БОРИС ПОТЯТИНИК «НЕМАЄ ІНШОГО ВИХОДУ, КРІМ МЕДІАОСВІТИ» ; «МЕДІА: КЛЮЧ І ДО РОЗУМІННЯ» ; «ГЛОБАЛІЗАЦІЯ : ВІД ЕКОЛОГІЇ ЗЕМЛІ - ДО ЕКОЛОГІЇ ІНФОРМАЦІЇ» ОСЮХІНА МАРИНА, ЖТМ-21
БОРИС ПОТЯТИННИК Доктор філологічних наук; професор кафедри радіомовлення і телебачення факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка; директор Інституту медіа-екології. Голова редколегії часопису та інтернетвидання «Медіакритика» . Член редколегії часопису Explorations in Media Ecology. Одним із перших серед українських науковців підняв теми медійної освіти та екології інформаційного середовища, важливість яких на той час – на початку 2000 -х – мало хто усвідомлював. Відтоді в його науковому доробку низка досліджень, присвячених різним аспектам медійної філософії, освіти та медіаграмотності.
ЗМІСТ Витоки медіа-екології Поняття медіа-екології Структура сучасної екології Принципи обслуговування ноосфери Визначення медіа-екології «Патогенне дерево» Довкілля не змінити… А НАС?
Витоки медіа-екології Медіа-екологія як напрям наукових досліджень народилась у Нью -Йоркському університеті як різновид медіафілософії. Основоположник медіа-екології - Гарольд Інніс – історик, соціолог, економіст, який у першій половині ХХ століття висловив ідею про значний вплив медіа-технологій на суспільство. Ідеї Іннеса розвинув його учень – Маршал Мак. Люен. Головна ідея – «the medium is the message» . Сенс її полягає в тому, що кожен засіб масової комунікації вражаюче впливає на сприйняття аудиторією повідомлення, яке він передає. Сума повідомлень, які суспільство отримує через певні засоби масової інформації, створює цілком новий дискурс у цьому суспільстві. Розвинув ідею Ніл Постмен – учень Мак. Люена. Засновник кафедри медіа-екології в НЙЮ.
Поняття медіа-екології Маршал Маклюен: «Величезна революція в сфері інформації відбулась 4 жовтня 1957 року, коли "Супутник" створив нове оточення для планети. Вперше світ природи опинився всередині рукотворного контейнера. У ту мить, коли Земля опинилась всередині цього нового артефакту, закінчилась Природа і народилась Екологія. Екологічне мислення стало неуникним, як тільки планета піднялася до статусу витвору мистецтва» . Розширення традиційних меж екології внаслідок розгляду масової комунікації як частини довкілля.
Структура сучасної екології СУЧАСНА ЕКОЛОГІЯ (довкілля) мікродовкілля невелике середовище, в якому перебуває більшу частину свого життя пересічний мешканець (житло, офіс, техніка: освітлювальні прилади, транспорт, верстат, копмп'ютер, телефон, кухонний комбайн, холодильник, водопровід тощо) + інформація, текст ( «в полоні mass media» : перед голубим екраном телевізора чи комп'ютера, слухаючи радіо чи музичний центр, читаючи книги, газети й журнали, або «переварюючи» й обговорюючи отриману інформацію). макродовкілля Ноосфера – планетарна інформаційна сфера навколо планети виникла своєрідна інформаційна оболонка (стрижнем її можна вважати сателітарний зв'язок, глобальні телебачення і радіо, видання та інформаційні агентства, міжнародні комп'ютерні мережі). Media творять нове довкілля, яке визначає думки, дії та й взагалі життя людини.
Принципи обслуговування ноосфери Дотримання (чи порушення) інформаційного екобалансу – нооценоз (є гармонійною, цілісною сукупністю інтелектуальних, мисленнєвих здобутків суспільства, зокрема й масових комунікацій. У нооценозі, як у біогеоценозі, немає зайвого, всі елементи є важливими й доповнюють один одного). Подолання інформаційної втома та надмірного впливу (тиску) на психіку людини (симптоми: втома, блокування інформації інформацією, ілюзорно-безмежна свобода висловлювання, ідеологічне вербування). Ноосфера - об'єктивне явище, незалежне від кожного зокрема (хоч і залежне від усіх нас, разом узятих). З іншого, виглядає на те, що стан ноосфери залежить від домінуючого способу мислення, від спалахів ідей в окремих головах і навіть від того, що ми думаємо про неї саму (про ноосферу) в цю мить. Головна мета - медіа-екологія (екологія ноосфери) у тому, щоб у найближчому майбутньому вона постала в українській науці не як модна метафора, а як наука зі своїми специфічними завданнями, термінологією і філософською базою.
Визначення медіа-екології Медіа-екологія – процес стримування інформаційних потоків, обмеження семіотичної експансії (патогенних текстів) (Борис Потятинник). Медіа-екологія розглядає сутнісні особливості впливу масової комунікації на людське сприйняття, розуміння, почуття та систему вартостей, те, як взаємодія з медіа посилює чи підриває шанси нашого виживання (Ніл Постмен). Метафора праски: щоб не обпектися корисним у побуті приладом, варто прочитати інструкцію. Медіаосвіта – саме така інструкція для користування засобами масової комунікації.
«Патогенне дерево» Припустімо, що патогенний текст пов’язаний із текстовим деревом. Є на ньому гілки умовно «позитивні» , є умовно «негативні» , небажані зараз у суспільстві. Медіаосвітянин чи медіакритик – садівник, який має на свій розсуд обрізати деякі гілки. Може це робити й держава. Але дерево – одне. Текстова експансія прискорює зростання дерева загалом і патогенних гілок зокрема. Якщо не можна змінити медіа, треба змінити їхню аудиторію. Замість безпосередньо обрізати патогенні гілки текстового дерева, вчимо аудиторію не хотіти їх.
Довкілля не змінити… А НАС? У світі відбувається семіотичний вибух, передбачений ще Ейнштейном, який пророкував, що наступною після атомної бомби буде електронна. Ця «бомба» полягає в масовій інтерактивності та неймовірній швидкості процесів обміну інформації. Допомогти навчитися жити в гармонії із сучасним світом – головна мета медіа-екології.
Дякуємо за увагу!
Скачать презентацию БОРИС ПОТЯТИНИК НЕМАЄ ІНШОГО ВИХОДУ КРІМ МЕДІАОСВІТИ
БОРИС ПОТЯТИНИК.ppt