Болгарія з найдавніших часів до XVII ст

Болгарія з найдавніших часів до XVII ст. .

План 1. Утворення та розвиток Першого Болгарського царства (VII – початок ХІ ст. ). 2. Болгарія під владою Візантії (ХІ–ХІІ ст. ). 3. Друге Болгарське царство (1187– 1396 рр. ). 4. Болгарські землі під владою Османів (кінець XІV – XVІ ст. ).

Література: • • Історія західних і південних слов’ян (з давніх часів до ХХ ст. ). Курс лекцій: Навч. посібник / В. І. Яровий, П. М. Рудяков, В. П. Шумило та ін. – К. : Либідь, 2009. История южных и западных славян: В 2 т. Т. 1: Средние века и Новое время: Учебник / Под ред. Г. Ф. Матвеева и З. С. Ненашевой. – 3 -е издание. – М. : Изд-во Моск. ун-та: Изд-во «Печатные Традиции» , 2008. – 688 с. Краткая история Болгарии. С древнейших времён до наших дней. – М. , 1988. Дворнік Ф. Слов'яни в Європейській історії та цивілізації [Текст] / Ф. Дворнік ; пер. з англ. В. Верлока [та ін. ]; підгот. З. Косицька, В. Мільчевська ; наук. ред. К. Гломозда. – К. : Дух і Літера, 2000. – 494 с. Власто А. П. Запровадження християнства у слов’ян: Вступ до середньовічної історії слов’янства. – К. : Юніверс, 2004. – 496 с. Закон судный людем краткой редакции. – М. , 1961. Литаврин Г. Г. Формирование и развитие Болгарского раннефеодального государства: конец VII – начало XI вв. // Раннефеодальные государства на Балканах VI – XII вв. – М. , 1985. – С. 132 – 170.

хан Аспарух (681– 701) .

Структура болгарської влади • хан - повновладний володар • кавкані – радники хана (аристократична знать, яка складалася з старійшин окремих родів) • тархані - провінційні намісники • болгарська знать поділялася на: • вищу - бойли (бойляри) • нижчу - багаїни • “богаторуа” (ті, хто відзначився у битвах)

хан Тервел (702– 716)

хан Крум (802– 814)

хан Омуртаг (814– 831)

хан Прес’ям (836– 852)

князь Борис І (852– 889)

«Золота доба» царя Симеона (893– 927)

західноболгарський цар Самуїл (980– 1014)

“Закон судний людям” (друга пол. ІХ ст. ) • • Усі спори, звинувачення або доноси князю мали розглядатися обов’язково зі 3– 7 свідками (правдивими та богобоязненими) у малих тяжбах та 11 і більше – у великих. У сфері шлюбно-сімейних відносин суворо регулювалися принципи християнської моралі: чоловік, який був одружений і мав коханку-рабиню, карався постом на сім років (на хлібі та воді); її ж продавали в іншу землю, а кошти роздавали бідним; якщо чоловік брав собі за дружину куму, свою хрещену дочку, заміжню жінку, то їм обом мали відрізати носи, розлучити їх і кожному з них 15 років поститися; той чоловік, який обесчестив дівчину, якій не виповнилося ще 20 років, продавався разом з усім майном своїм і повинен був дотримуватися посту сім років, а виручені кошти віддавалися дівчині. Значна увага приділялася охороні майнових відносин: той, хто присвоював собі чуже стадо, перший раз карався побиттям, на другий – виганявся з тієї місцевості, на третій – продавався із поверненням худоби її власнику той, хто викрадав та продавав вільну людину або обертав її у рабство, сам карався наверненням у рабство

Період візантійського панування в Болгарії (1018– 1186) • царство було поділено на військово-адміністративні округи (феми) на чолі із візантійськими стратигами; • візантійські урядовці замінили болгарських; • посилилась елінізація болгарської церкви, слов’янську мову у церквах та навчальних закладах замінила грецька; • остаточно утвердились феодальні відносини, виникло залежне селянство (парики), з’явилося багато нових повинностей (церковний канонікон, синона та ін. ); • національно-визвольний рух • повстання 1040 р. , 1072– 1073 рр. , 1186 р. – під проводом болгарської знаті, боляр та нащадків болгарських царів; останнє, під проводом Федора і Асеня, було успішним і привело до створення Другого Болгарського царства.

Друге Болгарське царство (1187– 1396 рр. ) • 1) боротьба з Візантією і пошук нових союзників (правління Асеня I, Петра, Калояна); • 2) піднесення Болгарії за Івана Асеня II (1218– 1241 рр. ); • 3) поступовий занепад царства після 1241 р. : ослаблення центральної влади, феодальна роздробленість, напади монголо-татар; антифеодальне селянське повстання під проводом пастуха Івайла 1277– 1280 рр. ; • 4) за правління династії Шишмановичів – виникнення самостійних держав у 1363 р. (Тирновська, Відинська, Добруджа); • 5) завоювання болгарських земель турками-османами (1393 – 1396): набіги на болгарські землі почалися на початку ХIV ст. ; 17 червня 1393 р. турецькому султанові Баязиду вдалося захопити столицю Тирново. Османське панування продовжувалось до 1878 р.

Іван (Калоян) (1197– 1207)

Іван Асень II (1218– 1241) активна зовнішня політика лавірування між Латинською імперією та Візантією; значне розширення території (Македонія, Західна Фракія, більша частина Епіру, вихід до Адріатичного узбережжя); вплив Візантії на розвиток державності Болгарії;

.

Болгарські землі під владою Османів (кінець XІV – XVІ ст. ) • Загинули сотні тисяч людей, пришли в запустіння родючі землі, зруйнованими стали багатющі болгарські міста. • Велика частина болгарської знаті була або фізично знищена, або обернена в іслам. • Разом з тим, настала епоха повного зовнішнього спокою; з'являлася упевненість в захисті султанської армії, якої усі боялися. • Турецьке завоювання, при усіх його жахливих наслідках, стало чинником територіального об'єднання болгарського народу під єдиною, хоч і чужонаціональною владою. • Суспільство, що було до цього побудоване на аристократичних засадах, піддалося швидкому і сильному процесу демократизації. • Швидка адаптація болгар до умов, що змінилися, і визнання ними влади султанів Османа як наступників місцевих государів.

Болгарські землі під владою Османів (кінець XІV – XVІ ст. ) • Панування мусульманської меншини, відкритої для місцевої знаті, – еліти болгарського суспільства • Селяни фактично не піддавалися отуречуванню. • Османи не думали про те, щоб перетворити її населення у турків, прагнули не зближуватися із болгарами, селилися в містах, уникаючи сіл. • В ХV ст. Османи часто переселяли болгарське населення до безлюдної Анатолії, а в болгарські землі прибували мусульмани. • Відбувалася дискримінація християн: • більші збори, • відсутність доступу до державного управління, • заборони щодо верхової їзди, зброї та ін. ; • “податок кров'ю“.

• На територію Болгарії поширювалися загальноосманські закони, нею керували турецькі чиновники. • Завойовані болгарські землі входили до Румелійського бейлербейства. В адміністративному відношенні Румелія поділялася на 36 округів-санджаків різної величини, на чолі яких стояв санджак-бей – губернатор. Декілька округів складали область – пашалик. Його очолював паша – генерал-губернатор, якому належала військова, адміністративна і господарська влада. • У болгарських містах ремесло і торгівля строго регламентувалися законодавством Османа. Існували ремісничі корпорації – еснафи, організовані за конфесійною ознакою. Цехові корпорації існували окремо для мусульман і для християн, їх права і податки фіксувалися спеціальними султанськими указами (фірманами). Міста зазвичай поділялися на квартали (махали) також за конфесійною ознакою.

Творчі завдання: • 1. Проаналізуйте передумови та особливості утворення Першого Болгарського царства. • 2. Проаналізуйте причини занепаду Першого Болгарського царства. • 3. Значення запровадження у Болгарії “Закону судного людем”. • 4. Як відбувалося запровадження християнства на болгарських землях? • 5. Охарактеризуйте видатні постаті Першого Болгарського царства. • 6. Виділіть спільне та відмінне у становленні та розвитку державності Болгарії та Сербії доби середньовіччя. • 7. Проаналізуйте причини занепаду Другого Болгарського царства та завоювання його турками-османами.