 O 3 (корунд), Zr 2 O, Mg. O, Ca. O, Be. O n Структура кераміки однофазна полікристалічна n Окрім кристалічної фази може міститися невелика кількість газів (пори) та склоподібної фази, яка утворюється в результаті наявності домішок у вихідних матеріалах

ВИДИ КЕРАМІКИ n ОКСИДНА кераміка має більш високу міцність при стисканні ніж при розтягуванні та вигинання. З підвищенням температури міцність кераміки знижується n Температура плавлення чистих оксидів перевищує 20000 С, тому їх відносять до класу високовогнестивких.

ВИДИ КЕРАМІКИ БЕЗКИСНЕВА КЕРАМІКА n Отримують на основі тугоплавких безкисневих сполук n До тугоплавких безкисневих сполук відносять сполуки елементів : n з вуглицем (Ме. С) –карбіди, n з бором (Ме. В 0 – бориди, n з азотом (Ме. N) –нітриди, n з кремнієм (Ме. Si) – сіліциди та з сіркою (Ме. S) –сульфіди.

ВИДИ КЕРАМІКИ ЦІ СПОЛУКИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВИСОКИМИ: n вогнетривкістю (2500 -35000 С) n твердістю (іноді такою як у азмазу) n зносостійкістю по відношенню до агресивних середовищ n але вони крихкі.

2. ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ВЛАСТИВОСТЕЙ ДЕРЕВИННИХ МАТЕРІАЛІВ.

ДЕРЕВИНА n БУДІВЕЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ n ВИРОБНИЦТВО ТОВАРІВ НАРОДНОГО СПОЖИВАННЯ n АВТОМОБІЛЕБУДУВАННЯ n ТАРА.

ДЕРЕВИНА n ПРИРОДНИЙ МАТЕРІАЛ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ n СКЛАДАЄТЬСЯ З 43 - 54% ЦЕЛЮЛОЗИ (С 6 Н 10 О 5), 19 - 29 % ЛІГНІНУ, РЕШТА – НИЗЬКОМОЛЕКУЛЯРНІ ВУГЛЕВОДНІ ТА ІНШІ КОМПОНЕНТИ.

ПЕРЕВАГИ n n n n як конструкційного матеріалу є: мала об’ємна маса досить висока питома міцність гарний опір ударним та вібраційним навантаженням мала теплопровідність малий коефіцієнт термічного розширення (в 2 -3 рази менше, ніж у сталі) висока стійкість до цілого ряду кислот, солей, масел гарні технологічні властивості.

НЕДОЛІКИ n ГІГРОСКОПІЧНІСТЬ, ЩО ЗМІНЮЄ РОЗМІРИ, ФОРМУ ТА МІЦНІСТЬ n СХИЛЬНІСТЬ ДО ЗАГНИВАННЯ n ВІДСУТНІСТЬ ВОГНЕСТІЙКОСТІ n НИЗЬКИЙ ПОКАЗНИК МОДУЛЯ ПРУЖНОСТІ.

ЗАХИСТ ДЕРЕВИНИ ВІД ЗАГНИВАННЯ n ізоляція від контакту з водою лакофарбовими, полімерними покриттями n використання гідроізоляційних прокладок n антисептичне просочування солями Na. F, Zn. Cl 2 , Cu. SO 4

ЗАХИСТ ВІД ЗАЙМИСТОСТІ n просочування антипіренами ( солями Al , солями фосфорної або борної кислот) або вогнетривкими фарбами та лаками.

ДЕРЕВИНА n n n характеризується анізотропією властивостей завдяки волокнистій будові враховуючи те , що деревина є волокнистим матеріалом, вивчення її будови та властивостей прийнято здійснювати у трьох розрізах: торцевому (поперечному, перпендикулярному волокнам ) радіальному (такому, що проходить через вісь стовбура) тангентальному (що проходить вздовж стовбуру на деякій відстані від вісі).

ЗРІЗИ ДЕРЕВИНИ

БУДОВА ДЕРЕВИНИ n n n Основну масу деревини складає деревина , яка знаходиться у коріннях, стовбурі та гілках. Деревина – це комплекс утворених камбієм тканин, що виконують провідні, механічні та запасаючі функції. Камбій ( пізньолатинське – обмін, зміна) – це первинна тканина ( меристема) рослини, що утворюється по мірі розвитку вторинних провідних тканин : ксилеми (деревини) флоеми (лубу) і забезпечує приріст стовбуру по товщині.

БУДОВА ДЕРЕВИНИ 1 - пробка; 2 - луб; 3 -камбій; 4 -заболонь; 5 -серцевина; 6 ядро; 7 - серцевинні промені; 8 - річні кільця

КАМБІЙ n знаходиться між деревиною та корою n як правило непомітний за рахунок малої товщини n у певній послідовності відкладає усередину нові шари деревини; назовні – кору n найбільша активність камбію весною, найменша – восени.

КОРА n КОМПЛЕКС ТКАНИН, ЩО УТВОРЮЮТЬСЯ ІЗ КАМБІЮ У ВИГЛЯДІ ДВОХ ШАРІВ З ПОСТУПОВИМ АБО РІЗКИМ ПЕРЕХОДОМ ВІД ОДНОГО ДО ІНШОГО: ВНУТРІШНЬОГО, ЩО ПРИЛЯГАЄ ДО КАМБІЮ - ЛУБУ ТА ЗОВНІШНЬОГО – КОРКИ.

ЛУБ n проводить вниз по стовбуру органічні поживні речовини, що утворюються в листі. КОРКА n захищає від механічних пошкоджень, випаровування вологи, різкої зміни температури.

СЕРЦЕВИНА n n n n вузька центральна частина стовбуру та гілок, що складається із трухлявих тканин утворена в основному із тонкостінних паренхімних клітин і є місцем відкладення поживних речовин біля серцевинної трубки утворюється первинна деревина – що зароджується у перший рік росту у більшості дерев зберігається до кінця життя у деяких частково або повністю руйнується ( чорна бузина – через рік, дуб – через декілька років) у багатьох дерев серцевина за формою округла або овальна, у вільхи – трикутна, у тополі – прямокутна, у дуба – зірчаста на радіальному розрізі стовбуру серцевина має вигляд вузької коричневої смужки, прямої – у хвойних порід, звивистої – у листяних порід.

МАКРОСКОПІЧНА БУДОВА ДЕРЕВИНИ це структура, яку можна дослідити неозброєним оком або за допомогою лупи. ГОЛОВНИМИ МАКРОСКОПІЧНИМИ ОЗНАКАМИ ЯВЛЯЮТЬСЯ: n заболонь n ядро n річні шари n серцевинні промені n серцевинні повторення n судини n смоляні ходи. n

ЗАБОЛОНЬ n. В ДЕРЕВИНІ, ЯКА РОСТЕ, ЦЕ ЖИВА ПЕРИФЕРІЙНА ЧАСТИНА ДЕРЕВИНИ. ЯДРО n МЕРТВА ЦЕНТРАЛЬНА ЗОНА, ЩО УТВОРЮЄТЬСЯ В РЕЗУЛЬТАТІ ВІДМИРАННЯ ЖИВИХ ЕЛЕМЕНТІВ, ЗАКУПОРКИ ВОДОПРОВІДНИХ ШЛЯХІВ І ВІДКЛАДАННЯ ЕКСТРАКТИВНИХ РЕЧОВИН (СМОЛ, ТАНІДІВ, ФАРБУЮЧИХ РЕЧОВИН) І НЕ БЕРЕ УЧАСТЬ У ФІЗІОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСАХ.

ПОРОДИ (умовно поділяють за наявністю ядра) регулярним ядроутворенням; n нерегулярним ядроутворенням. Відмінності ядра та заболоні: n ядро щільніше внаслідок більшого вмісту екстрактивних речовин n заболонь дуба та ясеня більш гнучка, ніж ядро n у заболоні модуль пружності при статичному згинанні та опорі ударному згинанні на 20 -25% менше n водо - та газопроникність ядра набагато менше, ніж у заболоні n біостійкість ядра вище заболоні. n

ПОРОДИ ДЕРЕВИНИ ЯДРОВІ, В НИХ ЯДРО БІЛЬШ ТЕМНЕ (МОДРИНА, СОСНА, ДУБ, ЯСЕНЬ, В’ЯЗ, ГРЕЦЬКИЙ ГОРІХ); n БЕЗЯДРОВІ, В ЯКИХ КОЛІР ЯДРА ТА ЗАБОЛОНІ НЕ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ОДНЕ ВІД ОДНОГО. БЕЗЯДРОВІ : n СПІЛОДЕРЕВНІ (ЯЛИНА, ЯЛИЦЯ, БУК, ОСИНА); n ЗАБОЛОННІ (БЕРЕЗА, КЛЕН). n

РІЧНІ КОЛА щорічні прирости деревини, які звичайно видимі на поперечному розрізі у вигляді концентричних кіл n особливо помітні у хвойних порід і у деяких листяних порід помірного клімату n ширина річних кіл залежить від ряду факторів : від місця та клімату виростання деревини, клімату та вегетаційного періоду n найбільш вузькі (до 1 мм) утворюють повільнозростаючі (самшит) породи, а найбільш широкі характерні для швидкозростаючих ( тополя, верба) – до 1 см та більше n

РІЧНІ КОЛА n між показниками фізикомеханічних властивостей деревини та середньою шириною річних шарів існує залежність, вид та тіснота зв’язку яких для різних порід різна: Ø для хвойних порід – найменший зв’язок Ø для листяних (кільцесудинних та розсіяносудинних) - коефіцієнт кореляції становить від 0, 01 до 0, 66, тобто досить великий.

РІЧНІ КОЛА

РАННЯ ТА ПІЗНЯ ДЕРЕВИНА РІЧНИХ КІЛ n рання деревина – більш світла, розміщена ближче до центру, утворюється весною, в ній більше провідних елементів n пізня деревина – більш темна, утворюється влітку, в ній більше механічних, опорних елементів

РАННЯ ТА ПІЗНЯ ДЕРЕВИНА РІЧНИХ КІЛ n ПЕРЕХІД ВІД РАННЬОЇ ДЕРЕВИНИ ДО ПІЗНЬОЇ МОЖЕ БУТИ РІЗКИМ ( У МОДРИНИ), ДОСИТЬ ЧІТКИМ (У СОСНИ) АБО ПЛАВНИМ , МАЙЖЕ НЕ ПОМІТНИМ ( У КЕРДА). ПІЗНЯ ДЕРЕВИНА: n БІЛЬШ ЩІЛЬНА (РАДІАЛЬНА УСУШКА БІЛЬША) n ПОРИСТІСТЬ ТА ВОДОПОГЛИНЕННЯ МЕНШЕ n МІЦНІСТЬ ВИЩА.

РАННЯ ТА ПІЗНЯ ДЕРЕВИНА

СЕРЦЕВИННІ ПРОМЕНІ n ПРИЗНАЧЕНІ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ВОДИ І СПОЖИВНИХ РЕЧОВИН У ГОРИЗОНТАЛЬНОМУ НАПРЯМКУ. РОЗРІЗНЯЮТЬ ПЕРВИННІ ПРОМЕНІ – ПОЧИНАЮТЬСЯ ВІД САМОЙ СЕРЦЕВИНИ. ВТОРИННІ ПРОМЕНІ – ПОЧИНАЮТЬСЯ НА РІЗНИХ ВІДСТАНЯХ ВІД СЕРЦЕВИНИ.

СЕРЦЕВИННІ ПРОМЕНІ n n n властиві всім породам, але добре розрізняються лише у деяких листяних порід являють собою світлі лінії, блискучі або матові широкі промені має деревина бука, дуба, платана вузькі, що розрізняються неозброєним оком : клен, ільм, в’яз, липа дуже вузькі – у хвойних порід, ясеня, каштана, берези осини, верби груші, грецького горіха, яблуні максимальна кількість їх знаходиться у нижній частині стовбуру.

СЕРЦЕВИННІ ПРОМЕНІ n ЗБІЛЬШУЮТЬ ОПІР РУЙНУВАННЮ ПРИ РОЗТЯГУВАННІ ТА СТИСКАННІ В РАДІАЛЬНОМУ НАПРЯМКУ n ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ДОБРЕ РОЗКОЛЮВАННЯ ДЕРЕВИНИ У РАДІАЛЬНІЙ ПЛОЩИНІ n НАДАЮТЬ ДЕРЕВИНІ ГАРНИЙ МАЛЮНОК, ЩО ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ПРИ ВИРОБНИЦТВІ МЕБЛІВ І ХУДОЖНІХ ВИРОБІВ.

СЕРЦЕВИННІ ПОВТОРЕННЯ n n патологічні утворення, ненормальні розростання паренхімної тканини в результаті руйнування камбію комахами буруваті або коричнюваті (іноді жовті), прямі або вигнуті вузькі смужки, замкнуті контури, рисочки або плями на поздовжніх розрізах деяких листяних порід (береза, вільха, клен, верба тощо) , рідко хвойних (ялиця) розміщуються вздовж межі річних кілець у центральній частині їх більше, ніж на периферії.

БУДОВА ДЕРЕВИНИ

СУДИНИ елементи будови деревини у вигляді трубок різних розмірів n властиві тільки листяним породам n призначені для проведення мінеральних речовин. n В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД РОЗМІЩЕННЯ СУДИН ПОРОДИ ПОДІЛЯЮТЬ НА: кільцесудинні (з кільцем судин у ранній деревині) – дуб, ясень, ільм, карагач; n розсіяно-судинні (грецький горіх, хурма, та більшість листяних порід). n

СУДИНИ n n n ЗА РОЗМІЩЕННЯМ МІЛКИХ СУДИН КІЛЬЦЕСУДИННІ ПОРОДИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА: з радіальним розміщенням судин (у вигляді світлих смужок, що нагадують язички полум’я (дуб) тангентальним розміщенням судин ( у вигляді світлих суцільних та переривистих хвилястих ліній, розміщених паралельно межі річного шару (ільм, в’яз, берест) неупорядкованим розміщенням у вигляді світлих точок (ясень).

СМОЛЯНІ ХОДИ n міжклітинні канали в хвойних породах (сосна, кедр, модрина , ялина) n виникають в результаті розділу тканин при руйнуванні серединної пластинки між клітинами і заповнюються смолою

СМОЛЯНІ ХОДИ n Вертикальні розміщенні в основному у пізній деревині, видимі у вигляді точок на поперечному зрізі, а на радіальному та тангентальному – у вигляді темнуватих поздовжніх рисочок та ліній. n Горизонтальні проходять по серцевинним променям, можна виявити тільки під мікроскопом.

СМОЛЯНІ ХОДИ n СМОЛЯНІ ХОДИ ПІДВИЩУЮТЬ БІОСТІЙКІСТЬ n ЗНИЖУЮТЬ ВОДОПОГЛИНЕННЯ n ЗБІЛЬШУЮТЬ ТЕПЛОУТВОРЮЮЧУ ЗДАТНІСТЬ n ЗА КІЛЬКІСТЮ СМОЛЯНИХ ХОДІВ ПОРОДИ МОЖНА РОЗПОДІЛИТИ У ТАКОМУ ПОРЯДКУ: КЕДР (0, 14 ММ) – СОСНА (0, 1 ММ) – ЯЛИНА (0, 09 ММ) МОДРИНА (0, 08 ММ)

МІКРОСКОПІЧНА БУДОВА ДЕРЕВИНИ n СТРУКТУРА, ЩО ВИЯВЛЯЄТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ СВІТЛОВИХ (ФОТОННИХ) ТА ЕЛЕКТРОННИХ МІКРОСКОПІВ, А ТАКОЖ ЗА ДОПОМОГОЮ ХІМІЧНИХ ТА ФІЗИЧНИХ МЕТОДІВ.

МІКРОСКОПІЧНА БУДОВА ДЕРЕВИНИ n ОСНОВНОЮ ОДИНИЦЕЮ БУДОВИ ТА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЕВИНИ Є КЛІТИНА – ЩО СКЛАДАЄТЬСЯ ІЗ ПРОТОПЛАСТА ТА ОБОЛОНКИ (ПРИСУТНІЙ ТІЛЬКИ У СВІЖОЗРІЗАНОЇ ДЕРЕВИНИ) ВСІ ВИДИ РОСЛИННИХ КЛІТИН ЗА ФОРМОЮ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА : n ПАРЕНХІМНІ n ПРОЗЕНХІМНІ. Ø

МІКРОСКОПІЧНА БУДОВА ДЕРЕВИНИ n ПАРЕНХІМНІ – мають округлу або багатогранну форму з приблизно однаковими розмірами у трьох напрямках (0, 01 – 0, 1 мм), оболонки тонкі. n ПРОЗЕНХІМНІ - мають форму сильно витягнутого волокна з потовщеними стінками ( d = 0, 01 – 0, 05 мм, l = 0, 5 – 3, 0 іноді 8 мм).

МІКРОСКОПІЧНА БУДОВА ДЕРЕВИНИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВИДУ КЛІТИН ТА ФУНКЦІЙ, ЯКІ ВОНИ ВИКОНУЮТЬ, В ДЕРЕВИНІ ВИДІЛЯЮТЬ ТАКІ ТКАНИНИ: n покривні ( на поверхні); n механічні ( що забезпечують міцність); n провідні (для переміщення води та споживних речовин); n запасаючі (для зберігання цукру, крохмалю); n утворюючі (у камбії); n асимілюючі (ті, що засвоюють вуглекислоту в процесі фотосинтезу, який проходить в основному в листях).

СХЕМА МІКРОСКОПІЧНОЇ БУДОВИ ДРЕВИНИ СОСНИ 1 – річні шари; 2 - серцевинні промені; 3 – вертикальні смоляні ходи; 4 - ранні трахеїди; 5 - пізні трахеїди; 6 - обрамлена кора; 7 - променева трахеїда.

СХЕМА МИКРОСКОПИЧЕСКОГО СТРОЕНИЯ ДРЕВЕСИНЫ ДУБА 1 – річний шар; 2 - судини; 3 - крупна судина ранньої деревини; 4 - мілка судина пізньої деревини; 5 - широкий серцевинний промінь; 6 - вузькі серцевинні промені; 7 - лібріформ.

3. Особливості структури та властивостей композиційних матеріалів.

КОМПОЗИЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ це з’єднання високоміцних, жаростійких або надто жорстких (високо-модульних) тонких волокон n із полімерною, металевою або керамічною матрицею, в яку занурені ці волокна і які зв’язуються нею у монолітне тіло. n

КОМПОЗИЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ n ЗА ЖОРСТКІСТЮ ТА ПИТОМОЮ МІЦНІСТЮ , МІЦНІСТЮ ПРИ ВИСОКИХ ТЕМПЕРАТУРАХ, ОПОРОМ ВТОМЛЮЮЧОМУ РУЙНУВАННЮ ТА ІНШИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ ЗНАЧНО ПЕРЕВАЖАЮТЬ КОНСТРУКЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ. n ЇХ ВЛАСТИВОСТІ ВИЗНАЧАЮТЬСЯ ФІЗИКО-МЕХАНІЧНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ КОМПОНЕНТІВ ТА МІЦНІСТЮ ЗВ’ЯЗКУ МІЖ НИМИ.

КОМПОЗИЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ n властивості матриці визначають технологію отримання композиційних матеріалів, температуру експлуатації, опір стомлюючому руйнуванню, щільність та питому міцність. n зміцнювачи (наповнювачи) рівномірно повинні бути розміщені в матриці. n за твердістю, міцністю та модулем пружності зміцнювачи або так звані «армуючі компоненти» повинні значно переважати матрицю.

КОМПОЗИЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ можуть бути двох типів n НА МЕТАЛЕВІЙ ОСНОВІ ( МАТРИЦЯ ІЗ МЕТАЛІВ АБО ІЗ СПЛАВІВ) n НА НЕМЕТАЛЕВІЙ ОСНОВІ ( МАТРИЦЯ ІЗ ПОЛІМЕРІВ, ВУГЛЕЦЮ ТА КЕРАМІКИ)

КОМПОЗИЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ З МЕТАЛЕВОЮ МАТРИЦЕЮ МАТРИЦЯ ( ЧАСТІШЕ AL, MG, NI ТА ЇХ СПЛАВИ), n ЗМІЦНЕНА ВИСОКОМІЦНИМИ ВОЛОКНАМИ ( ВОЛОКНИСТИМИ МАТЕРІАЛАМИ ) АБО ТОНКОДИСПЕРСНИМИ ТУГОПЛАВКИМИ ЧАСТИНКАМИ, ЩО НЕ РОЗЧИНЯЮТЬСЯ В ОСНОВНОМУ МЕТАЛІ (ДИСПЕРСНО ЗМІЦНЕНІ МАТЕРІАЛИ). n

КОМПОЗИЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ДИСПЕРСНО ЗМІЦНЕНІ n ВОЛОКНИСТІ n АМОРФНІ МЕТАЛИ. n

ДИСПЕРСНО ЗМІЦНЕНІ n АРМУЮЧІ КОМПОНЕНТИ ПРИСУТНІ У ВИГЛЯДІ ЧАСТИНОК МАЛОГО РОЗМІРУ n ВОНИ ІЗОТРОПНІ n НАВАНТАЖЕННЯ НЕСЕ МАТРИЦЯ

ВОЛОКНИСТІ n АРМУЮЧІ КОМПОНЕНТИ У ВИГЛЯДІ ВОЛОКНА АБО ПЛАСТИНИ n ВОНИ АНІЗОТРОПНІ n НАВАНТАЖЕННЯ НЕСЕ ЗМІЦНЮВАЧ

АМОРФНІ МЕТАЛИ ВІДСУТНІЙ ДАЛЬНІЙ ПОРЯДОК У РОЗТАШУВАННІ АТОМІВ n ЇХ ІНОДІ НАЗИВАЮТЬ МЕТАЛЕВИМ СКЛОМ АБО НЕКРИСТАЛІЧНИМИ СПЛАВАМИ n

КОМПОЗИЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ З НЕМЕТАЛЕВОЮ МАТРИЦЕЮ n МАТРИЦІ - ПОЛІМЕРНІ, ВУГЛЕЦЕВІ І КЕРАМІЧНІ МАТЕРІАЛИ n. З ПОЛІМЕРНИХ – ЕПОКСИДНІ, ФЕНОЛФОРМАЛЬДЕГІДНІ І ПОЛІАМІДНІ ПЛАСТМАСИ n ВУГЛЕЦЕВІ – ОДЕРЖУЮТЬ ІЗ СИНТЕТИЧНИХ ПОЛІМЕРІВ, ПІДДАНИХ ГІДРОЛІЗУ.

КОМПОЗИЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ З НЕМЕТАЛЕВОЮ МАТРИЦЕЮ n властивості залежать від складу компонентів, їхнього сполучення, кількісного співвідношення, міцності зв'язку між ними. n чим вище міцність і модуль пружності армуючих компонентів, тим вище міцність

КОМПОЗИЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ З НЕМЕТАЛЕВОЮ МАТРИЦЕЮ АРМУЮЧІ МАТЕРІАЛИ МОЖУТЬ БУТИ У ВИГЛЯДІ : n волокон (до 60 -80% - у орієнтованих, до 20 -30% - у неорієнтованих) n джгутів n ниток n стрічок n багатошарових тканин.

КОМПОЗИЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ З НЕМЕТАЛЕВОЮ МАТРИЦЕЮ ЗА ВИДОМ АРМУЮЧОГО КОМПОНЕНТА: q. СКЛОВОЛОКНИСТІ q. КАРБОВОЛОКНИСТІ З ВУГЛЕЦЕВИМИ ВОЛОКНАМИ q. БОРОВОЛОКНИСТІ q. ОРГАНОВОЛОКНИСТІ.