БОЛОТО-ПРИРОДНЕ УГРУПОВАННЯ Підготувала студентка І курсу групи 11 шкільна Юрчик Анастасія
Боло то — біотоп, надмірно зволожена ділянка земної поверхні, вкрита вологолюбними рослинами, наприклад, мохом (Маскег), з залишків яких звичайно утворюється торф.
Загальний опис • Болота розвиваються в місцях, де характер рельєфу зумовлює надмірне зволоження, в країнах з вологим кліматом вони можуть утворюватися і на вододілах. • У болоті, зазвичай, відбувається процес накопичення нерозкладених рослинних залишків та утворення торфу. Переважання процесів акумуляції над розкладанням — головна відмінність болотяних екосистем від інших. Болота вважають торфовим, коли внаслідок процесу торфонакопичення коренева система основної маси рослин розташовується в шарі торфу, що відклався і не досягає підстилаючого мінерального ґрунту. У середньому мінімальна товщина шару торфу в цьому випадку становить 30 см. • Не всі зволожені ділянки суходолу є болотами. Болотами вважаються лише ті з них, які мають шар торфу товщиною понад 0, 3 м.
Болота розділяють на 3 основних типи: • Низинні болота утворюються в низинах, де збираються ґрунтові води. Завдяки багатому мінеральному складу ґрунтових вод низинні болота мають рясну рослинність і, зазвичай, вкриті зеленими мохами, хвощем, високою густою осокою, очеретом, заростями верби, вільхи та берези. • Верхові болота живляться лише за рахунок опадів. Ґрунтових вод в таких болотах або дуже мало, або ж вони розташовані занадто глибоко. Оскільки дощова вода майже не містить мінеральних речовин, на верхових болотах розвиваються лише рослини, пристосовані до дуже бідного харчування. Головним чином це мох сфагнум (Sphagnidae). • Перехідні болота мають добре виражені ознаки як низинного, так і верхового боліт. На перехідних болотах росте велика кількість сфагнума, можна зустріти журавлину та росичку.
За типом водопостачання розрізняють болота: § джерельного, § річкового, § атмосферного живлення.
За хімічним складом води, що надходить, болота поділяються на: Ø оліготрофні, вода яких, а в зв'язку з цим і торф, що на них утворюється, характеризуються малим вмістом мінеральних солей (зольність торфу звичайно менша як 5%); Ø мезотрофні — перехідні між оліготрофними і евтрофними (зольність торфу 4— 8%); Ø евтрофні — із значним вмістом мінеральних солей (зольність торфу 8— 17%); Ø алкалітрофні — з надмірним вмістом мінеральних солей, зокрема карбонатів (зольність торфу 18— 40% і більше).
На болотах ростуть вологолюбні рослини, з яких найпоширенішими є мохи, осокові (різні види осоки, пухівки, ринхоспора), деякі злаки (очерет, куничник), рогіз, шейхцерія, бобівник, журавлина, буяхи, багульник, верби, вільха, береза. Залежно від водного режиму та характеру мінерального живлення ці рослини утворюють різні угруповання з переважанням мохів і трав'янистих рослин або кущів і дерев. Трав'янисті рослини утворюють на болотах сплавину, в якій зрідка зустрічаються прогалини — болотні вікна.
Берегова флора і фауна • Болота - важливий елемент природного ландшафту низовин центральної Європи. Вони знаходяться неподалік від дрібних озер, розташованих у низинах, і широких річок з повільною течією. Болота вкриті заростями очерету й осоки. Вони надають притулок і їжу багатьом тваринам. Деякі види відмінно пристосувалися до життя в очеретах. Влітку болота населяють численні метелики, бабки та піші комахи. У деяких місцях зустрічається бабка „лозорець-імператор", що без упину літає над водою, шукаючи їжу. • Косарі й павуки, равлики і стоноги - інші безхребетні, що живуть в очереті. Стоноги відіграють важливу роль у розкладанні залишків болотяної рослинності і утворенні перегною. • Ставкова жаба, що ховається в тіні, весь час спостерігає за дрібними комахами, які є її основною їжею. Водночас вона сама має бути насторожі, щоб не стати здобиччю птахів, що тут живуть, і вужів. Водяна полівка поїдає соковиту рослинність. • Її ворог - ласка, яка часто полює в очереті, проте дитинчат вона приводить на суші. На межі між очеретом і сушею з'являється багато тварин і птахів, які шукають собі укриття та їжу, наприклад, кабани, косулі та фазани.
1. вусата синиця 10. пастушок 2. павук-мисливець 11. пірникоза 3. косар 12. очеретяна вівсянка 4. павук-скакун 13. махаон 5. великий бугай 14. трав'яна жаба 6. дозорець-імператор 15. ставковий равлик 7. шашечниця 16. стонога 8. водяний пацюк 17. ставкова очеретянка 9. очеретяний лунь 18. лугова очеретянка
ПТАХИ В ОЧЕРЕТЯНИХ ЗАРОСТЯХ Птахи - найвідоміші мешканці боліт. Особливо серед них виділяються шпаки і ластівки, що ночують у заростях очерету. Інші, наприклад, пірникоза, гніздуються поблизу заростей очерету. З цим середовищем пов'язано багато видів птахів, які із зникненням боліт трапляються дедалі рідше. На деяких болотах все ще чутно крики бугая. Це полохливий птах із дзьобом, схожим на шило. Він ловить в очеретах жаб, тритонів, черв'яків і дрібних рибок. Строкате коричневе оперення чудово маскує бугая, особливо, якшо він стає в характерну позу - піднявши дзьоб вертикально вгору. Пастушок і очеретяний лунь в Центральній Європі стали рідкісними гостями. Деркач розшукує в очеретах безхребетних і черв'яків, лунь літає над чагарниками, видивляючись дрібних хребетних. Тут також мешкають інші рідкісні види, наприклад, водяна курочка і лутовий лунь. Маленькі птахи, такі як лугова очеретянка, ставкова очеретянка і вівсянка - літають довкола і ловлять комах та павуків. Найрідкісніший з маленьких птахів - це вусата синиця. Взимку вона харчується, головним чином, насінням очерету, а влітку - комахами.
Дякую за увагу!
Скачать презентацию БОЛОТО-ПРИРОДНЕ УГРУПОВАННЯ Підготувала студентка І курсу групи 11
Болото-природне угруповання.pptx